Вітаємо Вадима Скуратівського з 85-річчям!

     Серед нас зараз живе геній. 

     Вадим Скуратівський.

І в нього сьогодні День народження. Йому виповнилося 85 років.

Слова про геніальність – не мої, а запозичені у Мирона Петровського.

Побачити і слухати  наживо Вадима Леонтійовича – такого подарунка долі не маю.

Якби він вів сторінки в соцмережах, рано чи пізно попалася б на його інтелектуальний гачечок. Але, як пише автор передмови Андрій Пучков, «Вадим Скуратівський не друкував на машинці, зараз не користується комп’ютером і смартфоном, через що, як здається іншим, утрапляє в ситуації кумедні. Як на мене, якраз інші перебувають у кумедних ситуаціях, коли віддають безсмертну душу на поталу сидячці в соцмережах. Скуратівський сам собі соцмережа – і з постійними «новинами», які, попри все, завтра стають не вчорашніми», а вічними, і з елементами живлення, причому в матеріальному і духовому смислах. Він все карбує від руки або ж – як цю книжку – надиктовує вдячному слухачеві».

Жодне інтерв’ю, жодна стаття не пробилися до мене ні зі сторінок електронних газет, ні з паперових газетних шпальт, вже не кажучи про книги.

Зате зараз надолужую. Читаю придбану книгу його споминів і розмислів «От із такого ми світу» - і тішуся читанню. Мені вистачить надовго, тому що воно вимагає зосередження та ясності сприйняття. Найкраще вдається це зробити вдосвіта. 

Можливо, колись буде час посидіти в читальних залах, заритися з головою в підшивки газет, де можна відшукати статті ювіляра. 

Зараз пропоную увазі читачів плей-лист на ютубі, де добра людина зібрала багато відеороликів з Вадимом Скуратівським.

А ще – даю лінк на платформу «Інтерв’ю з України», де зібрані його роздуми стосовно України.

Мені цього мало. Але хто сказав, що в цій невеличкій публікації мають бути покликання на всі матеріали нашого ювіляра?

У його геніальності спробувала переконати Тамару Анатоліївну. Сподіваюсь, що це мені вдалося.

Дай Боже здоров'я, Вадиме Леонтійовичу.  

Рубрику «Славні імена ЗСУ» веду не рік, не два і навіть не три. Як швидко час летить. Першою була розповідь 13 жовтня 2022 року.

Періодичність, з якою з’являються дописи, - різна. І коли ж до неї не повернутися, як не сьогодні, 1 жовтня, коли ми дякуємо нашим захисникам і захисницям.

Сьогоднішні герої мого проєкту – бійці 125 Окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

Обрала їх не випадково. В ній служив Артур Дронь, львівський поет. Його вірші зі збірки «Тут були ми», а потім спогади «Ґемінґвей нічого не знає» - це про 125 бригаду.

Саме зі сторінки поета у Вікіпедії дізналася про те, як і де проходило створення бригади. Це ж було новосформоване угрупування. Спочатку були навчання і підготовка. Потім - служба поза зоною активних бойових дій. Здійснювали охорону стратегічних об’єктів на Закарпатті. Далі  загін передислокували до Волинської області, де йшло спорудження оборонних рубежів на випадок нападу з Білорусії.  І уявіть, військовослужбовці почали наполягати на тому, щоб якнайшвидше їх направили у гарячі точки.

А те, що тих гарячих точок було в їхньому житті багато,  говорять твори Дроня. Особливо важко дається «Ґемінґвей нічого не знає».

Особливість 125 Окремої бригади територіальної оборони ЗСУ розкриється, якщо натиснути на лінк зі сторінки Артура з Вікіпедії. Ви попадете на 125-ту Окрему важку механізовану бригаду. Таке переформування сталося наприкінці липня 2025 року.

Тут я залишу читачів наодинці зі сторінками Вікіпедії. Переказувати немає сенсу. Єдине, що пораджу – прочитати статтю Юрія Бутусова про події на Харківщині (це – зі сторінки бригади), якщо прорветесь скрізь рекламу, якої багатенько на платформі «Об’єктив».

Але коли бачу згадки про дії 125 бригади, згадую «Ґемінґвей нічого не знає». 

Оце і є правда про неї. Принаймні для мене. 

Дякую нашим захисникам та захисницям України. Ми живемо завдяки вам.

