Календар АІСТоричних дат

 В АІСТиному календарі сьогодні яскрава дата. День народження Надії Семенівни Вітковської, Вчителя з великої літери.

Якщо дуже коротко... Не було би Надії Семенівни, не було би школи "АІСТ".

Для збірника "Світло Надії" Ліля Зосимівна Єгурнова написала статтю

Світ і світло Надії Вітковської

Спочатку була НАДІЯ... Надія Семенівна Вітковська- заслужений учитель України, унікальний фахівець в  галузі початкової освіти, педагог від Бога. Не випадково створили школу “АІСТ” саме батьки учнів Надії Семенівни.

 Мій син навчався в неї, коли в класі було 52 дитини (1984-1987рр.), а двері були завжди відчинені для батьків, бабусь-дідусів, братів-сестер учнів. З того часу я (за фахом педагог) вважаю себе ученицею Надії Вітковської.

Я бачила, що її клас – це оазис гуманної педагогіки в авторитарній школі тоталітарної держави. Праця Надії Семенівни була і є заради дитини, заради її духовного зростання, а не тільки заради формування навичок писати, читати, рахувати. За словами Н.С.Вітковської, головна її мета – зрозуміти дитину, налаштуватися на одну хвилю з нею, дати їй не тільки реальні знання, але й духовну силу: створити умови для самореалізації.

Я бачила в першому класі Надії Семенівни 52 дітей – різних за здібностями, потребами, розвитком, соціалізацією. Як досягти того, щоб у них формувались  вищі потреби, щоб вони не тільки добре засвоювали необхідні знання, але й були дружніми, милосердними, прагнули до пізнання і вдосконалення?

У мене завжди виникала асоціація з симфонічним оркестром, диригент якого вміє об’єднати музикантів процесом створення гарної, багатої поліфонії, де зберігається краса звучання кожного інструмента.

До речі, академік Ш.О.Амонашвілі, який створив свою “Педагогічну симфонію”, до складу редакційної колегії ввів Н.С.Вітковську.

Мені здавалось, що ця вчителька – диригент двох оркестрів, що звучать в унісон: дитячого та родинного, тому що вона змогла тоді, і це стало специфікою школи “АІСТ” як сімейної, об’єднати дітей і батьків з учителем у співпраці, у співтвор-чості в цікавому спілкуванні.

І тоді, і зараз чи не головною причиною успіху Надії Семенівни є те, що індивідуальність кожної дитини не нівелюється, а висвітлюється і позитивно оцінюється. Стимулом для розвитку є успіх, умови для якого створює учитель. Мета його не “піймати” учня, який не довчив, не дописав, не вивчив, а прокласти шлях, на якому дитина хоче читати, писати, рахувати, декламувати, створювати... А для цього необхідно надати можливість вільного вибору кожним учнем міри навантаження: “Хто хоче написати 1 рядок цієї літери? А хто 2? А ти хочеш 10? Молодець! Пиши! Поаплодуймо нашому товаришеві за бажання багато працювати!”

Так закладаються цінності для розвитку особистості: працьовитість, вибір високої планки, відповідальність, самостійність, жадоба до пізнання.

Пам’ятаю, як батьки складали для дітей усього класу цікаві, “смачні” задачі про Чебурашку, Вінні-Пуха, Буратіно та Алладіна замість безликих задач підручника. Склали першу сотню задач, потім – другу, третю... Дитина, що розв’язала 5 задач, замальовувала червоним  скибочку яблучка-показника. На табло було видно, як дозрівають яблучка, ніколи одну дитину не порівнювали з іншою. Фіксувався успіх кожної дитини у її змаганні з собою.

Усім відомі труднощі, які намагаються долати і діти, і батьки, пов’язані з необхідністю вивчення у початковій школі граматики. Ніхто не довів, що таким маленьким дітям треба  вивчати частини мови, їх формальні ознаки тощо. Навпаки, вальдорфські педагоги вважають, що це не відповідає природі дитини, яка не може засвоїти структури, доки дитячий кістяк не затвердів.

Але програма є програма (давно пора її змінити), і Надія Семенівна через казку, за допомогою дидактичного театру, полегшувала учням засвоєння складного матеріалу.

Як зробити режим дитини оптимальним? Як зберегти здоров’я учнів? Чому дитина на одному уроці ніби згасає, а на іншому захоплено працює? Як допомогти учням вибрати життєвий шлях, за який їм не буде соромно?.. Безліч питань – постійний пошук відповідей, і впевненість, що головне – допомогти дитині стати красивою, повноцінною людиною. Не поділяти клас на відмінників, “хорошистів”, “невстигаючих”... Адже у кожного учня – своя сфера успіху, свій позитив, межі якого треба допомогти збільшити.

