КНИГА ГЕРОЇВ НАШОЇ КРАЇНИ _ Владислав Дмитрієв

Зараз під час війни кожен з нас укладає свою Книгу героїв України. Її сторінки розповідають про родичів, друзів, земляків, однокласників, колег, сусідів, знайомих, які стали на захист України.

Від імені нашої школи також веду таку книгу.

Про те, що Владислав Дмитрієв, наш випускник 2015 року, воював на фронті, дізналась після того, як його комісували. Навіть якби щось знала про його службу, розказала би тільки з його згоди. Але знаю лише те, про він сам написав на своїй сторінці у Фейсбуці. Якщо ви там зареєстровані, прошу переглянути його пост від 18 березня 2026 року.

Оце фото взяла звідти. Дивлюсь на Славіка, а перед очима історії з книги Артура Дроня «Ґемінгвей нічого не знає». Владиславе, і твій досвід, напевне, був нелегким. Як тобі вдалося зберегти свою посмішку?

Дякую за службу. Дякую, що боронив Україну.

ОНЛАЙН-СЕРВІСИ у роботі шкільного бібліотекаря

       Рано чи пізно шкільний бібліотекар стане видавцем. Щось таке буде у нашому розпорядженні, що захочеться гарно і до ладу оформити,  а власних умінь буде замало. Так трапилось зі мною. Мала збірку шкільних анекдотів, а з ідеями було туго. Тому й скористалася послугами сайту VistaCreate, створила онлайн-книгу.  

Перед вами, власне, мій план «А». За інших умов ви б познайомилися з ним ще 1 квітня. Але оскільки у мене на момент публікації не було дозволу Ігоря Йосиповича, тому оприлюднила план «Б».

Тепер дозвіл є. І є бажання порекомендувати читачам цей графічний онлайн-редактор.

Одна з його переваг в тому, що зроблену роботу можна завантажити на свій гаджет. І  зараз, наприклад, мені можна було б просто додати у свій пост зображення всіх сторінок. Але піду звичним шляхом і запрошу вас відвідати сайт VistaCreate та погортати сторінки моєї книги «Влучне слово Ігоря Йосиповича Казьмірука».

А потім спробуйте створити щось своє. Впевнена, вам сподобається )

21 березня - День висадки дерев

А об’єктивні причини такі: сьогодні – День висадки дерев. Не плутайте, будь ласка, з Міжнародним днем лісів, який теж відзначають сьогодні. Обидві дати надзвичайно важливі.

Але якщо братися за історію нашої школи, ближче нам День посадки дерев. Якщо у вас буде час і бажання,  перегляньте сторінку Вікіпедії, йому присвячену. Особливо смачний у ній розділ «Навколо світу», де пропонується прогулянка різними країнами та різними континентами.  Дата 21 березня, звісно, не може бути однаковою в Україні та Намібії або Монголії.

У моїй оповіді найсмачнішою буде частина про горіх. Так-так, про горіх.

Дуже часто, проходячи повз вікно у нашій учительській, що виходить на ігровий майданчик нашої Стартової школи, задавала собі питання: скільки років потрібно, щоб виростити такого красеня? Мала на увазі горіх, який рятує літом у спеку, а навесні і восени дарує тінь і затишок.

Потім додалось ще одне питання – а хто його посадив?

Тепер знаю, що у цих задач було два шляхи вирішення, дуже короткий і довгий. Вас же не здивує, що я обрала другий, так? Ми ж не шукаємо легких доріг.

Почала я з перегляду шкільного фотоархіву. Знайшла фото №1, фото №2, фото №3, фото №4 – як докази того, що висаджувати дерева – давня і гарна традиція школи. А дитячий ігровий майданчик у кадр попадав рідко, а якщо й попадав, то обов’язково так, що неможливо роздивитись, чи є там горіх, чи немає.

Як ви думаєте, на фото №5 він є? От і мені важко зрозуміти, але допускаю, що скоріш за все немає, а якщо й є, то деревце дуже маленьке.

Пощастило мені, коли дійшла до Олімпійських ігор 2015 року. Там дуже чітко все видно. На фото №6 – загальний вигляд, а на фото № 7 – максимально наближений фрагмент з горіхом. Погодьтеся, він величенький, уже добре вкорінений, посаджений якщо не навесні, то восени 2014.

 Отже, з часовою лінією більш-менш розібрались, беремо за основу 2014 рік.

