РАДЯНСЬКЕ МИНУЛЕ і спотворення дитячої зарубіжної літератури.

Те, що за радянських часів з перекладами творів зарубіжних письменників поводились дуже легко і на авторське право особливо не зважали – ні для кого не секрет.

Я стикнулася з цим, коли стала працювати над дослідженням «Дитяче дозвілля у доцифрову епоху» на прикладі книги Астрід Ліндгрен «Ми родом із Гамірного».  Майже одночасно почала завантажувати результати на дошку PADDLET та отримала український переклад повісті.

19 листопада минулого року писала про це, зауваживши, що є розбіжності між українським та російським варіантом. На той момент я ще не знала, що розбіжності будуть стосуватися не тільки особливостей перекладу. Наприклад, як назвати те, чим обмінюються дівчатка у школі: картинки чи закладки. 

Все набагато цікавіше.

Тільки маючи український варіант,  побачила, наскільки радянська цензура підправляла, відрізала та чистила все, що не вкладалося в рамки офіційної пропаганди.

Радянським чиновникам від дитячої літератури не сподобалось, що діти мають право заробляти, що взагалі є така опція – мати власні кошти.   

Був видалений епізод про те, як Ліса знайшла кладку яєць маминої курки і за це отримала нагороду від неї – по 5 ере за кожне знайдене яйце. Не врятувало цей епізод і те, що дівчинка поділилася зі своїми братами і друзями. Кожен отримав по 5 монеток. Решту дівчинка сховала у свою скарбничку, куди складала гроші на велосипед. Туди ж вона сховала гроші, які виручила за продаж кроленят. Покупцями були її брати. І цей епізод не сподобався цензорам дитячої літератури.

Вони не дуже церемонились. Взагалі виключили цю главу.

Ту, де Ліса описує, як вони прополюють ріпу – залишили, вона одна із кращих.   А от згадку про те, що діти отримали за це гроші – видалили.

Я пам’ятаю, як у своєму радянському дитинстві в селі ми працювали на колгоспному полі, збирали буряки. Або на колгоспному току чистили зібрану нами ж раніше кукурудзу. Нам і в голову не приходило, що за цю роботу ми могли щось отримати.

То оце виходить, що всі переклади зарубіжних дитячих письменників, видані до 1991 року, треба заново перекладати? Добре, що з’явився український переклад цієї книги Астрід Ліндгрен.

Через те, що доводиться звіряти український переклад з радянським російським (а я починала працювати саме з нього) моя робота застопорилася. Обов’язково доведу її до кінця. Це вже діло принципу.

Далі буде…