UPG_читацькі будні бібліотекаря

Тут можна прочитати пост Мирослава Дочинця, про який згадувала у попередній публікації і фотографія книг, про які згадує він.

А тут – одна з фотографій, яку зробила, готуючись писати Радіодиктант. Серед книг видно «Одержимість» англійської письменниці Антонії Сьюзен Байєт. Напередодні мені її принесла Ірина Борисівна. Це означає, що десь приблизно в цей час почала її читати. Закінчила – 9 січня, в останній день канікул.

Який зв’язок між ними? Найпряміший.

«Одержимість» саме так і читається, як описує Мирослав: «Бо це не просто чтиво, це - осолода, школа, тайнопис, чари уяви і словесний джаз»

 «Візьмемо читання «Одержимості» як одиницю часу, з 27 жовтня 2025 по 9 січня 2026 року мною було прочитано і прослухано:

Даніель Пеннак «Усе для людожерів»

Оскар Уайльд «Кентервільський привид»

Томас Лав Пікок «Кімната з гобеленом, або Леді у старовинному платті»

Джеральд Даррелл «Зоопарк»

Марія Артеменко «Туалетна справа»

Галина Вдовиченко «36 і 6 котів»

Іан Вайброу «Малий Вовчик»

Ольга Купріян «Боброго ранку»

Сергій Таск «Таємниці рудого кота»

Дара Корній «Пригоди Змія Багатоголового»

Міхаель Енде «Нескінченна історія»

Ленья Мажор «Пригоди в Тисячолітньому лісі»

Ліна Жутауте «Фердинанд і Пух»

Ярослав Стельмах «Митькозавр з Юрківки»

Стюарт Гіббс «Шпигунська школа»

Джоан Роулінг «Людина з клеймом»

Джеймс Кемпбелл «Веселі історії шкільних учителів»

Ганна Пек «Справа для Кейт»

                  Прослухано

Тімоті де Фомбель «Тобі Лолнесс»

Артур Конан Дойль «Родні Стоун»

Жозефіна Тей «Донька часу»

Жозефіна Тей «Шилінг за свічки»

Жозефіна Тей «Людина в черзі»

Жозефіна Тей «Любити і бути мудрим»

Жозефіна Тей «Співучі піски»

Террі Пратчетт «Колір магії»

Розумієте, так? «Одержимість» не можна читати запоєм, як, наприклад, «Людину з клеймом» Джоани Роулінг. Спочатку книга Антонії Байєт була у мене дома, потім принесла на роботу. Читала розділ з неї – і робила перерву, другу, третю, під час якої встигала передивитися інші твори.

Бачите, в мене інший досвід. Для Мирослава Дочинця читання 5-6 книг – поліфонія. А в мене «Одержимість» - як одиниця вимірювання.

А тепер найголовніше, навіщо про все це пишу? Дуже часто мене питають, скільки книг  прочитала? За все життя важко відчитатись. Колись назвала 2000 – і дітей це явно розчарувало. І тоді вирішила вести статистику. Дані за літо 2025 у мене є. Ось дані за І семестр. Далі починаю вести облік прочитаного за ІІ семестр. А в кінці травня підведемо підсумки.

Дякую, що дочитали, далі буде )

ЧИТАЦЬКІ БУДНІ бібліотекаря

Кажуть, що шлях до лікування починається, коли хворий визнає свою хворобу і цим підтверджує бажання вилікуватися.  

Добре. Визнаю. Я хворію на цундоку.

Книги на фото справа – чекають на мене вдома; ті, що зліва – на роботі. Чекають, коли їх прочитаю. І знаю, що треба зупинитися, а не можу. Книги теж мають здатність бути розкупленими. От, наприклад, «Веселі історії домашніх тварин» вдалося віднайти далеко не одразу, не з першої, не з другої і навіть не з третьої спроби. Я вже навчена. Краще купити – і нехай вона чекає на мене на поличці. А то буде так, як вийшло у мене з книгами Франсуази Буше. Вона працює приблизно у тому ж жанрі, що й Джеймс Кемпбелл.

 Якби у мене був собака або якби мій кіт умів говорити, він би сказав і зробив точнісінько, як на цьому малюнку.

Де взяла цей малюнок, коли і на якому сайті - навіть не намагатимусь згадати. На жаль, не можу сказати, хто автор. Він - мій однодумець )
 

НАЙОЧІКУВАНІША КНИГА 2025 року

Джоан Роулінг під псевдонімом Роберт Галбрейт написала серію детективів про сучасних Холмса та Ватсона. Це приватні детективи, партнери Корморан Страйк та Робін Еллакот. На щастя читачів, англійська письменниця продовжує писати, а українське видавництво "Stone Publishing" продовжує їх перекладати та видавати. 

