Радянське минуле

Третього листопада розповіла про пошук рецептів вдалого батьківства.

Є в мене один для початку.

Нізащо на світі  б не хотіла повернутися до Радянського Союзу.  Але дещо й у  ньому було корисне і хороше. Його було мало, але ж воно було. Розв’язавши війну, наші так звані брати відібрали і це хороше.

За минулий рік одна з найцікавіших прочитаних мною книг саме родом з Радянського Союзу – Кір Буличов «Дівчинка з Землі».

І зараз запропонувати її дітям – майже злочин. Це мене страшенно гнітить і бісить. Мені й самій читати було нелегко. Про московський зоопарк з інопланетними тваринами та бронтозавром, про маму Аліси, яка зводить будинки на інших планетах, космодром Шереметьєво-4, про прибульців з інших планет, яких змогла врятувати Аліса. У мене досі не вкладається в голові, як можна було ці прекрасні мрії про майбутні космічні подорожі та зустрічі з жителями інших планет не реалізувати, а обміняти на нищення моєї країни. Краще б витрачали гроші на космічні перегони, а не на зброю, якою вбивають українців.

А дорослим запропоную – заради передмови. Буде корисно й вчителям також.

Дуже гарний переклад Євгена Литвиненка. Дуже.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Завтра Аліса йде до школи. Це буде дуже цікавий день. Сьогодні зранку відеофонять її друзі та знайомі, і всі її поздоровляють. Правда, Аліса й сама вже три місяці, як нікому спокою не дає, розповідає про свою майбутню школу.

Марсіянин Бус прислав їй якийсь хитромудрий пенал; його поки що ніхто не зміг відкрити — ні я, ні мої товариші по службі, а серед них, до речі, було два доктори наук і головний механік зоопарку.

Шуша сказав, що піде до школи разом з Алісою і перевірить, чи досить досвідчена вчителька їй дістанеться.

Страшенно багато галасу. Здається, коли я вперше йшов до школи, ніхто не зчиняв такого галасу.

Зараз метушня трохи стихла. Аліса пішла в зоопарк попрощатися з Бронтею. А поки вдома тихо, я вирішив надиктувати кілька історій із життя Аліси та її друзів. Я перешлю ці нотатки Алісиній вчительці. Для неї корисно буде знати, з якою несерйозною людиною їй доведеться мати справу. Можливо, ці нотатки допоможуть учительці виховувати мою доньку.

Спочатку Аліса була дитина як дитина. Років до трьох. Доказом тому — перша історія, яку я збираюсь розповісти. Та вже через рік, коли вона зустрілася з Бронтею, в її вдачі проявилося вміння робити все не як слід, зникати в найнеслушніший час і навіть випадково робити відкриття, що були не під силу найвидатнішим ученим сучасності. Аліса вміє знаходити вигоду з доброго до себе ставлення, а проте в неї безліч вірних друзів. Нам же, її батькам, буває дуже важко. Адже ми не можемо весь час сидіти вдома: я працюю в зоопарку, а наша мама зводить будинки, і до того ж часто на інших планетах.

Я хочу заздалегідь попередити Алісину вчительку — їй теж буде, напевно, нелегко. Тож нехай вона уважно вислухає цілком правдиві історії, що трапилися з дівчинкою Алісою в різних місцях Землі та космосу протягом останніх трьох років.

 

         За круглим столом 6 листопада ми з Тамарою Анатоліївною та Наталею Йосипівною трохи поламали голову над фразою «Аліса вміє знаходити вигоду з доброго до себе ставлення, а проте в неї безліч вірних друзів».Це позитивна чи негативна риса характеру?

        У мене є й інші питання: Цьому можна навчитись? Хто цьому може навчити? І чи треба цьому вчитись?

Пропоную пошукати відповіді й вам, а потім обміняємось враженнями.

P.S. Книга з відділу дитячої літератури перейшла до відділу зарубіжної літератури. для дорослих.

Про булінг_ випуск 5

Місяць.

Мені вистачило місяця, щоб спочатку зачаруватися чатом GPT й відчути захоплення від співпраці з ним, а потім охолонути. 

Місяць тому, 7 жовтня, з прикрістю констатувала, що «проґавила» важливу дату: перший понеділок жовтня – Всесвітній день запобігання булінгу. І тоді звернулась по допомогу до ChatGPT, задавши йому питання:

-         Коли відзначають день булінгу?

Так, знаю, питання побудовано невдало, і ChatGPT досить коректно мене виправив:

Жанри дитячої літератури_випуск 5

Написавши 28 квітня про розподіл літератури на цікаву та нецікаву – за Ілларіоном Павлюком, чесно кажучи, не планувала  повертатися до цієї теми. Але обговорення за круглим столом продовжується, тому продовжую писати і я. Сьогодні – оновлення, можливо, не останнє.

Навесні мій похресник Вадим - у відповідь на розповідь про наше літературне дослідження - вивів елегантну формулу: «Нецікава книжка та, яку не шкода кинути читати».

