Сьогодні – день народження французького письменника Даніеля Пеннака.
Бачте, вчуся вчасно заглядувати до Календаря знаменних дат. Розповісти про нього планувала давно. Аж тут подарунок долі – у нього сьогодні День народження. 81 рік. Нехай буде нам здоровий.
Те, що пропоную прочитати нижче, мало схоже на традиційну розповідь про письменника. Це буде розповідь про те, ЩО мене вражає в його творчості.
Багато хто з книгоманів знайомий з Пеннаком, навіть не підозрюючи про це. Тим, хто любить читати, фейсбук не міг не підкинути (бо мені таке щастя випадає з періодичністю раз чи два на рік) Декларацію прав читача. Оці знамениті 10 правил. Ну невже не читали? Невже не чули? Якщо ні – читайте зараз, вам обов’язково сподобається (додаю картинку).
До речі, мало хто звертає увагу, що в цьому маніфесті є одне застереження: "Ніколи не смійся з тих, хто не читає, інакше вони ніколи не візьмуться за книжку".
Насправді свою Декларацію Пеннак проголосив у книзі "Як роман" (1992 рік видання). Початок – щось схоже на батьківський щоденник, у якому батько роздумує, чому його син не любить читати. І це сталося в сім’ї, в якій батьки змінили своє життя ради того, щоб читати і переказувати сину перед сном цікаві історії.
Вкотре, перечитуючи роздруковану з інтернету російськомовну версію, не можу зрозуміти, чому книга Пеннака досі не перекладена українською.
Коли «Як роман» був написаний, тоді ще ні про які мобільні телефони і персональні комп’ютери з ноутбуками та інтернетом ніхто не чув. Альтернативною книзі тоді був телевізор. І стурбовані батьки (з цього починається книга) шукали вирішення, як відірвати дитину від цього монстра.
Дайте вгадаю, про що ви зараз подумали: «Вони, бідні, не знали, що чекає їх попереду». Але виходить, що діти, які виросли з телевізором замість книжки, вже виросли і зараз бідкаються, що їхні діти (чи онуки) замість книжки радше візьмуть до рук гаджети. (Не ображайтесь, будь ласка, якщо у вашій сім’ї не так). Цікаво, ЩО буде відволікати від читання нащадків нинішніх маленьких користувачів гаджетів? ЩО людство ще вигадає?
Може, саме в цьому криється відповідь, чому не перекладають «Як роман»? Тому що телевізором зараз нібито нікого не спокусити, проблема ніби сама собою вирішилась?
Якщо ви думаєте, що мені час закруглятися, вибачте. Не поспішайте, будь ласка. Розповідь про багатоплановість Пеннака - попереду… почекайте ще трошки.
Чому мені так кортіло розповісти про Пеннака? Повторюю, він дуже багатоплановий письменник, який здивує вас так само, як і мене.
Після знайомства з публіцистикою була дуже здивована, тримаючи в руках книгу для дітей «Ще той песик», яку написав наш герой. Знімаю шляпу перед видавництвом «Час майстрів». Все в ній яскраве: ілюстрації, формат, розмір шрифту. Все притягує око. Ще один плюс – переклад, треба запам’ятати ім’я того, хто його зробив (Ася Висинська). Ну, а сюжет книги… не відпускає. Дорослим я б навіть наполегливо пропонувала читати її для того, щоб знали, як не треба себе вести. Стосовно ж дітей… Мама, яка віддала мені цю книгу на експертизу, вирішила прибрати її з домашніх полиць. Дійсно, сцена у притулку для собак у Монако скарає серце кожному. Важка сцена, що там говорити. Можливо, якщо дітям дорослий читатиме цю книгу, він якось зможе уникнути важких дитячих переживань і перегорне сторінки.
Не знаю, маю порадитись з колегами, буде про що поговорити за круглим столом найближчим часом.
Про різноплановість ще не забули? Отже після публіцистики, після книг для дітей – Пеннак відкрився мені як автор – чого б ви думали? Детективів. І між іншим, дуже непоганих детективів. Вони об’єднані в цикл завдяки головному персонажу – Малоссену. Але це не Шерлок Холмс, не Ніро Вульф, не Перрі Мейсон і навіть не міс Марпл. Малоссен – людина, яка притягує нещастя на свою голову. З гарною періодичністю вони знаходять його, що Пеннак дуже гарно й описав. Не знаю, може врешті решт герой надоїв автору (або нещастя закінчилися J ), але цикл про Малоссена завершено.
Отут зупиняюся, щоб подякувати Пеннаку. Відтепер в мене є:
- Детектив (перший в серії).
- Книга для дітей «Ще той песик».
- І нова тема для досліджень.
Але про це іншим разом )
Дякую, що дочитали. Далі буде…
Немає коментарів:
Дописати коментар