ЖАНРИ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ _ випуск 6

 Набутий від вивчення дитячого дозвілля у доцифрову епоху та його класифікації досвід дуже допомагає мені в роботі над проєктом «Жанри дитячої літератури»

Головне – обрати критерій для аналізу. За бажанням ви можете оцінити мою роботу, натиснувши отут. Лінк перенаправить вас до публікацій під однойменною міткою. З останніх постів ви дізнаєтесь, що мені (і не тільки) імпонує критерій Ілларіона Павлюка, який ділить художню літературу на цікаву та нецікаву.

Міхаель Енде, німецький письменник, що писав для дітей, змалював у своїй «Нескінченній історії» бібліотеку, що значно розширює  поняття «цікава література».

Запропонований ним каталог запозичу не тільки для своєї Віртуальної бібліотеки. В першу чергу він згодиться для каталогу реального, який буду пропонувати реальним читачам реальної АІСТиної бібліотеки.

Я б скомпонувала так:

    Смішні історії

    Цікаві історії

    Поважні історії

    Надзвичайно короткі історії

                                                          Дотепні вигадки

                                                          Придумки

                                                          Захопливі пригоди

Як ви могли зрозуміти, до проєкту «Жанри дитячої літератури» ще повернусь. І обов’язково додам бібліотеку міста Амарґант до Віртуальної бібліотеки, але це буде вже в наступному Тематичному циклі.

А читачів залишаю зараз, пропонуючи повправлятися в придумуванні нових жанрів, наприклад, «Бувальщини» або «Авантюрні пригоди». Тим більше, що сам Міхаель Енде зробив дуже мудро: назвав 7 жанрів, далі написавши «і так далі, і так далі».

Хитрун, що ж тут скажеш? 

P.S. На жаль,  паперової "Нескінченної історії" Міхаеля Енде в АІСТиній бібліотеці немає. Користуюсь скачаним з інтернету електронним варіантом.

Жанри дитячої літератури_випуск 5

Написавши 28 квітня про розподіл літератури на цікаву та нецікаву – за Ілларіоном Павлюком, чесно кажучи, не планувала  повертатися до цієї теми. Але обговорення за круглим столом продовжується, тому продовжую писати і я. Сьогодні – оновлення, можливо, не останнє.

Навесні мій похресник Вадим - у відповідь на розповідь про наше літературне дослідження - вивів елегантну формулу: «Нецікава книжка та, яку не шкода кинути читати».

Його мама, місс Ліля,  росла в дуже гарній дружній родині, де мудрий, добрий, але дуже вимогливий батько дотримувався суворих правил. Одне з них – дітей вкладали спати рано, світло вимикали. Заради цікавої книжки включався ліхтар під ковдрою.  А в особливих випадках книжка ховалася під піжаму і мандрувала разом з власницею до туалету (див. пост про улюблене місце читання:).

Нещодавно ми з Іриною Борисівною обмінялися враженнями від прочитаних книг. Мені, як тільки закінчила слухати останній аудіоролік цікавезної книги, захотілося почати спочатку. Так сподобалася книга, що вирішила пережити події ще раз. У мене це не вперше, буває, що слухаю по кругу 3-4 рази.

А в Ірини Борисівни було не так. Вона закінчила читати книгу і вирішила поки що не почитати іншої, щоб зберегти враження і обдумати прочитане.

Тамара Анатоліївна, почувши про знаменитий «мультик» Рити Мисловської, згадала, як її найменший, Толік, говорив в таких випадках: «О! У мене картинка склалася!»

А в самої Тамари Анатоліївни під час читання цікавої книги виникає відчуття, що знаходишся всередині зображених подій. Після її закінчення хочеться зберегти емоційний і ментальний стан, відчути своєрідний післясмак. Мені це теж знайоме.

Отут ставлю публікацію на паузу, відчуваючи, буде що сказати і написати на цю тему.

Далі буде…)

ЖАНРИ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ _випуск 4

Що новенького у мене є на цю тему?

Мені дуже подобається точка зору сучасного українського фантаста Ілларіона Павлюка. В інтерв’ю журналу «L’OFFICIEL» він сказав, що не вважає себе спеціалістом у літературі, а тому поділяє твори на цікаві та нецікаві.