В кінці серпня 2025 року я оформила передплату на 8 роман серії "Людина з клеймом". Це була найочікуваніша моя книга у минулому році. 11 грудня мені надійшло повідомлення, що книгу надіслано. В руках її тримала 15 грудня.

Найважчими були ось ці кілька днів - з 11 по 15.

Колись за круглим столом Ірина Борисівна поділилася своїм спостереженням стосовно детективів Джоан Роулінг. Їй здалося, що письменниця тримає до кінця інтригу, не даючи підказок, щоб у кінці книги подати Страйка як людину, яка  вміє розгадати те, що іншим не під силу. У мене не було поки що часу перечитати попередні романи під таким кутом. Але читала 8 книгу, аналізуючи факти. І навіть близько не вгадала, хто головний злодій. Проте, знаючи розв'язку, перечитала - не всю, останні 300 сторінок-  й побачила, що підказки просто розкидані в тексті. Тобто читачі отримують буквально ту ж саму інформацію, що й герої-детективи. 

Коротше, мені роман дуже сподобався. Дуже сподіваюсь, що десь там у Великій Британії зараз Джоан Роулінг пише 9 книгу. В інтернеті кажуть, що її вихід очікується за два роки. Ох, де ж того терпіння набратися ) 

 

 

 

 Як ви плануєте прожити новорічні свята? Мені б хотілося отак, принаймні, мрію про таке. Сюди б ще улюбленого кота… А книг у мене в запасі є багатенько.  

Чому люди купують книжки? За всіх не скажу. Проаналізую, чому це роблю сама.

• Люблю читати.
• Не можу встояти, коли цікаву книжку рекомендують ті, кому довіряю на 120%.
• Не завжди у бібліотеках є те, що мені потрібно.
• Подобається бути колекціонером. Якщо автор пише серіями, обов’язково хочу мати всі книги.
• Коли є запасець книг, це ставить мене в вигідну позицію для обміну з тими, хто розділяє зі мною любов до читання.
• Врешті решт, я ж бібліотекар. Мені просто необхідно мати власну бібліотечку.
• А ще я хворію на цундоку )

P.S. Згадала про один феномен. 

Чули таку українську народну пісню "У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила..."? 

Бібліотекар в мені додає: "А у моїх читачів книжки цікавіші...".

Завтра розповім, що це за книжка така ) Далі буде...

НАДХОДЖЕННЯ ДО аістИНОЇ БІБЛІОТЕКИ

Дорогі читачі, будь ласка, поставтесь до цієї публікації з терпінням :) 

Нижче ви дізнаєтесь тільки мою думку - і більш нічого. Це не істина в останній інстанції. Це моє зізнання як читачки, яку колись захопила сага про Гаррі Поттера. Захопила і досі не відпускає :)

Всі ми різні, смаки і вподобання у нас різні. Про свої пишу відверто, можливо, занадто. Прошу про розуміння.

Чи є життя після Гаррі Поттера? Звичайно, це зовсім несерйозне питання.

Але після того, як була перечитана остання книга саги, після виходу другої частини кінофільму «Гаррі Поттер і Дари смерті» у моєму житті з’явилася літературна константа, тобто стала величина, для жанру фентезі. Все прочитане відтоді порівнюю з Поттеріаною. Нічого з цим зробити не можу.

Тільки для мене, звісно, зрівнятися з Джоан Роулінг змогли Террі Пратчетт, Ніл Гейман.  Серед українських авторів – Сергій Оксеник з його трилогією «Лісом, небом, водою».

І ось віднедавна відшукала ще дві саги. Про одну з них – писала у своєму читацькому щоденнику. Це Наталя Щерба та її «Часодії». На 5 сторінці  за активними лінками можна знайти плей-лист ютуб-каналу. (UPG - на жаль, тепер цей плей-лист є недоступним. Авторське право - є авторське право)

А от двома із трьох книг про пригоди Каріган Кроу, які написала австралійська письменниця  Джессіка Таунсенд, можу поділитися.

Коли замовляла книгу «Таємне товариство пана Бенедикта» Трентона Лі Стюарта, сподівалась отримати щось подібне. Книга цікава, але не настільки, щоб поставити на один щабель.

Підводячи підсумки, уявимо собі умовну шкалу за звичною нам системою оцінювання.

12 балів – у саги про Гаррі Поттера.

11 балів – у «Часодів» та у Морріган Кроу

10 балів – у «Таємного товаристві пана Бенедикта». 

Далі буде... 

Нібито цілком логічно шкільному бібліотекарю читати не тільки серйозну літерутару, а ще й дитячу літературу. Нібито професія зобов'язує це робити. 

Але як би там не було, читаю літературу для молодших школярів та підліткову літературу не тому, що треба.

