Я РОЗПОВІМ ВАМ про _ розбіжності у перекладі книг Міхаеля Енде

     Розповім про своє «Не будь як Ірина Сергіївна». Може, комусь згодиться.

Міхаель Енде – один з моїх улюблених зарубіжних письменників.

Мала можливість – роздрукувала його повість «Момо».

Не відмовилась, коли Ріточка Мисловська запропонувала мені почитати свою «Нескінченну історію».

Придбала книги «Джим Ґудзик і машиніст Лука» та «Джим Ґудзик і 13 навіжених».

Ось вони обидві:

Перший том - «Джим Ґудзик і машиніст Лукас» - видана у 2010 році київським видавництвом «Грані-Т».

Другий том – «Джим Ґудзик і 13 навіжених» - «А-ба-ба-га-ла-ма-гою» у 2024.

 Чому ж це розповідь про те, як не треба робити?

Порівняймо:

-           «Край, у якому жив машиніст Лукас, звався Недогадія, і своїми розмірами та Недогадія похвалитися не могла».

 -           «У Тихоландії здебільшого гарна погода»

Якщо ви ще не здогадалися, мова йде про одну й ту саму країну.

Спочатку мені здалося, що це результат перекладу різними авторами.  Але ні. В обидвох книжкам вказано ім’я Ігоря Андрущенка. Щоправда, у новішому є доповнення, що переклад здійснено за редакцією Тетяна Супрун.

Такі відмінності стосуються не тільки назви. Різняться імена персонажів. Для мене таке вперше і великою проблемою не стало, а от маленьким читачам буде важкувато.

Висновок:

Якщо у вас є можливість придбати твори Міхаела Енде, то краще обирайте обидві від «А-ба-ба-га-ла-ма-ги». 

25 вересня - День коміксів

   25 вересня – День коміксів. Це – неофіційне міжнародне свято, як і українське, що за громадською ініціативою відзначають 23 лютого.

  Не є прихильницею цього жанру, але не відмовляюсь, коли хтось із учнів приносить такі графічні романи до бібліотеки. Раз на рік ми стабільно бачимося з Машою Осовською, випускницею 2023 року. Вона приходить на зустріч з Юлею Миколаївною, своєю класною мамою, і знаходить час, щоб завітати до бібліотеки. І на цей раз вона прийшла не з пустими руками ) Маємо комікс «Дивні дива. Книга 1. По той бік» (Stranger Things: The Other Side), який українською мовою випустило видавництво Рідна Мова у співпраці з Dark Horse Comics.

  В ньому дізнаємось про те, де перебував Вілл Байєрс, коли його розшукували друзі і рідні. І місце це дуже похмуре і доволі жахливе.

  І якщо ми вже заговорили про комікси, які можна почитати в нашій бібліотеці, то нагадаю про тритомник «Bluelock» від п’ятикласника Паші Кощука.

  То ж поки є можливість - запрошую до бібліотеки )

Полиця для батьків _ Гарпер Лі. Убити пересмішника...

    Мені дуже сподобалася аудіокнига Гарпер Лі «Убити пересмішника…». Бо якщо дивитися на книжкові рецепти із книги «Знахідки в книгарні», оцінюючи, які твори є в нашій бібліотеці, розчарувань буде дуже багато. А от скромне видання 1975 року бестселера видатної американської письменниці, у нас є. Цьому - як бібліотекар і читач - дуже рада.

   За великим рахунком не маю права давати поради, якщо мене не просили. Особливо батькам. Коли створила путівник "Полиця для батьків", мала на меті лише бажання зібрати в одному місце те, що вважаю корисним. 

   В книзі Гарпер Лі багато цікавих педагогічних ситуацій. Не всі вони будуть корисними зараз, через 66 років після написання книги. 

   Ризикну представити одну, тим більше, що вона стане у нагоді й вчителям. 

   Контекст такий.

   Головна героїня роману – дівчинка Джин-Луїза. У неї є батько Аттікус і старший брат Джем, мати померла. Наша героїня не любить школу. Тож свідомо користується не зовсім притаманною майбутній леді лексикою, бо дуже хоче, щоб батько її звідти забрав. За чистоту мови племінниці включається дядько. І одного разу він-таки її лупцює, бо перейшла межу: не тільки чортихнулась, а ще й вдарила двоюрідного брата.

