Нашій школі у серпні виповниться 36 років. І за цей час відбулось багато всього різного й цікавого. Щоб віднайти згадку про це, треба докласти зусиль. Тому зафіксувати 2-3 події - це велика удача.
Мені ж пощастило відшукати 4 (!) події, які сталися в різні роки саме 16 лютого!
Мене це дуже зацікавило, занурило у приємні спогади. Можливо, й вас також.
Це ж історія нашої школи )
Як додаток до листка з Календаря розгляньте, будь ласка, фотопідбірку.
Ми з вами завтра не зустрінемось, тому історію до Дня дарування книг (не плутати з Днем закоханих ) розповім сьогодні.
Це було наприкінці серпня 2007 року. Повертаюсь з відпустки, а на мене чекає подарунковий набір із 30 книжок. І яких книжок! Видані виключно українською! Українська і зарубіжна класика, історичні романи, сучасна література, оригінальна і перекладна. До сьогодні – це унікальна колекція. Можу порівняти її, мабуть, з тими книгами, які виграла у 2023 році.
Громадський рух «Не будь байдужим!» об’єднав музикантів, які провели кілька концертних турів по містам України на підтримку української мови. У кожному місті школи отримували комплект із 30 україномовних книг.
Я тоді не могла натішитися цими книгами. І оце вчора, коли зробила аудит, також раділа кожній книзі. Не відмовлю собі в задоволенні, перерахую ті видавництва, книги яких ми отримали в подарунок: «Фоліо», "А.С.К." «Темпора», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Школа», «Богдан» і «Веселка»
Побільше б таких подарунків ) і для всіх шкіл!
Дорогі мої читачі, ви ж здогадалися, чому пишу сьогодні, напередодні 14 лютого, коли відзначають Міжнародний день подарунків? Бо ж подарунки отримувати приємно завжди, з книгами - так само. І з радістю та вдячністю про це згадувати.
4-й випуск під цією рубрикою присвячую книзі "Наш друг Ромка".
Дванадцятого лютого 2015 року Валентина Петрівна Мельничук, вчителька нашої школи, отримала звістку, що в бою під Логвиново пропав її син Роман. Потім для родини почалися дні в очікуванні генетичної експертизи.
Ми теж чекали і сподівалися на диво. Серце розривалося й у мам класних, Юлії Миколаївни та Надії Семенівни. Пізніше Юлія Миколаївна сказала, що їй тоді трошки полегшало , коли вона записала свої спогади. Виговорилася.
На фото – цю книжечку, АІСТиний самвидав, тримає Надія Семенівна, коли Вінниця хоронила Рому 9 квітня 2015 року. Така є й у шкільній бібліотеці.
Знаєте, мені дуже хочеться, щоб її прочитало якомога більше людей, щоб
знали, яким непростим, добрим і цікавим
був Рома. Хочу, щоб крім паперового варіант книга була електронна версія, доступна всім в інтернеті. Підготовка вже на фінішній прямій. Отримаю дозвіл на її публікацію - і оприлюдню.
Тож нехай книга «Наш друг Ромка» залишається поки що в Закритих файлах, а про Рому, прошу, перегляньте відео.
Він прожив 9000 днів. І сьогодні, 11 років тому, обірвалося його життя
Треба швидко написати про ці дві книжечки, бо знову від мене сховаються. Таке враження, що вони живуть своїм власним життям і не хочуть, щоб про них знали. Протягом року було у мене спроб 5 розповісти про актуалізацію бібліотечних фондів на їх прикладі, а коли приходив час надати докази їхньої корисності і необхідності - ховаються
Отож, почнемо.
Ці дві книжечки – вірші Романа Кухарука (1993 рік видання) і збірка поезії юних поетів «Первоцвіт» (видання 1984 року) – зберігались у фонді «Поезія для найменшечких» – відповідно під буквами К та П.
Коли ж настала
черга порядкувати в ньому, коли дійшла до «Первоцвіту», вже готова була відправити до ящика з макулатурою. А потім почала гортати книжку - і передумала.
Що ж мене зупинило?
Малюнок лелеки, вірш про лелек й вірші Романа Кухарука.
Моя пам’ять одразу ж здала коротенький тест на увагу: «Чи не цього Романа Кухарука яскраву й гарну книжечку «Йой» щойно тримала в руках?». Спойлер – цього. Допомогла Вікіпедія: український поет Роман Кухарук, автор збірки віршів «Йой», зростав у селі Зелений Гай Чернівецької області, звідки родом його мати. А що написано дрібненьким шрифтом під іменем поета? Будь ласка, збільште фото.
Далі – більше. Бачу ім’я Юрія Бедрика. Книг його у шкільній бібліотеці, на жаль, немає. А цікава інформація про нього – є, на щастя ) Дякую за неї проєкту #ЖивіПисьменники.
То ж почав вимальовуватися у мене цікавий смачний проєктик: пошерстити в інтернеті вечір-другий, чи зможу відшукати інформацію про інших учасників цієї збірки. Всього там є 19 імен. Цікаво ж, як склалася їхня поетична доля.
А що робити з «Первоцвітом»?
Вилучаю його з дитячого фонду і додаю до книг, присвячених вивченню української літератури. Там вона буде чекати на тих, хто цікавиться, як зростали наші поети.
Ось такі у мене будні актуалізації бібліотечних фондів, яку проводжу за Рекомендаціями Міністерства культури та інформаційної політики України щодо актуалізації бібліотечних фондів у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України
Про те, що книга Юрія Нікітінського «Дивні пригоди (не)дивної вчительки» подобається дітям, навіть не сумнівайтесь. Перевірено - і не один раз.
