із БІБЛІОТЕЧНОГО КАЛЕНДАРЯ

 Щиро сподіваюсь, що дощовий недільний ранок ви, дорогі мої читачі, провели з комфортом у ліжечку, читаючи улюблену книжку.

Сьогоднішня похмура погода нагадала про одну цікаву календарну дату. Її придумав наш Ігор Йосипович Казьмірук і озвучив на колегії 27 травня 2021 року. Навіть не намагатимусь пригадати, яким був цей місяць 5 років тому. Скоріш за все, Ігор Йосипович не просто так іронізував над «теплим» травнем, були причини.

В його редакції це звучало так:

Перший дощовий день травня – 

День читання улюбленої книжки під пледиком.   

А від себе додам – з чашечкою улюбленого чаю та з вірним домашнім улюбленцем.

У мене в цю неділю не вийшло, була в дорозі. Але колись було так:

Вітаю з Днем гумору!

Щоб підняти вам настрій, знайшла кілька гарних історій у книзі Дмитра Стельмаха «Скелети в письменницьких шафах». Ще до кінця її не дочитала, тому поки що сказати не можу, які-такі скелети там сховані. Нічого кровожерливого наче в книзі немає. Кілька історій переповім. 

Історія 1 – про Юрія Івановича Мальованого *

За часів навчання Дмитра Стельмаха у київській школі №92, колишній Колегії Павла Галагана, директором і вчителем математики був Юрій Іванович Мальований. Його любили за м’якість, справедливість і чарівне почуття гумору. Почувши чиюсь неправильну відповідь, Юрій Іванович міг просто перед класною дошкою лягти на підлогу, скласти руки на грудях і мовити:

-         Я вмер.

 

Історія 2 – теж про Юрія Івановича.

Перевіряючи, як поводяться старшокласники не перервах, Юрій Іванович ніколи не сварив курців, а казав отак:

- Та витягни ж цигарку з кишені, бо дірку пропалиш.

 

* Маємо за честь вважати Юрія Івановича добрий другом нашої школи. Після 10 років директорства він перейшов на наукову роботу. Зараз Юрій Іванович - вчений секретар Відділення загальної середньої освіти НАПН України, член-кореспондент академії. Вперше він побував у нас в гостях у 1998 році, на Міжнародній конференції з питань демократичної освіти IDEC. Потім – 2003, 2011.  Завдяки його допомозі школа АІСТ співпрацювала з Педагогічною Академією України.

Історія 3 – про капелюхи

Додаткові уроки української мови Дмитру Стельмаху давала Надія Дмитрівна Коваленко. Вона мала гарне почуття гумору. Одного разу розповіла про людей, з якими їхала в тролейбсусі. Їх розсмішило слово «Капелюхи»:

-         Эт чё такое?

-         Это шляпный магазин – чемно пояснила російською Надія

Дмитрівна.

-         Так че ж было нормальным словом не написать – «Шляпы»?

-     А кто вам сказал, что «шляпы» - нормальное слово? – парирувала Надія Дмитрівна. – Странное такое. Сначала шипит, а потом ляпает…

Пасажири, які чули цю розмову, довго реготали…

 

Історія 4 – про Максима Рильського та його онука Тараса.

Малим Тарас був дуже рухливим і активним. «Бігав, стрибав, видирався на дідові плечі, не спитавши, чи має дід бажання гратися з онуком, чи ні. І не вмовкав ані на хвилю – говорив, говорив, говорив…» Зараз про таку дитину б сказали – гіперактивний. А тоді дід не витримав і гримнув:

-         Та замовкни вже!

Минуло секунд із двадцять, і малий спитав:

-         А дихати можна?

21 березня - День висадки дерев

А об’єктивні причини такі: сьогодні – День висадки дерев. Не плутайте, будь ласка, з Міжнародним днем лісів, який теж відзначають сьогодні. Обидві дати надзвичайно важливі.

