У розпалі прийом шкільних підручників і свій улюблений блог оце щойно відкрила.
В планах - розповідь про те, як шкільний бібліотекар використовує кожну можливість для промоції читання.
Не завжди, але досить часто беру участь у традиційному для АІСТа Параді вчителів на Святі Останнього дзвінка.
Я двічі робила акцент на книзі – у 2016 та у 2018 роках.
Останній номер я придумала сама – і спочатку Ігор Йосипович поставився до нього досить скептично. Але несподівано для всіх номер «вистрілив». У мене була команда дітей-книголюбів, що зарання зайняли своє місце на майданчику. Їм нічого особливого робити не довелось. Вони по черзі – за віком та за зростом - вистроїлися за мною. У кожного із нас була книга. У найстаршого – мого похресника – найменша, у наймолодшої Полінки – найбільша книга. Вона якраз опановувала професію моделі і використала книгу взагалі для тренування постави.
Ми кілька разів обійшли майданчик. Кажуть, що це було майже магічне коло.
Найголовнішу нагороду, крім
гарних слів Ігоря Йосиповича, ми отримали від Ярослава Михайловича Девдери. Щоб
дитині полюбилося читання, дорослі мусять показати це на власним прикладом і
вести за собою
Немає коментарів:
Дописати коментар