ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА _ випуск 7

На даний момент найпопулярніші книги в АІСТиній бібліотеці – про Мортіну. Її придумала й проілюструвала італійська художниця та письменниця Барбара Кантіні. От на ті ілюстрації я й купилась, тобто купила – одразу всю серію із шести книг. Пишу про це і згадую слова однієї молодої жінки про свою доньку, яка обирає книги лише за умови, що там є монстри і динозаври. Ніде правди діти, монстрів у цьому шеститомнику  вистачає. Мортіна – дівчинка-зомбі. Її батьки пропали без вісти і це велика загадка, де вони, померти вони не могли, не в цій сім'ї. Мортіна живе у тітоньки Домовини, за скриньку для коштовностей якій слугує голова двоюрідного дідуся Порчі, що може здійняти галас. Дідусь Склеп - привид.

Питання ось у чому: Чи допомагає така література виховати читача? 

Стверджувальну відповідь відшукала у Ніла Геймана. Він і сам майстер у створенні подібної літератури. В АІСТиній бібліотеці є його книга «Історія з цвинтарем». Ніхто не вірить, що насправді це дуже людяна історія. Коли люди показали себе монстрами, виховати з немовляти людину змогли ті, хто до світу живих не належить.

Вибачте, відволіклась.

То що ж каже Ніл Гейман? Відповідь можна знайти у його статті «Чому наше майбутнє залежить від бібліотек?»

Він вважає, що якщо дитині подобається якась книга – це автоматично викреслює її автора зі списку поганих дитячих письменників. Навіть якщо вона не подобається батькам, для дитини ця книга може стати «стартовим наркотиком», який може «підсадити» дитину на читання (мені не дуже подобається така термінологія, але по суті це дуже вірно сказано). Дитина стає на першу читацьку сходинку, і треба її підтримати у цьому.

І ще дуже важливе. Любов до таких нібито-то моторошних історій є нормальною і навіть корисною, оскільки вона надає дітям безпечний спосіб пережити страх і усвідомити, що вони живі.

Доповідь закінчила :) Далі буде...

ТАЄМНИЦІ ЛЮДСТВА _ випуск 5/2

 продовження...

З усіх таємниць Сіріуса мене вражає та, що пов’язана з африканським племенем догонів. Про них ніхто не знав до 1931 року. Французькі етнографи та антропологи вивчали народи Африки. Випадково натрапили на догонів. Це доволі закрите плем’я, і Марселю Гріолю довелося довгенько завойовувати їхню довіру.

Далі – цитую текст за книгою Г.Бурганського та Р. Фурдуя.

 Рада старійшин і жерців племені вирішила увести його до кола особливо втаємничених людей племені і відкрити йому найбільшу таємницю – міф про створення світу.

 

ТАЄМНИЦІ ЛЮДСТВА _ випуск 5/1

Якщо говорити про таємниці і загадки, то у нас прямо під носом є ниточка, потягнувши за яку можна дізнатися багато цікавого та неймовірного.

Кінчик цієї ниточки визирає зі сторінок книги Джоан Роулінг "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану".

Потягнемо за неї.

Перший вузлик - ім'я Сіріус. Це доволі рідкісне людське ім'я в англомовному світі. Якщо введемо його в пошуковик, побачимо, що очолює список запропонованих публікацій сторінка Вікіпедії, яка розповідає про  одну з найяскравіших зірок на нашому небі. Ця зоря зафіксована в одних з найдавніших астрономічних записів, тобто людство веде за неї спостереження з давніх давен. Орієнтувались на неї в стародавніх Єгипті, Греції, Римі. Як Сіріус пов'язаний з канікулами, залишу читачам на самостійне опрацювання статті (дивись лінк вище).

Мене зацікавило інше. Сіріус входить до сузір'я Пса. І його інколи називають Псом.

Тому коли Джоан Роулінг в кінці 3-го книги Поттеріани відкриває таємницю хрещеного батька Гаррі Поттера,  і ми дізнаємось про його здатність перетворюватися на чорного пса,  то знавці англійської мови мимоволі ставлять знак рівності між "Сіріус Блек" та "чорний пес". 

