КЛУБ ЛЕДІ КРУГЛОГО СТОЛУ

 Готувала сьогодні одне, пишу зовсім про друге - але не менш цікаве.

Повноцінних місць за круглим столом - чотири. Якщо потіснитися – сяде більше, і п’ятеро, і шестеро, і семеро. Було колись таке, що й десять поміщалося.

Давно не мрію про таке. Дуже важко домовитися про зустріч трьох людей, не кажучи вже про чотири чи п’ять.

А сьогодні – о диво! – за круглим столом вели бесіду і чаювали – Тамара Анатоліївна Калмикова, місс Ліля, Олена Леонідівна Радомирська, Ірина Борисівна Мартинюк і я, звичайно ) Щоправда, Тамара Анатоліївна не бачила Олену Леонідівну. Ірина Борисівна не застала Тамару Анатоліївну, місс Ліля зайшла після того, як вийшла Олена Леонідівна.

Виграла від того я одна, бо бачила й чула всіх та зібрала повний букет вражень. 

Говорили ми сьогодні не стільки про ЩО почитати, як про те, ЩО дивитися.

Тамара Анатоліївна згадала про фільм «Три дні з Кондором», де грав  Роберт Редфорд, який недавно відійшов у вічність. Якщо я правильно зрозуміла, у фільмі йдеться про знищення спецвідділу,  який робив свої аналізи на основі прочитаних книг (і більше нічого!). І останній вцілілий герой, якого грає Роберт Редфорд, намагається з’ясувати обставини, а саме головне, причину оголошеної війни.

Тут вже мені пригадався трилер «Сім», де грав Бред Пітт. Його герой – один із поліцейських, які розслідують злочини серійного маніяка у Нью-Йорку. Вийти на його слід допомагає інформація, отримана – не зовсім законно. Фільм дивилася давно і можу щось переплутати. Мені здається, там йшлося про те, що бібліотеки мають можливість аналізувати читацькі запити і складати певні списки людей, чиї пошуки літератури можуть викликати занепокоєння. Повторюю, фільм дивилася давно і можу помилятися. Але навіть заради книг не буду переглядати. Важкувато було.

   Ірина Борисівна, не знаючи, про що ми розмовляли з Тамарою Анатолїівною, продовжила огляд фільмів і порекомендувала нам з Оленою Леонідівною нову стрічку «Одна битва за іншою», де грають Леонардо ді Капріо і Шон Пенн.

Ну, тут я знову не втрималася і додала свої п’ять копійок, згадавши  фільм «Геній і безумець», де Шон Пенн у парі з Мелом Гібсоном  виконують головні ролі. А йдеться у фільмі - не багато і не мало - про створення Словника англійської мови. Праця - титанічна. А гра акторів - неймовірна.

Був ще один фільм, але поки збережу інтригу, напишу про нього пізніше.

Ми розмовляли не тільки про кіно.

З Тамарою Анатоліївною ми обмінялися враженнями від роботи над перекладом американських підручників. Я перекладаю та вивчаю щоденник «Моє літнє читання», який пропонується вести всій сім’ї. І це є спільним проєктом для всієї родини.  А Тамару Анатоліївну захопив підручник з історії, який виходить далеко за рамки звичного для нас вивчення цього предмету.

Ірина Борисівна обдумує програму свята Андрія і те, яку б п’єсу обрати для майбутньої вистави. Можливо, це буде «Сорочинський ярмарок».

А мені кортіло поділитися історією про те, як Нобелівський комітет розшукував одного із трьох фізиків, які отримали Нобелівську премію, щоб особисто сказати йому про перемогу. А він із дружиною був у горах без зв’язку. Коли ж дружина включила телефон, щоб розрахуватися у магазинчику, тоді й полетіли повідомлення про ту нагороду. Сьогодні зранку я прочитала її у Фейсбуці. 

Отаке було сьогоднішнє засідання Клубу Леді Круглого столу – далеко не перше і далеко не останнє, сподіваюсь. Записую його по гарячих слідах. Не завжди це роблю, потім шкодую. А сьогодні все записано і збережено.

До зустрічі

ЦИТАТА ДНЯ

 Стародавні греки, а потім стародавні римляни (вони, зрозуміло, жили собі звичайним життям 2000 років тому і ніяк не думали, що «вони стародавні») дотримувались одних і тих же правил поводження в бібліотеці.