Питання 2. Хто посадив горіх?

Чомусь була на 99 відсотків упевнена, що це зробили випускники нашої школи, коли їхні діти навчалися у Стартовій школі. То ж була дуже спантеличена, коли Катя Ботвіннік це заперечила.

Тільки тут мені й пришла думка, що треба спитати тих, хто проводить на майданчику якщо не весь, то половину робочого часу точно. А тут і можливість підоспіла. 19 лютого ми з Наташою Підболячною та Аліною Правосуд зустрілись на першій із двох запланованих колегій, де звітували ті, що атестуються. Але скористалась я такою можливістю не 19, а 26 лютого. Перетнулись ми з Наташою вже біля чергової  після колегії, і я нарешті отримала відповідь на моє друге питання.

Моя оповідь наближається до кінця, дякую за терпіння, залишилося ще трошки.

На дати вказую не просто так. В кінці лютого запланувала собі 21 березня написати про те, хто і як посадив горіх на території школи. І тому спокійно відреагувала, коли почула 19 березня від Наташі іншу версію, бо це було дуже вчасно.

Повну розповідь залишу для усної версії. Головне ось:  посадила нашого героя Наталя Миколаївна Зорька зі своїми студентами. Вона підтвердила це, коли ми зустрілися у п’ятницю 20 березня: так, горіх привезла з дачі, але там його посадила-таки ворона, інакше б де він там узявся?

Можна поставити в цій історії крапку. Але знаєте, у моєму дослідженні було стільки цікавих поворотів, що не здивуюсь, якщо віднайдеться ще чиєсь свідчення, яке буде йти у розріз до всіх інших.  

Дякую, що вислухали )

 З об'єктивних причин публікація переноситься на завтра. До зустрічі )

КНИГОЗНАВСТВО _ випуск 4

Поговоримо про КНИГОЗНАВСТВО   через  КНИГОлогізми.

Треба було би придумати гарну спільну назву тим проєктам, які з легкої руки Ярослава Михайловича Девдери в нашій школі стали традиційними. Це  «Зубологізми», «Носологізми», «Окологізми» та «Вухологізми».

Мудрий інтернет підказує, що закінчення «-логізми» використовується у складних словах, коли хочуть позначити мовне явище. Чому б тоді такі проєкти не  назвати «АІСТологізми»? Поки що це моя робоча назва.

Це надскладна робота, і втілив її Ярослав Михайлович з випускниками 2022 року (коли вони були у четвертому класі). Спершу вишукувалися фразеологізми, приказки та прислів’я, потім наставав час для обговорення майбутнього спільного панно, аркуш ділився на частини і тоді в руки брався олівець та пензель.

Потім Олена Леонідівна до Дня води підготовила з дітьми «Водологізми», а через деякий час Наталя Юріївна до Дня котів надихнула дітей до створення «Котологізмів».

До чого я веду?

Таланту малювання мені Бог не дав. А бажання створити КНИГОлогізми – є. Щоб ви зробили на моєму місці? 

Теж почала зі збору матеріалу, шукала приказки та прислів'я про книгу. А далі звернулась до онлайн-платформи Notebook LM. І ось результат нашої роботи.

Звичайно, не можна й порівнювати працю штучного інтелекту та людини, особливо якщо ця людина - Ярослав Михайлович Девдера. 

В мене й інші логізми заплановані: ДИНОЗАВРОлогізми, ЛЕЛЕКОлогізми, БУКВОлогізми

 

ЖИТТЯ ПІДКАЖЕ...

Сьогодні звітувала перед колегами в рамках атестації. Свій виступ побудувала як розповідь про своє МИНУЛЕ,  ТЕПЕРІШНЄ  і МАЙБУТНЄ в нашій школі. На підготовку довелося докласти зусись і часу, зокрема, й того, який відвожу на щоденний пост на цьому блозі. 

А зараз, коли вже все позаду і можна розслабитись, розповім історію, яка зв'язала сьогоднішній день із 6 березня 2014 року. Тоді на колегії Ірина Борисівна поділилась власним спостереженням: "Якщо хочете навести лад дома, кличте гостей". На що Ігор Йосипович жартома додав: "Або порозкидайте по хаті гроші".