Ми ж тягнемо за ниточку далі. На черзі ще одна цікава історія. 

Перші зафіксовані дані описують Сіріус як червону зірку. І це дуже дивно, тому що зараз він скоріш блідо-блакитний. Для нас 3000-4000 роки - це дуже багато. Для космічних досліджень - це спалах сірника. Не може за такий короткий для планети термін змінитися її колір. Над цією загадкою ламають голову астрономи. 

Тут я ставлю паузу, у мене в запасі ще одна яскрава історія, але про неї напишу пізніше... 

Далі буде...

Історія УКРАЇНИ в ПОЧЕСНИХ НАЗВАХ українських ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ _ Випуск 13

У всіх листівках циклу "Славні імена ЗСУ" завжди є два герої. 

Перший - військове угруповування, яке для вшанування мужності військовослужбовців отримало почесну назву на честь історичної постаті або події.

Другий - це, власне, той історичний діяч, чиє ім'я носить та чи інша бригада. 

Цього разу мені довелося себе примусити відірватися від перегляду публікацій, присвячених Мазепі. Оцініть унікальність цієї історичної постаті хоча б за одним фактом. Після накладення на гетьмана анафеми в російській імперії було зроблено все, щоб викреслити ім'я Івана Мазепи з історії. І разом з тим він - найвідоміший в Європі та Америці гетьман України (як свідчить Вікіпедія)

Тільки замовивши книгу Тетяни Таїрової-Яковлєвої "Мазепа", заспокоїлася. 

Інформацію про 54 бригаду я теж ретельно шукала. Доказ - на листівці.

Нагадую про можливість оцінити свої знання через віртуальну гру. На листівці є лінк блакитного кольору, за яким можна попасти на відповідну сторінку.

В нашій школі розпочався проєкт "Довге ХІХ століття: Вікторіанська епоха, Україна. 1837-1901".

Взявши до рук списки тем, відчула майже спортивний інтерес: чи допоможе АІСТина бібліотека з літературою? Конкурувати з інтернетом - точно не зможе, але все-таки  деякими книгами учнів точно виручить. 

І тепер подам свої знахідки через улюблений сайт Genially.

Перепрошую в гостей нашої школи: цей путівник згодиться в першу чергу учням АІСТа. В інших бібліотеках й підбірка книг буде інша. 

І ще. Робота над ним продовжується.  Пошук літератури не припинятиметься й після закінчення проєкту. Мені важко буде зупинитися ) Попереду ще багато відкриттів 

Далі буде...

17 плюс

Аналізуючи те, що зараз відбувається в країні, читаючи про розслідування НАБУ й обшуки, відслідковуючи, чиї заяви на звільнення зараз оприлюднюються в соціальних мережах, та уявляючи масштаби корупції, так і хочеться повторити за авторами фразеологічний зворот, який вони зробили назвою своєї книги.

Вони і сторінку фразеологічного словника замість передмови надрукували: «Ситуація, коли нічого не можна вдіяти».

Для таких моментів і згодиться ця книга. Анотація це підтверджує: «Які б випробування не випали на долю українців, а місце для доброго гумору та самоіронії знайдеться завжди».

В мене такої можливості немає, тримала книгу в руках всього кілька годин, дещо встигла для себе сфотографувати. І дуже дякую Ірині Борисівні за таку можливість.

Якщо у вас на полиці вашої домашньої бібліотеки є така книга – саме час до неї звернутись, вона зможе вас перенастроїти, допоможе поліпшити настрій )

Автори, які рятують гумором, – Людмила Горова, Руслан Горовий та Віталій Чепинога. Їхніх імен на обкладинці немає, а ми маємо знати своїх героїв ) Вірш «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже» - чули? Пані Людмила – його автор. Публікації пана Руслана мені інколи підкидає фейсбук. І тільки про пана Віталія нічого сказати зараз не можу, частина мого фотоархіву не збереглась.