Про це свідчить напис на вцілілому шматку мармуру, який колись був частиною будівлі бібліотеки  на південному сході афінської Агори. Вона була побудована близько 100 року нашої ери, у 267 році її зруйнували і розграбили. Те, що вціліло – включно з написом – відбудували римляни.

Це означає, що римляни були згодні з греками.

Збереглися 5 рядків напису: «Ми поклялися, що жодна книга не може бути винесена. Бібліотека відкрита з години до шостої».

Я прочитала про це у Фейсбуці

Нібито цілком логічно шкільному бібліотекарю читати не тільки серйозну літерутару, а ще й дитячу літературу. Нібито професія зобов'язує це робити. 

Але як би там не було, читаю літературу для молодших школярів та підліткову літературу не тому, що треба.

Читаю, тому що дуже цього хочу, тому що знаходжу в ній велиху втіху.

Ось це "ХОЧУ" цього літа було таким:

 

Якщо хтось ще не здогадався, це було продовження теми "Читацьке літо бібліотекаря" і  аж ніяк не її закінчення, тому що буду й буду повертатися до цих книг, згадуючи літо і повертаючись у приємні спогади.

З Днем учителя, дорогі колеги!

 У школи є досягнення, про яке мало хто знає. Розповісти про нього напередодні Дня вчителя - мій обов'язок як бібліотекаря та архіваріуса "АІСТа" )

Завдяки Інні Володимирівні Девдері школа придбала підручники з української мови для 5 класу за авторства Анастасії Онатій та Тараса Ткачука. Одна справа - переглядати онлайн-варіант, інша - гортати паперовий. Бо коли взяла в руки книгу, завмерла, побачивши знайомі рідні малюнки. Це спільна робота наших випускників  2022 року, коли вони були під опікою Ярослава Михайловича Девдери та Валентини Петрівни Мельничук у початковій школі. Там є вклад і мого похресника )

Це знаменитий цикл "Окологізми", "Вухологізми", "Носологізми" та "Зубологізми".

Інна Володимирівна показала, де у виданні вказано, що це робота Ярослава Михайловича та його учнів (на фото внизу орієнтуйтесь, будь ласка, на жовту лінійку)

Даю собі завдання передивитися підручник і з'ясувати, чи рекомендують автори підручника подібну роботу. Вона надзвичайно складна, масштабна - і справляє сильне враження, коли бачиш її вживу, де видно живу працю дітей і вчителів. Були спроби в нашій школі продовжити проєкт. Були і "Водологізми", і "Котологізми".

Мені теж кортить створити "Книгологізми", але поки що на стадії збору матеріалу. Може, і помічники знайдуться.

         Зі святом, дорогі колеги. Нехай у вас вистачає сил і часу - на творчість, на бажання творити, на цікаві проєкти. Щоб ваш досвід, ваші матеріали також використовували автори підручників і це розширювало б ваші горизонти ) Бажаю вам відданих, вдячних учнів та батьків, які стають вашими партнерами у роботі.

 

Читацьке літо бібліотекаря (продовження)

Не поспішатиму зі звітом про книги для молодших школярів та підлітків, зроблю це пізніше.

Зараз повернуся до «серйозних» книг.

·       «Лінгвістика на карті світу. Непорозуміння, кримінал та інтриги в різних мовах», яку написав Рустам Гаджієв

·       «Живі. Зрозуміти українську літературу», що має двох авторів, батька і сина – Павла та Олександра Михедів.

Я читала їх пальцями, набираючи текст на комп’ютері. І поки це робила, мене гризли сумніви, чи правильно роблю. На це пішло чимало дорогоцінного літнього часу. Коли ж стала перевіряти набране, оцінила правильність свого рішення. Поки дійшла до кінця книги, забула, що було на початку. Знайома ситуація, так? І тепер у моєму активі, в моїх «Закритих файлах» поповнення. Власницю книг, Ольгу Фанагей-Баранову, я попередила про таку опцію. У відкритий інтернет-простір набране викладати не маю права і не робитиму цього, а от з близькими поділюся за потреби.

У кожній з двох книг є щось таке, що вписується в тематику цього блогу.

Наприклад, АІСТина Віртуальна бібліотека відкриє доступ до… Полтавської колонії кінця 40-х років минулого століття. До неї на 4 місяці попаде Григір Тютюнник – за те, що не відробив обов’язкових після навчання у ремісничому училищі 3 роки на харківському заводі імені Малишева. Бібліотекар тюремної бібліотеки на прощання скаже Тютюннику: «Тебя выпускают? Ах, жаль, хороший читатель был». Так просто такі слова не скажеш. Видно, велика рідкість мати такого читача.

