УЛЮБЛЕНЕ МІСЦЕ ДЛЯ ЧИТАННЯ _ читаю з котом

Віднедавна проводжу дослідження (поки що у вигляді  опитування) - як впливає на процес читання місце, де цей процес відбувається. Знайшла однодумців у фейсук-групі "ПроКниги. Що почитати". Це у них запозичила тег #читаю_з_котом.   Інколи, щоб місце стало затишним, достатньо мати поруч улюбленого кота. Чи собаку.

Приклади - у презентації. Картинки, звичайно, запозичила в інтернеті

читаю з котом від користувача Irina Vek

Альфред Брем та актуалізація бібліотечних фондів

 З цією публікацією я спізнилася на рік. 2 лютого 196 років тому назад народився Альфред Брем, німецький  мандрівник, вчений-зоолог, популяризатор науки про тварин.

Його шеститомна праця "Життя тварин", багато та яскраво проілюстрована, написана зрозумілою і простою мовою, визвала фурор у сучасників. Вони "закохалися" у світ тварин, описаний Бремом, і передали це захоплення наступним поколінням. Не тільки у Німеччині, але й далеко за її межами. 

У вірші  із збірки 1977 року "Над берегами вічної ріки" Ліна Костенко пише:

Буває часом дивне відчуття, - 

Що час іде, а я собі окремо.

Мені п'ять років, я іще дитя, 

Люблю цукерки і читаю Брема.

В АІСТиній бібліотеці є російськомовний трьохтомник 1992 року видання, який мені слід було би віддати власнику. Відкладу це до тих часів, коли в нашій бібліотеці з'явиться український переклад.  А поки  сяку-таку користь він ще зможе принести. 

Коли Ліні Костенко було 5 років, який переклад Брема вона могла читати - український чи російський?

У мене немає даних, щоб  100 відсотків поставити на російський варіант. Є вірогідність, що це могло бути українське видання 1876 року.

А чи можемо ми допустити, приміром, таке? 

Якщо Ліна Костенко в дитинстві  читала російською мовою Брема і є найталановитішим українським поетом, є патріотом України, то може і нас читання Брема російською мовою не зробить зрадниками своєї країни?

РАДЯНСЬКЕ МИНУЛЕ і спотворення дитячої зарубіжної літератури.

Те, що за радянських часів з перекладами творів зарубіжних письменників поводились дуже легко і на авторське право особливо не зважали – ні для кого не секрет.

Я стикнулася з цим, коли стала працювати над дослідженням «Дитяче дозвілля у доцифрову епоху» на прикладі книги Астрід Ліндгрен «Ми родом із Гамірного».  Майже одночасно почала завантажувати результати на дошку PADDLET та отримала український переклад повісті.

19 листопада минулого року писала про це, зауваживши, що є розбіжності між українським та російським варіантом. На той момент я ще не знала, що розбіжності будуть стосуватися не тільки особливостей перекладу. Наприклад, як назвати те, чим обмінюються дівчатка у школі: картинки чи закладки. 

Все набагато цікавіше.

Тільки маючи український варіант,  побачила, наскільки радянська цензура підправляла, відрізала та чистила все, що не вкладалося в рамки офіційної пропаганди.

Радянським чиновникам від дитячої літератури не сподобалось, що діти мають право заробляти, що взагалі є така опція – мати власні кошти.   

Був видалений епізод про те, як Ліса знайшла кладку яєць маминої курки і за це отримала нагороду від неї – по 5 ере за кожне знайдене яйце. Не врятувало цей епізод і те, що дівчинка поділилася зі своїми братами і друзями. Кожен отримав по 5 монеток. Решту дівчинка сховала у свою скарбничку, куди складала гроші на велосипед. Туди ж вона сховала гроші, які виручила за продаж кроленят. Покупцями були її брати. І цей епізод не сподобався цензорам дитячої літератури.

Вони не дуже церемонились. Взагалі виключили цю главу.

Ту, де Ліса описує, як вони прополюють ріпу – залишили, вона одна із кращих.   А от згадку про те, що діти отримали за це гроші – видалили.

Я пам’ятаю, як у своєму радянському дитинстві в селі ми працювали на колгоспному полі, збирали буряки. Або на колгоспному току чистили зібрану нами ж раніше кукурудзу. Нам і в голову не приходило, що за цю роботу ми могли щось отримати.

То оце виходить, що всі переклади зарубіжних дитячих письменників, видані до 1991 року, треба заново перекладати? Добре, що з’явився український переклад цієї книги Астрід Ліндгрен.

Через те, що доводиться звіряти український переклад з радянським російським (а я починала працювати саме з нього) моя робота застопорилася. Обов’язково доведу її до кінця. Це вже діло принципу.

Далі буде…  

ПРО БУЛІНГ _ з чого можна почати розмову

 Булінг - це одне із найогидніших явищ нашої сучасності. Воно не має кордонів. Що Україна… що Британія.