Ох, як мені така класифікація жанрів подобається!

Щоб тоді б робили науковці? Почали  обдумувати та виробляти критерії, що таке цікава та нецікава література.

"Спробуємо й ми подумати над цією темою", – запропонувала я Ірині Борисівні, коли ми зібралися вчергове на чаювання за круглим столом.

Найлегше з критерієм «цікаво». Наче все просто. Книжка настільки цікава, що

-        Відкладаємо в сторону мобільний

-        Забуваємо про час, можемо читати до ночі

-        Шукаємо в інтернеті продовження, бо немає сил чекати, коли пошта доставить книгу із книгарні і не хочемо втрачати час на похід до бібліотеки

-       Снідаємо, обідаємо та вечеряємо разом з книжкою

А які критерії у нецікавої літератури? Тут ми з Іриною Борисівною просили допомоги у всіх, хто  заходив до бібліотеки. Це були другокласниця Риточка Мисловська та Оксана Анатоліївна Стрельбіцька.

-        Банальний сюжет

-        Дратує герой

-        Повільно розгортається сюжет

-        Складна словникова база, коли третина слів незрозуміла через переклад або застарілі слова

-        Дуже детальний опис сюжету втомлює – і також дратує

-        Мало діалогів

-        Немає ілюстрацій

Правда, цікаво?

Але найцікавіший критерій належить Риточці. Вона сказала приблизно так: "Коли я читаю цікаву книжку, то події розгортаються у вигляді  мультика, а з нецікавою книжкою – навпаки, мультика не бачу».

Дорогі читачі, що б ви запропонували як критерії цікавої та нецікавої літератури?

Далі буде...

 

Жанрово-тематичні різновиди сучасної прози для дітей _ випуск 3

     Зараз працюю над перекладом  «My Books Summer», яким зі мною поділилася Тамара Анатолїівна Калмикова. Вона скопіювала його у своїх американських онуків. На останній доступній мені сторінці йде мова про жанри книги і дітям пропонується спробувати віднести прочитану книгу до однієї, або кількох  категорій.

Розцінила це як чарівний «пендель» (вибачте за таку лексику), що час повертатися до теми «Жанрово-тематичні різновиди дитячої літератури».  Це ж одна із моїх улюблених тем!

6 лютого 2024 року я вперше написала про неї. Мені б тоді поставити крапку.

Але ніт. 

Тема «Жанрово-тематичне різноманіття української дитячої літератури та підходи до її класифікації» відпускати мене не хотіла.

16 травня 2024 року я запропонувала порівняти підхід українських дослідників та іноземних. І це було свідчення про чергову хвилю мого занурення.

Взагалі-то їх було кілька.

Перша хвиля: Пошук в Інтернеті, звернення до українського теоретико-літературознавчого дослідництва. Я вирахувала імена науковців і продовжую пошук та знайомство з їхніми працями.

Друга хвиля: Звернення до таблиць УДК.

Третя хвиля: Огляд та порівняння фільтрів книжкових інтернет-крамниць 

Четверта хвиля: Знайомство з іноземним досвідом.

Як бачите, моє занурення котиться хвилями, росте кількість вивчених матеріалів. 

І ось тепер, коли пройшов рік, питаю себе: «Нащо це роблю? Яке дослідження я проводжу? А саме головне: яка мета мого дослідження? Воно згодиться мені як бібліотекарю?» Адже так і не відшукала простої та чіткої схеми розподілу. І вже виникає питання, чи взагалі це можливо? 

По перше, мені цікаво.

По друге, вивчаю український книжковий простір – і художній, і теоретико-літературознавчий. 

По третє, вважаю це дослідження своєрідним підвищенням своєї професійної кваліфікації. Я ж бібліотекар, врешті решт.

В четверте, якщо не вдалося відшукати чіткої і простої схеми жанрово-тематичної класифікацї дитячої літератури, можливо, вдасться її створити самостійно? Зараз працюю над створенням Тематичного каталогу дитячої літератури (Її у нас не так багато, вона вмістилася  на семи полицях, дробити на тематичні розділи необхідності немає. А от каталог створити - можна і треба. Це ж однозначно полегшить мені роботу, коли нове покоління АІСТят прийде по книжки про динозаврів чи принцес)

Думаю, що цих причин досить, аби продовжувати свої дослідження.  

