Василь Федієнко та його "Школа"

Дорогі читачі, зважте, будь ласка, на таке. Далі буду описувати власний досвід, свої враження і свої спостереження. Він однозначно не збігається з вашим. Але ж пишу про своє, тому поставтесь поблажливо до цього. Радо почую вашу думку.

    Більше року на книжкових полицях великих супермаркетів все частіше і частіше мій погляд фіксував навчальні посібники, автором яких є Василь Федієнко. Напевне, почалося з розкішних "Основ швидкомислення" та "Основ швидкочитання", які у мене просто з під носа втекли в інші руки. Тому коли недавно побачила тренінг для 1,2,3,4 класів, одразу придбала.

   Врешті решт набрала в пошуковику ім'я Василя Федієнка. Мене вразила кількість книг, автором яких він є. Їх дуже багато - навчальних посібників, тренінгів. А ще більше вразив той факт, що Федієнко є засновником українського видавництва "Школа".  

   Пам'ятаєте мій пост про акцію громадського руху "Не будь байдужим"? Десь третина книг, подарованих нашій школі, видані саме "Школою". У 2007 році - "Школі" виповнилось 5 років. На той момент у неї був взнаваний логотип і якість видання як стиль. Відтоді "Пригоди в Лісовій школі" мені уявляються тільки такими, якими їх видала "Школа". 

   Незабаром День її народження. У Вікіпедії саме ця дата згадується - 20 лютого 2002 року як день заснування. Будемо разом слідкувати за сторінкою цього славного українського видавництва на фейсбуці.

   А вас запрошую до нашої бібліотеки переконатись, чи не перебільшую, чи справді книги "Школи" такі гарні. )

P.S.  Хоч у нашій бібліотеці й немає "Основ швидкочитання" та "Основ швидкомислення", знаю, у кого вони є й підкажу, до кого можна звернутись.

 

Прошу за мною, читачі. Давненько ми з вами не діставали з полиці путівник по видавництвам України.

Знаєте, мені здавалося, що трошки вивчила український книжковий простір. А це не так. Якби не детектив Даніеля Пеннака «Усе для людожерів»,  і не знала б, що існує видавництво «К.І.С.».

А ви про нього чули?

Теж ні?

Ото ж бо і воно.  Між тим це одне з найстаріших українських видавництв. Засновано у 1993 році. І молодці, тримаються. Поєднують видавничу і поліграфічну діяльність.

У пошуках романа Пеннака зайшла на сторінку їхньої інтернет-магазину і була приємно здивована – і вибором, і цінами. В результаті  покинула книгарню не з однією, як планувала, а з чотирма книгами. А оце переглядаю їхній сайт і думаю, що можна було ще дещо вибрати.

Трошки пізніше додам фото з моїми книгами.

Тепер би ще знайти час, щоб їх почитати…

ВИВЧАЄМО УКРАЇНСЬКИЙ КНИЖКОВИЙ ПРОСТІР_ випуск про "Буквоїда" та "Махаона"

  Не пам'ятаю, як вийшла  на "Буквоїда", а шкода. Точно це було невипадково. Чи не про Сашка Дерманського шукала щось цікавеньке? А може, про Івана Андрусяка?

  До цього книжково-новинного порталу звернулась у пошуках інформації про видавництво "Махаон - Україна", бо мусила розгадати його загадку. 

  З якої причини воно припинило діяльність в Україні? 

  Якщо чесно, відповідь дуже легко знайти. 

  Перевага "Буквоїда" у тому, що вони дають можливість прослідкувати увесь шлях "Махаона" - завдяки своїм архівам, які доступні читачам. Я там трішки погортала публікації 2008 та 2009 років. Ох, який там цінний матеріал! Ох, скільки там є інформації для роздумів і порівняння з сьогоденням. Навіть не дивлячись на величезну кількість реклами, є бажання гортати далі і далі. 

  А що стосується "Махаона", то все починалось безневинно, з гарних та яскравих дитячих книг. А закінчилось ввезенням до України енциклопедій з антиукраїнською пропагандою. 

  Перевірити інформацію не можу. Дякувати Богу, такі до АІСТиної бібліотеки не потрапляли. А от дитячі книги - не віддам, хіба що хтось вкраде )

 

До Дня рідної мови

Сьогодні День рідної мови.

Придбавши у 2021-2022 роках три книги Ольги Дубчак, я забезпечила себе на багато років вперед матеріалами до виставки, присвяченої цій знаменній та важливій даті.

Планувався цикл із 3 книг: «Чути українською», «Бачити українською», «Бути українською. Речення та його знаки».

