АІСТ_самвидав_випуск 1

Мати власний друкарський верстат– вихід для бібліотекара, хоча електронну книжку ніхто не відміняв, звичайно.  АІСТиній бібліотеці є чим похвалитися. Поличка самвидаву росте і повниться. В ній є і детективи, і фентезі, і пригоди, і методична література.

Була у мене велика спокуса розпочати зі старожилів нашої бібліотеки, але все таки розповім про найсвіжіше.

Зараз переді мною – і перед вами – три роздруківки.

1. Сергій Оксеник «Вбивство п’яної піонерки». У продажу мені знайти не вдалося, а от завантажити електронний варіант з інтернету можливість є. Стосовно підлітків – не впевнена, чи їм сподобається. А от люди старшого покоління будуть у захваті. Ми ніби зайшли у радянські часи з чорного ходу. Якби переді мною стояла задача зробити список тегів, це виглядало би так: #Радянська Україна,    #УПА,  #відьми,  #Велика Вітчизняна війна, #море, #міліція, #хрещення, #злочин, #крадіжка, #убивство, #містика. Рада, що знайшла на порталі БараБуки однодумців, то ж даю посилання на рецензію, яка написана професіоналом.

2.   

2. Для колег, шкільних бібліотекарів, припасла дещо цікаве. Посібник «Дизайн-мислення для бібліотекарів». Погодьтесь, не так часто можна побачити щось методично-корисне саме для нашої професії. Свій примірник я тільки-тільки роздрукувала, тільки-но почала вивчати, але розповісти колегам дуже хочеться. Тим більше, що на 5-й сторінці  автори дякують за підтримку у створенні посібника 5 організаціям, серед яких – Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека. Це круто, я вважаю.

3. Для себе я також роздрукувала посібник «Як говорити про російсько-українську війну». І радо буду ділитися ним – за бажанням читачів. Але все ж таки раджу користуватись також і електронним варіантом, тому що у посібнику дуже багато корисних посилань, особливо у списку корисних джерел. 

        Будь який матеріал на цю тему є необхідним для дорослих

Чарльз Сноу, англійський письменник

Думаю, у мене є право пропагувати не тільки дитячу літературу. Можу порекомендувати щось цікаве і старшому поколінню, наприклад, книги англійця Чарльза Сноу. Розповідаючи про будь яку книгу, мені завжди хочеться пригадати мить знайомства. У випадку з творчістю Сноу було так.

Найвідомішу його книгу, детектив «Смерть під парусом» я прослухала на одному диханні і захотілося ще. І другий детектив сподобався, хоча дещо відрізнявся від усіх до того прочитаних та прослуханих.

Навіть трохи незручно про це говорити, але наступні 4 його романи віднайшлися на полицях АІСТиної бібліотеки. Тільки не серед детективів, а в розділі «Зарубіжна література».

Тепер завдяки Вікіпедії мені відомо, що ці романи входять до циклу «Чужі та брати», що всього їх 11, що вони об’єднані постаттю головного героя Льюїса Еліота, від імені якого  ведеться розповідь…

Образ священнослужитів удитячій літературі

Підніму сьогодні – і то дуже обережно – одну особливу тему. Почала з опитування серед друзів та колег, чи не зустрічали вони на сторінках дитячих книг образ священнослужителів.

Позитивної відповіді не було. А той, який трапився мені, був не дуже приємний.

Мова йде про книгу  Дяченків – «Габріель і Сталевий Лісоруб».

Священник з’являється тоді, коли кентавр Габріель вже завоював наші симпатії, тому мені важко було змиритися з тим, що священник вигнав кентавра з церкви, називаючи його твариною. Габріель йшов на звуки чарівного голоса, які долинали з церкви.

Коли Габріель врятував село від страшного, бездушного Сталевого Лісоруба, думка священника змінилася і він дозволив кентавру відвідувати службу Божу.

Сам Габріель без суперечок послухався священника, вів себе дуже достойно. Напевне, у цьому й був задум письменників.

Не знаю, буду думатиму далі.

 

  

КНИГА ГЕРОЇВ НАШОЇ КРАЇНИ_"Пташка" Катерина Поліщук

Нові часи, нові герої. А серед них особлива - "Пташка". 

Катерина Поліщук. Ось з кого треба брати приклад.

Жанрово-тематичні різновиди сучасної прози для дітей

Розповідаючи про жанри дитячої літератури, я виконую читацький запит. Якось моя колега, вчитель початкових класів, стоячи біля полиці з дитячими книжками і тримаючи одну із них в руках, спитала: «Це літературна казка, фантастика, чи фентезі?»