Зате в АІСТиній бібліотеці є книга пана Романа «Казки на ніч». Які часи – такі казки. Гумор і в ній є, але на ніч читати не раджу. Написана в 2015 році, в перші місяці російсько-української війни, вона актуальна і зараз. Автору дуже вдається жанр коротких, але наповнених глибоким змістом оповідань. І навіть слово «оповідання» не зовсім підходить: замальовка, бувальщина, анекдот…  Можливо, саме перед сном їх читати і не варто, бо ніч буде безсонна. Але, як сказав би Міхаель Енде, це вже зовсім інша історія….

 

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ ДАТ _ день народження Міхаеля Енде

 В мене є гарна традиція – проґавити важливу дату, але не цього разу.

12 листопада 1929 року народився німецький письменник Міхаель Енде.

І я з задоволенням скажу кілька слів про свої враження від його книг. Зараз у моєму розпорядженні є дві, одна - «Момо» (АІСТ-самвидав). Мала можливість роздрукувати на принтері, але ще не читала. Можливо, колись роздрукую й другу, бо дуже-дуже мене зачепила.

Розкажу про неї. «Нескінченна історія» - у мене тимчасово від Риточки Мисловської. Кожного дня їй звітую: «Прочитано стільки-то розділів», тому що порушила всі можливі бібліотечні терміни. І вдячна Риті та її сім’ї за терпіння. Книга – надзвичайна цікава, але в ній розгортається дуже складний сюжет, за яким треба уважно слідкувати, піднімається багато важливих тем. І якщо читати швидко, ковтаючи сторінки, «картинки не буде», як сказав би молодший Калмиков.

Розпочинається дія книги в нашому часі, потім співіснує з подіями у країні Фантазії, потім повністю переноситься туди. І там головні персонажі: Атрею (я не помилилася, так в книзі пишеться), Дитинна Царівна, Бастіян -  по черзі, як у естафеті, виходять на перший план. Але це тільки зовнішня канва. Міхаель Енде піднімає філософські питання і читач разом з ними шукає відповідь.

Кожного разу, коли беру в руки цю книгу, думаю: «Що цікавого на мене чекає сьогодні?» І Міхаель Енде мене завжди приємно дивує. Особливо відколи на перший план вийшов Бастіян…

Скоро це задоволення закінчиться, мені залишилося прочитати менше ста сторінок. Очікую  розв’язки і впевнена - письменник мене не розчарує.

Що мене вразило? Я не впевнена, що це дитячий письменник. 

Допускаю, що читачам більш знайома його книга «Джим Ґудзик і машиніст Лукас».

Свого часу прослухала російський аудіоваріант "Школи чаклунства", тепер у мене попереду очікування його українського перекладу (будь ласочка, видавці та перекладачі, зробіть такий подарунок українцям).

А ще з задоволенням додам до своїх ПОЛИЦЬ  БАЖАНЬ - чого і вам бажаю, дорогі читачі, - «Диявольськигеніальноалкогольний пунш бажань».

Згадала шкільне: "Дезоксирибонуклеїнова кислота", вибачте, не втрималася :)

Актуалізація бібліотечних фондів

 Якби все було по інакшому, книга італійської письменниці Муні Вітчен «Ніна. Дівчинка планети Шостого місяця» згодилася б при вивченні та зануренні в Космос. Але не в цьому житті – точно. Довго вагалася, взялася перечитувати – і зрозуміла, що ні…

Актуалізація бібліотечних фондів має на меті оновлення, очищення та переосмислення бібліотечних фондів в умовах війни

Як показує практика, треба бути обережними і з українськими перекладами іноземних авторів. Як бібліотекар мушу попереджати читачів, що в роду головної героїні є російські аристократи,  що її батьки працюють у Москві у науковому центрі, який займається дослідженнями в галузі неземного життя, що дівчинка захоплюється творчістю російського фантаста… Які шанси, що книга зацікавить читача? Отож бо і воно…

Італійська письменниця з дитинства захоплювалася Космосом, спробами людини його підкорити. Це й знайшло відображення в її книзі. Головна героїня подорожує Всесвітом, але робить це у своєрідний спосіб – їй допомагає алхімія.

Ця стародавня наука підтримує зв’язок між Землею та іншою планетою.