27 листопада - День читача АІСТиної бібліотеки

Поки визріває обіцяна розповідь про другий проєкт, торкнуся іншої теми, надзвичайно важливої для мене.

Про те, що немає Дня читача - ні Всесвітнього, ні Всеукраїнського, писала 24 травня цього року. З тих пір нічого ж не змінилося, так?

То хто і що заважає мені придумати та оголосити День читача АІСТиної бібліотеки?

Ніц ніхто.

Була лише одна проблема: який день обрати?

Вирішила так.

На блозі АІСТиної бібліотеки публікації у цьому році відновилися 4 листопада.

Відтоді назбиралось 16 постів. 

І нуль переглядів. Тільки зрозумійте мене правильно. Я переймалася не кількістю переглядів (рано чи пізно хтось таки щось прочитає), а тим, що чекала на першого читача у цьому навчальному році. 

Я собі загадала: як тільки з'явиться відмітка, що мою публікацію прочитано, цей день увійте в історію АІСТиної бібліотеки. 

Уявляєте, яке випробування пройшло моє терпіння? Щоб притримуватися чистоти експерименту, навіть відмовилась надіслати посилання своїм колегам.

Звикаймо разом: 27 ЛИСТОПАДА - ДЕНЬ  ЧИТАЧА  аістИНОЇ  БІБЛІОТЕКИ.

Дякую невідомому читачу, який вчора заглянув на цей блог ) 

Сподіваюсь, що Вам тут сподобалося, Ви знову нас відвідаєте і дізнаєтесь, ЩО святкуватиме АІСТина бібліотека 27 листопада наступного року.

ЧИТАЄМО РАЗОМ_ Мирослав Дочинець "Лис"

Сьогодні середа, 27 листопада. Понеділок та вівторок  віддала свій час на інші проєкти. Немає нікого, хто б вимагав від мене щоденних постів, крім самої себе. І на цей раз  я дозволила собі відсторонитися від блогу.

Думаю, читачі  мають право знати, що це за проєкти. 

Про один із них розповім зараз.

Колега, вчитель початкових класів, Наталія Юріїівна Рощинська розширює мої знання про сучасних українських митців слова. Юрій Вінничук, Катерина Девдера, Софія Андрухович. На черзі - Мирослав Дочинець. Його роман "Лис. Віднайдення  загублених слідів" я вже прочитала. І зараз перечитую заново. Спочатку робила це з олівцем в руках. Але згодом зрозуміла, що краще буде за комп'ютером. 

А відтак дуже легко поділитися з читачами цитатами, вже набраними і збереженими.

Прошу, читаймо разом Мирослава Дочинця:

 

  - А як взагалі пишеться? Що штовхає в цей стан - цікава книжка, подія, зустріч чи щось інше?

  - Навіть запахи, обривки мелодій, постріл жіночого погляду, зронене кимось слово або чиєсь красномовне мовчання… Хтось чекає натхнення, але натхнення - це та вода, яка під лежачий камінь не тече. Ти думаєш, читаєш, нотуєш, працюєш над словом  - ось-ось заіскрить. Шукашє іскру, як шофер. Справжній образ з’являється як зблиск. В одну мить. А далі його замучують, заглушують, як бур’яни, слова… Через те творчість - це безнастанна нещадна боротьба зі штампами. Гарно писати означає насамперед гарно метафорично думати. Метафора - це проба на звання майстра. Наскільки сильна його уява, багате асоціативне мислення, розкіш образів. А глибину думки виражають його епітети. Це коли двома-трьома ретельно відібраними словами передається на аркуші думка, барва, звук, світло. Ні, це не красиві слова, це картина, намальована словами-мазками. В добрій книзі немає місця позолоті, тут кожне слово - як стріла в суть.

КАЛЕНДАР СКОРБОТНИХ ДНІВ _ День пам'яті жертв Голодоморів

Маєте право зі мною не погодитись, дорогі читачі.

