Путівник_СВІТЛАНА РОЙЗ

В останньому детективі Джоан Ролінг згадується список із 25 номерів, які «ви бачите вперше і які можуть вам знадобитися».

Мій список очолює фейсбук-сторінка Світлани Ройз. Підписана на неї давно, а з 24 лютого 2022 року читаю її пости, отримуючи  сильну емоційну підтримку. Віднедавна до неї додався телеграм-канал "Стійкість для стійких"

Вона психолог. Крутий психолог. Має дуже великий авторитет. 

І дуже активно співпрацює з митцями слова, письменниками та поетами, особливо дитячими.

З початком повномасштабного вторгнення Світлана сама себе мобілізувала на допомогу всій країні. Зараз кожну свою публікацію закінчує словами «Обнімаю, Родино. Як хочу Перемоги». І мені затишно від того відчуття, що я є частиною її родини. Так вона об’єднує Україну.

Вона дає приклад, як триматися, шукати ресурси в собі, що робити тілу і чим зайняти думки.

Я вчуся в неї позитивного погляду на наше життя, беру уроки стійкості і роботи з собою над пошуком власних інструментів триматися на плаву. У нас є один такий спільний інструмент. У мене він з’явився нещодавно. Світлана рятується ним давно: "Чоловік одразу відчуває, коли зі мною щось не так - починає хвилюватись, коли повідомлення стають зовсім короткими і коли я не пишу в фб. Він знає, що можливість писати - мій ресурс, я дійсно так відновлююсь".

Робота над путівником "Світлана Ройз" триватиме. В неї дуже багато напрацювань. І про всі розповім, але не похапцем. 

І дуже хочеться, щоб про неї дізналося якомога більше людей.

Улюблене місце для читання

 У мене немає улюбленого місця для читання. Воно  автоматично стає таким, коли беру в руки книжку – незалежно від того, де це відбувається. Звичайно, у комфортному м’якому кріслі краще, ніж на твердій лавці у їдальні. Але можливе все, навіть таке

А цікаво було би знати думку читачів, як впливає на процес читання те, ДЕ саме вони читають.

Ось з такого горища мене б ніхто не виманив.

(Заскриншотила кілька кадрів з мультфільму «Дивовижний Моріс» та склеїла їх.

 Що не так з цим фото?)

 А в такому будиночку мрію опинитися на вихідні після трудового тижня.

(Так закінчується фільм «Особлива думка» з Томом Крузом в головній ролі)

 Отож, шановні читачі!

Офіційно повідомляю, що перші кроки по створенню колекції улюблених читацьких місць зроблено.

Далі – буде!

Дякую, що дочитали.

ОДИН ДЕНЬ - ОДНА КНИГА, або КНИЖКА НА ОДИН ЗУБ

 Є в мене дві рубрики, які вирішила об’єднати.

Першою (у часі) була рубрика «Один день – одна книга». Мене манила цифра 365 прочитаних за рік книг. Була дуже наївною, коли таке планувала. Перші кілька місяців у 2021 році мені вдалося більш-менш тримати  темп.

Роз’яснювати, чому назвала другу рубрику «Книжка на один зуб» - думаю, не треба. Книжечки на 10-20 сторінок  ковтнути можна за 10-20 хвилин.

Взагалі-то прочитати одну книгу в день – не проблема. Поки підзаряджається телефон і немає інших гаджетів під рукою, ниряю в читання. Мені вистачає цього часу, щоб проковтнути 50-100 сторінок. Проблема в іншому – розповісти про неї так, щоб читачі в чергу ставали. Та ще й записати свої думки, щоб не були кострубаті і око не перечіплювалося за неправильно підібрані слова. Оце задача з задач.

Як я з нею справляюся – судити не мені, а вам, дорогі читачі.

Вперто вчуся, вчуся писати по темі і без зайвих слів.

От зараз, наприклад, вийшла далеко за рамки заявленої теми.

Тому ставлю крапку. Мені потрібен час, щоб підготувати розповідь про те, як і де вчуся писати. То дуже цікаво.

Далі буде

 

знову про ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ: інструкція з користування CANVA

 Обіцяна  інструкція  з  використання  ШТУЧНОГО  ІНТЕЛЕКТУ

РОЗЧАРУВАННЯ РОКУ

 Це дуже пафосно і голосно звучить, але насправді десь так і є. Я відслідкувала кілька останніх років і встановила періодичність читацьких розчарувань:  раз на рік.