Суттєвих результатів мого дослідження ніби-то й нема. Поки що  ділитися нічим. Але робота триває, і далі обов’язково буде. До зустрічі.

Жанрово-тематичні різновиди сучасної прози для дітей _ випуск 2

Вперше заявила про цю тему 6 лютого 2024 року, коли відповіла на читацький запит. І відтоді продовжую вивчати з великим задоволенням, коли дозволяє час. Саме зараз написати про жанри і теми дитячої літератури  підштовхнула книга "Як виховати читача", про яку розповідала вчора. 

Я багато прочитала дослідницької літератури, але не є професіоналом. Лише знайомлю  вас зі своїми спостереженнями. Розпочала зі статті одного із наших професіоналів, Лілії Овдійчук .

А для порівняння наведу тематику дитячого читання, яку запропонували  авторки книги "Як виховати читача" Памела  Пот та Марії Руссо. Завжди цікаво бачити погляд на звичні нам речі з іншого кута. 

Це не означає, що наш погляд неправильний, а їхній кращий. 

Зовсім ні. Американки згадують і про книжки-картинки, і про графічні романи, і про нон-фікшн, і про фентезі, і про книги для любителів реальності. 

А ще не втримаюсь, поділюсь своїм спостереженням, яке до заявленої теми зовсім ніякого відношення немає. Про те, як багато може сказати про смаки людей те, про що вони не згадують. У їхній книзі до жодного списку рекомендованої літератури не увійшли Террі Пратчетт, Нілл Гейман і, саме цікаве, Джоан Роллінг. 

Хоча Гаррі Поттер згадується. 

Фраза "Ваша дитина прочитала Гаррі Поттера, й тепер ніщо не може дотягнутися до його рівня. Але життя існує навіть після Гаррі!" - мені каже, що діти Памели та Марії "Поттеріану" не читали.

На цьому у мене все, поки що все. Дякую, що дочитали

Жанрово-тематичні різновиди сучасної прози для дітей

Розповідаючи про жанри дитячої літератури, я виконую читацький запит. Якось моя колега, вчитель початкових класів, стоячи біля полиці з дитячими книжками і тримаючи одну із них в руках, спитала: «Це літературна казка, фантастика, чи фентезі?»

 Коли письменники маркують свої твори, вони дуже «полегшують» життя дослідникам своєї творчості. Але так буває не завжди. Давайте спробуємо розібратися.

• 1.     Найлегше визначитись з народною казкою, навіть пояснювати немає сенсу.
• 2.     Якщо у твору є автор, він попадає під класифікацію «літературна казка».

Поки що все просто, правда? На черзі – фантастичні, пригодницькі, історичні, детективні, автобіографічні твори.

• 3.     Фантастичність в широкому значенні – одна із ознак літературної казки. Літературна успадкувала це від народної. Слово «фантастика» походить від давньогрецького слова φανταστική, що означає мистецтво уяви.   Тому кожну літературну казку, де розмовляють тварини, де герої переносяться в інші світи, де разом з людьми в сюжеті задіяні істоти, яких немає у природі (кентаври, гноми, велетні, ельфи), можемо сміливо назвати фантастичною.
• 4.     Фентезі –  продукт 20 століття. Тут ми рівняємося на творчість Толкієна, на його трилогію «Володар перстнів». Із обов’язкових атрибутів – магія, присутність чарівних істот та подібність змальованого світу до Середньовіччя. Я би приплюсувала як один із атрибутів – розмір твору. Створити та описати нові світи – справа непроста, тому маленький твір автоматично перетвориться на повість чи роман.
• 5.     Якщо звузити значення фантастики, то виокремиться жанр «наукової фантастики», який у дитячій літературі представлений не дуже широко. От так одразу згадуються «Пригоди Електроніка» Євгена Велтистова, «Пригоди Аліси» Кіра Буличова, а із сучасної літератури – «Джордж» Стіва Гокінга.

 Чи є літературною казкою твір, де немає казкових істот, де ніхто не переноситься ні в які світи, де крім людей немає більше дієвих осіб? Напевне, ні. Треба подумати. 

Кінець 1 частини. Далі буде...