Радянське минуле

Третього листопада розповіла про пошук рецептів вдалого батьківства.

Є в мене один для початку.

Нізащо на світі  б не хотіла повернутися у Радянський Союз. Але дещо й у  ньому було корисне і хороше. Його було мало, але ж воно було. Розв’язавши війну, наші так звані брати відібрали і це хороше.

За минулий рік одна з найцікавіших прочитаних мною книг саме родом з Радянського Союзу – Кір Буличов «Дівчинка з Землі».

І зараз запропонувати її дітям – майже злочин. Це мене страшенно гнітить і бісить. Мені й самій читати було нелегко. Про московський зоопарк з інопланетними тваринами та бронтозавром, про маму Аліси, яка зводить будинки на інших планетах, космодром Шереметьєво-4, про прибульців з інших планет, яких змогла врятувати Аліса. У мене досі не вкладається в голові, як можна було ці прекрасні мрії про майбутні космічні подорожі та зустрічі з жителями інших планет не реалізувати, а обміняти на нищення моєї країни. Краще б витрачали гроші на космічні перегони, а не на зброю, якою вбивають українців.

А дорослим запропоную – заради передмови. Буде корисно й вчителям також.

Дуже гарний переклад Євгена Литвиненка. Дуже.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Завтра Аліса йде до школи. Це буде дуже цікавий день. Сьогодні зранку відеофонять її друзі та знайомі, і всі її поздоровляють. Правда, Аліса й сама вже три місяці, як нікому спокою не дає, розповідає про свою майбутню школу.

Марсіянин Бус прислав їй якийсь хитромудрий пенал; його поки що ніхто не зміг відкрити — ні я, ні мої товариші по службі, а серед них, до речі, було два доктори наук і головний механік зоопарку.

Шуша сказав, що піде до школи разом з Алісою і перевірить, чи досить досвідчена вчителька їй дістанеться.

Страшенно багато галасу. Здається, коли я вперше йшов до школи, ніхто не зчиняв такого галасу.

Зараз метушня трохи стихла. Аліса пішла в зоопарк попрощатися з Бронтею. А поки вдома тихо, я вирішив надиктувати кілька історій із життя Аліси та її друзів. Я перешлю ці нотатки Алісиній вчительці. Для неї корисно буде знати, з якою несерйозною людиною їй доведеться мати справу. Можливо, ці нотатки допоможуть учительці виховувати мою доньку.

Спочатку Аліса була дитина як дитина. Років до трьох. Доказом тому — перша історія, яку я збираюсь розповісти. Та вже через рік, коли вона зустрілася з Бронтею, в її вдачі проявилося вміння робити все не як слід, зникати в найнеслушніший час і навіть випадково робити відкриття, що були не під силу найвидатнішим ученим сучасності. Аліса вміє знаходити вигоду з доброго до себе ставлення, а проте в неї безліч вірних друзів. Нам же, її батькам, буває дуже важко. Адже ми не можемо весь час сидіти вдома: я працюю в зоопарку, а наша мама зводить будинки, і до того ж часто на інших планетах.

Я хочу заздалегідь попередити Алісину вчительку — їй теж буде, напевно, нелегко. Тож нехай вона уважно вислухає цілком правдиві історії, що трапилися з дівчинкою Алісою в різних місцях Землі та космосу протягом останніх трьох років.

 

         За круглим столом 6 листопада ми з Тамарою Анатоліївною та Наталею Йосипівною трохи поламали голову над фразою «Аліса вміє знаходити вигоду з доброго до себе ставлення, а проте в неї безліч вірних друзів».Це позитивна чи негативна риса характеру?

        У мене є й інші питання: Цьому можна навчитись? Хто цьому може навчити? І чи треба цьому вчитись?

Пропоную пошукати відповіді й вам, а потім обміняємось враженнями.

P.S. Книга з відділу дитячої літератури перейшла до відділу зарубіжної літератури. для дорослих.