Сьогодні ж наша з нею зустріч закінчилась моїми вибаченнями за непорядок у бібліотеці (це також частина підготовки, коли поспішаєш і не дуже дивишся, куди ставиш папери). На що Ірина Борисівна відповіла: "А ти клич мене на допомогу. Наводити порядок дома - це нормально, а от наводити порядок у когось іншого - набагато цікавіше".

Ну от звідки вона знала, що я планую зачитати уривок із протоколу учительської колегії від 06.03.2014? 

P.S.І тільки не кажіть, що поради, як навести порядок в домі,  не будуть корисними )

АІСТсамвидав _ книга спогадів про Романа Мельничука

4-й випуск під цією рубрикою присвячую книзі "Наш друг Ромка". 

Дванадцятого лютого 2015 року Валентина Петрівна Мельничук, вчителька нашої школи, отримала звістку, що в бою під Логвиново пропав її син Роман. Потім для родини почалися дні в очікуванні генетичної експертизи.

Ми теж чекали і сподівалися на диво. Серце розривалося  й у мам класних,  Юлії Миколаївни та Надії Семенівни. Пізніше Юлія Миколаївна сказала, що їй тоді трошки полегшало, коли вона записала свої спогади. Виговорилася. 

На фото – цю книжечку, АІСТиний самвидав, тримає Надія Семенівна, коли Вінниця хоронила Рому 9 квітня 2015 року. Така є й у шкільній бібліотеці.

Знаєте, мені дуже хочеться, щоб її прочитало якомога більше людей, щоб знали, яким непростим, добрим і цікавим  був Рома.  Хочу, щоб крім паперового варіант книга була електронна версія, доступна всім в інтернеті. Підготовка вже на фінішній прямій. Отримаю дозвіл на її публікацію - і оприлюдню.

Тож нехай книга «Наш друг Ромка» залишається поки що в Закритих файлах, а про Рому, прошу, перегляньте відео. 

Він прожив 9000 днів. І сьогодні, 11 років тому, обірвалося його життя

 

АІСТорія

За кращих часів наша школа б зараз готувалася до Зустрічі випускників.

Колись ми обов’язково відновимо цю традицію. А зараз дуже важливо прислухатися до того, що необхідно нашим випускникам на фронті. Миколі Савєльєву (випуск 2007) та його побратимам потрібне нове авто.

Ми ж знаємо, що робити, так?

Ми пішли на канікули як учні та співробітники школи АІСТ.  Повна назва – «Приватний заклад «Навчально-виховний комплекс «Школа АІСТ»: Центр розвитку дитини – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

А після канікул повертаємось до Приватного закладу «Ліцей “СТОРК СКУЛ”».

 

 

 

День кросворда

До кінця року залишилося 9 робочих днів. Закінчується і мій Тематичний цикл, у ньому лише 4 пустих клітинки. Тому можу спокійно зробити крок в сторону і поговорити про … кросворд.

Здається, що він був завжди, але це на так. Відома людина, що першою створила головоломку, яку пізніше назвуть звичним для нас словом. І відома дата, коли був надруковано перший кросворд. Це сталося 21 грудня 1913 року в недільному додатку "Fun" до газети "New York Word". Автор першого кросворду - журналіст Артур Уінн. 

О, ці дивні збіги! 

21 грудня 2025 року теж припадає на неділю. 

Щоб відзначити Crossword Puzzle Day, є два варіанти: або розгадати кросворд, або його скласти. Я обрала другий варіант. Подивилась виставу 4 класу "Снігова королева" - і розтанула, як крижинка у серці Кая )

Така славна вистава. В ній було те, що ціную останнім часом: спокій режисера, відсутність паніки та страху перед помилкою, забутою реплікою чи паузою перед виходом актора на сцену. А ще впевнені у собі діти, які хвилюються, звичайно, але не бояться. Ми, глядачі, записуємо в актив Наталі Миколаївні Зорьці ще одну прекрасний спектакль.  Маємо динамічну виставу, над створеннями якої працював великий учительський колектив: класні мами Олена Леонідівна та Наталя Романівна, Людмила Василівна, хореограф, Олена Миколаївна, учитель музики й Таїса Олександрівна, учитель малювання. 

В результаті ми побачили таке динамічне дійство, що захотілося дати невеличкий фідбек у вигляді кросворду. Питання ніби й не складні, але на більшість з них відповісти зможуть тільки ті, хто бачив виставу. Сьогодні це були батьки, а на наступному тижні зіграють і для учнів.

