#ЖивіПисьменники

Літературознавці Павло та Олександр Михеди, батько й син, написали книгу «Живі. Зрозуміти українську літературу».

Таня Стус є ініціатором  проєкту «Живі письменники».

Використовуючи один і той самий вислів  стосовно українського письменництва, вони вкладають  в нього різні поняття.

Тані Стус та її команді однодумців важливо пропагувати твори сучасних українських поетів та письменників. Вони роблять титанічну роботу, за якою слідкувати цікаво і корисно. Їхні методичні матеріали допомагають батькам, вчителям початкової та середньої школи, бібліотекарям. А розпочалось з захопливого дитячого шепоту за спиною у Тані: «Жива письменниця!»

Михеди ж здійснили велике грунтовне дослідження, де з наших сучасників – лише Тарас Прохасько. Краще дам слово Олександру:

 INTRO

Мій метод – говорити про мертвих письменників і письменниць як про живих. Вони серед нас, тут і тепер.

Хто їхні батьки? Якими були стосунки всередині родини? І чи, бува, рання втрата батька не закладає матрицю всього життя? Як у Григора Тютюнника.

Чи обирали вони мову? Чи був це свідомий вибір у дорослому житті, як в Олени Теліги.

Якими підлітками вони були? Що любили читати? І чи популярна масова література формувала їх? Як це було з Ольгою Кобилянською.

З якими проблемами стикалися, коли їм було двадцять? Який непростий життєвий вибір стояв перед ними, тридцятилітніми? Як це було з Іваном Багряним.

Якими були дебютні твори і чи можна в них розгледіти обриси їхньої майбутньої творчості? І якщо в пам’яті вони зафіксовані як прозаїки, то чи не писали вони віршів? Як це було з Миколою Хвильовим.

Чи є призабуті й маловідомі шедеври поза звичним каноном? Як у випадку неймовірних ранніх оповідань Валер’яна Підмогильного.

Ким вони були насправді? Де вони справжні? У листуванні з дружиною чи коханкою? У любові чи коханні? Врешті – чи у своїй творчості вони справжні? Як у випадку Михайла Коцюбинського.

І чи були вони знайомі та які стосунки були в них між собою?

Трансформуючи формулу Володимира Єрмоленка про «далеких близьких», це наші «близькі близькі».

Тому історії життя героїв і героїнь цієї книжки написані в теперішньому часі. Вони живі.

 

І про єдиного нашого сучасника я прагну говорити з дистанцією, оптикою відстороненості, притаманною подіям минулої епохи. Як це буває у творах самого Тараса Прохаська.

 Ви ж пам'ятаєте, так? У моїх "Закритих файлах" є набраний мною повний текст книги. А в відкритих джерелах є вільний доступ до матеріалів "Живі письменники"