Дорога Ірино Борисівно, вітаю Вас з Днем народження. Наші з вами розмови за круглим столом дають мені дуже багато натхнення у роботі з блогом. Тут часто згадується ваше ім’я. Тому й привітати хочу саме на цих сторінках.
Може, хто не знає, з задоволенням нагадаю АІСТину
легенду: якщо 3 лютого народиться хлопчик, у нього буде троє синів; якщо –
дівчинка, у неї буде троє дочечок. Можна сказати, що ви з Володимиром
Михайловичем Синіциним й дали життя цій легенді. Але маємо підтвердження від
Олени Леонідівни про її родину, значить, є щось магічне у цифрі 3.
Вітаю вас, всю вашу славну сім'ю, а особливо тих, кому ви дали життя - з такою важливою
подією.
Дорога Ірино Борисівно, ми ще не бачились у цьому році, то ж нетерпінням чекаю на продовження наших зустрічей у бібліотеці. Є у мене кілька цікавих історій. Однією з них поділюся зараз, і ви зрозумієте, як давно хочеться це зробити. Кажуть, що у Біблії вираз «Не бійся» згадується 365 разів – по одному на кожен день.
Нещодавно, переглядаючи шкільний архів, знайшла запис в одному
із протоколів 2012 року, де Ірина Борисівна розказує, як на початку своєї
роботи в АІСТі вона часто зверталася по допомогу до керівництва зі словами «Я
боюсь», бо тривожилась за дітей, за батьків, за клас. І завжди чула у відповідь
«Не бійся».
Оцьому «Не бійся»
ви, показуючи приклад, зараз вчите нас.
Задумала я написати історію Хору Тамбовського і почала
збирати матеріал з простого перепису його учасників. У вас – рекордні 15. Неймовірно
вдячна вам за співпрацю: 15 раз ви довіряли мені і дарували свою підтримку у
тій нелегкій справі.
Це свідчення й вашої надійності - якості, надважливої у кожній роботі, а особливо у роботі з дітьми, маленькими і великими. Додаю ще освіченість, артистизм, творчість,
дар слова, любов до дітей, сміливість і, звичайно, гумор. Ви - справжня леді.
Дуже тішуся тому, що ми з вами маємо одне захоплення на
двох – любов до книг і до читання. Це забезпечує нам постійний привід для
зустрічі за круглим столом.
Чекаю на них з нетерпінням )