До свого коротенького списку приплюсую «Маленького урвителя» Володимира Городецького.

Вона буде цікава дослідникам української літератури. Можна знайти схожість з «Маленьким грішником» Коцюбинського та «Федьком-халамидником» Винниченка. «Маленькому урвителю» у часі ближчий герой «Звуків павутинки» Віктора Близнеця. Їхні герої – майже сучасники. Цікаво буде дослідити, як змінювався протягом століття  внутрішній світ однолітка сучасних підлітків. Як змінювалася картина світу зі зміною державного устрою, як на неї впливали революції та  війни. Можливо, це наступна тема моїх досліджень.

А от чи будуть у захваті книги діти – маю великі сумніви. Вона і дорослим не всім зайде.

Ще мені цікавить дуже фігура автора. Чому так мало про нього інформації? Яка таємниця стоїть за його зникненням з інформаційного поля? Як можна загубитися в сучасному світі?

А ще замислилась, куди вписати «Маленького урвителя»? Це не літературна казка. В ней немає яскравих пригод, магії, чарівників, фантастичних світів і подорожей у часі. Кілька разів згадується дідько – і то, як кажуть сучасники, «чисто теоретично», як ймовірний житель горища. Його ніхто не бачив, але імовірність, що він там живе, - велика.

Пропоную для означення подібного жанру гарне слово «бувальщина». 

Ось скільки багато користі від одного маленького розчарування!

СТВОРЕННЯ ВІРТУАЛЬНИХ ПУТІВНИКІВ - одна із форм роботи шкільного бібліотекара

Думаю, є необхідність дати роз’яснення, що таке путівники і чому все частіше обираю такий вид роботи.

Тлумачний словник підказує, що путівник - друкована книга, електронний чи аудіовізуальний довідник, присвячений якомусь місту, музею, туристичному місцю. Вони слугують для полегшення орієнтації у незнайомому місті та країні.

Прямий обов’язок бібліотекара – полегшити своїм читачам орієнтуватись в сучасному книжковому та інформаційному просторі, у тому числі віртуальному. 

Пам'ятаю, у моєї мами, шкільного бібліотекара, були стоси паперових папок, куди роками збиралися матеріали на допомогу вчителям та дітям. В принципі, зараз я роблю те саме, тільки віртуально.

Тематика моїх путівників дуже різноманітна і продовжує рости. Використовую для їх створення сучасні онлайн-платформи, за допомогою яких можна зберегти цілісність сприйняття, а можливість рухатись вліво-вправо, вперед-назад та вверх-вниз - завдяки інтерактивним елементам, допомагає залишатись мобільними.

Сучасні онлайн-платформи дуже полегшують життя сучасним бібліотекарам, принаймні, мені J так точно.

Запрошую до перегляду. І далі буде...

1. Вивчаємо українських книжковий простір

2. Відеогалерея "Книги, що говорять"

3. #ЖивіПисьменники. Сезон 1

4. #ЖивіПисьменники. Сезон 2

5. Валентина Мержиєвська

6. Історичні паралелі

7. Цитата дня

8. АІСТина бібліотека – це…

9. Березнева котоманія

10. Читацькі будні бібліотекара

11. Видавнича справа в Україні

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ на допомогу шкільному бібліотекару

Зараз тільки лінивий не говорить про штучний інтелект.

Поділюсь і я своїм скромним досвідом, розповім про своє знайомство з ШІ і про свої перші кроки.

Це сталося нещодавно, коли готувала публікацію про Бібліотеку магічних книг  за творами Террі Пратчетта і шукала, чим би її проілюструвати. Скільки я тоді малюнків передивилася!

Дуже у пригоді мені тоді став відеоурок в ютубі про нові додатки в онлайн-сервісі Canvа.

Результат мене приголомшим. Думаю, вас теж.

Механізм там дуже простий: потрібно ввести ключові слова і кілька секунд почекати на результат.

Спочатку я ввела слова «книги», «магія». Потім добавила слово «купол». В кінці приплюсувала «ланцюги».