Вона дещо перегукується з «Веселими пригодами шкільних учителів», але зовсім по іншому побудована і оформлена, хоча гумору в ній теж багато. Більше 30 веселих історій про Тамарочку Петрівну, яка і є тією (не)дивною вчителькою. Вони невеличкі, в основному на пів сторінки. Це дуже зручно дітям, які не можуть одразу подужати довгі тексти і яким важливо дочитати до кінця історії.
В даному випадку маємо ще й авторитетну думку психологині: "Маленька дитина чи не щодня стикається зі свідченнями своєї слабкості... Саме тому навіть дуже маленьких дітей веселить і приваблює, коли дорослий на деякий час відкидає свою "верхню" авторитетну позицію, і раптом як дитина грається або поводиться по дитячому".
І в цих словах психолога є відповідь на питання, чому ця книга буде корисна дорослим, чого вони зможуть навчитися.
В нашій школі, чесне слово, доводилось чути такі звертання колег один до одного «Оленочко Леонідівно» чи «Наталочко Миколаївно». Сама чула, як діти питали: «Міс Лілічка, можна до вас?». Наша школа рухається в правильному напрямку, так? ) Колись Надія Семенівна Вітковська, безумовний авторитет для нашої школи, сказала: «Діти люблять молодих».
То ж вам, юні майбутні педагоги, і карти в руки ).
... місце зустрічі випускників )
До дня Зустрічі з випускниками розповім таке.
За багаторічною традицією це свято відбувається в першу суботу лютого. Ще за 2 роки до повномасштабного вторгнення через карантинні заходи ми вимушено від такого формату зустрічей відмовились. Коли школа відновила свої заняття в очному режиму у вересні 2020 року, однією з умов було обмеження відвідувань. До школи заборонялось зайти навіть батькам. Звичайно, за таких умов АІСТ вимушений був відмовитись від багатьох традиційних загальношкільних свят, а також і від неформальних зустрічей у школі, для яких раніше ніяких обмежень не могло і бути.
А в мене є фотодокази того, що вони, зокрема, відбувались
і в бібліотеці.
Найперша світлина – зроблена навесні 1998 року. Паша
Степаненко - випускник 1994 року – був нечастим гостем школи. Мені здається, що
це останній його візит в АІСТ (скажімо так, останній відомий для мене).
Друга і третя світлина – із зустрічі 2004 року. На одній зліва від мене –
Костя Пахомов, справа Тіма Рябовол і Сергій Шувалов, мої учні. А на диванчику
ми з Нінулею Степаненко. (Так, ви не помилились, це інше приміщення)
Після 24 лютого 2022 року очні навчання поновились далеко
не одразу, обмеження від карантину зникли, але проводити великі зустрічі і
сповіщати про них на широкий загал ми поки що не наважуємось. А от ініціативу
випускників прийти до школи підтримуємо і завжди раді їх бачити.
Наймолодших, 2025 року, випускників Ірина Борисівна, класна мама, привела до
бібліотеки на зустріч з міс Лілею, де з задоволенням послухала їхні розповіді
про нове студентське життя і я )
Ще й здогадалася зробити кілька знімків собі і школі на
згадку )
За кращих часів наша школа б зараз готувалася до Зустрічі випускників.
Писатиму по гарячих слідах. Якщо я помиляюсь, так і скажіть.
Це ж очевидно, що до книжки, в назві якої є слова «таємниця», «пригода», «загадка» або їхні похідні
на кшталт «таємний» або «пригодницький», рука потягнеться
охочіше? Так? Чи це мені тільки здається, бо самій подобаються таємниці і пригоди?
А тому вчора вирішила зробити маленьке дослідження: «В назвах скількох книг
зустрічаються ці слова?» Додам важливе уточнення – в книгах АІСТиної
бібліотеки. Тому ви не зустрінете тут «Таємничого саду» Френсіс Г. Бернетт, на
жаль.
Спочатку, чесно кажучи, мене цікавили тільки ТАЄМНИЦЯ і ТАЄМНЕ. Але перша ж
виписана назва заставила мене розділяти на дві колонки ТАЄМНИЦІ і
ПРИГОДИ.
В цьому так званому моєму дослідженні не вистачає одного. Я не підрахувала загальної кількості книжок, серед яких робила аудит. А ще цікаво порівняти, як обирали ці слова письменники 19, 20 і 21 століть, хто більше. А ще цікаво буде попрацювати з літературою для дорослих, і з книгами науково-популярного жанру. Але це вже іншим разом.
Скажу більше. У мене навіть з’явилася ідея літературної гри. І про це теж
іншим разом поговоримо.
Щодо аудиту… Працюючи коло полиць і вишукуючи ТАЄМНИЦІ і
ПРИГОДИ, фактично побачила батл. Тому що це лише наприкінці ПРИГОДИ
вирвались вперед. А між тим деякий час ТАЄМНИЦІ
лідирували. Десь на десятій позиції зрівнялися. Важко в це повірити,
еге ж?
І якщо вже на те пішло, час потратила не даремно. Ця інформація знадобиться
ще для однієї справи, про яку теж розповім іншим разом, і можливо, дуже скоро.
Дякую за терпіння. Далі буде…
P.S. Забула про слово ЗАГАДКА. Зустрілося мені лише в назві однієї книги.