Я вважаю, що найкращий матеріал  до цієї трагічної дати зібрала команда Валентини Мержиєвської. 

Щоб дістатися до них, вам лиш потрібно іти за календарем MemoryCraft на блозі ВАЛЕНТНІСТЬ. В ньому 22 пам'ятних дати. З деякими ви вже знайомі. Четверта субота листопада є у цьому списку. Матеріал допоможе тим, хто хоче присвятити урок чи провести захід.

Та навіть для себе перечитати буде корисно. У Валентини дар подавати матеріал коротко, але дуже яскраво, так, що бере за душу. Як ото в випадку, коли ми згадуємо українців, що пережили Голодомор.

 

Надходження до бібліотеки

Нагадаю, що веду облік авторів, які самі ілюструють свої книги. Сьогодні до списку додає нове ім'я. 

Барбара Кантіні, італійська письменниця.

Я зібрала непогану колекцію її книг. Ті, що видані в Україні, принаймі, є в АІСТиній бібліотеці. 

Вона спочатку отримала освіту як аніматор. Навіть здобула перемогу в конкурсі "Ілюстратор року". А вже потім її потягнуло до письменства. Читачі оцінили її творчість добре, тому що серія "Мортіна" видана вже у 30 країнах. Не останню роль у цьому зіграли ілюстрації. Це якесь свято кольорів та образів.

Авторка обрала своєрідну тематику, але після "Сімейки Адамсів" нікого не здивують відьми та  зомбі у ролі головних персонажів, за пригодами яких слідкуєш з насолодою.

В АІСТиній бібліотеці зараз на книги про пригоди Мортіни - шалений попит. Але вже є перша негативна реакція від батьків.

Запрошую до бібліотеки), мені цікава точка зору і дорослих, і малих читачів.

 

З цією книгою у мене пов'язані дуже гарні спогади. Були часи, коли я співпрацювала з дітьми, які зараз у 7 класі, а тоді вони були третьокласниками. Щотижня ми зустрічалися і обговорювали прочитане, а ще обмінювалися книжками. Від Валентина Воробйова мені "перепав" російський переклад книги дитячих спогадів Астрід Лінгрен "Ми родом із Бюллербю". 

Я чітко пам'ятаю нашу бесіду про те, чого немає у цій книзі. Телевізорів, мобільних телефонів та інших сучасних гаджетів (книга написана видана у 1949 році, а події, зображені в ній, відбуваються десь в середині тридцятих). Відтоді задумала проєкт "Енциклопедія дитячого дозвілля у доцифрову епоху", маючи за основу книгу Астрід Лінгрен. 

Спочатку я шукала "несуперечливу і зручну в користувані класифікацію дитячих ігор". Не можу сказати, що вивчила все, але тепер розбираюсь у цьому питанні набагато більше. 

Потім спробувала вивчене застосувати до книги.

 Потім дослідження відклала через війну.

А на днях повернулася до нього, побачивши у продажі і замовивши український переклад. Заодно вирішила "прокачати" свої навички у користуванні онлайн-дошки Padlet.

І сьогодні ділюся з читачами  результатами свого дослідження. Мушу його доопрацювати через різнобіжності російського та українського переклад. 

Майбутнім учителям книга буде корисна однозначно. Недарма свій проєкт назвала "енциклопедією". Вміли колись обходитись без гаджетів і проводити весело вільний час, придумуючи цікавинки. Тоді навіть завдання прополоти ріпу ставало легким і час пролітав швидко

Розчарування року-2022

Якщо сказано «А», то треба говорити «Б». У моєму випадку вийшло дуже нестандартно: названі «А» та «Г». Є розповідь про розчарування 2024 року, є пост про розчарування 2021 року.

Тому сьогодні поговоримо про розчарування-2022, а десь пізніше і до розчарування-2023 дійдемо.

