27 листопада - День читача АІСТиної бібліотеки

Поки визріває обіцяна розповідь про другий проєкт, торкнуся іншої теми, надзвичайно важливої для мене.

Про те, що немає Дня читача - ні Всесвітнього, ні Всеукраїнського, писала 24 травня цього року. З тих пір нічого ж не змінилося, так?

То хто і що заважає мені придумати та оголосити День читача АІСТиної бібліотеки?

Ніц ніхто.

Була лише одна проблема: який день обрати?

Вирішила так.

На блозі АІСТиної бібліотеки публікації у цьому році відновилися 4 листопада.

Відтоді назбиралось 16 постів. 

І нуль переглядів. Тільки зрозумійте мене правильно. Я переймалася не кількістю переглядів (рано чи пізно хтось таки щось прочитає), а тим, що чекала на першого читача у цьому навчальному році. 

Я собі загадала: як тільки з'явиться відмітка, що мою публікацію прочитано, цей день увійте в історію АІСТиної бібліотеки. 

Уявляєте, яке випробування пройшло моє терпіння? Щоб притримуватися чистоти експерименту, навіть відмовилась надіслати посилання своїм колегам.

Звикаймо разом: 27 ЛИСТОПАДА - ДЕНЬ  ЧИТАЧА  аістИНОЇ  БІБЛІОТЕКИ.

Дякую невідомому читачу, який вчора заглянув на цей блог ) 

Сподіваюсь, що Вам тут сподобалося, Ви знову нас відвідаєте і дізнаєтесь, ЩО святкуватиме АІСТина бібліотека 27 листопада наступного року.

ЧИТАЄМО РАЗОМ_ Мирослав Дочинець "Лис"

Сьогодні середа, 27 листопада. Понеділок та вівторок  віддала свій час на інші проєкти. Немає нікого, хто б вимагав від мене щоденних постів, крім самої себе. І на цей раз  я дозволила собі відсторонитися від блогу.

Думаю, читачі  мають право знати, що це за проєкти. 

Про один із них розповім зараз.

Колега, вчитель початкових класів, Наталія Юріїівна Рощинська розширює мої знання про сучасних українських митців слова. Юрій Вінничук, Катерина Девдера, Софія Андрухович. На черзі - Мирослав Дочинець. Його роман "Лис. Віднайдення  загублених слідів" я вже прочитала. І зараз перечитую заново. Спочатку робила це з олівцем в руках. Але згодом зрозуміла, що краще буде за комп'ютером. 

А відтак дуже легко поділитися з читачами цитатами, вже набраними і збереженими.

Прошу, читаймо разом Мирослава Дочинця:

 

  - А як взагалі пишеться? Що штовхає в цей стан - цікава книжка, подія, зустріч чи щось інше?

  - Навіть запахи, обривки мелодій, постріл жіночого погляду, зронене кимось слово або чиєсь красномовне мовчання… Хтось чекає натхнення, але натхнення - це та вода, яка під лежачий камінь не тече. Ти думаєш, читаєш, нотуєш, працюєш над словом  - ось-ось заіскрить. Шукашє іскру, як шофер. Справжній образ з’являється як зблиск. В одну мить. А далі його замучують, заглушують, як бур’яни, слова… Через те творчість - це безнастанна нещадна боротьба зі штампами. Гарно писати означає насамперед гарно метафорично думати. Метафора - це проба на звання майстра. Наскільки сильна його уява, багате асоціативне мислення, розкіш образів. А глибину думки виражають його епітети. Це коли двома-трьома ретельно відібраними словами передається на аркуші думка, барва, звук, світло. Ні, це не красиві слова, це картина, намальована словами-мазками. В добрій книзі немає місця позолоті, тут кожне слово - як стріла в суть.

КАЛЕНДАР СКОРБОТНИХ ДНІВ _ День пам'яті жертв Голодоморів

Маєте право зі мною не погодитись, дорогі читачі.

