ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА – поради кота Інжира.

 Знаєте, у мене сьогодні вагомий ювілей.

 Публікую 500 пост на цьому блозі. Хто б міг подумати 8 березня 2021 року, що у мене попереду така довга дорога ) і що найбільшу на цей момент втіху буду отримувати саме від роботи над шліфуванням постів.

На відміну від 400 статті, сьогоднішня тема  дуже серйозна – як виховати читача. 

Газета 9 класу, яку побачила у школі напередодні, довела правильність обраного мною сьогоднішнього головного персонажа. Значить, все роблю так, як треба: кіт ІНЖИР – популярний медійний персонаж. І його порадам можна довіряти. 

А тому, якщо на сторінці Інжира є стаття «25 способів «підсадити» дітей на книжки», її треба уважно вивчити і спробувати втілити його поради в життя – не всі і не одразу, звичайно.

Я б почала з 3; ні - з 7; ні - з 21; ні, можна почати з 23 поради…

Думаю, ви зрозуміли. Залишаю вас наодинці зі сторінкою «Освіторія. Медія», де працює людина, яка придумала кота Інжира – нам на радість.

 

ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА _ випуск 7

На даний момент найпопулярніші книги в АІСТиній бібліотеці – про Мортіну. Її придумала й проілюструвала італійська художниця та письменниця Барбара Кантіні. От на ті ілюстрації я й купилась, тобто купила – одразу всю серію із шести книг. Пишу про це і згадую слова однієї молодої жінки про свою доньку, яка обирає книги лише за умови, що там є монстри і динозаври. Ніде правди діти, монстрів у цьому шеститомнику  вистачає. Мортіна – дівчинка-зомбі. Її батьки пропали без вісти і це велика загадка, де вони, померти вони не могли, не в цій сім'ї. Мортіна живе у тітоньки Домовини, за скриньку для коштовностей якій слугує голова двоюрідного дідуся Порчі, що може здійняти галас. Дідусь Склеп - привид.

Питання ось у чому: Чи допомагає така література виховати читача? 

Стверджувальну відповідь відшукала у Ніла Геймана. Він і сам майстер у створенні подібної літератури. В АІСТиній бібліотеці є його книга «Історія з цвинтарем». Ніхто не вірить, що насправді це дуже людяна історія. Коли люди показали себе монстрами, виховати з немовляти людину змогли ті, хто до світу живих не належить.

Вибачте, відволіклась.

То що ж каже Ніл Гейман? Відповідь можна знайти у його статті «Чому наше майбутнє залежить від бібліотек?»

Він вважає, що якщо дитині подобається якась книга – це автоматично викреслює її автора зі списку поганих дитячих письменників. Навіть якщо вона не подобається батькам, для дитини ця книга може стати «стартовим наркотиком», який може «підсадити» дитину на читання (мені не дуже подобається така термінологія, але по суті це дуже вірно сказано). Дитина стає на першу читацьку сходинку, і треба її підтримати у цьому.

І ще дуже важливе. Любов до таких нібито-то моторошних історій є нормальною і навіть корисною, оскільки вона надає дітям безпечний спосіб пережити страх і усвідомити, що вони живі.

Доповідь закінчила :) Далі буде...

ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА

 Краще слів:

P.S. Вибачте, не знаю автора малюнка. Заскріншотила з Фейсбуку

ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА _ із досвіду мами чотирьох дітей

Мене як читача виховав батько. Мама працювала шкільним бібліотекарем, у шкільній бібліотеці пройшло все моє шкільне дитинство.

Життя так склалося, що на власному прикладі не змогла перевірити дієвість такого методу і чи можна його відтворити.   

Зате з цікавістю слідкую за розповідями колег і подруг, які терпеливо вирощують читачів з дітей та внуків.  Але як систему представити це не можу – поки що.

Зате знаю людину, яка щедро і відкрито ділиться своїм досвідом. Ольга Фанагей-Баранова – мама, двоє молодших дітей якої  навчаються поза шкільною системою, вони - хоумскулери.  А тому читання – це один із важливих інструментів,  який є в її педагогічній системі.

Раніше слідкувала за її блогом «Читаю сину», знаю, що вона вела ютюб-канал.

Зараз Ольга перейшла до Інстаграму, тому найсвіжіші її  поради – там.

Ольга - точно знає, як виховати читача. Познайомтесь, будь ласка, з її досвідом.

ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА

Настала черга нової рубрики. Назву їй дала книга американок Памели Пол та Марії Руссо "Як виховати читача". 

Фактично це інструкція для батьків. Якби моя воля, обов'язково додала її до кожного пакунка, який отримує сім'я (незалежно від країни) після народження дитини. Читача можна і треба виховувати з пелюшок. 

За аргументами прошу звертатись до першоджерела, тобто до книги. 

І я маю експертну компетентну думку людини, яка цю книгу і в руках не тримала і навіть не знала про її існування. Моя подруга й колега самовіддано допомагає дбати доньці після народження її дитини. Внучечці вже півтора рочки й оповіді про першу посмішку, перші емоції, перші кроки поступово змінилися на оповіді про перші книжки. 