Але якщо братися за історію нашої школи, ближче нам День посадки дерев. Якщо у вас буде час і бажання,  перегляньте сторінку Вікіпедії, йому присвячену. Особливо смачний у ній розділ «Навколо світу», де пропонується прогулянка різними країнами та різними континентами.  Дата 21 березня, звісно, не може бути однаковою в Україні та Намібії або Монголії.

У моїй оповіді найсмачнішою буде частина про горіх. Так-так, про горіх.

Дуже часто, проходячи повз вікно у нашій учительській, що виходить на ігровий майданчик нашої Стартової школи, задавала собі питання: скільки років потрібно, щоб виростити такого красеня? Мала на увазі горіх, який рятує літом у спеку, а навесні і восени дарує тінь і затишок.

Потім додалось ще одне питання – а хто його посадив?

Тепер знаю, що у цих задач було два шляхи вирішення, дуже короткий і довгий. Вас же не здивує, що я обрала другий, так? Ми ж не шукаємо легких доріг.

Почала я з перегляду шкільного фотоархіву. Знайшла фото №1, фото №2, фото №3, фото №4 – як докази того, що висаджувати дерева – давня і гарна традиція школи. А дитячий ігровий майданчик у кадр попадав рідко, а якщо й попадав, то обов’язково так, що неможливо роздивитись, чи є там горіх, чи немає.

Як ви думаєте, на фото №5 він є? От і мені важко зрозуміти, але допускаю, що скоріш за все немає, а якщо й є, то деревце дуже маленьке.

Пощастило мені, коли дійшла до Олімпійських ігор 2015 року. Там дуже чітко все видно. На фото №6 – загальний вигляд, а на фото № 7 – максимально наближений фрагмент з горіхом. Погодьтеся, він величенький, уже добре вкорінений, посаджений якщо не навесні, то восени 2014.

 Отже, з часовою лінією більш-менш розібрались, беремо за основу 2014 рік.

Питання 2. Хто посадив горіх?

Чомусь була на 99 відсотків упевнена, що це зробили випускники нашої школи, коли їхні діти навчалися у Стартовій школі. То ж була дуже спантеличена, коли Катя Ботвіннік це заперечила.

Тільки тут мені й пришла думка, що треба спитати тих, хто проводить на майданчику якщо не весь, то половину робочого часу точно. А тут і можливість підоспіла. 19 лютого ми з Наташою Підболячною та Аліною Правосуд зустрілись на першій із двох запланованих колегій, де звітували ті, що атестуються. Але скористалась я такою можливістю не 19, а 26 лютого. Перетнулись ми з Наташою вже біля чергової  після колегії, і я нарешті отримала відповідь на моє друге питання.

Моя оповідь наближається до кінця, дякую за терпіння, залишилося ще трошки.

На дати вказую не просто так. В кінці лютого запланувала собі 21 березня написати про те, хто і як посадив горіх на території школи. І тому спокійно відреагувала, коли почула 19 березня від Наташі іншу версію, бо це було дуже вчасно.

Повну розповідь залишу для усної версії. Головне ось:  посадила нашого героя Наталя Миколаївна Зорька зі своїми студентами. Вона підтвердила це, коли ми зустрілися у п’ятницю 20 березня: так, горіх привезла з дачі, але там його посадила-таки ворона, інакше б де він там узявся?

Можна поставити в цій історії крапку. Але знаєте, у моєму дослідженні було стільки цікавих поворотів, що не здивуюсь, якщо віднайдеться ще чиєсь свідчення, яке буде йти у розріз до всіх інших.  

Дякую, що вислухали )

 З об'єктивних причин публікація переноситься на завтра. До зустрічі )

подарункові НАДХОДЖЕННЯ до бібліотеки

Ми з вами завтра не зустрінемось, тому історію до Дня дарування книг (не плутати з Днем закоханих ) розповім сьогодні.