Читаю, тому що дуже цього хочу, тому що знаходжу в ній велиху втіху.

Ось це "ХОЧУ" цього літа було таким:

 

Якщо хтось ще не здогадався, це було продовження теми "Читацьке літо бібліотекаря" і  аж ніяк не її закінчення, тому що буду й буду повертатися до цих книг, згадуючи літо і повертаючись у приємні спогади.

Читацьке літо бібліотекаря (продовження)

Не поспішатиму зі звітом про книги для молодших школярів та підлітків, зроблю це пізніше.

Зараз повернуся до «серйозних» книг.

·       «Лінгвістика на карті світу. Непорозуміння, кримінал та інтриги в різних мовах», яку написав Рустам Гаджієв

·       «Живі. Зрозуміти українську літературу», що має двох авторів, батька і сина – Павла та Олександра Михедів.

Я читала їх пальцями, набираючи текст на комп’ютері. І поки це робила, мене гризли сумніви, чи правильно роблю. На це пішло чимало дорогоцінного літнього часу. Коли ж стала перевіряти набране, оцінила правильність свого рішення. Поки дійшла до кінця книги, забула, що було на початку. Знайома ситуація, так? І тепер у моєму активі, в моїх «Закритих файлах» поповнення. Власницю книг, Ольгу Фанагей-Баранову, я попередила про таку опцію. У відкритий інтернет-простір набране викладати не маю права і не робитиму цього, а от з близькими поділюся за потреби.

У кожній з двох книг є щось таке, що вписується в тематику цього блогу.

Наприклад, АІСТина Віртуальна бібліотека відкриє доступ до… Полтавської колонії кінця 40-х років минулого століття. До неї на 4 місяці попаде Григір Тютюнник – за те, що не відробив обов’язкових після навчання у ремісничому училищі 3 роки на харківському заводі імені Малишева. Бібліотекар тюремної бібліотеки на прощання скаже Тютюннику: «Тебя выпускают? Ах, жаль, хороший читатель был». Так просто такі слова не скажеш. Видно, велика рідкість мати такого читача.

Розділ про Григора Тютюнника іде першим. Набирати почала ще до відпустки, паралельно зробила аудит, які твори письменника є в АІСТиній бібліотеці. Є його дитячі твори, за які він отримав  премію Лесі Українки. Найбільше мені сподобалася «Степова казка». От її я б рекомендувала сучасним видавцям перевидати з яскравими ілюстраціями. І до обов’язкового вивчення у початковій школі внесла. 

Це був би найлегший шлях закохати сучасних дітей у творчість Тютюнника. Автори ж роблять акцент на творах для дорослої аудиторії. А от їх якраз і немає. Хіба що в хрестоматіях. Треба буде передивися.

Читацьке літо бібліотекаря

 На початку навчального року про своє читацьке літо звітують молодші школярі. Це дуже важливо для початкової школи. Хоча, впевнена, учителям літератури теж цікаво, що прочитали учні середньої та старшої школи.

Сьогодні 1 жовтня. На блозі роблю перші кроки у новому навчальному році. Отже, тепер моя черга розповісти про своє читацьке літо.

Почалося воно з вивчення «серйозної» літератури:  «Лінгвістика на карті світу» Рустама Гаджієва та «Живі. Зрозуміти українську літературу» Олександра та Павла Михедів, батька й сина. 

 

Далі – рекомендації для любителів детективного жанру:

Рекс Стаут "Сімейна справа"

Саймон Бекетт «Хімія смерті».

Їх я не читала, а слухала. Також переслухала заново знаменитий  цикл Річарда Османа  «Клуб убивств по четвергах» - в очікуванні виходу серіалу (не розчарувалася, рекомендую).

Перегляд ще одного британського серіалу «Відділ нерозкритих справ» пробудив цікавість до автора книги, за якою було знято фільм. І тепер стою перша в черзі на переклад на українську мову детективів Юссі Адлер-Олсена.

Вони того варто, як і серіал, до речі.

Не детектив, але й не любовний роман – на межі детективу та містики –  «Камінь, ножиці, папір», яку написала Еліс Фіні. Книга не моя, поділилися зі мною Аня Шнайдер та Ірина Борисівна. Не шкодую. Із задоволенням відкрила для себе нове ім’я, слідкуватиму далі за автором.

Ще з задоволенням переслухала цикл «Хроніки Амбера» Роджера Желязни. Є в інтернеті у вільному доступі аудіокниги українською мовою.  Якщо хтось не знає – це фентезі, класика жанру, як то кажуть. Також рекомендую.

Ще не раз буду повертатися до цих книг, можливо, завтра. Зараз роблю перерву і продовжу завтра)

До зустрічі...