Закінчення Тематичного циклу

Закінчився другий у цьому навчальному році Тематичний цикл, за яким будую свою роботу на блозі. 

І мене дуже тішить сам факт його завершення. У минулому навчальному році цього не зробила, не вистачило сил.

Розпочала 10 лютого і завершила 14 травня. Всього є 61 публікація, що на 22 більше, ніж у  цьогорічному першому Тематичному циклі.

Додалося більше листків Календаря знаменних дат, більше листків із АІСТорії.

До віртуальних путівників додався ще один. Крім того, стала використовувати онлайн-digest, за цей період створила два випуски. 

У моєму віртуальному світі з'явилися Віртуальна галерея та Альтернативна історія. 

Трошки цифр:

Розповіла про 33 книг. 

Згадала 39 людей - письменників, поетів, художників, людей науки, літературознавців, методистів, освітян. 

А ще згадала про 20 АІСТят, про Ірину Борисівну - тричі та про другокласницю - двічі. 

Чи означає цей звіт, що припиняю роботу на блозі до кінця навчального року? Ні, звичайно. 

Буду щось публікувати обов'язково.

До зустрічі...

Календар знаменних дат

Працюю над блогом, дотримуючись Тематичного плану. Вибудувала, здавалось,  зручну для себе схему, щоб не було переваг однієї теми перед іншими. Але є одна рубрика, якій тісно в моєму плані. 

Найбільше коректив в його реалізацію вносить Календар знаменних дат.

Якби все відбувалось чітко за планом, якби я строго його дотримувалась, зараз було би не 15 травня, а 22 квітня. 

За цей звітний ) період було опубліковано 16 (!) постів з Календаря знаменних дат замість запланованого одного.

Чи відмовлюсь від нього?

Ні!

Лише визнаю, що у рубрики "Календар знаменних дат" особливий статус. 

І працюватиму далі.

Колись, можливо, весь Тематичний цикл спланую за Календарем.

Далі буде...

Один день – одна книга

Добігає до кінця другий у цьому навчальному році Тематичний цикл.

Мені залишилось написати останню статтю на означену в заголовці тему.

Моя мета – знайомити читачів якомога з більшою кількістю книг із АІСТиної бібліотеки.  Вона була, є і буде головною метою.

Весною 2021 року здавалося, що назва "Один день - одна книга" - дуже відповідає моїм планам.

Але з часом стало зрозуміло, що ПРОЧИТАТИ одна книгу в день - реально. А от РОЗПОВІСТИ про одну книгу в день - хоч і реально, але не зовсім правильно. 

Почну з того, що в мене вистачає сил і часу лише на одну публікацію в день.

В такому випадку не було би інших публікацій.

Не було би 7 постів із 18 "Календаря знаменних дат", бо в них іде мова не про книги

Не було би 7 публікацій про АІСТорію та циклу "Цей день в АІСТорії", бо в них теж не книги головні герої.

Поза бортом залишилися б рубрики "Із розмов в бібліотеці" або "Імена із забуття".

Ви зрозуміли, так?

Тому залишаю все як є.

Про час, коли дійсно писала про одну книгу в день, згадуватиму з ностальгією, але йду назустріч новим відкриттям ) 

Далі буде...

УЛЮБЛЕНЕ МІСЦЕ ДЛЯ ЧИТАННЯ

Кажуть, що парасоля – амулет від дощу. Варто взяти її з собою в дорогу – дощу не буде.

Щось подібне сталося зі мною.

Історія ця почалася в кінці січня цього року – з дрібнички, з дуже прикрої дрібнички. Три рази підряд (!) переді мною закривалися двері стратегічно важливого об’єкту (хто не здогадався, підказую – туалету). То був якийсь нещасливий   для мене день, який тим не менш подарував мені одну цікаву ідею. В четверте того дня, прорахувавши можливість зачинених перед моїм носом дверей, я взяла з собою книгу, щоб не втрачати час, щоб почитати коло вікна під чарівним кабінетиком.

І, о диво! – вхід був вільний!

Відтоді я взяла собі за правило йти до цього стратегічно важливого об’єкту із книгою. Випадків, коли перед моїм носом двері зачинялись, поменшало. І суттєво поменшало.

В якийсь момент у мене включилося наукове мислення, я почала фіксувати, скільки разів було зайнято, скільки разів було вільно, і чи була у мене в цей момент книга в руках.

Експеримент розпочався 29 січня, цим днем датується перший запис. Всього за цей час було прочитано три книги. Вони – на фото. 

