Це манускрипт, який у 1912 році у
Григоріанському університеті єзуїтів в
Римі придбав колекціонер Вілфрід Войніч. Він одразу зробив копії та надіслав
фахівцям з розшифровування.
З тих пір
до неї прикута увага криптологів, шифрувальників, мовознавців, дослідників і
таких простих людей як я, які люблять таємниці.
Що відомо
напевне?
v У книзі 240 сторінок тонкого пергаменту. Розмір – 15 на 23 см (це приблизно наш А-5), товщина – 3 см. Сторінки пронумеровані, але скоріше за все зроблено це пізніше. Кілька сторінок відсутні
v За результатами радіовуглецевого аналізу в 2011 році встановлено, що
пергамент рукопису був створений між 1404 та 1438 роками.
v Завдяки малюнкам розрізняють такі розділи: ботанічний (зображення рослин),
астрономічний (характерні зображення сузір’їв Риби та Стрільця), біологічний (я
би назвала «жіночий», такий собі Плейбой 15 століття), космологічний (я б дала
назву «фрактальний» через подібність з сучасними фракталами), фармацевтичний та
рецептурний.
v Малюнків – безліч, крім останнього розділу, але найреалістичний серед них
– лише один, де зображена замкова стіна з елементами, які характерні для
архітектури Північної Італії 15 століття.
v В книзі описані 303 рослини, з них ідентифіковано – 37, а ще зображені 6
тварин та 1 мінерал.
v Манускрипт – єдина книга, де використовується цей алфавіт.
v Писано від руки, зліва направо. Скоріше за все, спочатку наносився
малюнок, а потім писався текст навколо нього. Ділиться на абзаци.
v Це виглядає так, наче писано печатними буквами, тому що між ними є
невеличкі проміжки. І якщо припустити,
що це текст, то він складається зі слів, які відокремлені одне від одного.
v Статистика показала, що всього використано 170 000 знаків, що
утворюють 35 000 «слів». Невідомий автор використав 30 «букв». Ще є декілька
десятків особливих знаків, кожен з яких з’являється лише 1-2 рази. Дуже рідко
зустрічаються слова із однієї чи
двох букв, також немає слів, у якому більше 10 літер.
v Немає знайомих нам знаків пунктуації.
v Можна було би сказати, що мова Рукопису Войніча штучна, але закон Ципфа,
застосований до Рукопису Войніча показав, що це природна мова.
v Тому учені в першу чергу «шукають» мову, яка б підійшла за цими
параметрами. Була навіть спроба побачити у цьому рукописи зашифровану
давньоукраїнську мову.
v Рукопис наразі зберігається в бібліотеці Єльського університету, але є увільному доступі в інтернеті. Це тепер у Рукопису є цифровий слід, як кажуть
сьогодні. Першим про нього згадано у листі одного празького алхіміка у 1639
році. Десь тоді він потрапив до єзуїтів, і з кінця 17 століття зберігався у
їхніх книгозбірнях. У 1912 році єзуїти потребували грошей, тому вирішили дещо
продати Войнічу.
Приплюсую кілька
своїх особистих вражень і висновків.
Нагадую, що на
широкий загал книга попала лише 100 років тому. Але вона зачитана, вона не
просто лежала на полиці і чекала, коли її прочитають. Її брали в руки, нею
користувались, її гортали. А чи не означає, що були ще люди, які володіли цією
мовою?
Книга дуже гарна.
Хто б не був автор, хист до малювання у нього був. А ще багаті уява та
фантазії. І смак.
Ми можемо
сказати, що він дуже акуратний, це свідчить про його здатність зосередитися.
Ніхто не згадує ні про виправлення, ні про помарки, ні про чорнильні плями.
Мова природна,
але засоби, якими вона перетворювалась на письмо, штучні. Автор явно хотів
убезпечити свої знання від розповсюдження, дуже обмеживши коло своїх читачів. Свій
алфавіт та шрифт він створив, щоб тримати свої знання у великій таємниці.
35 000 слів
– це величезний словниковий запас. Десь
недавно я прочитала, що сучасні англійці використовують приблизно 4000 слів у
щоденному вжитку. Придумати 35 000 слів дуже важко. Ми знаємо, що можна
створити штучно мову, є, наприклад, есперанто. Але ж закон Ципфа довів, що це
мова природна. І для чого це було зроблено? Створити заново алфавіт для якоїсь
європейської мови було простіше. Чому ж до цих пір не розшифровано?
Можна припустити,
що донині існує якесь таємне братство, яке донині оберігає свої таємниці,
Як це хвилююче.
Пропоную 3
публікації, але зарання прошу вибачення, 3-тя сторінка рясніє рекламою, хоч і
пристойною, але рекламою. Якщо ви знаєте якусь цікаву публікацію про Манускрипт
Войніча, дуже прошу поділитися у коментарі до цього посту.
1.
Вікіпедія
Немає коментарів:
Дописати коментар