ШЛЯХИ КНИГ _ випуск 7

   Ось ця книга добиралась до нас з самого Вашингтону. 

   І розповідається в ній про відкриття пам'ятника Тарасові Шевченкові у Вашингтоні. 

  Автор - Антін Драган - був активним учасником Комітету, який п'ять довгих років втілював цю ідею. 

 Це були непростих п'ять років. Антін Драган підрахував, що до складу Почесного комітету пам'ятника увійшло 85 сенаторів і конгресменів, в тому числі Рональд Рейган. Очолював його - 33-й Президент США Гаррі Трумен. 

  Спочатку Конгрес схвалив Публічний Закон 86-749 про дозвіл на поставлення пам'ятника Шевченку на публічній площі. Потім цей закон був підписаний 34-м Президентом США Дуайтом Д. Айзенхауером. Він же його і відкривав у 1964 році. 

  Уявляєте, які сили були задіяні? Таке і зараз втілити здається неможливим, а тоді кожен з чотирьох американських Президентів, які долучалися до цієї знаменної події, мусив рівнятися на міжнародні відносини з Радянським Союзом. І про це також пише Антін Драган. Він не дуже м'яко називає його "совєтським". Видно, що совєти добряче ускладнили шлях організаторам. Один із розділів так і називається "Битва за Шевченка".

  Читання цієї книги не зовсім легке. але ніхто не чекає, що це розважальний жанр. Зауважила для себе кілька цікавих слів. "Стейти" - "штати", "посадники міст" - "мери міст". Дуже мені сподобалось слово "голосник", тобто "мікрофон". 

  Є дуже толкова стаття у Вікіпедії, яка, можливо, створена на основі книжки Антіна Драгана. Щоб переконатися у цьому, треба прочитати їх обидві. То ж до праці )

ПОЛИЦЯ БАЖАНЬ _ випуск 3

 Ніхто ж не заборонить мені помріяти. Повторю, що всі дослідження біографії та творчості Тараса Григоровича Шевченка, які є в АІСТиній бібліотеці, не перетнули межі 2000 року. 

А так хотілося б мати щось із новинок сучасного шевченкознавства. З чого ж почати? З дослідження. 

Якщо і вам ця тема цікава, прошу до путівника. У верхній лівій частині кімнати є портрет нашого Кобзаря. Натиснувши на нього, перенесетесь до сторінки, де збираю (і продовжуватиму це робити) книги про Тараса Григоровича.

РАДЯНСЬКЕ МИНУЛЕ _ випуск 6

У мене є книга Вадима Скуратівського «От із такого ми світу», яку видало київське видавництво «Дух і літера» у 2024 році. В анотації сказано, що вона створена на основі його усних розповідей. Перша – «Щодо моєї статті “Шевченко в контексті світової літератури”».

Щоб ви розуміли: за  статтю про Шевченка, яку ми зараз можемо прочитати у вільному доступі в інтернеті, в 1978 році автора фактично позбавили засобів для життя. Коли близька Скуратівському людина прийшла запитати, за що того звільнили, їй відповіли: "Перебільшив значення Шевченка". Ви тільки вдумайтесь: "Перебільшив значення Шевченка"!

А ми можемо спокійно завантажити  і прочитати її (там, можливо, забагато реклами, але не смертельно).

16 грудня 2024 року сайт «Читомо» розмістив публікацію, де відомі письменники, критики, літературознавці відповідали на питання, які культові книжки потребують перевидання? 

Так, статтю Вадима Леонтійовича ми можемо спокійно відкрити, прочитати і за необхідності завантажити. Але ж якомусь видавництву можна її надрукувати - нехай у складі подібних, бо вона невеличка, на 6 сторінок.

Не мені тягнутися за відомими митцями, можу тільки йти по їхніх слідах, тому вважайте мій пост спробою нагадати про статтю Скуратівського. І при можливості – видати. Вона того варта.

ІГРОМАНІЯ _ випуск 23

 Спробуйте пройти лабіринт і нехай вас веде Садок вишневий коло хати.

Це тільки здається, що легко і просто…

А потім – переходьте за лінком і спробуйте створити свої варіанти.

наша ШЕВЧЕНКіана _ до Дня народження Великого Кобзаря

ШЕВЧЕНКіаною називаю зібрання матеріалів, присвячених Тарасу Григоровичу Шевченку.

Книги про великого українського поета, які є в нашій бібліотеці, не перетнули межі 2000 року і деякі  навіть дуже-дуже пенсійного віку – 1958 року видання. Зрозуміло, що готували їх в Радянському Союзі до 145 річчя поета. . 

Але в цілому наша бібліотека має непогане зібрання книг про великого Кобзаря. Для такого невеличкого фонду, як наш, маємо чим пишатися. Цінні фотоальбоми з репродукціями митця. Є "Тарасові шляхи" Оксани Іваненко. Є фундаментальне видання "Доля". Є книги, які змогли дістатися українського читача лише зі здобуттям незалежності, наприклад, книги Дмитра Чуба, Павла Зайцева. 

Дуже цікаво гортати в руках книгу "Пам'ятник Шевченкові у Вашингтоні", видану в Америці.  Немає змоги взяти кожного за руку і показати все зібрання. За допомогою віртуальної виставки «АІСТина Шевченкіана» можу це зробити.

Звичайно ж, найсильніші враження все рівно виникають, коли тримаєш в руках книгу.

