КОЛЕГАМ, шкільним бібліотекарям

 Сьогодні – День ручного письма або День почерку.  І в мене було велике бажання розповісти про особливості саме бібліотечного почерку. Тому що це ціла наука ) Але про це іншим разом.

   Краще розповім – в першу чергу своїм колегам-бібліотекарям – куди мене завели  Google-пошуки про нього.

   Якби не блекаути, створила б онлайн-листівку, де б з задоволенням зафіксувала кожен крок. 

А зараз, щоб зекономити час, одразу кину лінк на архів журналу «Бібліотечний вісник». З боку Національної наукової бібліотеки імені В. Вернадського дуже шляхетно надати до журналів вільний доступ. Там  є номери, починаючи з 1993 року. Звичайно, там багато саме професійної інформації. Але не тільки.

   В першому ж номері, наприклад, за 1993 рік на мене чекала знахідка: розповідь про Яготинську бібліотеку Репніних, де йшлося багато і про рід Репніних, і про листування Варвари Репніної з Тарасом Шевченком, і про пошук інформації в зарубіжних і, зокрема, французьких архівах всього, що стосується української культури.

  Та й постать авторки статті – Ганни Чикаленко – викликає інтерес, теж дає поштовх окремому дослідженню.  ЇЇ сім'я зробила дуже багато для України.

   Тож буде що запропонувати тим, хто наступного навчального року буде обиратиме  теми для майбутнього проєкту «Україна та українці в 19 столітті».

А поки що лінк на архіви "Бібліотечного вісника" додаю і до Полиці для бібліотекарів Віртуальної бібліотеки.

Підвожу підсумки - і цьому дню, і робочому тижню. 

Сьогодні закінчився важливий етап в моєму професійному житті. Позаду  - ІІІ етап фахових курсів шкільних бібліотекарів Вінницької академії безперервної освіти. 

Протягом дня відчувала емоційні гойдалки. Від радості до смутку, від полегшення до розчарування - один крок. Кажу як є. Це був такий довгий день. 

І все-таки найбільше вражень - від роботи колег. За розкладом планувалися звіти. Але Лариса Костянтинівна, керівник курсів, заспокоювала нас, пропонувала подивитись до виступу під іншим кутом - як можливість похвалитися.  У неї для цього навіть слово смачненьке знайшлося - "вихваляння".  

Ми живемо в країні, де йде війна. А бібліотекарі знаходять сили і можливості робити щось неймовірне для дітей. Всі такі різні - хтось проробив рік, у когось за плечима 22 роки, у когось ще більше досвіду. І у всіх є  чомусь навчитись, і  є у кого набратись ідей, і є з кого взяти приклад.  

"Якщо ми з тобою обміняємось яблуками, то у нас з тобою буде по одному яблуку. Якщо ми з тобою обміняємось ідеями, то в кожного з нас буде по дві ідеї". 

Нижче - мої 5 хвилин "слави" ). Дякую за увагу.

БІБЛІОТЕЧНИЙ КАЛЕНДАР

   І знову повертаюсь до 4 дайджеста. Дуже б не хотілося, аби на його гарному ілюстративному фоні загубився Бібліотечний  календар. На його створення пішло більше року: від народження ідеї до її втілення. А ідея була в тому, щоб зібрати - по можливості - всі дати, пов'язані з книгами та читанням.

   Найбільше часу пішло на збір інформації. Губилося місце збору. Губилася сама інформація - у скріншотах, у збережених нотатках і лінках у вайбері та мессенджері. На оформлення календаря пішло всього кілька днів, як не дивно.

В результаті - що ми маємо? Часову лінію, яка починається 25 січня і закінчується 27 листопада. За кожною крапочкою - лінк на сторінку, де можна прочитати коротку історію свята. 22 дати, що розташовані у хронологічному порядку. І всі вони стосуються книги.

Серед них знані у світі, з довгою історією важковики, наприклад, День дарування книг чи Міжнародний день дитячої книги. А є скромні, які тільки-но з'явилися у нашому інформаційному полі. Такі як День бібліотечного шелфі. Це перша дата, жовта крапочка. Якщо натиснути на неї, дізнаєтесь, чи не помилка це: селфі чи шелфі.

Є дві дати - внесок нашої школи. Одна - жовта крапочка, яку запропонував якось на шкільній колегії наш директор Ігор Йосипович Казьмірук. А другу запропонувана мною. Остання червона крапочка, 27 листопада. 

І про неї детально поговоримо завтра.

Далі буде...