Якби треба було назвати головні складові успіху педагогічної системи Надії Семенівни, я б виділила такі:

- Діти привчаються радіти успіху один одного, вдалим думкам, високим досягненням своїх ближніх.

- Позитивна емоційна атмосфера у класі, де не принижують, не залякують, де немає нездорової конкуренції, амбіційності, зверхності.

- Збереження і розвиток гідності дитини, здатності поважати іншого, обмежувати свою свободу свободою інших, формування позитивного мислення, толерантності, порядності.

- Розвиток емоційної сфери, збагачення естетичних переживань як основи інтелектуального зростання – одна з найсильніших сфер педагогічної системи Надії Семенівни Вітковської.

- Через виразне читання – до захопленого читання творів великих майстрів слова різних народів.

- Щоденники читача привчають до рефлексії, усвідомлення свого читацького досвіду, а обговорення книжок розширюють уявлення про літературу і викликають бажання прочитати те , що захоплює однолітків. Створення бібліотеки класу із найяскравіших книжок, якими обмінюються діти. Розвиток креативних якостей через різноманітні творчі роботи “від маленького письменника - до великого Читача”.

- Випробування і засвоєння нових методик, експериментів, розв’язання все нових і нових задач.

- Дбайливо, тактовно, систематично виховується смак до хорошої художньої книги та різноманітних довідників, дитячих енциклопедій, словників.

- Занурення в теми, свята, які створюють і батьки, і діти, і вчителі, вистави, в яких грають усі, екскурсії, тематичні та проблемні, захоплюють усіх, емоційно та естетично збагачують. Привчають ділитись власними захопленнями та переймати краще.

- Музика, театр, література, кілька мов, музеї, вивчення природи, образотворче мистецтво, спорт, хореографія створюють багату культурну реальність учнів Надії Семенівни. Формується потреба спілкуватись з різними сферами культури і активно діяти в них.

- Бути ближче до дитини, щоб зрозуміти її... Дати високі зразки гідного людського життя... Виявляється, 8-9-річні діти здатні захопитися долями видатних людей, вивчати їх життя, орієнтувати себе на гідну долю.

- Формування пріоритетів духовних ідеалів через “живе спілкування” дітей з декабристами, О.Пушкіним, І.Левітаном, Т.Шевченком, Лесею Українкою та ін. Іде виховання особистості дітей через живе, емоційне осмислення особистостей видатних людей.

Я багато разів переконувалась, що Надія Семенівна дуже добре відчуває, де треба допомагати дітям, а де включати їх резерви для пружного сходження.

Н.С.Вітковська багато років очолювала у школі “АІСТ” кафедру учителів початкових класів. Вона – учитель учителів. І сама – невтомний учень. Чому в 5–му класі дітей ніби підмінили? Хто винен у проблемах раннього підліткового віку? І Надія Семенівна “переходить” разом із своїми дітьми в 5-й клас, щоб допомогти своїм дітям подолати кризові проблеми “малою кров’ю”.

Заслужений учитель, величезний позитивний досвід гуманної педагогіки, власні яскраві надбання... І ніякого стандарту, ніякого комфорту “на лаврах”. Постійна потреба в оновленні.

Та основа педагогічного світу Н.С.Вітковської – життя заради дитини.

Любов до дитини керує кожним педагогічним кроком Надії Семенівни. У перший рік життя “АІСТу”, коли у школі була 21 родина, я подумки називала нашу школу “Надежды маленький оркестрик под управлением Любви”. Але й зараз, коли школа так виросла, визначальним у ній залишається любов до дітей.

Любов до дітей об’єднує школу і родину. Батьки, ми відчуваємо насолоду від того, що проживаємо разом з дітьми їх шкільне життя. Немає відчудження між школою і родинами школярів. Різноманітні цікаві справи, врахування ініціатив з трьох боків (діти – вчителі – батьки), спілкування – емоційне, яскраве, насичене, продуктивне.

На цих засадах ми почали в 1990 році створювати “АІСТ”, щоб чудо, яке жило в класах Надії Семенівни, стало системою всієї школи.

А зараз, коли заявлено про модернізацію освіти України і сформульовані вимоги до вчителя, виходить, що всі повинні бути такими ж  гуманними та творчими педагогами, як Надія Семенівна Вітковська... Чи можливо це? Чи кожен учитель прагне до цього? Для тих, хто прагне, корисним може стати вивчення нашої НАДІЇ.

Залишається НАДІЯ.

Ліля Зосимівна Єгурнова