Це було наприкінці серпня 2007 року. Повертаюсь з відпустки, а на мене чекає подарунковий набір із 30 книжок. І яких книжок! Видані виключно українською! Українська і зарубіжна класика, історичні романи, сучасна література, оригінальна і перекладна.   До сьогодні – це унікальна колекція. Можу порівняти її, мабуть, з тими книгами, які виграла у 2023 році.

Підказка про тих, хто їх подарував, була на кожній книзі. І це дуже мудро, додавала значимості і робила проєкт унікальним.  

Громадський рух «Не будь байдужим!» об’єднав музикантів, які провели кілька концертних турів по містам України на підтримку української мови. У кожному місті школи отримували комплект із 30 україномовних книг.

Для України – теж дуже цікаві досвід. Це яскрава сторінка нашої історія. Зараз інформація доступніша, легко знайти дані про акцію "Не будь байдужим" у Вікіпедії. У 2007 році робити вибір говорити, спілкуватися, читати українською було значно важче, ніж сьогодні.

Я тоді не могла натішитися цими книгами. І оце вчора, коли зробила аудит, також раділа кожній книзі. Не відмовлю собі в задоволенні, перерахую ті видавництва, книги яких ми отримали в подарунок:  «Фоліо», "А.С.К." «Темпора», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Школа», «Богдан» і «Веселка»

Побільше б таких подарунків ) і для всіх шкіл!

Дорогі мої читачі, ви ж здогадалися, чому пишу сьогодні, напередодні 14 лютого, коли відзначають Міжнародний день подарунків? Бо ж подарунки отримувати приємно завжди, з книгами - так само. І з радістю та вдячністю про це згадувати.

 

 

Ірино Борисівно! З Днем народження!

 Дорога Ірино Борисівно, вітаю Вас з Днем народження. Наші з вами розмови за круглим столом дають мені дуже багато натхнення у роботі з блогом. Тут часто згадується ваше ім’я. Тому й привітати хочу саме на цих сторінках.

Може, хто не знає, з задоволенням нагадаю АІСТину легенду: якщо 3 лютого народиться хлопчик, у нього буде троє синів; якщо – дівчинка, у неї буде троє дочечок. Можна сказати, що ви з Володимиром Михайловичем Синіциним й дали життя цій легенді. Але маємо підтвердження від Олени Леонідівни про її родину, значить, є щось магічне у цифрі 3.

Вітаю вас, всю вашу славну сім'ю, а особливо тих, кому ви дали життя -  з такою важливою подією.

Дорога Ірино Борисівно, ми ще не бачились у цьому році, то ж нетерпінням чекаю на продовження наших зустрічей у бібліотеці. Є у мене кілька цікавих історій. Однією з них поділюся зараз, і ви зрозумієте, як давно хочеться це зробити. Кажуть, що у Біблії вираз «Не бійся» згадується 365 разів – по одному на кожен день. 

Нещодавно, переглядаючи шкільний архів, знайшла запис в одному із протоколів 2012 року, де Ірина Борисівна розказує, як на початку своєї роботи в АІСТі вона часто зверталася по допомогу до керівництва зі словами «Я боюсь», бо тривожилась за дітей, за батьків, за клас. І завжди чула у відповідь «Не бійся».

 Оцьому «Не бійся» ви, показуючи приклад,  зараз вчите нас.  

Задумала я написати історію Хору Тамбовського і почала збирати матеріал з простого перепису його учасників. У вас – рекордні 15. Неймовірно вдячна вам за співпрацю: 15 раз ви довіряли мені і дарували свою підтримку у тій нелегкій справі.  

Це свідчення й вашої надійності - якості, надважливої у кожній роботі, а особливо у роботі з дітьми, маленькими і великими.  Додаю ще освіченість, артистизм, творчість, дар слова, любов до дітей, сміливість і, звичайно, гумор. Ви -  справжня леді.

Дуже тішуся тому, що ми з вами маємо одне захоплення на двох – любов до книг і до читання. Це забезпечує нам постійний привід для зустрічі за круглим столом.

Чекаю на них з нетерпінням )

 

АЛЬТЕРНАТИВНА ІСТОРІЯ _ продовження.

