До Дня пошти _ цікаве про Віктора Могильного

     Зараз четверта година дня, закінчується День пошти  в нашій школі. Відшуміли пристрасті. І ми навіть пережили тривогу, і не одну, і не дві.

Нарешті маю змогу зосередитися і розповісти читачам цікаву історію про Віктора Могильного. Вона стосується сьогоднішнього свята. Бо дехто знає його як дитячого поета, що писав під псевдонімом Віть Вітько. Дехто знайомий з його творами, написаними в молоді роки. Але люди, які добре знаються на поштових марках, називають його класиком української філателії. У 1989 році він став засновником «Українського філателістичного вісника», першого в Україні. Його знали у світі як дослідника українських поштових архівів.

В інтерв’ю Василю Огієнку Віктор Миколайович розповів, що найбільше його цікавили марки на конвертах листів, які писали ув’язнені своїм рідним. Існує цілий розділ філателії, їм присвячений. Особливість колекціонування в тому, що за часів Радянського Союзу можна було говорити лише про листи в’язнів з нацистських концтаборів. А Могильний розшукував родини, які в СРСР листувалися з ув’язненими в таборах. У нього були зв’язки з філателістами на заході, яким він передавав свої знахідки. Вони  слугували доказами існування ГУЛАГу (старше покоління моїх читачів зрозуміє, наскільки була ризикованою така операція).

В’ячеслав Анголенко, з яким Віктор Миколайович редагував «Український філателістичний вісник», згадував, що наклади журналу були дуже маленькі (від 30 до 100 примірників). Але він проіснував 10 років, залишаючись бажаним для своєї маленької аудиторії,  закоханої у колекціонування марок. На журнал чекали і в Америці, і в Канаді, і в Австралії.

Могильний все життя пропрацював робітником. У нього були золоті руки. Але коли мова заходила про марки, він писав маленькі шедеври. Анголенко каже, що «такої мови, якою пише Віктор Могильний свої статті на філателістичні та історико-поштові теми, ви не зустрінете ніде. Це фахова мова, висока мова українського літератора».

Ця сторінка історії української філателії ще чекає на свого дослідника, так само як статті Віктора Миколайовича будуть колись вивчатися літературознавцями.

А я рада можливості додати кілька цікавих фактів до історії родини Могильних. Першоджерело – на сайті «Дисидентський рух в Україні», у віртуальному музеї Харківської правозахисної групи.