Чекаю в гості )

В путівнику останнім шостим пунктом є ОНЛАЙН-РЕСУРСИ. Ви зараз в інтернеті, то ж спробуйте пройти за лінками. Вибачте за рекламу, якою щедро двоє з трьох сайтів щедро вкриті, але воно того варте, повірте.

Про булінг _ випуск 6

Знаю, що Валентина Мержиєвська поганого не порадить. А тому мене зацікавила і розмова про булінг у Беркошко і згадка про фільм «Булер». Зацікавила мене й книга «Вівальді». Звичайно, одразу ж розшукала її в онлайн-книгарні.

Зате є одна книга, яку можу вже зараз тримати в руках і рекомендуватиму тим, кого цікавить тема булінгу. І вона є у нашій шкільній бібліотеці. Рука одразу потягнулась до неї після знайомства з постом Мержиєвської.

Про авторку, Настю Мельниченко, писала (даю лінк) 1 травня 2025 року. Відтоді дещо змінилося: в АІСТиній бібліотеці з’явилася книга «Зрозуміти (і здолати) булінг: дізнайтеся про булінг більше, щоб його стало менше».

Дуже-дуже рекомендую. Вона не для  швидкого читання, хоча написана просто і доступно і читається легко. Авторка точно знає, що треба кілька разів повторити, на що звернути увагу. І який гачечок закинути, щоб зацікавити, - теж дуже добре знає. Втримати увагу вона точно вміє.

Поставлю собі особисто плюсик, що йшла вірним шляхом, коли вишукувала приклади булінгу на сторінках дитячих книг. Ви здивуєтесь, в якому творі української літератури ХІХ століття є зображення класичного булінгу!

Тож пропоную йти паралельними шляхами:

·      Шукати, дивитися фільм «Булер», який порадила Вхалентина Мержиєвська

·      Шукати і читати книгу «Вівальді» (вибачте, її у нас немає)

·      Читати і вивчати книгу із нашої бібліотеки «Зрозуміти (і здолати) булінг: дізнайтеся про булінг більше, щоб його стало менше»

І запрошую до обговорення за круглим столом у бібліотеці

ІЛЮСТРАТОРИ - ЧАРІВНИКИ книг для дітей _ випуск 9

Привчаю себе говорити не дитячі книги, а книги для дітей. Так чіткіше вимальовується предмет для розмови. Дитячі книги - книги, написані дітьми. 

Але це не вступ, це відступ )

Нарешті я привела до одного знаменника, тобто путівника, свої публікації про ілюстраторів-чарівників. Саме так, а не інакше називаю тих, хто працює з творами для дітей. Їх успіх - це на 50 відсотків робота художника, а може, й більше. Зі своїм твердженням ломлюся у відкриті ворота, але менше з тим...

Познайомтесь, будь ласка, з новою версією Віртуальної галереї "ІЛЮСТРАТОРИ-ЧАРІВНИКИ".

Щоб привести її до ладу, відсунула у бік всі свої справи, у тому числі пост про поповнення нашої колекції шедеврами Володимира Голозубова та Вікторії Ковальчук. 

Не менше чим писати статті для блогу, люблю систематизувати та порядкувати файли. Давно визрівала ця робота, і є в мене стійке відчуття, що когось забула. Обіцяю надолужити...

ЗАКРИТІ ФАЙЛИ _ Ліна Жутауте «Фердинанд і Пух»

 В моїх «Закритих файлах» поповнення. Завдяки Риточці Мисловській маю відскановану копію книги Ліни Жутауте «Фердинанд і Пух». Дуже славна книжечка, дуже.

 Я проковтнула її за один день. Колись, можливо, якщо встигну, замовлю і для себе. Вона 2018 року видання, і є не на всіх сайтах. Знайшла в двох онлайн-книгарнях.

Гортаючи сторінки інтернет-магазинів, побачила у продажу комплект дуже славних книжечок Ліни Жутауте про дівчинку Кіку-Міку.

А от якщо натрапите на сайтах згадку про біографію цієї литовської письменниці, не вірте. Жодна, ну добре, більшість онлайн-книгарень ніяких даних про Ліну Жутауте не дає.

Знайшла згадку про неї на сторінках одного з литовських блогів. Скористалася Google-перекладачем і дізналася про неї таке:

Вона живе у литовському місті Шяуляй, де родилась, виросла, отримала освіту, стала художником, а потім почала писати для дітей. І зараз вона автор багатьох бестселерів. Цикл про дівчинку Кіку-Міку росте. Героїня стала улюбленицею дітей багатьох країн, тому що книги перекладають і досить активно.

На рішення стати письменником її надихнули пес і кіт, які живуть разом з нею. Так з'явилося оповідання-казка «Фердинанд і Пух». Цю книгу проілюструвала книгу сама Ліна Жутауте.

Який висновок?

Якщо є можливість – придбайте, поки не пізно. Якщо вже пізно – спробуйте домовитись з третьокласницею Риточкою, їй повезло, бо колись «Фердинанда і Пуха» отримала в подарунок.  І на крайній, самий крайній випадок – зв’яжіться зі мною. Це, звісно, якщо у вас є читацький формуляр АІСТиної бібліотеки. Це на крайній випадок. Тримати в руках паперовий варіант - велике задоволення, не відмовте собі в цьому.

До зустрічі.