«Веселка»
Сьогодні 3-тя розповідь про українські видавництва. Присвячена ювілею найстарішого із них - видавництву «Веселка». 9 березня йому виповнилося 90 років. І це прекрасний привід написати кілька хороших слів про славетне видавництво.
Особливо багато хороших слів знайдеться у старшого покоління, людей мого віку. Ми виросли на його книжках. Коли беру в руки «Казки» Андерсена з чорно-білими малюнками, зустрічаюсь з дитинством.
Більшість ідеологічно-нашпигованої літератури (її було немало), на щастя, до нас не потрапила. Але дещо – як раритет і документ епохи – зберігатиму, звісно, подалі від дитячих очей.
Розквіт видавництва припав на 70-80 роки 20 століття. Зі здобуття Україною незалежності «Веселка» взяла непоганий старт. У неї були всі шанси стати провідним видавництвом. Пам’ятаю, десь з осені 1993 року АІСТ через систему бібколектор отримав від держави, крім підручників, цілий пласт української та зарубіжної класики, які видала "Веселка"
Але після 1998 року видавництво почало потрохи втрачати свої позиції. Отриманий у 2010 році статус «Державного» його не врятував. "Веселку" залишили далеко позаду важковики (А-ба-ба-га-ла-ма-га, Видавництво Старого Лева), та й молодь обігнала – і в поліграфії, і кількості та якості видань.
Так шкода, що такий материк іде під воду і це відбувається на наших очах – тихо і повільно. Сайт видавництва не працює, є Фейсбук-сторінка та аккаунт в Інстаграм. Але й вони не дуже активні.
Результати простого кількісного аналізу книг, виданих «Веселкою», які є в АІСТиній бібліотеці, підтверджують всі етапи історії видавництва.
Нагадую, що найкращу та найповнішу статтю «Веселці» присвячено у проекті «До друку» порталу «ЧИТОМО».
Найбільше мене вразив рівень організації роботи у видавництві.
Про всі книги «Веселки» розповісти неможливо, а от дещо саме смачне обрала і поступо буду розповідати.
"Веселка" від користувача Irina Vek
Немає коментарів:
Дописати коментар