Розділ про Григора Тютюнника іде першим. Набирати почала ще до відпустки, паралельно зробила аудит, які твори письменника є в АІСТиній бібліотеці. Є його дитячі твори, за які він отримав  премію Лесі Українки. Найбільше мені сподобалася «Степова казка». От її я б рекомендувала сучасним видавцям перевидати з яскравими ілюстраціями. І до обов’язкового вивчення у початковій школі внесла. 

Це був би найлегший шлях закохати сучасних дітей у творчість Тютюнника. Автори ж роблять акцент на творах для дорослої аудиторії. А от їх якраз і немає. Хіба що в хрестоматіях. Треба буде передивися.

Читацьке літо бібліотекаря

 На початку навчального року про своє читацьке літо звітують молодші школярі. Це дуже важливо для початкової школи. Хоча, впевнена, учителям літератури теж цікаво, що прочитали учні середньої та старшої школи.

Сьогодні 1 жовтня. На блозі роблю перші кроки у новому навчальному році. Отже, тепер моя черга розповісти про своє читацьке літо.

Почалося воно з вивчення «серйозної» літератури:  «Лінгвістика на карті світу» Рустама Гаджієва та «Живі. Зрозуміти українську літературу» Олександра та Павла Михедів, батька й сина. 

 

Далі – рекомендації для любителів детективного жанру:

Рекс Стаут "Сімейна справа"

Саймон Бекетт «Хімія смерті».

Їх я не читала, а слухала. Також переслухала заново знаменитий  цикл Річарда Османа  «Клуб убивств по четвергах» - в очікуванні виходу серіалу (не розчарувалася, рекомендую).

Перегляд ще одного британського серіалу «Відділ нерозкритих справ» пробудив цікавість до автора книги, за якою було знято фільм. І тепер стою перша в черзі на переклад на українську мову детективів Юссі Адлер-Олсена.

Вони того варто, як і серіал, до речі.

Не детектив, але й не любовний роман – на межі детективу та містики –  «Камінь, ножиці, папір», яку написала Еліс Фіні. Книга не моя, поділилися зі мною Аня Шнайдер та Ірина Борисівна. Не шкодую. Із задоволенням відкрила для себе нове ім’я, слідкуватиму далі за автором.

Ще з задоволенням переслухала цикл «Хроніки Амбера» Роджера Желязни. Є в інтернеті у вільному доступі аудіокниги українською мовою.  Якщо хтось не знає – це фентезі, класика жанру, як то кажуть. Також рекомендую.

Ще не раз буду повертатися до цих книг, можливо, завтра. Зараз роблю перерву і продовжу завтра)

До зустрічі...

30 вересня – День бібліотекарів України

ВІТАЮ всіх колег зі святом. А особливо хочу подякувати тим, хто виручив мене, нашу школу і наших дев'ятикласників підручниками.

Для бібліотекарів, що працюють в школі, надважкими є перші тижні роботи, коли школярі отримують підручники. Для нас цей рік ускладнився тим, що дев’ятикласники опинилися фактично без підручників, оскільки школа, яка виручала нас книгами багато років, попросила їх назад – у них збільшився контингент. Я звернулася до бібліотекарів інших шкіл, і тепер із вдячністю звертаюся до Наталі Семенівни та Любов Іванівни з 23 школи, Ніни Іванівни з 21 школи, Оксани Олександрівни з 26 школи, Оксани Григорівни з 32 школи, Альони Андріївниіз 35 школи та Таміли Володимирівни із Технічного ліцею. 

Дуже-дуже вам дякуємо. 

Людмила Анатоліївна із Вінницько-Хутірського ліцею - підручниками -  виручити не змогла, але її поради і добре слово зробили диво. 

Зі святом, дорогі колеги.

Це - результат моєї двотижневої роботи з колегами

 ВСЬОМУ є свій початок і кінець.

2025-2026 навчальний рік вже починає свій п’ятий робочий тиждень, а я друкую першу публікацію на блозі АІСТиної бібліотеки.

Стартую напередодні  Всеукраїнського дня бібліотек, поспішаючи нагадати колегам про #MemoryCraft від Валентини Мержиєвської.

В переліку дат, до яких команда Валентини підготувала матеріали, є і 30 вересня. В набір традиційно входять: методичка для бібліотекаря, складанка та аудіосупровід.

І все буде корисним та необхідним.