Я вважаю, що найкращий матеріал  до цієї трагічної дати зібрала команда Валентини Мержиєвської. 

Щоб дістатися до них, вам лиш потрібно іти за календарем MemoryCraft на блозі ВАЛЕНТНІСТЬ. В ньому 22 пам'ятних дати. З деякими ви вже знайомі. Четверта субота листопада є у цьому списку. Матеріал допоможе тим, хто хоче присвятити урок чи провести захід.

Та навіть для себе перечитати буде корисно. У Валентини дар подавати матеріал коротко, але дуже яскраво, так, що бере за душу. Як ото в випадку, коли ми згадуємо українців, що пережили Голодомор.

 

Надходження до бібліотеки

Нагадаю, що веду облік авторів, які самі ілюструють свої книги. Сьогодні до списку додає нове ім'я. 

Барбара Кантіні, італійська письменниця.

Я зібрала непогану колекцію її книг. Ті, що видані в Україні, принаймі, є в АІСТиній бібліотеці. 

Вона спочатку отримала освіту як аніматор. Навіть здобула перемогу в конкурсі "Ілюстратор року". А вже потім її потягнуло до письменства. Читачі оцінили її творчість добре, тому що серія "Мортіна" видана вже у 30 країнах. Не останню роль у цьому зіграли ілюстрації. Це якесь свято кольорів та образів.

Авторка обрала своєрідну тематику, але після "Сімейки Адамсів" нікого не здивують відьми та  зомбі у ролі головних персонажів, за пригодами яких слідкуєш з насолодою.

В АІСТиній бібліотеці зараз на книги про пригоди Мортіни - шалений попит. Але вже є перша негативна реакція від батьків.

Запрошую до бібліотеки), мені цікава точка зору і дорослих, і малих читачів.

 

З цією книгою у мене пов'язані дуже гарні спогади. Були часи, коли я співпрацювала з дітьми, які зараз у 7 класі, а тоді вони були третьокласниками. Щотижня ми зустрічалися і обговорювали прочитане, а ще обмінювалися книжками. Від Валентина Воробйова мені "перепав" російський переклад книги дитячих спогадів Астрід Лінгрен "Ми родом із Бюллербю". 

Я чітко пам'ятаю нашу бесіду про те, чого немає у цій книзі. Телевізорів, мобільних телефонів та інших сучасних гаджетів (книга написана видана у 1949 році, а події, зображені в ній, відбуваються десь в середині тридцятих). Відтоді задумала проєкт "Енциклопедія дитячого дозвілля у доцифрову епоху", маючи за основу книгу Астрід Лінгрен. 

Спочатку я шукала "несуперечливу і зручну в користувані класифікацію дитячих ігор". Не можу сказати, що вивчила все, але тепер розбираюсь у цьому питанні набагато більше. 

Потім спробувала вивчене застосувати до книги.

 Потім дослідження відклала через війну.

А на днях повернулася до нього, побачивши у продажі і замовивши український переклад. Заодно вирішила "прокачати" свої навички у користуванні онлайн-дошки Padlet.

І сьогодні ділюся з читачами  результатами свого дослідження. Мушу його доопрацювати через різнобіжності російського та українського переклад. 

Майбутнім учителям книга буде корисна однозначно. Недарма свій проєкт назвала "енциклопедією". Вміли колись обходитись без гаджетів і проводити весело вільний час, придумуючи цікавинки. Тоді навіть завдання прополоти ріпу ставало легким і час пролітав швидко

Розчарування року-2022

Якщо сказано «А», то треба говорити «Б». У моєму випадку вийшло дуже нестандартно: названі «А» та «Г». Є розповідь про розчарування 2024 року, є пост про розчарування 2021 року.

Тому сьогодні поговоримо про розчарування-2022, а десь пізніше і до розчарування-2023 дійдемо.