Обіцяю найближчим часом зробити на допомогу своїм колегам шкільним бібліотекарам маленьку інструкцію з використання ШІ у Canvі

А зараз – за браком часу - прощатимусь

ЧИТАЦЬКІ ЩОДЕННИКИ БІБЛІОТЕКАРА

Довгий час не вела Читацького щоденника взагалі, про що зараз дуже шкодую. Бажання його завести з'явилося після початку співпраці з попереднім випуском Олени Леонідівни Радомирської, нинішніми шестикласниками. Спочатку вела записи у звичайному зошиті, а потім перевела це у віртуальний простір. 

Тепер у мене два Щоденника читача. Маленький і великий.

Блог "Вінниця-АІСТ-бібліотека" - насправді читацький щоденник бібліотекаря. Розповідаючи про прочитане, аналізуючи прочитане, таким чином рекламую книги із фонду АІСТиної бібліотеки. Спеціально при цьому оговорюю, коли розповідаю про книги, що є у відкритому інтернет-доступі. Це основне моє правило. 

Про книги, які не входять до фонду АІСТиної бібліотеки, пишу в особистому Читацькому щоденнику. 

Ось і вся різниця між ними.

путівник-відеогалерея "ОЗВУЧЕНІ КНИГИ на ютубі"

    Вже не уявляю свого життя без аудіокниг. Є кілька улюблених аудіоресурсів, про них розкажу окремо, коли створю аудіогалерею.

    Зараз розповім про путівник "ОЗВУЧЕНІ КНИГИ на ютубі". Тут, виявляється, можна знайти цілий пласт літератури, яка є недоступною на інших ресурсах.

   Оце на вихідні і влаштувала собі свято. Зробила корисну справу, але й задоволення отримала багато. Звичайно, не можу сказати, що передивилася всі ресурси ютубу, проте назбирала чимало.

    Створила путівник в першу чергу на допомогу у пошуку творів шкільної програми, але тільки ними не обмежувалася. 

   Робота над путівником, до речі, не закінчена. Буду продовжувати свої пошуки.

ПОЛИЦЯ ДЛЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ_випуск 1_Іван Андрусяк. Трилогія про Чакалку

Як майбутні вчителі обирають свою професію? На кого орієнтуються?  Знаю, що для багатьох прикладом є їхні рідні. Дехто обирає професію, наслідуючи своїх шкільних викладачів. А чи можуть дитячі книги навчити чомусь майбутніх вчителів? Чи є на сторінках книг для дітей привабливі образи педагогів?

Отак сходу пригадалися 3 колоритні персонажі.

Сьогодні розповім про одну із них,  героїню трилогії Івана Андрусяка: «Стефа і її Чакалка», «Кабан дикий – хвіст велики» та «Чакалка та Чупакабра».

Здавна чакалкою на Слобожанщині  лякали непослухів. Сучасні батьки роблять те саме. І коли головна героїня, дівчинка Стефа, влаштовує дома скандал, за нею приходить Чакалка.

Там, до речі, крім цієї колоритної фігури, є ще багато всякої нечисті: і Бабай, і Баба Яга, і Чахлик Невмирущий… Логіка у поганців дуже примітивна: забираємо до себе бешкетників і непослухів, бо дома вони не потрібні, і робимо з них подібних собі.

Чакалка намагалася перетворити звичайних дітей на потвор у закинутій лісовій школі. А сучасні дітки рознесли ту школу на друзки в перший же день і втекли.

То все-таки, хто ж така Чакалка і чому майбутнім студентам важливо вивчати її приклад?  Тому що у них є всі шанси самим перетворитися на таких чакалок.

Уявіть, жила-була собі дівчинка, яка дуже любила школу, любила вчитися. Мріяла викладати у школі. Але рідні загітували її писати дисертацію замість того, щоб іти працювати з дітьми. Ось за цей короткий час сталося перетворення розумної дівчинки на Чакалку, тому що старенький професор, після того, як прочитав її дисертацію, заборонив підпускати її до дітей. 

Хіба не  парадокс?

Вважаю, що відверту розмову між дітьми та Чакалкою майбутнім вчителям треба вивчати з мікроскопом, настільки там важливе кожне слово.

Отож, студенти, увага!

Перші дві складові вашого майбутнього успіху на педагогічній ниві: професіоналізм та захоплення своєю справою. Розповідати треба про те, що тебе справді цікавить і захоплює: діти довірились Чакалці після того,  як вона з захопленням розповідала про орієнтування в лісі.

Найголовніші три складові підказали самі діти: вимогливість, доброта та любов до дітей. "Все залежить від того, любить учителька дітей, чи ні". 