До Андрія Кокотюхи ставлюся дуже добре. Він корифей українського детективу, пише для дорослих, підлітків та малюків. Чимало дорослої АІСТиної аудиторії свого часу з задоволенням перечитали його «Темні води» та «Автомобіль із Пекарської». Підліткам також будуть однозначно цікаві "Таємниці козацького скарбу" (перераховую книги, які є в АІСТиній бібліотеці)

А от що мене розчарувало, так це ілюстрації до книги «Не той хлопчик».

До сюжету претензій немає. І до оформлення в цілому – теж. Але є кілька ілюстрацій, через які книжку притримую і ще жодній дитині не запропонувала. Не впевнена, що серед нас є такі, кому подобаються щурі.

Ілюстраціями Максима Паленко, наприклад, до книг Джеремі Стронга - захоплююсь.

Чому не спрацювало цього разу?

Свої враження підкріплюю думкою двох мам, моїх колег і подруг. Вони відмовилися брати її своїм дітям.

У цьому конкретному випадку Андрій Кокотюха, художник Максим Паленко та видавці перемудрили.  

А як ви думаєте?

ВІРТУАЛЬНА БІБЛІОТЕКА _ портал до бібліотеки магічних книг

У нашій Віртуальній бібліотеці з’явився портал у бібліотеку магічних книг, змальовану письменницею Корнелією Функе у книзі «Ігранія Безстрашна». Вони настільки важливі у чародійстві, що за них розпочинається війна. Але, звичайно, вони вірою і правдою служать своїм власникам,  допомагають у боротьбі, хоча спочатку й не дуже цього хотіли. Вони гонорові, мають справу тільки з чарівниками 7 рівня, аж ніяк не 3, яким володіє син чарівників. Та змушені це зробити, тому що через прикру помилку старші чарівники втратили можливість чарувати (тс-с-с, нікому про це не кажіть, це велика таємниця). А щоб врятувати замок від нападу злого мага, допомагають дітям.

Корнелія Функе – художниця, сама проілюструвала свою книгу, тому книги, зображені нею, саме такі, якими вона їх придумала.

Вони мають ручки і ножки, розмовляють, бігають, співають, самі піднімаються по сходинках на свої м’якенькі полички, похропують, коли засинають. Мають почуття гумору, можуть підняти на кпини старшого брата головної героїні через його недолуге чарування. А от пані Мелісандру слухаються беззастережно.

Люблять чистоту, вимагають, щоб з них щосереди та щосуботи стирали пилюку.

Справжні члени сім’ї чарівників. Дні народження святкуються лише у тій вежі, де живуть книги, тому що ті
хотіли бачити процес дарування та розгортання подарунків.

Думаю, що достатньо розповіла про магічні книги, щоб зацікавити читачів. Книга дуже цікава, я до неї ще повернусь, тому що на її сторінках є один симпатичний дракон. А ви ж пам’ятаєте, що у Віртуальному зоопарку відкрилася колонія драконів?

АІСТина бібліотека - це...

 ... місце зйомок 

8 років назад, десь саме в ці дні Аня Боцула, тоді десятикласниця, знайшла у бібліотеці площадку для зйомок фільму про Михайла Коцюбинського. Мене не питали, вона сама як режисер та оператор обирала зручні куточки та ракурси. Якби то залежало від мене, я б підказала, як можна уникнути незручностей. 

    Вибачте, не стрималась.

    У презентацію "АІСТина бібліотека - це..." я додала новий лист-нагадування про ті гарні часи. 

Планувала вбудувати у свій пост фейсбук-сторінку колеги, українського філолога, яка надихнула учнів на цю маштабну роботу. Але фільм, який раніше був у вільному доступі, тепер перейшов до рубрики "Закриті файли". Він є в АІСТиному архіві. Звертайтесь, якщо надумаєте його подивитись )

Натомість продублюю свою презентацію. Кількість сторінок у ній побільшало.