В мене є ідея, а часу на її реалізацію – не дуже багато. Хоча, звичайно, замахуючись на створення Альтернативної історії, розуміла масштаби. Нагадаю, що це історія, написана на основі дат, взятих з художніх творів. Такий собі паралельний Всесвіт.

На днях сама прийшла мені до рук одна дуже цікава дата. 

Містер Віллі Вонка, персонаж книги «Чарлі і Шоколадна фабрика» Роальда Дала, обрав саме перший день лютого, щоб провести екскурсію п’ятьом дітям, які знайшли Золоті квитки, заховані у шоколадних батончиках. Хтось зараз уявлятиме сцени з одного із кінофільмів, хтось пригадає свої емоції під час читання книги Роальда Дала. Події книги ніби поза часом та простором, але дата заземляє.

Тепер зрозуміло, дорогі читачі, чому мені так важливо було говорити про це саме 1 лютого?

А крім того, в мене була ще одна важлива причина переносу публікації.

Сьогодні в однієї дуже світлої дівчинки день народження. Вітаю Ріточку Мисловську. Вона вчиться у третьому класі і обирає АІСТину бібліотеку – іноді для того, щоб перечекати чергу до їдальні, але найчастіше ми говоримо про книги, і обмінюємось книгами. Це завдяки їй знаю про кішечку Чі, перечитала «Нескінченну історію» і захопилася «Шпигунською школою». Що обирає Ріта – ви знаєте. А ще ми разом з нею реабілітували книгу "Піратські історії". 

Приєднуйтесь до нас. Ріточка поганого не порадить ) 

З Днем народження, люба. Бажаю досягти висот у всьому, що обераєш. У тебе для цього, здається, є все: розум, вдача, кмітливість, сміливість, впевненість у своїх силах, і гарне почуття гумору. А ще бажаю вміло розпорядитись часом, щоб його хватило на всі твої захоплення. 

Library Shelfie Day

Сьогодні - Library Shelfie Day, тобто День бібліотечного шелфі (від англійського слова shelfie, тобто полиця).

Ініціатор - Нью-Йоркська публічна бібліотека, яка у 2014 році запропонувала своїм користувачам ділитися у соціальних мережах світлинами своїх улюблених книжкових колекцій. Це можна робити і дома, і в улюбленій бібліотеці.

Я дізналася про це на  фейсбук-сторінці «День за днем». Майже весь свій Бібліотечний календар побудувала на її матеріалах. Регулярно там «пасусь» і використовую у своїй роботі.  Додала лінк на неї до путівника «Колегам, шкільним бібліотекарям», де збираю все, що знаходжу у цій соціальній мережі корисного для нас.

Для мене - найважче вибрату одну, найулюбленішу.

Знаю, що в нашій школі є дехто, хто готується приєднатися до цієї акції. Дочекаємось їхньої публікації )

Головне - не забути хештег   #LibraryShelfieDay

ВІРТУАЛЬНИЙ ЗООПАРК _ День вшанування драконів

Колись у мене було 23 помічники, тому робота над створенням АІСТиного Віртуального зоопарку просувалася швидко. Зараз працюю одна, все відбувається  повільніше, ніж хотілося б. 

Сьогодні – у День вшанування драконів – поговоримо саме про них.

Спочатку перенаправлю вас на свою публікацію з цієї теми.

А тепер оновлю дані, до тих семи додам ще:

·          Товариство зміїв та драконів, які живуть на сторінках книг Дари Корній «Життя Змія Багатоголового»

·          Популяцію драконів з книги «Пригоди в Тисячолітньому лісі», яку написала французька письменниця Ленья Мажор

·          Щастидракона Фухура із «Нескінченної історії» Міхаеля Енде.

Книги Дари Корній допоможуть вам зробити перший крок у драконознавстві. З них ви дізнаєтесь, яке відношення мають змії до драконів. Українська письменниця теж дотримується традиції, коли драконів називають зміями у Східній Європі, до якої належить й наша люба Україна. Тобто при перекладі, наприклад, на англійську мову казки «Котигорошко» цілком можливо, що перекладачі оберуть слово «дракон».  

