Якщо сказано «А», то треба говорити «Б». У моєму випадку вийшло дуже нестандартно: названі «А» та «Г». Є розповідь про розчарування 2024 року, є пост про розчарування 2021 року.
До Андрія Кокотюхи ставлюся дуже добре. Він корифей українського детективу,
пише для дорослих, підлітків та малюків. Чимало дорослої АІСТиної аудиторії
свого часу з задоволенням перечитали його «Темні води» та «Автомобіль із
Пекарської». Підліткам також будуть однозначно цікаві "Таємниці козацького скарбу" (перераховую книги, які є в АІСТиній бібліотеці)
А от що мене розчарувало, так це ілюстрації до книги «Не той хлопчик».
До сюжету претензій немає. І до оформлення в цілому – теж. Але є кілька
ілюстрацій, через які книжку притримую і ще жодній дитині не запропонувала. Не
впевнена, що серед нас є такі, кому подобаються щурі.
Ілюстраціями Максима Паленко, наприклад, до книг Джеремі Стронга - захоплююсь.
Чому не спрацювало цього разу?
Свої враження підкріплюю думкою двох мам, моїх колег і подруг. Вони відмовилися
брати її своїм дітям.
У цьому конкретному випадку Андрій Кокотюха, художник Максим Паленко та
видавці перемудрили.
А як ви думаєте?
Немає коментарів:
Дописати коментар