АІСТ-бібліотека від користувача Irina Vek

КОЛЕГАМ, ШКІЛЬНИМ БІБЛІОТЕКАРЯМ

Я нарешті втілила в життя свою ідею. Об'єднала в одній інтерактивній листівці посилання на корисні для роботи бібліотекаря групи, які час від часу підкидає мені Фейсбук. 

На сторінках цих груп колеги звітують, анонсують, діляться корисною інформацією. Для самоосвіти - це прекрасне поле для діяльності.

Робота над путівником триватиме і надалі...

#ЖивіПисьменники

 Продовжую вважати проєкт «#Живі Письменники» одним із найкращих в українському книжковому просторі. І мені здається, що він недооцінений освітянською спільнотою. 

Час від часу заходжу на його веб-сторінку, щоб переконатись, чи не пропустила  чогось цікавого.

І вкотре переконуюсь, що за новинками краще слідкувати зі сторінок «БараБуки» у соціальних мережах (фейсбук або телеграм). Скоріш за все адміністратори сайту "Живі письменники" не передбачали змін у його структурі, знаючи, що "БараБука"  буде продовжувати розвивати свій проєкт і розповідати про нього.

Нагадаю, що у 2019  році команда однодумців Тетяни Стус започаткувала "#Живі письменники" з метою популяризації української дитячої літератури. Вони видали блискучі посібники для батьків дошкілят, для батьків учнів молодшої школи, каталог дитячих українських письменників та поетів. 

Найбільшу користь вчителям та бібліотекарям, як мені здається, несе їхній маштабний проєкт "#ЖивіПисьменники: Відео".

От саме на ньому хочу зробити акцент. Ті, хто давно слідкує за роботою команди Тетяни Стус, легко знайдуть і відео, і методичні матеріали до них. 

Початківцям буде важко.

Тому дозволяю собі внести підказку, щоб допомогти їм знайти важливу інформацію на сайті.

Відео обов'язково дивіться на платформі ЮТУБу. І в описі під кожним роликом  побачите посилання на методичні матеріали, які допоможуть вам у проведенні уроків. Переконайтесь, переглянувши фільмик про Галину Ткучук 

І якщо вже на те пішло, додам свої інтерактивні листівки, де зібрана вся інформація про 1 та 2 сезони "#ЖивіПисьменники: Відео"

Я РОЗПОВІМ ВАМ...

 ... про "Слово року-2024" у Великій Британії.

Навіть не так. Розповідатиму не я. Розповідатимуть журналісти шанованих сайтів, куди я звернулась у пошуках інформації про Слово-року-2024. Допоможе читачам ця онлайн-листівка.

З нетерпінням чекаю на українські результати.

Щоб нагадати читачам, що таке "Слово року",  прошу переглянути мою публікацію від 03.04.2024

Читати різні джерела корисно й тому, що можна вчитися, як по різному можна дати інформацію, як відрізняються статті,  акценти, створюючи при цьому абсолютно унікальний продукт. А першоджерелом була публікація укладачів словника англійської мови Collins Dictionary. 

І будемо разом чекати на звіти  інших країн, особливо  України.

Колонія драконів у АІСТиному Віртуальному зоопарку

Робота над поповненням Віртуального зоопарку не припиняється, хоч вона не така активна, як це було, коли у мене було 23 помічники. 

Зустрічайте нових мешканців, симпатичних і добрих. Дракониця Джульєтта та Дракон Тишко наші сьогодні герої. 

Познайомитися з ними можна, переглянувши цю презентацію.

P.S. А раптом у вас, дорогі читачі, з'явиться бажання попрацювати зі мною над цим проєктом, запрошую, звертайтесь за адресою irinavek3@gmail.com

Дракончики від користувача Irina Vek

БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК _ скільки тисяч гривень у рюкзаку семикласника

Можна й по іншому назвати. Бібліотечний урок фінансової грамотності.  

Допускаю, що це не моє ноу хау. Але поки не доведено протилежне, вважатиму це своєю знахідкою.