Вітаю із Всеукраїнським днем бібліотек

   Що там казати, Всеукраїнський день бібліотек - особливе свято. 

Мені пощастило належати до цієї спільноти - і вважаю це наймудрішим вчинком у своєму житті, коли обрала цю професію. Книги допомагають.

Свій робочий ранок розпочала з питання: "А що про це свято писала Валентина Мержиєвська у проєкті Memory Craft"?

Тож прошу пройти за лінком, де зможете розшукати те, що стосується цього свята та пройтись переліком тих, які на нас чекають у майбутньому. 

Я РОЗПОВІМ ВАМ про _ розбіжності у перекладі книг Міхаеля Енде

     Розповім про своє «Не будь як Ірина Сергіївна». Може, комусь згодиться.

Міхаель Енде – один з моїх улюблених зарубіжних письменників.

Мала можливість – роздрукувала його повість «Момо».

Не відмовилась, коли Ріточка Мисловська запропонувала мені почитати свою «Нескінченну історію».

Придбала книги «Джим Ґудзик і машиніст Лука» та «Джим Ґудзик і 13 навіжених».

Ось вони обидві:

Перший том - «Джим Ґудзик і машиніст Лукас» - видана у 2010 році київським видавництвом «Грані-Т».

Другий том – «Джим Ґудзик і 13 навіжених» - «А-ба-ба-га-ла-ма-гою» у 2024.

 Чому ж це розповідь про те, як не треба робити?

Порівняймо:

-           «Край, у якому жив машиніст Лукас, звався Недогадія, і своїми розмірами та Недогадія похвалитися не могла».

 -           «У Тихоландії здебільшого гарна погода»

Якщо ви ще не здогадалися, мова йде про одну й ту саму країну.

Спочатку мені здалося, що це результат перекладу різними авторами.  Але ні. В обидвох книжкам вказано ім’я Ігоря Андрущенка. Щоправда, у новішому є доповнення, що переклад здійснено за редакцією Тетяна Супрун.

Такі відмінності стосуються не тільки назви. Різняться імена персонажів. Для мене таке вперше і великою проблемою не стало, а от маленьким читачам буде важкувато.

Висновок:

Якщо у вас є можливість придбати твори Міхаела Енде, то краще обирайте обидві від «А-ба-ба-га-ла-ма-ги». 

25 вересня - День коміксів

   25 вересня – День коміксів. Це – неофіційне міжнародне свято, як і українське, що за громадською ініціативою відзначають 23 лютого.

  Не є прихильницею цього жанру, але не відмовляюсь, коли хтось із учнів приносить такі графічні романи до бібліотеки. Раз на рік ми стабільно бачимося з Машою Осовською, випускницею 2023 року. Вона приходить на зустріч з Юлею Миколаївною, своєю класною мамою, і знаходить час, щоб завітати до бібліотеки. І на цей раз вона прийшла не з пустими руками ) Маємо комікс «Дивні дива. Книга 1. По той бік» (Stranger Things: The Other Side), який українською мовою випустило видавництво Рідна Мова у співпраці з Dark Horse Comics.

  В ньому дізнаємось про те, де перебував Вілл Байєрс, коли його розшукували друзі і рідні. І місце це дуже похмуре і доволі жахливе.

  І якщо ми вже заговорили про комікси, які можна почитати в нашій бібліотеці, то нагадаю про тритомник «Bluelock» від п’ятикласника Паші Кощука.

  То ж поки є можливість - запрошую до бібліотеки )

Полиця для батьків _ Гарпер Лі. Убити пересмішника...

    Мені дуже сподобалася аудіокнига Гарпер Лі «Убити пересмішника…». Бо якщо дивитися на книжкові рецепти із книги «Знахідки в книгарні», оцінюючи, які твори є в нашій бібліотеці, розчарувань буде дуже багато. А от скромне видання 1975 року бестселера видатної американської письменниці, у нас є. Цьому - як бібліотекар і читач - дуже рада.

   За великим рахунком не маю права давати поради, якщо мене не просили. Особливо батькам. Коли створила путівник "Полиця для батьків", мала на меті лише бажання зібрати в одному місце те, що вважаю корисним. 

   В книзі Гарпер Лі багато цікавих педагогічних ситуацій. Не всі вони будуть корисними зараз, через 66 років після написання книги. 

   Ризикну представити одну, тим більше, що вона стане у нагоді й вчителям. 

   Контекст такий.

