Ці слова Натан Ейдельман взяв за епіграф до своєї книги "Шукаю предка"
Вона є в АІСТиній бібліотеці
Казанова - можна сказати, особливий випадок, поодинокий щасливий у світовій літературі вже тому, що цей величний дурисвіт потрапив до пантеону світлих умів; зрештою, так же несправедливо, як і Понтій Пілат у символ віри... Всі його славетні співвітчизники стали бібліотечним мотлохом і поживою для філологів, тоді як його ім'я, оздоблене шанобливою посмішкою, й у наші дні не сходить з уст.
Стефан Цвейг "Чародій кохання"
8 лютого відкриється база електронних варіантів підручників для 5 класу на наступний навчальний рік. Зараз зусилля направлені на вивчення навчальних програм. Щоб полегшити цю роботу, можна ознайомитися з їх презентаціями.
Сьогодні мою подругу і колегу, викладача англійської мови, привітали із Всесвітнім днем BEATLES - World Beatlesw Day. Отак я дізналася, що таке свято відзначається за рішенням ЮНЕСКО 16 січня.
У коханні до цієї групи, до їхніх пісень зізнатися не соромно. У перші роки існування школи АІСТ пісні Бітлз лунали на перервах, тому що від них у захваті були Олександр Петрович та Олег Ігорович, наші легендарні викладачі англійської мови. Приблизно в ті роки у школі з'явилася і ця книжка. Це зараз будь-які тексти і ноти легкодоступні, а тоді така книжка цінилася і береглася.
У далекі докарантинні часи у квітні 2018 року АІСТ мав розкіш зібратися у залі всією родиною на Бітлз-фестиваль.
У двох останніх публікаціях нашого блогу цитувалися "Записки Піквікського клубу" Чарльза Діккенса.
Щось мені підказує, що у когось обов'язково виникне запитання: чому - російською мовою?
Якщо спробуєте відшукати на сторінках інтернету переклад "Записок" українською мовою, на вас чекає знайомство із трагічними сторінками української культури.
У 1929 році український - скорочений - переклад зробив Микола Іванов. Пройшовши за посиланням, ви дізнаєтесь про те, як багато він зробив для нашої культури, скільки імен він відкрив для українського читача, переклавши англійських, американських, французьких, німецьких авторів.
І ваше серце обов'язково відболіє над його трагічною долею.
До новорічної та різдвяної атмосфери дуже пасує розповідь про одну із книг АІСТиної бібліотеки (продовжую дотримуватись свого правила в першу чергу писати саме про них).
Новорічні та різдвяні свята я із задоволенням провела у
компанії Чарзльза Діккенса та його «Посмертних записок Піквікського клубу»,
слухаючи аудиокнигу.
Вважається, до Діккенс подарував англійцям Різдво.
Звичайно, мова йде про атмосферу та дух цього свята. Пропоную читачам уривок із
28 розділу і ви в це легко повірите.
…Оживленные, как пчелы, хотя и не столь
легкие, как феи, собрались четыре пиквикиста утром двадцать второго дня декабря
того благословенного года, когда они предпринимали и совершали свои похождения,
добросовестно нами излагаемые. Приближались святки со всей грубоватой и
простодушной их непосредственностью. Это была пора гостеприимства, забав и
чистосердечных излияний; старый год готовился, подобно древнему философу,
собрать вокруг себя своих друзей и в разгар пиршества и шумного веселья умереть
тихо и мирно. Веселое и беззаботное было время, и веселы и беззаботны были по
крайней мере четыре сердца среди множества сердец, радовавшихся его
приближению.
И в самом деле, много есть сердец, которым рождество
приносит краткие часы счастья и веселья. Сколько семейств, члены коих рассеяны
и разбросаны повсюду в неустанной борьбе за жизнь, снова встречаются тогда и
соединяются в том счастливом содружестве и взаимном доброжелательстве, которые
являются источником такого чистого и неомраченного наслаждения и столь несовместимы
с мирскими заботами и скорбями, что религиозные верования самых цивилизованных
народов и примитивные предания самых грубых дикарей равно относят их к первым
радостям грядущего существования, уготованного для блаженных и счастливых.
Сколько старых воспоминаний и сколько дремлющих чувств пробуждается святками!
Мы пишем эти слова, находясь на расстоянии многих миль
от того места, где год за годом встречались в этот день в счастливом и веселом
кругу. Многие сердца, что трепетали тогда так радостно, перестали биться;
многие взоры, что сверкали тогда так ярко, перестали сиять; руки, что мы
пожимали, стали холодными; глаза, в которые мы глядели, скрыли свой блеск в
могиле, и все же старый дом, комната, веселые голоса и улыбающиеся лица, шутка,
смех, самые привычные житейские мелочи, связанные с этими счастливыми
встречами, теснятся в нашей памяти всякий раз, когда возвращается эта пора
года, словно последнее собрание было не далее, чем вчера! Счастливые,
счастливые святки, которые могут вернуть нам иллюзии наших детских дней,
воскресить для старика утехи его юности и перенести моряка и путешественника,
отделенного многими тысячами миль, к его родному очагу и мирному дому!...