Читацьке літо бібліотекаря (продовження)

Не поспішатиму зі звітом про книги для молодших школярів та підлітків, зроблю це пізніше.

Зараз повернуся до «серйозних» книг.

·       «Лінгвістика на карті світу. Непорозуміння, кримінал та інтриги в різних мовах», яку написав Рустам Гаджієв

·       «Живі. Зрозуміти українську літературу», що має двох авторів, батька і сина – Павла та Олександра Михедів.

Я читала їх пальцями, набираючи текст на комп’ютері. І поки це робила, мене гризли сумніви, чи правильно роблю. На це пішло чимало дорогоцінного літнього часу. Коли ж стала перевіряти набране, оцінила правильність свого рішення. Поки дійшла до кінця книги, забула, що було на початку. Знайома ситуація, так? І тепер у моєму активі, в моїх «Закритих файлах» поповнення. Власницю книг, Ольгу Фанагей-Баранову, я попередила про таку опцію. У відкритий інтернет-простір набране викладати не маю права і не робитиму цього, а от з близькими поділюся за потреби.

У кожній з двох книг є щось таке, що вписується в тематику цього блогу.

Наприклад, АІСТина Віртуальна бібліотека відкриє доступ до… Полтавської колонії кінця 40-х років минулого століття. До неї на 4 місяці попаде Григір Тютюнник – за те, що не відробив обов’язкових після навчання у ремісничому училищі 3 роки на харківському заводі імені Малишева. Бібліотекар тюремної бібліотеки на прощання скаже Тютюннику: «Тебя выпускают? Ах, жаль, хороший читатель был». Так просто такі слова не скажеш. Видно, велика рідкість мати такого читача.

Розділ про Григора Тютюнника іде першим. Набирати почала ще до відпустки, паралельно зробила аудит, які твори письменника є в АІСТиній бібліотеці. Є його дитячі твори, за які він отримав  премію Лесі Українки. Найбільше мені сподобалася «Степова казка». От її я б рекомендувала сучасним видавцям перевидати з яскравими ілюстраціями. І до обов’язкового вивчення у початковій школі внесла. 

Це був би найлегший шлях закохати сучасних дітей у творчість Тютюнника. Автори ж роблять акцент на творах для дорослої аудиторії. А от їх якраз і немає. Хіба що в хрестоматіях. Треба буде передивися.

Читацьке літо бібліотекаря

 На початку навчального року про своє читацьке літо звітують молодші школярі. Це дуже важливо для початкової школи. Хоча, впевнена, учителям літератури теж цікаво, що прочитали учні середньої та старшої школи.

Сьогодні 1 жовтня. На блозі роблю перші кроки у новому навчальному році. Отже, тепер моя черга розповісти про своє читацьке літо.

Почалося воно з вивчення «серйозної» літератури:  «Лінгвістика на карті світу» Рустама Гаджієва та «Живі. Зрозуміти українську літературу» Олександра та Павла Михедів, батька й сина. 

 

Далі – рекомендації для любителів детективного жанру:

Рекс Стаут "Сімейна справа"

Саймон Бекетт «Хімія смерті».

Їх я не читала, а слухала. Також переслухала заново знаменитий  цикл Річарда Османа  «Клуб убивств по четвергах» - в очікуванні виходу серіалу (не розчарувалася, рекомендую).

Перегляд ще одного британського серіалу «Відділ нерозкритих справ» пробудив цікавість до автора книги, за якою було знято фільм. І тепер стою перша в черзі на переклад на українську мову детективів Юссі Адлер-Олсена.

Вони того варто, як і серіал, до речі.

Не детектив, але й не любовний роман – на межі детективу та містики –  «Камінь, ножиці, папір», яку написала Еліс Фіні. Книга не моя, поділилися зі мною Аня Шнайдер та Ірина Борисівна. Не шкодую. Із задоволенням відкрила для себе нове ім’я, слідкуватиму далі за автором.

Ще з задоволенням переслухала цикл «Хроніки Амбера» Роджера Желязни. Є в інтернеті у вільному доступі аудіокниги українською мовою.  Якщо хтось не знає – це фентезі, класика жанру, як то кажуть. Також рекомендую.

Ще не раз буду повертатися до цих книг, можливо, завтра. Зараз роблю перерву і продовжу завтра)

До зустрічі...

30 вересня – День бібліотекарів України

ВІТАЮ всіх колег зі святом. А особливо хочу подякувати тим, хто виручив мене, нашу школу і наших дев'ятикласників підручниками.

Для бібліотекарів, що працюють в школі, надважкими є перші тижні роботи, коли школярі отримують підручники. Для нас цей рік ускладнився тим, що дев’ятикласники опинилися фактично без підручників, оскільки школа, яка виручала нас книгами багато років, попросила їх назад – у них збільшився контингент. Я звернулася до бібліотекарів інших шкіл, і тепер із вдячністю звертаюся до Наталі Семенівни та Любов Іванівни з 23 школи, Ніни Іванівни з 21 школи, Оксани Олександрівни з 26 школи, Оксани Григорівни з 32 школи, Альони Андріївниіз 35 школи та Таміли Володимирівни із Технічного ліцею. 

Дуже-дуже вам дякуємо. 