 Коли письменники маркують свої твори, вони дуже «полегшують» життя дослідникам своєї творчості. Але так буває не завжди. Давайте спробуємо розібратися.

• 1.     Найлегше визначитись з народною казкою, навіть пояснювати немає сенсу.
• 2.     Якщо у твору є автор, він попадає під класифікацію «літературна казка».

Поки що все просто, правда? На черзі – фантастичні, пригодницькі, історичні, детективні, автобіографічні твори.

• 3.     Фантастичність в широкому значенні – одна із ознак літературної казки. Літературна успадкувала це від народної. Слово «фантастика» походить від давньогрецького слова φανταστική, що означає мистецтво уяви.   Тому кожну літературну казку, де розмовляють тварини, де герої переносяться в інші світи, де разом з людьми в сюжеті задіяні істоти, яких немає у природі (кентаври, гноми, велетні, ельфи), можемо сміливо назвати фантастичною.
• 4.     Фентезі –  продукт 20 століття. Тут ми рівняємося на творчість Толкієна, на його трилогію «Володар перстнів». Із обов’язкових атрибутів – магія, присутність чарівних істот та подібність змальованого світу до Середньовіччя. Я би приплюсувала як один із атрибутів – розмір твору. Створити та описати нові світи – справа непроста, тому маленький твір автоматично перетвориться на повість чи роман.
• 5.     Якщо звузити значення фантастики, то виокремиться жанр «наукової фантастики», який у дитячій літературі представлений не дуже широко. От так одразу згадуються «Пригоди Електроніка» Євгена Велтистова, «Пригоди Аліси» Кіра Буличова, а із сучасної літератури – «Джордж» Стіва Гокінга.

 Чи є літературною казкою твір, де немає казкових істот, де ніхто не переноситься ні в які світи, де крім людей немає більше дієвих осіб? Напевне, ні. Треба подумати. 

Кінець 1 частини. Далі буде...

ЦИТАТА ДНЯ_Террі Пратчетт

Повну колекцію дивіться тут

 

ПОЛИЦЯ для ПЕРЕКЛАДАЧІВ та ВИДАВЦІВ

 

Чомусь творчість Яна Екхольма не дуже приваблює  українських видавців. У 2015 році  харківське видавництво "Школа" випустило одну із найкращих його дитячих робіт "Людвігу Прехитрому - ура! ура! ура" - і все. За це можна тільки подякувати. 

Перекладу цієї книги - немає, а вона дуже мила і добра.

Навіть в українській Вікіпедії статті про Яна Екхольма нема.

Між тим у себе на батьківщині у Швеції він більше знаний і як автор детективів. Думаю, українські цінителі цього жанру не відмовились познайомитися з кількома із них. Я б, наприклад, з задоволенням почитала. 

Дитяча аудиторія теж не відмовилася би прочитати про пригоди хлопчика Лассе, який допомагає батькові-поліцейському розслідувати злочини.

НОВИНИ ВІРТУАЛЬНОГО ЗООПАРКУ_презентація нових відділів

Схема АІСТиного Віртуального Зоопарку мені здавалася ідеальною. Начебто все передбачила, все продумала.

Але чи не в кожній прочитаній к
низі знаходжу щось цікаве, що можна запозичити.

Так було з Навчальним центром, ідея про створення якого з’явилася після знайомства з книгою Марини та Сергія Дяченків «Габріель та Сталевий Лісоруб». Тепер на черзі Музей світлячків, який майстерно описав Віктор Близнець у казковій повісті «Земля світлячків».

Неможливо пройти мимо такої краси, то ж робота триває, готую презентації. Хочу доповнити ілюстраціями описи майбутніх мешканців.

І ще кілька слів про Навчальний центр. Кортить поділитися своїми спостереженнями, а ви мене виправте, якщо помиляюсь. Головний герой повісті Дяченків – кентавр Габріель. Він живе сам у лісі і чекає на повернення своєї родини. Щоб якось урізноманітити своє життя, він ходить до Лісової школи, де сам собі викладає і сам у себе навчається.

Задаю читачам блогу питання: яких кентаврів ви знаєте – зі сторінок книг, звичайно?

По перше, кентавр Хірон – за давньогрецькою міфологією – був учителем Геракла та Ахілла. По друге, кентавр Фіренце  викладав астрономію у Хогвардсі, його учнями були Гаррі Поттер та Рон Уізлі.

Є над чим подумати, еге ж? У кентаврів є хист до викладацької діяльності. Так?

Далі буде...