Бібліотечний урок _ заготовка

Кожна з трьох картинок з дайджесту (дивись попередню публікацію) ідеально підійде до проведення бібліотечного уроку. Для прикладу взяла ту, що посередині. Картинка ідеально підійде для різних варіантів уроку. Наприклад, ось така онлайн-гра: 

сервіси ШІ у роботі шкільного бібліотекаря

Так називався практикум, який сьогодні для бібліотекарів міста Вінниці організувала Катерина Володимирівна Нарольська, консультантка Центру професійного розвитку педагогічних працівників Вінницької області. 

Дуже корисний захід. 

По перше, я засумнівалася, чи правильно я роблю, що довіряю СhatGPT. Є свідчення, що його ловлять на створенні фейків і подачі недостовірних даних. Треба бути обережною. 

Кому можна довіряти - так це NotebookLM, застосунок Google , який працює лише з тими документами, які в нього завантажили. 

У пана Google є ШІ-асистент, Gemini. У нього з'явилася нова функція, Storybook. Вона допомагає створювати персоніфіковані ілюстровані книжки.

Їх можна знайти за допомогою 9 чарівних кнопочок. Там є обидва сервіси. Або скористайтесь звичайним пошуковиком у браузері. 

У мене великі плани на обидва застосунки, вивчатиму їх якнайшвидше, бо дуже треба )

Ще була цікава практична робота, як працювати з ШІ у сервісі Canva. Теж дуже корисна. Зокрема, те, що можна отримати безкоштовний доступ до застосунку, якщо додати довідку з місця роботи. Це, безумовно, важливо, тому що багато програм у Canva платні.

Отже, далі буде...

30 вересня – День бібліотекарів України

ВІТАЮ всіх колег зі святом. А особливо хочу подякувати тим, хто виручив мене, нашу школу і наших дев'ятикласників підручниками.

Для бібліотекарів, що працюють в школі, надважкими є перші тижні роботи, коли школярі отримують підручники. Для нас цей рік ускладнився тим, що дев’ятикласники опинилися фактично без підручників, оскільки школа, яка виручала нас книгами багато років, попросила їх назад – у них збільшився контингент. Я звернулася до бібліотекарів інших шкіл, і тепер із вдячністю звертаюся до Наталі Семенівни та Любов Іванівни з 23 школи, Ніни Іванівни з 21 школи, Оксани Олександрівни з 26 школи, Оксани Григорівни з 32 школи, Альони Андріївниіз 35 школи та Таміли Володимирівни із Технічного ліцею. 

Дуже-дуже вам дякуємо. 

Людмила Анатоліївна із Вінницько-Хутірського ліцею - підручниками -  виручити не змогла, але її поради і добре слово зробили диво. 

Зі святом, дорогі колеги.

Це - результат моєї двотижневої роботи з колегами

 ВСЬОМУ є свій початок і кінець.

2025-2026 навчальний рік вже починає свій п’ятий робочий тиждень, а я друкую першу публікацію на блозі АІСТиної бібліотеки.

Стартую напередодні  Всеукраїнського дня бібліотек, поспішаючи нагадати колегам про #MemoryCraft від Валентини Мержиєвської.

В переліку дат, до яких команда Валентини підготувала матеріали, є і 30 вересня. В набір традиційно входять: методичка для бібліотекаря, складанка та аудіосупровід.

І все буде корисним та необхідним.

 

ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ _ випуск для бібліотекарів

Гаррі Міллер Лейденберг, один із ведучих співробітників Нью-Йоркської публічної бібліотеки, залишив спогади про кілька днів, які він провів у Києві на початку 1924 року. Ним опікувалася його київська колега, Софія Мотовилова, що на той момент працювала в бібліотеці Південно-Західної залізничної дороги. 

Три дні Софія Миколаївна знайомила його з Києвом, з його пам’ятками – і з роботою багатьох бібліотечних установ. Розмов про суто бібліотечні справи було дуже багато.

Наведемо уривок однієї із них: «Один із гостей допитувався, чому ми в США після війни зберегли стару систему класифікації: адже післявоєнні події корінним чином змінили всі галузі науки, особливо суспільні. І все, що було правильно раніше, неправильно зараз. Я відповів, що ми мало цікавимося абстрактними схемами класифікації, що для нас важливо знайти зручний план розташування книг по даному предмету и, наскільки мені відомо, жодна бібліотека в США не змінила і не планує змінити свою класифікацію у зв’язку з війною».

Хочеш – не хочеш, а історична паралель напрошується сама собою.

Найкраще її зрозуміють бібліотекарі України, які за наказом Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року перейшли на використання Універсальної десяткової класифікації (УДК) замість Бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК). 

Я не вважаю, що це погано. Для мене перевести нашу бібліотеку з ББК на УДК - можливість ще раз потримати кожну книжку в руках та оцінити її корисність в наш час. І вчитися люблю.

Далі буде...