              Назвіть фамілію автора казки.

Яка роль у Таїсії Олександрівни?

Який предмет спотворював дійсність?

Де живе Снігова Королева?

Скільки четвертокласниць були Гердами?

Скільки четвертокласників були Каями?

 Скільки всього було розбійників?

Що залишила собі Маленька Розбійниця: плащик, шапку чи муфточку?

Яке слово з крижинок мав скласти Кай за завданням Снігової Королеви?

Скільки Сніжинок танцювало на сцені?

З ким порівняла акторів Ірина Михайлівна?

Знаєте відповіді? Прошу заповнити і розгадати кросворд.

ШЛЯХИ КНИГ _ випуск 6

Розповім про своє маленьке лінгвістичне дослідження.

Про те, що українське «кіт» - схоже на англійське «cat» - знають якщо не всі, то більшість точно.

А от про те, як називають угорці ці дивовижні створіння, дізналася у далекому січні 2001 року під час ювілейної конференції. Гості АІСТа, учні та вчителі будапештської «Rodgers-Schoоl», були в захваті від нашої шкільної кішки Машки. Я тримала її на руках, а вони гладили її й говорили приблизно «Мачка, Мачка». Мені здавалось, що вони намагаються вимовити її ім’я, а потім з’ясувалось, що то так звучить «кішка» угорською мовою.

І ось, тримаючи в руках книгу, видану словацьким видавництвом з Братислави, маю доказ, що й словаки приблизно так кажуть.

Маючи в помічниках пана Гугла, легко перевірити, як звучить «кіт, кішка» іншими мовами. Не знаю, чи вистачить у вас терпіння.

Спробую коротко. Якщо почати з англійців і йти зліва направо по карті, то північні країни – Франція, Данія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Латвія, Литва, Естонія – і далі, спускаючись вниз – Німеччина, Польша, Чехія, Болгарія, Білорусія і ми, Україна, – використовуємо приблизно однакове «кіт, кішка, cat».

Південь Європи – Іспанія, Італія, Сицилія, Мальта, Португалія – використовують іншу групу слів «gattu, gatto, gato, gattus».

Порівняйте, будь ласка, як "кіт, кішка" пишуться латиною "cattus". 

Ще цікаву форму виявила в румунській мові – «pisika». Для повного дослідження часу було мало, випадково натиснула на курдську мову, у них схоже на цей варіант «pisîk».

І знайомий вже нам словацький варіант «mačka» є в албанській, словенській, боснійській, македонській, сербській, угорській, хорватській мовах. А ще – увага! – у циганській та татарській.

Оце мене занесло, так? Але так цікаво!!! 

В нашій школі розпочався проєкт "Довге ХІХ століття: Вікторіанська епоха, Україна. 1837-1901".

Взявши до рук списки тем, відчула майже спортивний інтерес: чи допоможе АІСТина бібліотека з літературою? Конкурувати з інтернетом - точно не зможе, але все-таки  деякими книгами учнів точно виручить. 

І тепер подам свої знахідки через улюблений сайт Genially.

Перепрошую в гостей нашої школи: цей путівник згодиться в першу чергу учням АІСТа. В інших бібліотеках й підбірка книг буде інша. 

І ще. Робота над ним продовжується.  Пошук літератури не припинятиметься й після закінчення проєкту. Мені важко буде зупинитися ) Попереду ще багато відкриттів 

Далі буде...

Сови, метелики, черепахи та інші листоноші

 У школі 16 жовтня кипів День пошти, вирували пристрасті, йшло активне листування.

У перервах між написанням листів шукала, аналізувала, переглядала, перечитувала книги в АІСТиній бібліотеці, де є листування, де діє пошта, і герої користуються послугами листонош.

Найвідоміші поштарі у казковому світі – це, звичайно, сови. І серед них – полярна сова Гедвіга, яка належала Гаррі Поттеру.  Ми слідкували за нею усі сім книг поттеріани.  

Леся Воронина обрала за поштаря метелика у казковому детективі «Таємне товариство боязгузів». Робота хороша, і виконує він її добре, тільки не повезло персонажу з ілюстратором.

Працює поштарем черепаха Пелагея за задумом письменниці Ольги Купріян. У правдивій повістинці із життя бобрів «Боброго ранку» черепаха каже: «Якщо комусь пишуть листа, то його по-справжньому цінують».

