Веду два читацьких щоденника.
Один - великий, який називається "Вінниця-АІСТ-бібліотека". Так, так, оцей самий блог.
Інший - менший, також віртуальний, на улюбленій платформі Genially. Час від часу виводжу його у відкритий простір, коли заповнюю нові сторінки.
У моєму електронному Читацькому щоденнику – нова сторінка, присвячена роману Якоба Вегеліуса «Правда про Саллі Джонс». В АІСТиній бібліотеці її немає, але підкажу, до кого звернутись, якщо з’явиться бажання її почитати. Дуже мрію мати її у своїй власній бібліотеці. Чекаю на український переклад і стою перша в черзі.
Тому й пишу на загал, щоб зацікавити видавців та перекладачів. Дуже прошу їх звернути свою увагу на творчість цього шведського письменника. Інформації про нього надзвичайно мало. Можливо тому, що немає перекладів на українську мову
Роман «Правда про Саллі Джонс» можна назвати авантюрно-пригодницьким. Зайде дорослим і підліткам. Колись я прочитала «Три мушкетери» у 4 класі. Не бачу протипоказань і сучасним дітям. За об’ємом вони схожі. Кажуть, що є вже другий роман в російському перекладі. Чим ми гірші? А всього має бути три. Можливо, саме зараз письменник закінчує над ним працювати.
Вегеліус сам ілюструє своє книги. І робить це вдало й вишукано, що збільшує привабливість книги в кілька разів, підкреслює фантастичність змальованих ним подій. Навіть не питайте, як йому це вдається. Треба бачити. Це одне із достоїнств книги.
Сюжет – захоплює з першого абзацу. Ми дізнаємося, що оповідач – горила. Вона все розуміє, тільки сказати нічого не може. Щоб поділитися з кимось своїми думками, вона бере – ні, не олівець чи ручку – вона бере друкарську машинку. Саллі спочатку її відремонтувала. Розумна горила з золотими руками. Любить ремонтувати і майструвати. Вона дуже кмітлива, а ще добра і віддана. Саллі Джонс більше людина, ніж ті, з ким вона інколи має справу. Їй зустрічаються поганці, але й хороших людей – немало.
Щоб врятувати близьку їй людину, вона зважується на та-а-акі пригоди!
Є, є чому нам, людям, вчитися у тварин. Відданості так точно.
Довгий час не вела Читацького щоденника взагалі, про що зараз дуже шкодую. Бажання його завести з'явилося після початку співпраці з попереднім випуском Олени Леонідівни Радомирської, нинішніми шестикласниками. Спочатку вела записи у звичайному зошиті, а потім перевела це у віртуальний простір.
Тепер у мене два Щоденника читача. Маленький і великий.
Блог "Вінниця-АІСТ-бібліотека" - насправді читацький щоденник бібліотекаря. Розповідаючи про прочитане, аналізуючи прочитане, таким чином рекламую книги із фонду АІСТиної бібліотеки. Спеціально при цьому оговорюю, коли розповідаю про книги, що є у відкритому інтернет-доступі. Це основне моє правило.
Про книги, які не входять до фонду АІСТиної бібліотеки, пишу в особистому Читацькому щоденнику.
Ось і вся різниця між ними.
Давно планувала повернутися до свого читацького щоденника.
Він починається з переліку книг Анджея Сапковського, які входять до циклу "Відьмак". Хочу познайомити вас із рецензіями Артура Дроня на цю фентезі-сагу. Ми з ним не у всьому є однодумцями, але на відміну від мене він - професіонал, тому однозначно рекомендую його статті до читання. Надруковані вони на порталі "Друг читача" давно, років 5-7 тому, але актуальності своєї не втратили. Рецензії зібрані мною в у гугл-документі, посилання на який ви знайдете на 2-й сторінці презентації
Сподіваюсь, ви знайдете відповідь на питання, чому варто читати "Відьмака".