Його мама, місс Ліля,  росла в дуже гарній дружній родині, де мудрий, добрий, але дуже вимогливий батько дотримувався суворих правил. Одне з них – дітей вкладали спати рано, світло вимикали. Заради цікавої книжки включався ліхтар під ковдрою.  А в особливих випадках книжка ховалася під піжаму і мандрувала разом з власницею до туалету (див. пост про улюблене місце читання:).

Нещодавно ми з Іриною Борисівною обмінялися враженнями від прочитаних книг. Мені, як тільки закінчила слухати останній аудіоролік цікавезної книги, захотілося почати спочатку. Так сподобалася книга, що вирішила пережити події ще раз. У мене це не вперше, буває, що слухаю по кругу 3-4 рази.

А в Ірини Борисівни було не так. Вона закінчила читати книгу і вирішила поки що не почитати іншої, щоб зберегти враження і обдумати прочитане.

Тамара Анатоліївна, почувши про знаменитий «мультик» Рити Мисловської, згадала, як її найменший, Толік, говорив в таких випадках: «О! У мене картинка склалася!»

А в самої Тамари Анатоліївни під час читання цікавої книги виникає відчуття, що знаходишся всередині зображених подій. Після її закінчення хочеться зберегти емоційний і ментальний стан, відчути своєрідний післясмак. Мені це теж знайоме.

Отут ставлю публікацію на паузу, відчуваючи, буде що сказати і написати на цю тему.

Далі буде…)

#ЖивіПисьменники

Літературознавці Павло та Олександр Михеди, батько й син, написали книгу «Живі. Зрозуміти українську літературу».

Таня Стус є ініціатором  проєкту «Живі письменники».

Використовуючи один і той самий вислів  стосовно українського письменництва, вони вкладають  в нього різні поняття.

Тані Стус та її команді однодумців важливо пропагувати твори сучасних українських поетів та письменників. Вони роблять титанічну роботу, за якою слідкувати цікаво і корисно. Їхні методичні матеріали допомагають батькам, вчителям початкової та середньої школи, бібліотекарям. А розпочалось з захопливого дитячого шепоту за спиною у Тані: «Жива письменниця!»

Михеди ж здійснили велике грунтовне дослідження, де з наших сучасників – лише Тарас Прохасько. Краще дам слово Олександру:

 INTRO

Мій метод – говорити про мертвих письменників і письменниць як про живих. Вони серед нас, тут і тепер.

Хто їхні батьки? Якими були стосунки всередині родини? І чи, бува, рання втрата батька не закладає матрицю всього життя? Як у Григора Тютюнника.

Чи обирали вони мову? Чи був це свідомий вибір у дорослому житті, як в Олени Теліги.

Якими підлітками вони були? Що любили читати? І чи популярна масова література формувала їх? Як це було з Ольгою Кобилянською.

З якими проблемами стикалися, коли їм було двадцять? Який непростий життєвий вибір стояв перед ними, тридцятилітніми? Як це було з Іваном Багряним.

Якими були дебютні твори і чи можна в них розгледіти обриси їхньої майбутньої творчості? І якщо в пам’яті вони зафіксовані як прозаїки, то чи не писали вони віршів? Як це було з Миколою Хвильовим.

Чи є призабуті й маловідомі шедеври поза звичним каноном? Як у випадку неймовірних ранніх оповідань Валер’яна Підмогильного.

Ким вони були насправді? Де вони справжні? У листуванні з дружиною чи коханкою? У любові чи коханні? Врешті – чи у своїй творчості вони справжні? Як у випадку Михайла Коцюбинського.

І чи були вони знайомі та які стосунки були в них між собою?

Трансформуючи формулу Володимира Єрмоленка про «далеких близьких», це наші «близькі близькі».

Тому історії життя героїв і героїнь цієї книжки написані в теперішньому часі. Вони живі.

 

І про єдиного нашого сучасника я прагну говорити з дистанцією, оптикою відстороненості, притаманною подіям минулої епохи. Як це буває у творах самого Тараса Прохаська.

 Ви ж пам'ятаєте, так? У моїх "Закритих файлах" є набраний мною повний текст книги. А в відкритих джерелах є вільний доступ до матеріалів "Живі письменники"

Календар АІСТоричних дат

 В АІСТиному календарі сьогодні яскрава дата. День народження Надії Семенівни Вітковської, Вчителя з великої літери.

Якщо дуже коротко... Не було би Надії Семенівни, не було би школи "АІСТ".

Для збірника "Світло Надії" Ліля Зосимівна Єгурнова написала статтю

Світ і світло Надії Вітковської

Спочатку була НАДІЯ... Надія Семенівна Вітковська- заслужений учитель України, унікальний фахівець в  галузі початкової освіти, педагог від Бога. Не випадково створили школу “АІСТ” саме батьки учнів Надії Семенівни.

 Мій син навчався в неї, коли в класі було 52 дитини (1984-1987рр.), а двері були завжди відчинені для батьків, бабусь-дідусів, братів-сестер учнів. З того часу я (за фахом педагог) вважаю себе ученицею Надії Вітковської.