Хочете вірте - хочете не вірте. Десь більше половини порад, якими американки поділились у першому розділі книги про читання немовлятам, моя подруга вже втілила в життя. Може, їй підказав досвід учителя молодших класів, може, її досвід як мами двох дівчаток показав себе. Або інтуїція?

А кому ще може бути корисна ця книга?

1) Бабусям та дідусям. Історія моєї подруги доводить, що те, на що не вистачає сил у батьків, могли б робити люди старшого покоління. Нагадаю, що перша моя публікація під такою назвою була присвячена саме досвіду наших АІСТиних бабусь.

2) Звісно, бібліотекарям. Хоча на перший погляд, це зовсім не очевидно. І треба провести велику домашню роботу, щоб книга принесла користь  як фахівцю. Проживаю саме цей етап, і  воно того варте

3) Видавцям та перекладачам України. Вони працюють на "відмінно", у мене зовсім немає до них претензій, ні в якому разі. Але авторки так "смачно" описують книги,  що у мене просто-напросто течуть слюнки, як би то було цікаво їх прочитати. Може, якось і складу список того, що перекладено і того, що варто було б перекласти, коли буде час.

Я не сказала, сподіваюсь, ви побачили на фотографії, що Памела Пол та Марія Руссо - редакторки газети "The New Yort Time". Памела працювала завідувачкою відділу дитячої літератури. Думаю, видавці в черзі стояли, щоб вручити їй свої книги для можливої рецензії!   

4) Дослідникам дитячої літератури. Але щоб не перевантажувати читачів, зараз зупинюсь, продовжу завтра. Сподіваюсь, буде цікаво не тільки мені )

Дякую, що дочитали.

P.S.  "ArtHuss", якому належить честь бути ідеальним (варто було б поаплодувати) видавцем цієї книги, строго попереджає, що "усі права захищено, жодну частину цього видання не можна відтворювати, зберігати в пошуковій системі або передавати в будь-якій формі та будь-якими засобами: електронними, механічними, фотокопіювальними чи іншими - без попереднього письмового дозволу власників авторських прав"

Я не просто копіюю, я популяризую!

 

Зустріч із Дарією Паламарчук

    Ми вже розповідали про зустріч із Дарією Паламарчук.  

    Колись давно саме з такої зустрічі у вересні 2020 року почалася моя дворічна співпраця з класом Олени Леонідівни Радомирської. Нині вони шестикласники, і то інша історія.

    Зараз я на порозі співпраці з наступними вихованцями Олени Леонідівни, другокласниками, але й про це іншим разом поговоримо. 

    Сьогодні більше розповім про Дар'ю. Вона - письменниця, поетка, казкарка, художниця, ілюстраторка, арттерапевтка, авторка серії збірок казок про природу з доповненою реальністю та 8 збірок поезії. Збірка казок про мушельки з доповненою реальністю стала переможницею Всеукраїнського конкурсі інноваціної книги "Книжка майбутнього-2021".

     Членкиня Американської асоціації арттерапії, Національної асоціації художників та скульпторів України, багаторазова переможниця та призерка місцевих та всеукраїнських конкурсів поезії, літературних фестивалів тощо.

один день - одна книга. НІЛ ГЕЙМАН. "ЧОМУ НАШЕ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ"

            Власне, це не книга, а стаття, яка опублікована в даній хрестоматії. Стаття - дуже популярна, як і її автор. Написана у 2013 році, залишиться актуальною ще довго. Особливо для тих, хто шукає аргументи на користь читання.
             Для мене головним залишається один-єдиний факт.

  Будівництво та утримання в'язниц у США переважно знаходиться у приватних руках. Це бізнес (так, страшно уявити). І його також треба планувати. Наприклад, вирішити, на скільки місць побудувати ту чи іншу в'язницю?

  Виявляється, зробити це дуже просто, за дуже простим алгоритмом: який відсоток 10-11 літніх дітей не може читати. 

Погодьтеся, що найкращого аргумента на користь читання годі й видумати.

           Рубрику "ОДИН ДЕНЬ - ОДНА КНИГА"  веду, опираючись на фонди АІСТиної бібліотеки. Наявність Інтернету в бібліотеці - це вже реальність, але тим, хто любить взяти в руки книгу - пропонуємо статтю Ніла Геймана у паперовому варіанті. Запам'ятайте: 

Зарубіжна література. 10 клас: хрестоматія (рівень стандарту) /упоряд. Ю.І.Ковбасенко - Київ: Літера ЛТД, 2018. - 384 с. - (Серія "Вершини далекі і близькі")

           

         

ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА: із досвіду бабусь

     Маю  цікаве спостереження. Дві бабусі - за круглим столом у бібліотеці - з різницею в один день, незалежно одна від одної - поділилися особистим досвідом. 

    Одна - бавлячи двох внуків, 6 та 10 років - не шкодуючи голосу, читала 4 години "Гаррі Поттера" (старший в цей час трудився над Лего, а що робила молодша - не пам'ятаю). А після цього діти з захватом у її ж виконанні прослухали "Захара Беркута". Потім бабуся переказала своїми словами шекспіровського "Гамлета".

    Друга - заманила чотирнадцятилітнього внука до себе. Разом вони прочитали "Гамлета" та "Отелло". І обговорили - глибоко, відверто, по-дорослому, порівнюючи із сьогоденням.

    Бабусі - вони такі:)