   Головна героїня роману – дівчинка Джин-Луїза. У неї є батько Аттікус і старший брат Джем, мати померла. Наша героїня не любить школу. Тож свідомо користується не зовсім притаманною майбутній леді лексикою, бо дуже хоче, щоб батько її звідти забрав. За чистоту мови племінниці включається дядько. І одного разу він-таки її лупцює, бо перейшла межу: не тільки чортихнулась, а ще й вдарила двоюрідного брата.

   Дядько щиро не розуміє, чому племінниця на нього образилась, адже він її попереджав, що так зробить, якщо буде лаятись. А вона, сердита маленька дівчинка, обвинувачує його в тому, що він не розуміє дітей. І пояснює: «Ви ніколи не даєте слова сказати, не вислухаєте, а відразу накидаєтесь. Коли ми, буває, посваримось з Джемом, Аттікус завжди вислухає не тільки Джека, а й мене…»

  Просте, але дуже корисне правило, коли потрібно зрозуміти, чому стався конфлікт.   

Колегам, шкільним бібліотекарям _ оновлення путівника

Путівник «Колегам, шкільним бібліотекарям» створила ще в листопаді 2024 року, але відтоді у ньому мало що змінилося.

Сьогодні – оновлюю інформацію.

Перша новинка – про фейсбук-сторінку Виговської публічної центральної селищної бібліотеки. Перегляд  її відео Reels обов’язково підніме вам настрій, хоча ніби-то до школи немає ніякого відношення. А там і натхнення з’явиться.  

Друга –   прямо-прямісінько стосується саме шкільної бібліотеки. І зараз отак бачу, що з усіх сторінок цього путівника  вона є найкориснішою для тих, хто працює у школі.

Viber-група «Методична підтримка бібліотекаря» створена командою організаторів курсів видавництва «Ранок». Навесні мені пощастило бути учасницею курсів підвищення кваліфікації за освітньою програмою «Шкільна бібліотека як освітній сервіс: практичні інструменти роботи». Це було дуже круто. І найкраще те, що по закінченні курсів зв’язок не перервався завдяки саме вайбер-групі.

Може здатися, що там трошки забагато лишньої інформації, час від часу учасників просять не засмічувати інформаційний простір. Але принаймні ми, шкільні бібліотекарі, знаємо, куди звернутися з нашими проблемами. Тут точно допоможуть і відгукнуться.

А саме головне… ОТУТ будьте дуже УВАЖНІ… у цій групі є посилання на чарівну google-папку «Шкільному бібліотекарю». Маю дозвіл адміністраторів дати на неї окремий лінк.

Звичайно, дорогі колеги, ви можете обмежитись тільки переглядів матеріалів, що є у ній.

   Але дуже раджу доєднатися до viber-спільноти, там дуже багато корисного. Саме з неї я дізналася про онлайн-марафон «Стартуємо», де прослухала виступ пані Ірини про опитування шкільних бібліотекарів через систему АІКОМ-1.  Тому спокійно зустріла інформацію про нього від керівництва, бо розуміла – хто, чому і для чого це робить. 

   Щоб доєднатися до спільноти - тисніть на картинку групи на путівнику.

Художниця-ілюстраторка Олена Железняк

    Яку велику роль грає у нашому житті випадок.

    Ілюстраціям Олени Железняк завдячую появу у своїй бібліотеці книг Станіслава Соловінського.  Хтось на фейсбуці поділився кількома її малюнками, а алгоритм цієї соціальної мережі випадково закинув їх у мою бульбашку. Тієї публікації було достатньо, щоб захопитися роботами художниці-ілюстраторки. А як сказав колись Оскар Вайльд, найкращий спосіб побороти спокусу – піддатися їй. Почала шукати проілюстровані Оленою роботи - і тепер у мене є 2 з 3 книг серії «Місія «Мезозой» Станіслава Соловінського.

    Олена Железняк – наша сучасниця. Знайшла трішечки інформації про неї на порталі «БараБука». Про Станіслава Соловінського поки що не вдалося знайти ніякої інформації.   

    Але принаймні ми знаємо, що їхня співпраця була дуже плідною. 

    Запрошую до бібліотеки переконатися, що ці книги  надзвичайно приємно взяти в руки: і читаються вони дуже легко, і очам приємно.

    Серія «Місія “Мезозой” видана видавництвом «Ранок». Його девіз – «Книжки, які роблять щасливим». 

    Що є, то є.