Росіянам на плани всіх українців, на наші з вами плани, на плани пані Ольги було наплювати. Тож отримали від неї на горіхи по повній програмі. Третю книгу вона рішуче відклала в сторону, щоб написати «Перемагати українською. Про мову ненависті та любові». Книга написана розлюченою жінкою. Це дуже добре відчувається. І водночас сповненої любові до життя та до України. Цієї любові ви теж отримаєте гарну жменю.

А зараз на сайті видавництва «Віхола» оголошена передоплата  останньої книги з серії «Бути українською. Речення та його знаки». Я вже її замовила і з нетерпінням чекаю.

Дасть Бог дочекаємось  наступного року і будемо говорити й про неї.

Я щойно відірвала себе від цих трьох неймовірно книг. Мені подобається:

1.     Гарно і стильно оформлена (гарні шрифти - моя слабкість) книга. В її обкладинку «вшита» закладка (таке в книжковому хазяйстві завжди згодиться). Приємний для очей колір паперу.  Якщо всі книги видавництва «Віхола» такі – їм честь і хвала. Запам’ятайте його назву.

2.     У пані Ольги неймовірно гарна мова. Її смакуєш, як літом морозиво, а зимою – каву.

3.     В поєднанні з таким же гарним почуттям гумору … це просто БОМБА.

Вона дозволяє собі трішки похуліганити. І я беру з неї приклад, підхопивши вірус задирикуватості, сміливості та гумору.

Я не геній нестандартних рішень, але часом щось уткнути можу. Зараз додам у пост одну світлину. А згодом, коли перероблю все заплановане (певно, буде пізно ввечері), додам презентацію.

Кому пощастить бути зараз в школі – запрошую до бібліотеки.

Brown Vintage Thank You Flyer від користувача Irina Vek

 

Вивчаємо український книжковий простір

Мій путівник "Вивчаємо український книжковий простір" розширився. Додала до нього розповідь про "Читаріум". Це - видавництво та інтернет-книгарня. Хто з Харкова, мають перед іншими українцями перевагу - можуть завітати до їхнього магазину.

А такі, як я, гортають сторінки "Читаріума" у соціальних мережах. Мене приваблює назва (засновники гарно "погралися" зі словом "читати"), подобається затишність і камерність їхнього сайту. Як у читача та бібліотекаря, у мене "слюнки течуть" від їхнього асортименти. 

В нашій бібліотеці є один із шедеврів, який колись давно придбала з легкої руки Сашка Дерманського - "Сім святкових бажань".

Тепер я залишаю вас один на один із "Читаріумом", якщо ви оберете на путівнику відповідну листівку. 

Дозволю собі дати читачам пораду: знайдіть у розділі "НОВИНИ" публікацію про "Найдорожді книги". Вам сподобається

Історія українських видавництв _ "ТЕХНІКА"

На тлі останніх розмов про закриття "Наукової думки" хочу привернути увагу до іншого українського видавництва, до "Техніки".

Працюючи з каталогами, я звикла, що українська науково-популярна література для дітей друкувалася переважно «Веселкою». Коли вносила дані про книгу Олександра Меркулова «За моделями природи», руки вже звично і натреновано почали вистукувати перші букви В та Е. А потім зупинилися, тому що набирати слід було інше - «Техніка».

Для АІСТиної бібліотеки – це рідкість, перша і поки що єдина книга. 

Темою українських видавництв цікавлюсь не так давно, і пошуки почала переліку в Вікіпедії. Цим же шляхом рухалася, коли вишукувала дані про «Техніку». 

Слухайте, та воно старіше за «Веселку»!

І функціонує дотепер! А от яку саме літературу видає – велика загадка, даних немає. Тому абсолютно заслужено попадає до розділу «Білі плями».

А книжка цікава. Видана у 1976 році, має деякі ознаки радянської епохи, але, безумовно, буде корисна й зараз. Тому що на перше місце ставить велич природи, розгадування її таємниць та розповідає, що створено людиною на основі її вивчення. 

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКИХ ВИДАВНИЦТВ _ вінницька "ТЕЗА"

 Створюючи путівник по українським видавництвам на основі фондів АІСТиної бібліотеки, не обмежую себе ніякими рамками, хоча, може й варто було дотримуватись хронології.

Перша публікація була присвячена видавництву «Дзвін» (1913), друга – «Веселці» (з 1934).

А сьогодні у центрі нашої уваги наші земляки, вінницьке видавництво «Теза».