   Дядько щиро не розуміє, чому племінниця на нього образилась, адже він її попереджав, що так зробить, якщо буде лаятись. А вона, сердита маленька дівчинка, обвинувачує його в тому, що він не розуміє дітей. І пояснює: «Ви ніколи не даєте слова сказати, не вислухаєте, а відразу накидаєтесь. Коли ми, буває, посваримось з Джемом, Аттікус завжди вислухає не тільки Джека, а й мене…»

  Просте, але дуже корисне правило, коли потрібно зрозуміти, чому стався конфлікт.   

Колегам, шкільним бібліотекарям _ оновлення путівника

Путівник «Колегам, шкільним бібліотекарям» створила ще в листопаді 2024 року, але відтоді у ньому мало що змінилося.

Сьогодні – оновлюю інформацію.

Перша новинка – про фейсбук-сторінку Виговської публічної центральної селищної бібліотеки. Перегляд  її відео Reels обов’язково підніме вам настрій, хоча ніби-то до школи немає ніякого відношення. А там і натхнення з’явиться.  

Друга –   прямо-прямісінько стосується саме шкільної бібліотеки. І зараз отак бачу, що з усіх сторінок цього путівника  вона є найкориснішою для тих, хто працює у школі.

Viber-група «Методична підтримка бібліотекаря» створена командою організаторів курсів видавництва «Ранок». Навесні мені пощастило бути учасницею курсів підвищення кваліфікації за освітньою програмою «Шкільна бібліотека як освітній сервіс: практичні інструменти роботи». Це було дуже круто. І найкраще те, що по закінченні курсів зв’язок не перервався завдяки саме вайбер-групі.

Може здатися, що там трошки забагато лишньої інформації, час від часу учасників просять не засмічувати інформаційний простір. Але принаймні ми, шкільні бібліотекарі, знаємо, куди звернутися з нашими проблемами. Тут точно допоможуть і відгукнуться.

А саме головне… ОТУТ будьте дуже УВАЖНІ… у цій групі є посилання на чарівну google-папку «Шкільному бібліотекарю». Маю дозвіл адміністраторів дати на неї окремий лінк.

Звичайно, дорогі колеги, ви можете обмежитись тільки переглядів матеріалів, що є у ній.

   Але дуже раджу доєднатися до viber-спільноти, там дуже багато корисного. Саме з неї я дізналася про онлайн-марафон «Стартуємо», де прослухала виступ пані Ірини про опитування шкільних бібліотекарів через систему АІКОМ-1.  Тому спокійно зустріла інформацію про нього від керівництва, бо розуміла – хто, чому і для чого це робить. 

   Щоб доєднатися до спільноти - тисніть на картинку групи на путівнику.

Художниця-ілюстраторка Олена Железняк

    Яку велику роль грає у нашому житті випадок.

    Ілюстраціям Олени Железняк завдячую появу у своїй бібліотеці книг Станіслава Соловінського.  Хтось на фейсбуці поділився кількома її малюнками, а алгоритм цієї соціальної мережі випадково закинув їх у мою бульбашку. Тієї публікації було достатньо, щоб захопитися роботами художниці-ілюстраторки. А як сказав колись Оскар Вайльд, найкращий спосіб побороти спокусу – піддатися їй. Почала шукати проілюстровані Оленою роботи - і тепер у мене є 2 з 3 книг серії «Місія «Мезозой» Станіслава Соловінського.

    Олена Железняк – наша сучасниця. Знайшла трішечки інформації про неї на порталі «БараБука». Про Станіслава Соловінського поки що не вдалося знайти ніякої інформації.   

    Але принаймні ми знаємо, що їхня співпраця була дуже плідною. 

    Запрошую до бібліотеки переконатися, що ці книги  надзвичайно приємно взяти в руки: і читаються вони дуже легко, і очам приємно.

    Серія «Місія “Мезозой” видана видавництвом «Ранок». Його девіз – «Книжки, які роблять щасливим». 

    Що є, то є.

Про булінг _ Сьюзен Нільсен "Ми всі з молекули"

         Рекламу книги канадської письменниці Сьюзен Нільсен «Ми всі з молекули» одна з інтернет-книгарень почала з питання «Як говорити з підлітками про складне, коли бракує слів?».

І дає відповідь: «Довірити це світовим авторам».

Мені дуже подобається така позиція.

