В бібліотеці є достатньо великий фонд літератури для найменшеньких читачів. На жаль, використовую його останнім часом лише як ілюстративний матеріал. Із сторонніх читачів до нього звертались аж два роки назад Наталя Миколаївна Зорька та Олена Віталіївна Ткаченко.
Переді мною постало питання, що з цими тоненькими книжечками робити? Чи є необхідність і далі зберігати цю літературу, якщо нею мало хто користується? Чи корисні вони?
Самій вирішувати долю цих книг не хочеться, тому сьогодні запропонувала п’ятикласникам доєднатися до мене . Хто витримає довше двох раз, увійде до Експертної ради з дитячої літератури. Що маю на увазі?
Запропонувала учням подивитися на книги з точки зору стороннього експерта: в якому стані книжка, чи цікаві ілюстрації, чи можна книжку відреставрувати, чи можна рекомендувати?
Було 2 етапи. Спочатку працювали з українськими народними казками, знайомими з дитинства, а тому не треба було особливо вчитуватись. Але уважна Женя вирахувала, що не вистачає кількох сторінок. А наступний етап – дати експертизу літературним казкам та оповіданням. Тут хочеш-не хочеш, а сторінку-другу треба почитати, щоб зрозуміти, цікава книжка, чи ні.
Поки що це пілотний проєкт. Наталя Миколаївна вже бачить, як п’ятикласники читають, аналізують, готують виступи і розповідають учням початкової школи, намагаючись закохати їх у ті твори, які сподобались. Я боюсь так далеко заглядати. Мені те, що дехто з п’ятикласників захотів продовжити цю роботу – уже здається перемогою.
Ні на секунду не кривила душею, коли просила їх про допомогу. У нас, на щастя, дуже гарний фонд. І мені дійсно не вистачає часу перечитати все, щоб знати точно, чи варто рекомендувати ту чи іншу книгу.
Так що схрестіть за наш проєкт пальці, щоб усе у нас вийшло.
І, до речі, також можете приєднатися до нас. У нас книжок на всіх вистачить.
Немає коментарів:
Дописати коментар