Розумієте, я вигравала (і продовжую вигравати) у любому випадку. Якщо двері зачинені, читаю, чекаючи, поки кабінка звільниться. Якщо в ній вільно, читаю кілька сторінок, коли вихожу з кабінки. Думаю, читачі розуміють, що називаючи експериментом свої дії, я жартую ) Ніякий він не серйозний і не науковий. Все вирішував випадок.

Це ще одна спроба знайти у своєму житті шпаринку, яка б дозволили опинитися з книгою сам на сам. Зазвичай в цей момент біля вікна мене ніхто не турбував. 

Менше з тим, все задокументовано, підраховано, проаналізовано. Результатами вас бомбити не буду ) Про це розповідатиму за бажанням при особистій зустрічі в бібліотеці.

Тільки про один момент розповім. Пам'ятаєте, що все почалося з трьох випадків, коли двері туалету зачинялись переді мною? 

У кожному з трьох етапів, незалежно від розміру книги і кількості днів, впродовж яких вона читалася, було ЛИШЕ 3 випадки, коли я БЕЗ  КНИГИ вимушена була чекати, коли звільниться туалет. 

А що стосується улюбленого місця для читання... Так, вікно навпроти туалету теж може ним стати )

10 травня - Всесвітній день кактусів

Свято родом з Америки, звідки й виноватці свята, предмет захоплення людей у всьому світі. Нещодавно до тих, хто любить, цінує та захоплюється кактусами, судилося доєднатися й мені, коли від подруги під опіку дісталося кілька цих дивовижних рослин.

І час від часу вони мене радують, як оцей, наприклад. 

Порівняйте, будь ласка, 2 фото: вверху - цьогорічне, внизу - минулорічне.

Уже можу робити висновок, що квітнуть вони приблизно в один і той же час, в кінці квітня. 

Із публікації на порталі "Ділова мова" можна дізнатися багато цікавих фактів. Але попереджаю, там є реклама )

8-9 травня - ДНІ ПАМ'ЯТІ і ПРИМИРЕННЯ

Що ми відзначаємо 8-9 травня?

Про кого згадуємо? 

Про що говоримо?

Що запропонувати дітям?

Де шукати допомоги?

На всі ці питання ви розшукаєте відповідь серед збірки тематичних матеріалів, які підготувала Валентина Мержиєвська із своєю командою. 

Незабаром відкриття Віртуальної галереї!

    Цілком логічно було би писати про відкриття онлайн-галереї тоді, коли її виставкові зали були б заповнені. Але ж ми не шукаємо легких шляхів, так? Спочатку заявимо та розрекламуємо. а потім відкриємось )

    Рано чи пізно це повинно було трапитися. Маючи досвід директора Віртуальної бібліотеки та Віртуального зоопарку, хіба я мала шанси оминути тему ілюстраторів? 

    В цьому 2024-2025 навчальному році я тричі переглядала фонд дитячої літератури.

І вперше, і вдруге, і втретє відчувала захват від краси української ілюстрації. Це величезний всесвіт, де сяє неймовірно багато зірок.

• Володимир Голозубов залишається моїм найулюбленішим художником-ілюстратором. 
• Віднедавна – і назавжди – моє серце у полоні творчості Валентини Мельниченко. 
• Чорно-білі ілюстрації Ігоря Вишинського навчилася вирізняти з-поміж інших. 

От на цих митцях і зосереджу в першу чергу свої пошуки.

 Тверезо дивлюся вперед і розумію обсяги і масштаби такої роботи. Обмежувати себе якимись хронологічними рамками не буду. Можливо, вивчатиму досвід й зарубіжних художників.

Але не робити цього не можу. 

Мені дуже-дуже цікаво, а вам?

Далі буде...

Імена із забуття _ Михайло Остроградський, математик

Ось ці газетні вирізки нагадують мені про події 2001 року. Тоді Ігор Якович Клочко, який викладав математику,  попросив допомогти в оформлені газети, присвяченій всесвітньо  відомому математику, українцю Михайлу Остроградському. Газету я зробила, вона загубилася у часі та в АІСТиному просторі )

А невикорастані матеріали викинути не змогла, зберегла (я ж бібліотекар). І вони тепер стали у пригоді, коли хотіла знайти докази того, що це було в нашій  АІСТорії.

Ігор Якович дуже любив (і любить) математику і охоче розповідав про історію математичної науки. Завдяки йому я на все життя запам'ятала ім'я славетного українця. На днях  запитала свого похресника, який 3 роки тому відвідував його уроки, чи згадував він про Остроградського? "Так, було таке" - відповів Вадим. 

Ех, буде в мене більше часу - обов'язково пошукаю інформацію про рід Остроградських, який дав Україні і славетного математика і хороброго контрадмірала. Цікаво ж, правда?

Далі буде...