Після знайомства з героями «Пригод в Тисячолітньому лісі», зуб даю, у вас теж з’явиться бажання відкрити ветеринарну клініку для мешканців Віртуального зоопарку. Не знаю, чому мені раніше таке не приходило в голову. Якщо є зоопарк, то в ньому мають бути і лікарі, які знаються на хворобах тварин. Перші кандидати на таку посаду – друїди, дівчинка Нессе та її дідусь Ленве. Вони знаються на травах і допомагають тваринам, які попали в біду. Можуть і нашим допомогти, якщо їх попросити. Так? До речі, це вже другий відомий мені випадок втрати драконами свого вогню. Перший описав Сашко Дерманський у книзі «Король буків, або Таємниця Смарагдової книги».

І ще всім бажаю задружитися із щастидраконом Фухуром, якого придумав і подарував читачам Міхаель Енде у своїй «Нескінченній історії». Зараз кожному українцеві, нашій дорогій і змученій країні потрібен такий дракон, який приносить щастя. І вчитися в нього вірити і зберігати надію на краще. Навіть у найнебезпечнішу для себе мить щастидракон не втрачає надії, і ця впевненість допомагає йому врятуватися.

В публікації від 13 січня я натякнула про те, що вивчаю новий онлайн-ресурс. Ніби нічого неймовірного, але NotebookLM допоміг мені візуалізувати Фухура. Це трошки складніше, ніж спілкування з ChatGPT

. Далеко не з першої спроби, але нарешті отримала те, чим можу поділитися з вами.

Якщо ж повернутися до драконознавства, запрошую до бібліотеки по книгу «Факти і перекази про драконів», яку написала польська письменниця Ніколя Кухарська. В ній наукове поєдналось з гумором, і чимось нагадує улюблену мою книжку про гномиків. Але це вже інша історія, і розповім її іншим разом.

Далі буде…

P.S. Дякую, що дочитали... Щоб долучитися до глобального флешмобу, теж додаю хештег #AppreciateADragonDay

СЛОВО РОКУ 2025

Виокремивши зі свого переліку тем Календар знаменних дат, відчула певну свободу. Впала мені в око цікава дата? Спокійненько перериваю Тематичний цикл, як ото зараз. У часі розминулися дві події, дві дати? Спокійненько їх об’єднаю.

Перша припадає на 28 листопада – День вигадування нових слів. Хто придумав? Коли придумав? Немає відповіді. А от навіщо придумали - зрозуміло. Якщо все-таки є питання, прошу сюди, на фейсбук-сторінку «День за днем», звідки мені стало відомо про цю дату.

Про іншу ж подію років три тому дізналася від Наталії Йосипівни П’яст. З її легкої руки слідкую за такою неординарною подією як вибір Слова року. Щоб не повторюватись, перенаправлю вашу увагу на свій пост    від 3 квітня 2024 року. Думка про «Мислово» не змінилась, хоча за своє слово «відраза» мені соромно.

Це все ходжу кругами, час перейти до суті.

Сайт «Мислово» оголосив українське Слово року. Це – переговори. Якщо у вас виникли деякі питання – прошу сюди. Тут  навіть є роз’яснення, чому переговори, а не перемовини.

Чекаючи на оприлюднення результатів голосування, обдумувала й свої варіанти. Було радісно, що один із двох моїх варіантів потрапив до переліку. Фразу Олександра Усика важко забути не лише мені.

А другий мій варіант – між’яр’я, у між’яр’ї. Скільки ж списів було розбито у фейсбучних війнах стосовно Радіодиктанту єдності в цілому і через це слово зокрема! Тепер воно живе разом з нами, і нічого страшного не сталося, так?

А чи є у вас свої варіанти? І чи не було у вас вдалих спроб створити нове слово?