У читацькому щоденнику, над перекладом якого зараз працюю, є цікава вправа: на основі малюнку на обкладинці зробити припущення, про що йдеться у книзі.

Тримаючи в руках «Різдвозавра» британського письменника Тома Флетчера, ви нізащо не подумаєте про булінг.

Тим не менш.

Від булінгу страждає головний герої Вільям Трандл. І це тим прикріше, що страждає хлопчик, який прикутий до інвалідного візка.

Його за свою жертву обрала новенька у школі дівчинка Бренда Пайн.

Пізніше ми дізнаємось про причини її поведінки, поспівчуваємо та навіть порадіємо примиренню цих двох героїв.

Чи знайдемо у книзі реальні шляхи вирішення реальних проблем, які допоможуть реальним дітям у реальних обставинах? У різдвяній казці, де всі проблеми напередодні Різдва вирішуються за казковими законами?

Залишу це питання відкритим

Але вчителю книга допоможе почати розмову в класі. Можливо, допоможе достукатися до дитячих сердець. Хтось упізнає себе в образІ Бренди і захоче позбавитися такої неприйнятної поведінки… Хтось обере собі за приклад достойну поведінку Вільяма…

Наївно? Так. Але як вам така ідея?

17 плюс

 Трохи наївно, але я б не хотіла, щоб діти про це знали.

"Слово року" в Україні у 2024 році - «бусифікація».

 Маркую "17 плюс" бо соромно перед дітьми.

У мене все.

 

Історія УКРАЇНИ В ПОЧЕСНИХ НАЗВАХ українських ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ _ Випуск 11

 Інтерактивна листівка про 14-й окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого до ваших послуг.

 На ній червоним кольором виділено посилання на інтерактивну гру.

 Спробуйте свої сили )

P.S.  Ода шоколадному батончику не може не сподобатися )

КНИГА ГЕРОЇВ НАШОЇ КРАЇНИ _ Андрій Гора

З важким серцем починаю   писати про Андрія Гору, сина Олени Павлівни Присяжної, яка працювала в АІСТі в 2010-х роках. Він загинув 5 листопада 2023 року. Його мама втратила найдорожчу їй людину

Я пам'ятаю Андрія маленьким. З ним та його мамою бачилися щороку, коли нас за святковим столом збирали дві наші подруги, її однокурсниці, а мої колеги. Мила, добра, весела дитина.

 На смерть Андрія відгукнулись онлайн-ресурси. Все, що знайшла, зібрала на інтерактивній-листівці. 

Але найкращі слова про свого сина сказала мама, їх ви теж знайдете. З 5 листопада 2023 року вона виписує своє горе. 

Син Олени Павлівни - Герой, а вона - мати Героя.

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ

Біда і горе нашої країни в тому, що війна сама про себе говорить: тривогами, розмовами про рідних та близьких, які на фронті  і, на превеликий жаль,  переліком загиблих.

Психологи радять дітям в книгах  шукати розраду та втіху. 7 листопада 2023 року я  цитувала Світлану Ройз.     

Гаразд, звернемось до книг для дітей           

Раніше не звертала особливої уваги на війни, описані в них.  А тут  стала рахувати:

Джеральд Даррелл «Балакучий пакунок»

Корнелія Функе «Ігранія Безстрашна»

Сашко Дерманський «Король буків»

Віктор Близнець «Земля світлячків»

Алла Потапова «Молочний зуб дракона Тишка»

Ред’ярд Кіплінг «Мауглі»

Джоанн Ролінг «Поттеріана»

Маю питання до шанувальників Поттеріани.

Ви оцінили талант Джоанн Роллінг?  Як історія, що починалася так казково, перетворилась на військовий щоденник?  Пам’ятаєте, як  в сьомій книзі Гаррі сердиться на Рона, коли той переслуховує списки загиблих від рук прихильників Волан-де-Морта? І розумниця Герміона пояснює, що він робить це не для того, щоб почути, хто загинув. А переконатися: серед загиблих немає його родичів. Знайомо нам зараз, так?

Казкова повість має свої закони, в ній добро обов’язково має перемогти. 

Думка Віктора Близнеця інакша. Я теж цитувала його, і теж приведу цитату: «Дитяча література 70-х років розвивалася під знаком неписаного правила, за яким вважалося, що читання трагічних творів шкідливе для дитячої психіки. В. Близнець порушив це правило в багатьох своїх творах. Письменник наполегливо культивував трагічний конфлікт в українській літературі для дітей, наголошуючи цим на необхідності говорити з юним читачем про найважливіше — життя і смерть, правду й кривду, любов і ненависть — без присідання й без сентиментального рюмсання»

Віктор Близнець саме так робить у «Землі світлячків». Над загибеллю наймолодшого героя не плакатиме неможливо. Добро і в цій книзі перемагає.

Решта книг із списку демонструють перемогу добра над злом без непоправних втрат.  Може, таким чином вони дарують – в першу чергу дітям, особливо дітям -  впевненість у майбутньому? 

Далі буде...