До Андрія Кокотюхи ставлюся дуже добре. Він корифей українського детективу, пише для дорослих, підлітків та малюків. Чимало дорослої АІСТиної аудиторії свого часу з задоволенням перечитали його «Темні води» та «Автомобіль із Пекарської». Підліткам також будуть однозначно цікаві "Таємниці козацького скарбу" (перераховую книги, які є в АІСТиній бібліотеці)

А от що мене розчарувало, так це ілюстрації до книги «Не той хлопчик».

До сюжету претензій немає. І до оформлення в цілому – теж. Але є кілька ілюстрацій, через які книжку притримую і ще жодній дитині не запропонувала. Не впевнена, що серед нас є такі, кому подобаються щурі.

Ілюстраціями Максима Паленко, наприклад, до книг Джеремі Стронга - захоплююсь.

Чому не спрацювало цього разу?

Свої враження підкріплюю думкою двох мам, моїх колег і подруг. Вони відмовилися брати її своїм дітям.

У цьому конкретному випадку Андрій Кокотюха, художник Максим Паленко та видавці перемудрили.  

А як ви думаєте?

ВІРТУАЛЬНА БІБЛІОТЕКА _ портал до бібліотеки магічних книг

У нашій Віртуальній бібліотеці з’явився портал у бібліотеку магічних книг, змальовану письменницею Корнелією Функе у книзі «Ігранія Безстрашна». Вони настільки важливі у чародійстві, що за них розпочинається війна. Але, звичайно, вони вірою і правдою служать своїм власникам,  допомагають у боротьбі, хоча спочатку й не дуже цього хотіли. Вони гонорові, мають справу тільки з чарівниками 7 рівня, аж ніяк не 3, яким володіє син чарівників. Та змушені це зробити, тому що через прикру помилку старші чарівники втратили можливість чарувати (тс-с-с, нікому про це не кажіть, це велика таємниця). А щоб врятувати замок від нападу злого мага, допомагають дітям.

Корнелія Функе – художниця, сама проілюструвала свою книгу, тому книги, зображені нею, саме такі, якими вона їх придумала.

Вони мають ручки і ножки, розмовляють, бігають, співають, самі піднімаються по сходинках на свої м’якенькі полички, похропують, коли засинають. Мають почуття гумору, можуть підняти на кпини старшого брата головної героїні через його недолуге чарування. А от пані Мелісандру слухаються беззастережно.

Люблять чистоту, вимагають, щоб з них щосереди та щосуботи стирали пилюку.

Справжні члени сім’ї чарівників. Дні народження святкуються лише у тій вежі, де живуть книги, тому що ті
хотіли бачити процес дарування та розгортання подарунків.

Думаю, що достатньо розповіла про магічні книги, щоб зацікавити читачів. Книга дуже цікава, я до неї ще повернусь, тому що на її сторінках є один симпатичний дракон. А ви ж пам’ятаєте, що у Віртуальному зоопарку відкрилася колонія драконів?

АІСТина бібліотека - це...

 ... місце зйомок 

8 років назад, десь саме в ці дні Аня Боцула, тоді десятикласниця, знайшла у бібліотеці площадку для зйомок фільму про Михайла Коцюбинського. Мене не питали, вона сама як режисер та оператор обирала зручні куточки та ракурси. Якби то залежало від мене, я б підказала, як можна уникнути незручностей. 

    Вибачте, не стрималась.

    У презентацію "АІСТина бібліотека - це..." я додала новий лист-нагадування про ті гарні часи. 

Планувала вбудувати у свій пост фейсбук-сторінку колеги, українського філолога, яка надихнула учнів на цю маштабну роботу. Але фільм, який раніше був у вільному доступі, тепер перейшов до рубрики "Закриті файли". Він є в АІСТиному архіві. Звертайтесь, якщо надумаєте його подивитись )

Натомість продублюю свою презентацію. Кількість сторінок у ній побільшало.

АІСТ-бібліотека від користувача Irina Vek