Обирають Слово року не тільки в Україні, як ви вже знаєте. У Великій Британії це роблять дві різні установи, конкуруючі установи, можна сказати. Це Оксфордський та Кембріджський словники. За лінками можна дізнатися, які саме. Вони обрали різні слова - і це дуже цікаво, тому що обирають жителі однієї країни. А думки розділились...

Сьогодні Всесвітній день логіки.

Звідки у мене така цікавість до цієї дати?

Тому що десь місяців зо два б’юсь над вирішенням найзнаменитішої логічної задачки. І на цьому ґрунті навіть мала суперечку з ChatGPT.

Ви здогадалися, про яку задачку йде мова?

Так, саме ту, яку вирішила Герміона у першій частині саги Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і Філософський камінь». Це дозволило Гаррі продовжувати рятувальну операцію.

Нагадую. Гаррі, Рон та Герміона рятують Філософський камінь від лорда Волдеморта. Вони долають ряд перешкод. Остання перепона – зробити правильний вибір, обрати із семи пляшечок одну єдину, вміст якої дозволить рухатись вперед. Альтернатива цьому – випити вино із кропиви, повернутися назад або померти від отрути. Нічогенька собі перспектива, так?

На столі – сім різної величини і форми пляшечок. 

На столі - віршовані підказки.

Після того, як Герміона розв’язала задачу, вона протягує пляшечку Гаррі. Та така маленька, що вистачить на один ковток одній людині.

Час, який знадобився Герміоні – максимум кілька хвилин. Я – не Герміона, і мені не соромно признатися, що не знаю правильної відповіді. 

День кросворда

До кінця року залишилося 9 робочих днів. Закінчується і мій Тематичний цикл, у ньому лише 4 пустих клітинки. Тому можу спокійно зробити крок в сторону і поговорити про … кросворд.

Здається, що він був завжди, але це на так. Відома людина, що першою створила головоломку, яку пізніше назвуть звичним для нас словом. І відома дата, коли був надруковано перший кросворд. Це сталося 21 грудня 1913 року в недільному додатку "Fun" до газети "New York Word". Автор першого кросворду - журналіст Артур Уінн. 

О, ці дивні збіги! 

21 грудня 2025 року теж припадає на неділю. 

Щоб відзначити Crossword Puzzle Day, є два варіанти: або розгадати кросворд, або його скласти. Я обрала другий варіант. Подивилась виставу 4 класу "Снігова королева" - і розтанула, як крижинка у серці Кая )

Така славна вистава. В ній було те, що ціную останнім часом: спокій режисера, відсутність паніки та страху перед помилкою, забутою реплікою чи паузою перед виходом актора на сцену. А ще впевнені у собі діти, які хвилюються, звичайно, але не бояться. Ми, глядачі, записуємо в актив Наталі Миколаївні Зорьці ще одну прекрасний спектакль.  Маємо динамічну виставу, над створеннями якої працював великий учительський колектив: класні мами Олена Леонідівна та Наталя Романівна, Людмила Василівна, хореограф, Олена Миколаївна, учитель музики й Таїса Олександрівна, учитель малювання. 

В результаті ми побачили таке динамічне дійство, що захотілося дати невеличкий фідбек у вигляді кросворду. Питання ніби й не складні, але на більшість з них відповісти зможуть тільки ті, хто бачив виставу. Сьогодні це були батьки, а на наступному тижні зіграють і для учнів.

              Назвіть фамілію автора казки.

Яка роль у Таїсії Олександрівни?

Який предмет спотворював дійсність?

Де живе Снігова Королева?

Скільки четвертокласниць були Гердами?

Скільки четвертокласників були Каями?

 Скільки всього було розбійників?

Що залишила собі Маленька Розбійниця: плащик, шапку чи муфточку?

Яке слово з крижинок мав скласти Кай за завданням Снігової Королеви?

Скільки Сніжинок танцювало на сцені?

З ким порівняла акторів Ірина Михайлівна?

Знаєте відповіді? Прошу заповнити і розгадати кросворд.