ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА

Настала черга нової рубрики. Назву їй дала книга американок Памели Пол та Марії Руссо "Як виховати читача". 

Фактично це інструкція для батьків. Якби моя воля, обов'язково додала її до кожного пакунка, який отримує сім'я (незалежно від країни) після народження дитини. Читача можна і треба виховувати з пелюшок. 

За аргументами прошу звертатись до першоджерела, тобто до книги. 

І я маю експертну компетентну думку людини, яка цю книгу і в руках не тримала і навіть не знала про її існування. Моя подруга й колега самовіддано допомагає дбати доньці після народження її дитини. Внучечці вже півтора рочки й оповіді про першу посмішку, перші емоції, перші кроки поступово змінилися на оповіді про перші книжки. 

Хочете вірте - хочете не вірте. Десь більше половини порад, якими американки поділились у першому розділі книги про читання немовлятам, моя подруга вже втілила в життя. Може, їй підказав досвід учителя молодших класів, може, її досвід як мами двох дівчаток показав себе. Або інтуїція?

А кому ще може бути корисна ця книга?

1) Бабусям та дідусям. Історія моєї подруги доводить, що те, на що не вистачає сил у батьків, могли б робити люди старшого покоління. Нагадаю, що перша моя публікація під такою назвою була присвячена саме досвіду наших АІСТиних бабусь.

2) Звісно, бібліотекарям. Хоча на перший погляд, це зовсім не очевидно. І треба провести велику домашню роботу, щоб книга принесла користь  як фахівцю. Проживаю саме цей етап, і  воно того варте

3) Видавцям та перекладачам України. Вони працюють на "відмінно", у мене зовсім немає до них претензій, ні в якому разі. Але авторки так "смачно" описують книги,  що у мене просто-напросто течуть слюнки, як би то було цікаво їх прочитати. Може, якось і складу список того, що перекладено і того, що варто було б перекласти, коли буде час.

Я не сказала, сподіваюсь, ви побачили на фотографії, що Памела Пол та Марія Руссо - редакторки газети "The New Yort Time". Памела працювала завідувачкою відділу дитячої літератури. Думаю, видавці в черзі стояли, щоб вручити їй свої книги для можливої рецензії!   

4) Дослідникам дитячої літератури. Але щоб не перевантажувати читачів, зараз зупинюсь, продовжу завтра. Сподіваюсь, буде цікаво не тільки мені )

Дякую, що дочитали.

P.S.  "ArtHuss", якому належить честь бути ідеальним (варто було б поаплодувати) видавцем цієї книги, строго попереджає, що "усі права захищено, жодну частину цього видання не можна відтворювати, зберігати в пошуковій системі або передавати в будь-якій формі та будь-якими засобами: електронними, механічними, фотокопіювальними чи іншими - без попереднього письмового дозволу власників авторських прав"

Я не просто копіюю, я популяризую!

 

Зустріч із Дарією Паламарчук

    Ми вже розповідали про зустріч із Дарією Паламарчук.  

    Колись давно саме з такої зустрічі у вересні 2020 року почалася моя дворічна співпраця з класом Олени Леонідівни Радомирської. Нині вони шестикласники, і то інша історія.

    Зараз я на порозі співпраці з наступними вихованцями Олени Леонідівни, другокласниками, але й про це іншим разом поговоримо. 

    Сьогодні більше розповім про Дар'ю. Вона - письменниця, поетка, казкарка, художниця, ілюстраторка, арттерапевтка, авторка серії збірок казок про природу з доповненою реальністю та 8 збірок поезії. Збірка казок про мушельки з доповненою реальністю стала переможницею Всеукраїнського конкурсі інноваціної книги "Книжка майбутнього-2021".

     Членкиня Американської асоціації арттерапії, Національної асоціації художників та скульпторів України, багаторазова переможниця та призерка місцевих та всеукраїнських конкурсів поезії, літературних фестивалів тощо.

один день - одна книга. НІЛ ГЕЙМАН. "ЧОМУ НАШЕ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ"

            Власне, це не книга, а стаття, яка опублікована в даній хрестоматії. Стаття - дуже популярна, як і її автор. Написана у 2013 році, залишиться актуальною ще довго. Особливо для тих, хто шукає аргументи на користь читання.
             Для мене головним залишається один-єдиний факт.

  Будівництво та утримання в'язниц у США переважно знаходиться у приватних руках. Це бізнес (так, страшно уявити). І його також треба планувати. Наприклад, вирішити, на скільки місць побудувати ту чи іншу в'язницю?

  Виявляється, зробити це дуже просто, за дуже простим алгоритмом: який відсоток 10-11 літніх дітей не може читати. 

Погодьтеся, що найкращого аргумента на користь читання годі й видумати.

           Рубрику "ОДИН ДЕНЬ - ОДНА КНИГА"  веду, опираючись на фонди АІСТиної бібліотеки. Наявність Інтернету в бібліотеці - це вже реальність, але тим, хто любить взяти в руки книгу - пропонуємо статтю Ніла Геймана у паперовому варіанті. Запам'ятайте: 

Зарубіжна література. 10 клас: хрестоматія (рівень стандарту) /упоряд. Ю.І.Ковбасенко - Київ: Літера ЛТД, 2018. - 384 с. - (Серія "Вершини далекі і близькі")

           

         

ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА: із досвіду бабусь

     Маю  цікаве спостереження. Дві бабусі - за круглим столом у бібліотеці - з різницею в один день, незалежно одна від одної - поділилися особистим досвідом. 

    Одна - бавлячи двох внуків, 6 та 10 років - не шкодуючи голосу, читала 4 години "Гаррі Поттера" (старший в цей час трудився над Лего, а що робила молодша - не пам'ятаю). А після цього діти з захватом у її ж виконанні прослухали "Захара Беркута". Потім бабуся переказала своїми словами шекспіровського "Гамлета".

    Друга - заманила чотирнадцятилітнього внука до себе. Разом вони прочитали "Гамлета" та "Отелло". І обговорили - глибоко, відверто, по-дорослому, порівнюючи із сьогоденням.

    Бабусі - вони такі:)