На початку 2024-2025 навчального року семикласники традиційно «зірвали» джек-пот, отримавши нові підручники, надруковані за державний кошт. Щодо їх  збереження,  маю повну підтримку класної мами семикласників Людмили Іванівни. Ми з нею соратники. Щоб укріпити одна одну, провели спільну бесіду з дітьми. Мені було за їх похвалити, коли побачила обгорнені акуратні підручники. Я прийшла їх не сварити, звичайно, а відзначити, як вони гарно поводяться з книгами.

Взагалі-то у мене було кілька завдань.

По перше, дала можливість дітям переглянути старі підручники, щоб відчути різницю на тактильному рівні та візуальному. По деяким із цих підручників-пенсіонерів можна вивчати історію школи, інколи перелік тих, хто користувався книжкою, вимірювався десятком. Жахливий стан деяких із них дуже контрастує з новими.

По друге, запропонувала кожному учневі заповнити підготовлену заздалегідь пустографку, відшукавши в інтернеті вартість кожного підручника. Підручники діти отримали безкоштовно, але ж у книг є вартість. І цю вартість дуже добре підкаже інтернет. Крім того, в житті трапляється всяке. Можна втратити книгу випадково, нічого смертельного в цьому немає. Цілком справедливо буде повернути до бібліотеки аналогічний екземпляр, придбавши його в книгарні, не вступаючи з бібліотекарем в перемовини стосовно повернення грошової вартості підручника.

 Цифра вразила мене, Людмилу Іванівну та дітей. Вразить вона і вас, коли ви оціните, скільки тисяч гривень носять у рюкзачках  учні.

Вразить і заставить подякувати державі, яка під час війни знайшла кошти, щоб оплатити друк підручників. 

Відчути вдячніть до України - це також  була одна із задач.

ЦИТАТА ДНЯ_Мирослав Дочинець

 Ці слова отримала в подарунок від колеги. І ділюся ними зі своїми читачами. Ніби й передарувала, а все рівно подарунок залишається зі мною.

 

Початок Третього Тематичного циклу

Танцювала, танцювала і не вклонилася. Це я про себе.

На початку червня цього року мені лишалося зробити 3 кроки, щоб закінчити Другий Тематичний цикл та підвести підсумки 2023-2024 навчального року. Попри всі мої плани - цього не сталося, не вистачило сили, волі й сили волі. І ще часу.

Ніби й нічого смертельного, але гештальт треба закрити )

Тематичний цикл - це список із 45 тем, який допомагає мені порядкувати свою роботу на блозі, не загубити щось цікаве і не зануритись з головою у якесь нове дослідження та забути про інші. Таке вже траплялося.

СЕКРЕТИ ПРОФЕСІЇ_способи заохочення до читання

   Починаю нову квінту у цьому навчальному році з того місця, на якому зупинилася 29 травня 2024 року. Тоді я розповідала про свої методи заохочення до читання. Щоб не повторюватись, перенаправила вас до відповідної сторінки.

   А сьогодні розповім ще про одне своє "ноу хау".

   8 жовтня 2024 року напереродні Міжнародного Дня пошти у нашій школі пройшло своє Свято листування. День пошти - одне із найулюбленіших АІСТиних свят. Відчула й я велику потребу написати найбільш активним і дорогим серцю читачам - великим і малим. 

   У 2002 році, що зафіксовано у шкільному архіві, рекорд встановила Тамара Анатоліївна Калмикова. Вона відправила найбільше листів (на жаль, не сказано, скільки).

   Мої результати 2024 року - 20 листів. Це мій особистий рекорд. Написала двадцятьом дітям і дорослим. І вважаю це своєрідною роботою з читачами, яка для бібліотекаря є надважливішою за всі інші. 

   Це крім того, що живе листування несе в собі заряд хорошого настрою.

   У 2025 році - з Божою поміччю - планую рекорд перевершити.