Не знаю, як написані інші книги Іана Вайброу із серії про Малого Вовчика, але перша книга побудована на листах головного героя своїм рідним. Батьки відправили його до Капосної школи поганців, а по дорозі до неї Вовчик описує всі свої пригоди. Кілька разів згадуються поштові скриньки, а хто працює поштарем – невідомо.

Сньофріду, головному герою однойменної книги Андреаса Г. Хмахтля, листа приносять три гноми.

Недарма ж кажуть, що дві голови добре, ніж одна. Наталія Юріївна нагадала, що у Кіплінга є оповідання «Як придумали першу пошту».

На жаль, не встигла нічого путнього зробити з книги Анастасії Лавренішиної  «Ласкаво просимо на пошту». Шкода, що не вистачило часу. На наступне свято вона згодиться.

Дорослій аудиторії порадила б «Поштову лихоманку» Террі Пратчетта. Якщо є можливість, обов’язково знайдіть. Стовідсотково сподобається, ну гаразд, не 100, а 99%.

 Школа готується до одного зі своїх найулюбленіших свят, Дня пошти.

Так, ми знаємо і пам’ятаємо, що відзначається  Всесвітній день Пошти  9 жовтня, але робимо так, як підказує нам життя.

У школі знають, що АІСТина бібліотека – Головний POST-office. Тут зберігаються головні атрибути свята: поштові скриньки, листи в майбутнє, печатки, зразки марок, а також фотоматеріали.

Після того, як останній лист знайте свого адресата,  до АІСТиної бібліотеки повернуться архівні документи, скриньки і печатки, а також ляжуть на полицю в очікування своєї черги листи в майбутнє.

Цього року я внесла свій маленький вклад в свято. Хтось працює фрілансером, хтось – шопоголік, а я опановую  професію фотошопера. PhotoShop придумали спеціально для бібліотекарів, не інакше. Просто не уявляю свого життя без цієї програми. Малювати не вмію від слова зовсім, а попрацювати у фотошопі і як результат отримати такий вдосконалений малюнок… Порівняйте, ДО і ПІСЛЯ. 

 

Дещо з АІСТиної спадщини працюватиме і завтра. Але про це завтра і поговоримо.

Із курйозного. Ще не було такого року, щоб печатка повернулася неушкодженою. Від того, що поштарі, так гарно прикладають силу, вилітають літери, так від душі штампують листи й бандеролі.

З Днем учителя, дорогі колеги!

 У школи є досягнення, про яке мало хто знає. Розповісти про нього напередодні Дня вчителя - мій обов'язок як бібліотекаря та архіваріуса "АІСТа" )

Завдяки Інні Володимирівні Девдері школа придбала підручники з української мови для 5 класу за авторства Анастасії Онатій та Тараса Ткачука. Одна справа - переглядати онлайн-варіант, інша - гортати паперовий. Бо коли взяла в руки книгу, завмерла, побачивши знайомі рідні малюнки. Це спільна робота наших випускників  2022 року, коли вони були під опікою Ярослава Михайловича Девдери та Валентини Петрівни Мельничук у початковій школі. Там є вклад і мого похресника )

Це знаменитий цикл "Окологізми", "Вухологізми", "Носологізми" та "Зубологізми".

Інна Володимирівна показала, де у виданні вказано, що це робота Ярослава Михайловича та його учнів (на фото внизу орієнтуйтесь, будь ласка, на жовту лінійку)

Даю собі завдання передивитися підручник і з'ясувати, чи рекомендують автори підручника подібну роботу. Вона надзвичайно складна, масштабна - і справляє сильне враження, коли бачиш її вживу, де видно живу працю дітей і вчителів. Були спроби в нашій школі продовжити проєкт. Були і "Водологізми", і "Котологізми".

Мені теж кортить створити "Книгологізми", але поки що на стадії збору матеріалу. Може, і помічники знайдуться.

         Зі святом, дорогі колеги. Нехай у вас вистачає сил і часу - на творчість, на бажання творити, на цікаві проєкти. Щоб ваш досвід, ваші матеріали також використовували автори підручників і це розширювало б ваші горизонти ) Бажаю вам відданих, вдячних учнів та батьків, які стають вашими партнерами у роботі.