В даному випадку ми можемо спокійно довірити Сьюзен Нільсен розмову навіть не про одне, а кілька складних питань. Звичайно, булінг серед них найболючіше. І не дає універсального рецепту. Але за сюжетом підлітки, які вирішили сказати булінгу рішуче «Ні!», придумали варіант, який однозначно викликає повагу.

Чи спрацює він, якщо дорослі запропонують такий вихід з положення? Важко сказати. Але вони можуть підсунути для обговорення книжку, а там – хто знає, можливо, читачі й скористаються досвідом своїх канадських однолітків.

А ще канадська письменниця пропонує низку таких болючих питань як то:

ü Розлучення батьків і створення нових родин.

ü Пристосування до нової школи

ü Просування по соціальній піраміді: шлях наверх і болючий спуск вниз

ü Романтичне захоплення і перше розчарування

ü Правила поведінки на вечірках: як не попастися на гачок. І які ті гачки взагалі бувають.

Це я так дуже швидко накидала невеличкий списочок.

А ще для багатьох актуальною буде тема дитини-генія, його соціалізації в сім’ї та у школі.

А ще тема нетрадиційних стосунків.

Повірте, батькам також корисно буде прочитати, що думають діти-підлітки про них і про їхні нові стосунки.

Отож, з якої сторони не глянь, Ірина Сергіївна молодець, що не пройшла мимо такої книги.

Запрошую до бібліотеки)

Початок нового Тематичного циклу _

    Дорогі читачі, ви вже здогадалися, що перший у цьому навчальному році Тематичний цикл розпочато. Дві попередні публікації – маленький перший крок, але й їх проаналізувати можна. Проаналізувати і прийти до висновку, що розраховані вони на дорослого читача. А позаяк цей блог є візитівкою шкільної бібліотеки, час поговорити про книги для тих читачів, хто в школі навчається, а не викладає. Пора й їх познайомити з книжковими новинками.

У мене змішані почуття стосовно цієї книги. Вчора ввечері проглянула її дома перед тим, як принести до школи. Що вам сказати?

Зовні – витримана у жанрі «Жахи», як і заявлено на обкладинці. Чорно-біла графіка створює ще той ефект. А по змісту гримуча суміш чорного гумору й абсурду. Якби не гумор, книга могла б налякати, а в деяких місцях навіть викликала б огиду. «Живу козюлю» читати не  захотіла, перегорнула сторінку.

Але щось мені підказує, що молодше покоління буде у захваті. Якщо ж хуліганити, то вже по повній.

 В компанії з ким із рецензентів ви б хотіли опинитися?  В кінці є відгуки на книгу, можна доєднатися.

Мені ж найбільше сподобалась оповідка «Товстий і худий». Прошу вибачення у видавництва «Час майстрів» за те, що опублікую кілька фрагментів. Можливо, мене виправдає те, що зроблю це не в звичний спосіб - простим копіюванням, а у вигляді онлайн-гри на платформі LearningApps.  

До дня народження Аттили Могильного

Спитайте мене, будь ласка, хто мій улюблений український поет.

І я  назву ім’я Аттили Могильного. Сьогодні День його народження. Він народився у 1963 році і пішов у засвіти молодим, у 45 роки.

Спочатку відкрила його для себе як дитячого письменника (дивись тут ) , а потім відшукала збірник його віршів, відкрила і … зрозуміла, що в полоні.

Свою першу публікацію (бо була і друга) закінчила обіцянкою відшукати про нього більше інформації. Оттоді й відчула несправедливість по відношенню до Аттили Вікторовича. І придбала «Київські контури», видані  «А-ба-ба-га-ла-ма-гою». Іван Малкович був і є його найкращим другом. Він свої спогади «Династійний київський поет»  почав так: «Аттилі Могильному випало пройти свій творчий шлях у звичній для українського митця шапці-невидимці – обмаль статей про його книжки, обмаль згадок у пресі».

Що змогла – знайшла і додала в путівничок про поета.

І така спокуса хоч кілька цитати навести, що попрошу вибачення у Івана Малковича за порушення авторського права, знаючи, що книжку «не слід відтворювати жодним способом без попередньої письмової згоди Видавництва». Вірш замість епілога - мій найулюбленіший. У вірші про осінь  вразило порівняння парасолі з лелекою, а слова  "холодна затятість киян, приречених ставати першими на шляху" вразили своєю актуальністю.