Я бачила, що її клас – це оазис гуманної педагогіки в авторитарній школі тоталітарної держави. Праця Надії Семенівни була і є заради дитини, заради її духовного зростання, а не тільки заради формування навичок писати, читати, рахувати. За словами Н.С.Вітковської, головна її мета – зрозуміти дитину, налаштуватися на одну хвилю з нею, дати їй не тільки реальні знання, але й духовну силу: створити умови для самореалізації.

Я бачила в першому класі Надії Семенівни 52 дітей – різних за здібностями, потребами, розвитком, соціалізацією. Як досягти того, щоб у них формувались  вищі потреби, щоб вони не тільки добре засвоювали необхідні знання, але й були дружніми, милосердними, прагнули до пізнання і вдосконалення?

Віртуальна полиця для батьків

 Є ідея. Маю:

ü    віртуальну полицю для майбутніх вчителів

ü    віртуальну полицю для перекладачів і видавців

ü    віртуальну полицю для колег-бібліотекарів.

Чому б не створити щось подібне для батьків?

Пропоную кілька замальовок з життя тварин, зокрема, мавп. Дещо несподівано, так? Але ж ми  ніби-то родичі? Дуже-дуже далекі, але ж родичі. 

На цю несподівану тему натрапила у Джеральда Даррелла. У книзі «Зоопарки» (маленькій, на 60 сторіночок) він пише, що у світі тварин дитинчатам бути слухняними – це необхідність. Дітлахи вчаться (чи це закладено природою?) слухатися своїх батьків, інакше можуть загинути. Бути слухняним – означає вижити. Звірята мають бути готовими в мить небезпеки підкоритися команді батьків.

Але й пустувати дитинчата також люблять. І їхні батьки інколи мусять вдаватися до використання деяких педагогічних чи непедагогічних прийомів. Даррелл описав два таких випадки з життя мавп. Сподіваюсь, що десь описані й інші :)

Одного разу він спостерігав, як дитинча павіана разів зо шість проігнорувало матір, коли та його кликала. Нарешті схвильована мати підхопилася, підбігла до малого, підняла за хвіст і добряче гепнула по неслухняній дупці.

Іншим разом Даррелл підгледів, як мале шимпанзе не дає мамі спати, раз за разом підкрадаючись і смикаючи її за шерсть. Коли ж малий спробував уткнути це знову, мама різко розвернулася і дала йому такого ляпаса, що малий відлетів в інший бік величезної клітки.

І те й інше заспокоїло дітей моментально.

Не забуваймо, що виховання і навчання – це різні процеси. І Даррелл також описує процес навчання. Наприклад, малюки видри, як не дивно, бояться води. Самостійно – якби на то їх воля – вони б у воду не полізли. Мати або хватає їх і несе їх у воду, або намагається заманити їх смаколиками (беремо собі за приклад J)

Багато з тварин використовує гру як процес навчання. Наприклад, оленята задовго до того, як у них з’являться роги, будуть одне з одним влаштовувати поєдинки. Так, це гра. Але вони вчаться, як рухатися, тренуються тримати голову. Це їм допоможе, коли у зрілому віці вони будуть воювати за самиць.

Так що не всьому, але дечому можна навчитися і у тварин.

Вважаєйте це передмовою. Будемо шукати в книгах рецепти вдалого батьківства разом :)

Далі буде... Оновлення буде тут, у Віртуальній бібліотеці

АІСТина бібліотека - це...

 ...місце моїх дизайнерських експериментів. 

Можливо, не завжди вдалих.

Зараз канікули і майже нікому оцінити мій новий проєкт "Happy Halliween" )

На пару хвилин завітала Наталя Миколаївна Мороз - їй сподобалося.

Зачекаю до понеділка )

А як вам?

P. S. Ідея не моя, підгледіла на фейсбуці.

сервіси ШІ у роботі шкільного бібліотекаря

Так називався практикум, який сьогодні для бібліотекарів міста Вінниці організувала Катерина Володимирівна Нарольська, консультантка Центру професійного розвитку педагогічних працівників Вінницької області. 

Дуже корисний захід. 

По перше, я засумнівалася, чи правильно я роблю, що довіряю СhatGPT. Є свідчення, що його ловлять на створенні фейків і подачі недостовірних даних. Треба бути обережною. 

Кому можна довіряти - так це NotebookLM, застосунок Google , який працює лише з тими документами, які в нього завантажили. 

У пана Google є ШІ-асистент, Gemini. У нього з'явилася нова функція, Storybook. Вона допомагає створювати персоніфіковані ілюстровані книжки.

Їх можна знайти за допомогою 9 чарівних кнопочок. Там є обидва сервіси. Або скористайтесь звичайним пошуковиком у браузері. 

У мене великі плани на обидва застосунки, вивчатиму їх якнайшвидше, бо дуже треба )

Ще була цікава практична робота, як працювати з ШІ у сервісі Canva. Теж дуже корисна. Зокрема, те, що можна отримати безкоштовний доступ до застосунку, якщо додати довідку з місця роботи. Це, безумовно, важливо, тому що багато програм у Canva платні.

Отже, далі буде...