 

Імена із забуття _ Михайло Остроградський, математик

Ось ці газетні вирізки нагадують мені про події 2001 року. Тоді Ігор Якович Клочко, який викладав математику,  попросив допомогти в оформлені газети, присвяченій всесвітньо  відомому математику, українцю Михайлу Остроградському. Газету я зробила, вона загубилася у часі та в АІСТиному просторі )

А невикорастані матеріали викинути не змогла, зберегла (я ж бібліотекар). І вони тепер стали у пригоді, коли хотіла знайти докази того, що це було в нашій  АІСТорії.

Ігор Якович дуже любив (і любить) математику і охоче розповідав про історію математичної науки. Завдяки йому я на все життя запам'ятала ім'я славетного українця. На днях  запитала свого похресника, який 3 роки тому відвідував його уроки, чи згадував він про Остроградського? "Так, було таке" - відповів Вадим. 

Ех, буде в мене більше часу - обов'язково пошукаю інформацію про рід Остроградських, який дав Україні і славетного математика і хороброго контрадмірала. Цікаво ж, правда?

Далі буде...

ЖИТТЯ підказує... _ до Дня народження Анатолія Бортняка

Зараз у моєму Тематичному списку - 52 пункти. Ідея сьогоднішнього - "Життя підказує..." народилася в четвер, після заходу Вінницької Академії безперервної освіти, присвяченого Дню народження Анатолія Бортняка. В першу чергу я йшла, щоб побачити виступ наших третьокласників.

Вінничанин Анатолій Бортняк - сильний поет. На епітети можна не скупитися - видатний, гарний, ліричний, вдумливий, пронизливий. Не скупилася на добрі слова про батька його донька Наталя, яка працює в Академії. Її виступ запам'ятався найбільше, особливо про його воєнне дитинство. Про те, як сім'я тікала від німців, як кидала на підводу речі, як на очах Анатолія розірвало на шматки сусідку. 

Дорогі читачі, ви теж провели паралелі з нашим часом? 

Пані Наталя згадує, як вони з чоловіком після 1991 року не вірили батькові, що Росія так просто не відпустить Україну, що буде війна.

Теж знайомо?

Ось таку ж книгу тримала в руках Наталя Анатоліївна, згадуючи батька.

В нашій АІСТиній бібліотеці крім неї ще є два збірники поезій.

Вікіпедія підказує, що Анатолій Бортняк - публіцист, перекладач, літературознавець, громадський діяч.

Вікіпедія, звісно, багато чого знає, але там немає ні слова про сім'ю, про те, як він познайомився з майбутньою дружиною. Про те, яким був його останній день...

Я дуже вдячна Наталі Йосипівні П'яст за запрошення. Шкода, що не вистачило сил на її виступ. Судячи по закладкам, які вона залишила у книгах із нашої бібліотеки, вона готувалася дуже ретельно.

P.S. А чому я назвала рубрику "Життя підказує..."? Можна було вибрати мітку "Календар знаменних дат". 

Така назва свідчитиме про те, що життя вносить свої коректури у заплановане. Планувала розповісти про інше. І тим життя цікавіше )

Далі буде...

 

 

 

Вітаю АІСТят із Всеукраїнським Днем футболу!

 До цього свята для інстаграму я підготувала окрему публікацію. Стук тенісного м’ячика супроводжує АІСТине життя з перших років існування школи. Це саме стосується й футболу.  Особливо везе тим, чиї вікна виходять на нашу відкриту спортивну площадку. Там чути і стуки, і крики радості та невдачі, там вирують емоції і киплять пристрасті.

А зараз скористаюсь можливістю і розповім про футбол, тільки не український, а японський )

 Другокласник Паша Кощук поділився двома коміксами, вибачте, мангами із серії про «Синю тюрму», де, за задумом автора, вирощують супербомбардира японського футболу, найкращого із 300 претендентів.

У нас в школі є людина, яка знається на футболі – й українському, й міжнародному – найкраще з усіх, кого знаю. Це Віра Іванівна Тищук. Я до неї звернулася, тому що стало цікаво, чи є у японського футбола такі досягнення.

Мрії автора Мунеюкі Канешіро так і залишилися мріями.

Дякую Паші. Ті, хто бачать ці дві манги на полиці шкільної бібліотеки, кажуть: «Ого, у вас є такі книги!».

І не забуваймо про АІСТиний футбол, будь ласка, проходьте за QR-кодом, або шукайте нас в інстаграмі )