 P. S. На превеликий жаль, цієї книги в АІСТиній бібліотеці немає. Мені дала її почитати одна із учениць. Але є хороша новина, трилогію можна знайти у відкритому доступі в інтернеті. А також є досить непогана аудіоверсія першої книги «Стефа та її Чакалка»

Далі буде...

КАЛЕНДАР неКРУГЛИХ ДАТ_Анне-Катріне Вестлі

Маю честь розділити свій день народження з багатьма видатними людьми. І серед них - Анне-Катріне Вестлі, видатна норвежська письменниця, що писала для дітей

Знайшла про неї 2 публікації українською мовою: статтю у Вікіпедії та рецензію на її книги на порталі Yakaboo 

Хто б не написав реценцію, підписуюсь під кожним словом: " Якщо ви хочете прищепити своїм дітям доброту, милосердя і оптимізм, рекомендуємо купити книги Анне-Катрін Вестлі. Придумані автором історії схожі на казки, тому що завжди мають щасливий фінал. Однак насправді в творчості Анне-Катрін Вестлі піднімаються не казкові, а злободенні соціальні теми. Просто письменниця не згущує чорні фарби, пам'ятаючи, що книги призначені в першу чергу дітям, у яких не повинно бути страху перед світом. Письменниця принципово не вчить добру на прикладі зла, а просто показує, наскільки світлим і радісним може бути життя, коли люди думають не тільки про себе"

Парадокс у тому, що без магічних створінь, без фантастичних світів, без подорожей у часі вона створила казковий світ. сповнений любові і життя, у якому проблеми вирішуються дуже легко.

Приєднують до заклику Yakaboo: якщо хочете виростити добрих дітей, купуйте їм добрі книжки Анне-Катаріне Вестлі. Не маєте можливості придбати - шукайте в бібліотеках. 

У нашій бібліотеці є 3-тя книга пригод багатодітної сім'їю . Першу прослухала сама і рекомендую вам це зробити.

СЛАВНІ ІМЕНА ЗСУ_випуск 9

Повертаємось після довгої перерви до рубрики "Славні імена ЗСУ". Віддаємо шану сьогодні 59 Окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Вона має багато яскравих та гарних сторінок. 

У травні 2020 року бригаді присвоєно ім’я Якова Гандзюка

Вишукала кілька фактів, дорогих серцю вінничанина

Місце дислокації управління та підрозділів бригади знаходиться у місті Гайсин Вінницької області

Одним із перших до складу бригади увійшов 9-й окремий мотопіхотний батальйон, який спочатку був створений як 9-й Вінницький батальйон територіальної оборони БТрО з мешканців Вінниці та області

В ній служить «Пташка» Катерина Поліщук

З лютого 2024 року до його складу входить батальйон «Вовки да Вінчі»

До лютого 2024 до його складу входила ротно-тактична група «Птахи Мадяра»

Очолював бригаду полковник Вадим Сухаревський. З 9 лютого він очолив новостворені Сили безпілотних систем ЗСУ, а з 10 лютого призначений заступником Головнокомандувача ЗСУ.

 

Найзагадковіша книга_Манускрипт Войніча

Сьогодні перший випуск нової рубрики «Таємниці історії». Їх у людства є чимало. Дещо цікаве  можуть розповісти й бібліотекарі. Наприклад, про найзагадковішу книгу, Рукопис Войніча.

 Це манускрипт, який у 1912 році у Григоріанському університеті єзуїтів  в Римі придбав колекціонер Вілфрід Войніч. Він одразу зробив копії та надіслав фахівцям з розшифровування.

З тих пір до неї прикута увага криптологів, шифрувальників, мовознавців, дослідників і таких простих людей як я, які люблять таємниці.

Що відомо напевне?

v У книзі 240 сторінок тонкого пергаменту. Розмір – 15 на 23 см (це приблизно наш А-5), товщина – 3 см. Сторінки пронумеровані, але скоріше за все зроблено це пізніше. Кілька сторінок відсутні

АІСТ_самвидав_випуск 1

Мати власний друкарський верстат– вихід для бібліотекара, хоча електронну книжку ніхто не відміняв, звичайно.  АІСТиній бібліотеці є чим похвалитися. Поличка самвидаву росте і повниться. В ній є і детективи, і фентезі, і пригоди, і методична література.