Познайомились ми  завдяки місс Лілі. Довгий час вона саме через це видавництво замовляла для нашої школи підручники з англійської мови. Багато поколінь АІСТят вивчали цей непростий предмет завдяки «Chaterbox», «Hotline», «Neu Hotline», «Enterprise».

 А тим часом поступово накопичувалась художня література, видана «Тезою». Книжечка за книжечкою – і вже маємо 25! Прошу до презентації, де зібране все, що є на даний момент. Обирайте, резервуйте, читайте. Все до ваших послуг. Обмежень немає.

 Останнім та вагомим аргументом  на користь саме «Тези» стала акція, до участі в якій закликає видавництво.Переходьте за посиланням, може, й вашій школі пощастить

#читайТезу

Темно-Кремовий Особлива Пропозиція Кава Фотоколаж від користувача Irina Vek

ПУТІВНИК по видавництвам України_випуск 3_"Веселка"

«Веселка»

Сьогодні 3-тя розповідь про українські видавництва. Присвячена ювілею найстарішого із них - видавництву «Веселка». 9 березня йому виповнилося 90 років. І це прекрасний привід написати кілька хороших слів про славетне видавництво.

Особливо багато хороших слів знайдеться у старшого покоління, людей мого віку. Ми виросли на його книжках. Коли беру в руки «Казки» Андерсена з чорно-білими малюнками, зустрічаюсь з дитинством.

Більшість ідеологічно-нашпигованої літератури (її було немало), на щастя, до нас не потрапила. Але дещо – як раритет і документ епохи – зберігатиму, звісно,  подалі від дитячих очей.

Розквіт видавництва припав на 70-80 роки 20 століття. Зі здобуття Україною незалежності «Веселка» взяла непоганий старт. У неї були всі шанси стати провідним видавництвом. Пам’ятаю, десь з осені 1993 року АІСТ через систему бібколектор отримав від держави, крім підручників, цілий пласт української та зарубіжної класики, які видала "Веселка"

Але після 1998 року видавництво почало потрохи втрачати свої позиції. Отриманий у 2010 році статус «Державного» його не врятував. "Веселку" залишили далеко позаду важковики (А-ба-ба-га-ла-ма-га,  Видавництво Старого Лева), та й молодь обігнала – і в поліграфії, і кількості та якості видань.

Так шкода, що такий материк іде під воду і це відбувається на наших очах – тихо і повільно. Сайт видавництва не працює, є Фейсбук-сторінка та аккаунт в Інстаграм. Але й вони не дуже активні.

Результати простого кількісного аналізу книг, виданих «Веселкою», які є в АІСТиній бібліотеці, підтверджують всі етапи історії видавництва.

Нагадую, що найкращу та найповнішу статтю «Веселці» присвячено у проекті «До друку» порталу «ЧИТОМО».

Найбільше мене вразив рівень організації роботи у видавництві.

Про всі книги «Веселки» розповісти неможливо, а от дещо саме смачне обрала і поступо буду розповідати.  

"Веселка" від користувача Irina Vek

ПУТІВНИК по видавництвам України_випуск 2

Мені розповідь про українські видавництва цікава в першу чергу тому, що це дозволяє зробити якісну і кількісну оцінку фонду АІСТиної бібліотеки. 

Але перед тим, як зробити другий крок у цьому напрямку,  розповім, що паралельно історію українських видавництв пише портал «ЧИТОМО».

Ця робота там триває давно, працює потужна команда  і результати вражають. На сторінку їхнього проекту «До друку» мене направив інтернет, коли виконував мій запит по видавництву «Веселка».   На зараз -  найкраща і найгрунтовніша публікація про "Веселку" – саме ця. І не тільки про неї. 

Тут роблю паузу - до наступної публікації - і залишаю вас наодинці з проєктом "До друку" 

ПУТІВНИК по видавництвам України

Весь час тримаю в голові слова Тімоті Снайдера про значення видавництв (разом із бібліотеками та архівами) для країни, про те, що вони бережуть національну пам’ять. То ж задумала створення путівника, який би допоміг орієнтуватися у такому важливому для нас питанні.

Є один нюанс.

У розповіді про видавництва буду відштовхуватись від фондів АІСТиної шкільної бібліотеки. То ж повною розповідь точно не буде, але цікавою – однозначно… Такий собі аудит фондів, поєднаний з історією видавничої справи.

Обираючи хронологічний принцип, планувала розпочати з видавництв, які дісталися нам у спадок від радянського минулого. Але якщо орієнтуватись на роки видання, розпочинати треба з іншого.