СЕКРЕТИ ПРОФЕСІЇ

У розпалі прийом шкільних підручників і свій улюблений блог оце щойно відкрила.

В планах - розповідь про те, як шкільний бібліотекар використовує кожну можливість для промоції читання.

Не завжди, але досить часто беру участь у традиційному для АІСТа Параді вчителів на Святі Останнього дзвінка.

Я двічі робила акцент на книзі – у 2016 та у 2018 роках.  

Останній номер я придумала сама – і спочатку Ігор Йосипович поставився до нього досить скептично. Але несподівано для всіх номер «вистрілив». У мене була команда дітей-книголюбів, що зарання зайняли своє місце на майданчику. Їм нічого особливого робити не довелось. Вони по черзі – за віком та за зростом - вистроїлися за мною. У кожного із нас була книга. У найстаршого – мого похресника – найменша, у наймолодшої Полінки – найбільша книга. Вона якраз опановувала професію моделі і використала книгу взагалі для тренування постави. 

Ми кілька разів обійшли майданчик. Кажуть, що це було майже магічне коло.

Найголовнішу нагороду, крім гарних слів Ігоря Йосиповича, ми отримали від Ярослава Михайловича Девдери. Щоб дитині полюбилося читання, дорослі мусять показати це на власним прикладом і вести за собою

Календар АІСТиних дат _ тиждень котів

Чим запам'ятається закінчення 2023-2024 навчального року?

5 клас запропонував АІСТятам разом втілити свій проєкт, присвячений котам.

А котолюбів у нас багато, сама до них належу

І мені є дещо сказати кілька слів.

Також є дещо показати і запропонувати почитати

Книжка з грізною назвою "Остерігайтеся котів" французського автора Жіля Легардіньє насправді мила і добра. Але розповідати, про що вона, точно не буду, хіба що тоді, коли завітаєте до бібліотеки.

Онлайн-сервіси у роботі шкільного бібліотекаря

Минулої п'ятниці, 17 травня, я відвідала майстер-клас зі створення сучасних презентацій. Дуже цікаво, як і все, що пропонує Катерина Володимирівна Нарольська, консультант Центру професійного розвитку педпрацівників Вінницької міської ради. Вона куратор спільноти шкільних бібліотекарів.

І вирішила я підвести підсумки своєї роботи у створенні сучасних презентацій. Займалася на вихідні статистикою.

Почну з загального аналізу. Всього публікацій - 244, це - 245.

Із них лише 3 запозичені з інших ресурсів: два тести і вірш-листівка.

Весь контент, яким наповнений цей блог, зроблено мною. Підкріплюю свою заяву цифрами:

Genially -   72 проєкти: 1 гра, 4 презентації, 10 путівників, 57 інтерактивних листівок-плакатів

Learningapps - 51 гра

Canva - 16 проєктів: 8 фотоколажів та 8 презентацій

WordWall - 7 вправ

JigSaw Planet - 4 пазли

Prezi - 4 презентації

Emaze - 2 презентації

Powtoon - 1 відеоролик

Study Stack - 1 тренажер

Miro - 1 дошка

Ще створила блог спеціально для класу Олени Леонідівни Радомирської  у 2020/2021 навчальному році "Читаємо книжки Сашка Дерманського разом" 

Та набила руку при створенні 3 веб-квестів на ресурсі Google Sites.

Презентації в Microsoft PowerPoint також є - 10 проєктів.

Всього - 172 різноманітних дизайнів на 12 різноманітних онлайн-ресурсах. 

Схоже на "Хвали мене, моя губонько". І думаю, є за що. Зупинятись не планую, у мене є чималенький список ресурсів для вивчення та опанування. Зареєстрована на багатьох, наприклад, Padlet, але про ту роботу звітуватиму у наступному навчальному році.  

Дякую, що дочитали

ДЕНЬ ЧИТАЧА

Сьогодні, 24 травня, День слов'янської писемності і культури.