Була у мене велика спокуса розпочати зі старожилів нашої бібліотеки, але все таки розповім про найсвіжіше.

Зараз переді мною – і перед вами – три роздруківки.

1. Сергій Оксеник «Вбивство п’яної піонерки». У продажу мені знайти не вдалося, а от завантажити електронний варіант з інтернету можливість є. Стосовно підлітків – не впевнена, чи їм сподобається. А от люди старшого покоління будуть у захваті. Ми ніби зайшли у радянські часи з чорного ходу. Якби переді мною стояла задача зробити список тегів, це виглядало би так: #Радянська Україна,    #УПА,  #відьми,  #Велика Вітчизняна війна, #море, #міліція, #хрещення, #злочин, #крадіжка, #убивство, #містика. Рада, що знайшла на порталі БараБуки однодумців, то ж даю посилання на рецензію, яка написана професіоналом.

2.   

2. Для колег, шкільних бібліотекарів, припасла дещо цікаве. Посібник «Дизайн-мислення для бібліотекарів». Погодьтесь, не так часто можна побачити щось методично-корисне саме для нашої професії. Свій примірник я тільки-тільки роздрукувала, тільки-но почала вивчати, але розповісти колегам дуже хочеться. Тим більше, що на 5-й сторінці  автори дякують за підтримку у створенні посібника 5 організаціям, серед яких – Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека. Це круто, я вважаю.

3. Для себе я також роздрукувала посібник «Як говорити про російсько-українську війну». І радо буду ділитися ним – за бажанням читачів. Але все ж таки раджу користуватись також і електронним варіантом, тому що у посібнику дуже багато корисних посилань, особливо у списку корисних джерел. 

        Будь який матеріал на цю тему є необхідним для дорослих

Чарльз Сноу, англійський письменник

Думаю, у мене є право пропагувати не тільки дитячу літературу. Можу порекомендувати щось цікаве і старшому поколінню, наприклад, книги англійця Чарльза Сноу. Розповідаючи про будь яку книгу, мені завжди хочеться пригадати мить знайомства. У випадку з творчістю Сноу було так.

Найвідомішу його книгу, детектив «Смерть під парусом» я прослухала на одному диханні і захотілося ще. І другий детектив сподобався, хоча дещо відрізнявся від усіх до того прочитаних та прослуханих.

Навіть трохи незручно про це говорити, але наступні 4 його романи віднайшлися на полицях АІСТиної бібліотеки. Тільки не серед детективів, а в розділі «Зарубіжна література».

Тепер завдяки Вікіпедії мені відомо, що ці романи входять до циклу «Чужі та брати», що всього їх 11, що вони об’єднані постаттю головного героя Льюїса Еліота, від імені якого  ведеться розповідь…

Образ священнослужитів удитячій літературі

Підніму сьогодні – і то дуже обережно – одну особливу тему. Почала з опитування серед друзів та колег, чи не зустрічали вони на сторінках дитячих книг образ священнослужителів.

Позитивної відповіді не було. А той, який трапився мені, був не дуже приємний.

Мова йде про книгу  Дяченків – «Габріель і Сталевий Лісоруб».

Священник з’являється тоді, коли кентавр Габріель вже завоював наші симпатії, тому мені важко було змиритися з тим, що священник вигнав кентавра з церкви, називаючи його твариною. Габріель йшов на звуки чарівного голоса, які долинали з церкви.

Коли Габріель врятував село від страшного, бездушного Сталевого Лісоруба, думка священника змінилася і він дозволив кентавру відвідувати службу Божу.

Сам Габріель без суперечок послухався священника, вів себе дуже достойно. Напевне, у цьому й був задум письменників.

Не знаю, буду думатиму далі.

 

  

КНИГА ГЕРОЇВ НАШОЇ КРАЇНИ_"Пташка" Катерина Поліщук

Нові часи, нові герої. А серед них особлива - "Пташка". 

Катерина Поліщук. Ось з кого треба брати приклад.

Жанрово-тематичні різновиди сучасної прози для дітей

Розповідаючи про жанри дитячої літератури, я виконую читацький запит. Якось моя колега, вчитель початкових класів, стоячи біля полиці з дитячими книжками і тримаючи одну із них в руках, спитала: «Це літературна казка, фантастика, чи фентезі?»

 Коли письменники маркують свої твори, вони дуже «полегшують» життя дослідникам своєї творчості. Але так буває не завжди. Давайте спробуємо розібратися.