Людмила Анатоліївна із Вінницько-Хутірського ліцею - підручниками -  виручити не змогла, але її поради і добре слово зробили диво. 

Зі святом, дорогі колеги.

Це - результат моєї двотижневої роботи з колегами

 ВСЬОМУ є свій початок і кінець.

2025-2026 навчальний рік вже починає свій п’ятий робочий тиждень, а я друкую першу публікацію на блозі АІСТиної бібліотеки.

Стартую напередодні  Всеукраїнського дня бібліотек, поспішаючи нагадати колегам про #MemoryCraft від Валентини Мержиєвської.

В переліку дат, до яких команда Валентини підготувала матеріали, є і 30 вересня. В набір традиційно входять: методичка для бібліотекаря, складанка та аудіосупровід.

І все буде корисним та необхідним.

 

РОЗПОВІМ про дивовижні збіги

Люблю колекціонувати збіги. 

Семикласник Ілля Г. сьогодні майже самотужки переніс з класу до бібліотеки всі підручники. Відволікся лише на хвильку, взяв до рук книгу німецького письменника Отфріда Пройслера "Водяничок".

Його вибір мене вразив. Дуже рідко хто бере читати цю книгу. Видана у 1992 році "Веселкою", вона програє сучасним виданням у всьому: ілюстрації, папір, обкладинка. Сучасні читачі люблять яскравіші та новіші видання. 

А десь через годину, коли читала про Тараса Прохаська ("ЖИВІ. Зрозуміти українську літературу" Олександра та Павла Михедів), дізналася, що казки Пройслера - його улюблені з дитинства книги. 

 

ЩО ЗІ МНОЮ БУЛО

Ми не бачились з 3 червня. Що зі мною трапилося за цей час?

По перше, збирала підручники. Майже всі класи відзвітували, в цілому задоволена. Є деякі нюанси, але зараз не до них.

По друге, читаю нові книги - із самого Запоріжжя. Про Ольгу Фанагей-Баранову я вам розповідала. За донат вона дозволила обрати 3 книги з її бібліотеки. "Лінгвістику на карті світу" і "Скандинавську міфологію" давно хотіла почитати і навіть думала їх придбати. Але отримала їх у інший спосіб і тепер  вони в мене перші в черзі, ще й гроші зекономила )

 По третє, занурилася у світ української літератури. Роблю це разом з запорізькою книгою "ЖИВІ. Зрозуміти українську літературу" Олександра та  Павла Михеда. Завдяки їй потягнулася до дитячої прози Григора Тютюнника. І тепер "Степова казка" - мій фаворит у цьому навчальному році. Про це буде інший пост.

В четверте, нову книжку я таки придбала, але лише тому, що боялася втратити букси у Спільноті Видавництва Старого Лева.

 В п'яте, і на цьому зупинюся, бо дуже багато говорю, а ви вже втомилися.

Мене запросили на Випускний вечір 4 класу. Мене так вразила атмосфера свята, що отриманий творчий імпульс я реалізувала у веб-квесті, присвяченому цій події.  Такий класний матеріал зібрала на святі, що гріх було не скористатися. Та й "прокачати свої скіли" ) давно треба було. Останній веб-квест я створила задовго до повномасштабного  вторгнення. Боялася, що втратила свої навички, але ні, руки пам'ятають.

Що з того вийшло - вирішувати вам. Готові до веб-квесту?

UPG _ путівники

Створити онлайн-путівник для мене вже не є складною справою. Найбільше для моїх задач підходить сервіс Genially. Руку набила, можна сказати.

І пишу про це не для того, щоб похвалитися.

Створити - легко, складніше - не забувати доповнювати і оновлювати інформацію.

Кінець навчального року найкращий час для підведення підсумків.

То ж запрошую погортати нові сторінки старих путівників.

 Видавнича справа в Україні

 Лелека - символ нашої школи

 Читацькі будні бібліотекаря    

 Відеогалерея "Книги, що говорять  

 Шляхи книг, що є в АІСТиній бібліотеці   

 Полиці бажань бібліотекаря

Імена із забуття _ Володимир Владко

У виборі героїв для рубрики "Імена із забуття" часто орієнтуюсь на публікації у Фейсбуці. Так, Фейсбук - це гігантська рулетка. ніколи не знаєш, що на тебе чекає  сумне чи веселе, трагічне чи комічне; те, що подарує тобі крила чи те, що допоможе у професійному плані. 

Випадок тут грає далеко не останню роль. Думаю, Карл Юнг назвав би Фейсбук колективним підсвідомим.

Сподіваюсь, ніхто мене не засудить за такий специфічний підхід до вибору.

То ж саме Фейсбук нагадав мені про українського фантаста Володимира Владка. Він був для мене у дитинстві одним із улюблених письменників. Можливо, і ви відчуваєте радість від цієї зустрічі?

Планую поновити знайомство, переслухати "Сивого капітана". Читаючи цю книгу у дитинстві, уявляла головного героя  схожим на Капітана Немо із "20 000 тисяч льє під водою".

І в АІСТиній бібліотеці дещо є. Не всі твори, про які згадують автори публікацій, але скласти власну думку, тримаючи книги в руках, можна. Запрошую до бібліотеки )