• 1.     Найлегше визначитись з народною казкою, навіть пояснювати немає сенсу.
• 2.     Якщо у твору є автор, він попадає під класифікацію «літературна казка».

Поки що все просто, правда? На черзі – фантастичні, пригодницькі, історичні, детективні, автобіографічні твори.

• 3.     Фантастичність в широкому значенні – одна із ознак літературної казки. Літературна успадкувала це від народної. Слово «фантастика» походить від давньогрецького слова φανταστική, що означає мистецтво уяви.   Тому кожну літературну казку, де розмовляють тварини, де герої переносяться в інші світи, де разом з людьми в сюжеті задіяні істоти, яких немає у природі (кентаври, гноми, велетні, ельфи), можемо сміливо назвати фантастичною.
• 4.     Фентезі –  продукт 20 століття. Тут ми рівняємося на творчість Толкієна, на його трилогію «Володар перстнів». Із обов’язкових атрибутів – магія, присутність чарівних істот та подібність змальованого світу до Середньовіччя. Я би приплюсувала як один із атрибутів – розмір твору. Створити та описати нові світи – справа непроста, тому маленький твір автоматично перетвориться на повість чи роман.
• 5.     Якщо звузити значення фантастики, то виокремиться жанр «наукової фантастики», який у дитячій літературі представлений не дуже широко. От так одразу згадуються «Пригоди Електроніка» Євгена Велтистова, «Пригоди Аліси» Кіра Буличова, а із сучасної літератури – «Джордж» Стіва Гокінга.

 Чи є літературною казкою твір, де немає казкових істот, де ніхто не переноситься ні в які світи, де крім людей немає більше дієвих осіб? Напевне, ні. Треба подумати. 

Кінець 1 частини. Далі буде...

ЦИТАТА ДНЯ_Террі Пратчетт

Повну колекцію дивіться тут

 

ПОЛИЦЯ для ПЕРЕКЛАДАЧІВ та ВИДАВЦІВ

 

Чомусь творчість Яна Екхольма не дуже приваблює  українських видавців. У 2015 році  харківське видавництво "Школа" випустило одну із найкращих його дитячих робіт "Людвігу Прехитрому - ура! ура! ура" - і все. За це можна тільки подякувати. 

Перекладу цієї книги - немає, а вона дуже мила і добра.

Навіть в українській Вікіпедії статті про Яна Екхольма нема.

Між тим у себе на батьківщині у Швеції він більше знаний і як автор детективів. Думаю, українські цінителі цього жанру не відмовились познайомитися з кількома із них. Я б, наприклад, з задоволенням почитала. 

Дитяча аудиторія теж не відмовилася би прочитати про пригоди хлопчика Лассе, який допомагає батькові-поліцейському розслідувати злочини.

НОВИНИ ВІРТУАЛЬНОГО ЗООПАРКУ_презентація нових відділів

Схема АІСТиного Віртуального Зоопарку мені здавалася ідеальною. Начебто все передбачила, все продумала.

Але чи не в кожній прочитаній к
низі знаходжу щось цікаве, що можна запозичити.

Так було з Навчальним центром, ідея про створення якого з’явилася після знайомства з книгою Марини та Сергія Дяченків «Габріель та Сталевий Лісоруб». Тепер на черзі Музей світлячків, який майстерно описав Віктор Близнець у казковій повісті «Земля світлячків».

Неможливо пройти мимо такої краси, то ж робота триває, готую презентації. Хочу доповнити ілюстраціями описи майбутніх мешканців.

І ще кілька слів про Навчальний центр. Кортить поділитися своїми спостереженнями, а ви мене виправте, якщо помиляюсь. Головний герой повісті Дяченків – кентавр Габріель. Він живе сам у лісі і чекає на повернення своєї родини. Щоб якось урізноманітити своє життя, він ходить до Лісової школи, де сам собі викладає і сам у себе навчається.

Задаю читачам блогу питання: яких кентаврів ви знаєте – зі сторінок книг, звичайно?

По перше, кентавр Хірон – за давньогрецькою міфологією – був учителем Геракла та Ахілла. По друге, кентавр Фіренце  викладав астрономію у Хогвардсі, його учнями були Гаррі Поттер та Рон Уізлі.

Є над чим подумати, еге ж? У кентаврів є хист до викладацької діяльності. Так?

Далі буде...