Книголюбам щастить на свята

9 серпня - неофіційний День книголюбів, започатковане у США та підтримане у світі

30 вересня в Україні святкують День бібліотеки

У четвертий понеділок жовтня за календарем ЮНЕСКО - Міжнародний день шкільних бібліотек

14 лютого - Міжнародний день книгодарування

3 березня - Всесвітній день письменника

2 квітня - Міжнародний день дитячої книги

23 квітня - Всесвітній день книги та авторського права  

Чого мені не вистачає?  

Міжнародного дня читача. 

Хочу подякувати усім читачам свого блогу, а особливо тому, хто кожного дня читає мої дописи )

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ _випуск 1

Актуалізація бібліотечних фондів – це процес, який проводить кожна бібліотека  України у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Добре мати під рукою документ, який спонукав до дій і на який слід опиратися бібліотекарю в своїй роботі. У мене він є, роздрукований і в електронному вигляді і носить назву «Рекомендації Міністерства культури та інформаційної політики України щодо актуалізації бібліотечних фондів у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України»

Рекомендації були оприлюднені на сайті МКІП (скорочена назва цього міністерства) 21 жовтня 2022 року. І  дуже часто можна зустріти посилання на документ, як, наприклад, зробила наш методист з бібліотечних кадрів на сайті «На допомогу шкільним  бібліотекарям» (дивитись п.19)

Але, на жаль, це посилання чомусь перестало бути активним і не тільки на сторінці нашої вінницької спільноти шкільних бібліотекарів. Я не знайшла жодного. Можливо, тимчасово, буду відслідковувати.

Хочу попередити про існування в інтернеті ще одного документу під такою назвою, але його текст  відрізняється від того, що оприлюднений на сайті МКІП.

Вважаю, що дуже важливо бібліотекарю мати посилання на документ саме від Міністерства культури, тому ділюся своєю «знахідкою».

Текст рекомендацій на сайту Міністерства культури є, але не у вигляді файлу, який раніше можна було завантажити у форматі  PDF, а в тексті новини від 21жовтня 2022 року.

Щоб дізнатися, як процес актуалізації бібліотечних фондів проходить в АІСТиній бібліотеці, слідкуйте за новинами нашого блогу. 

Далі буде...

Білі плями в українському книжковому просторі

Вчергове впорядковуючи українську дореволюційну літературу, опиняюсь з явищем, якому поки що не можу дати назву.

Слідкуйте за руками. Прикладаємо пальчик до першої книги на поличці української класики в АІСТиній бібліотеці, умовно, звичайно.

Це – Васильченко.

Наступна - Вовчок

Ведемо пальчик далі. Дійшли до букви «Г».

Глібов, Грабовський, Гребінка, Грінченко.

Наступна буква «Д». Є одна книга, тобто один автор.

 Дніпрова чайка.

Зафіксували і рухаємось далі.

Буква «Е» - немає авторів, прізвище яких починається з цієї букви.

Буква «Є» - немає.

Букви «Ж», «З», «І» - відсутні. (Букви «Й» та «И», звісно, до уваги не беремо, а збірка творів М. Йохансена, якби вона була в АІСТиній бібліотеці, потрапила б до відділу української літератури 1917-1991 років).

Зате кількість авторів на букву «К» - вражає. Золотошукачі сказали би: «Клондайк». І які імена!

Карпенко-Карий

Квітка-Основ’яненко

Кобилянська

Котляревський

Коцюбинський

Кропивницький

Куліш

У її формуванні, як і всього АІСТиного бібліотечного фонду, величезну роль зіграв і продовжує грати випадок. Тому вирішила я за допомогою двох перших томи з п’яти «Української літературної енциклопедії», які є в моєму розпорядженні, провести дослідження. Мала на меті перевірити, наскільки повним наше зібрання, чи не «загубилися» українські класики.

З олівцем в руках літера за літерою, сторінка за сторінкою гортала енциклопедії.

Маю надію, що на АІСТину полицю колись-таки потраплять твори, наприклад,  Григоровича-Барського, Гулака-Артемовського, Драгоманових. Може, чиєсь ім'я прогледіла, може, чиєсь ім'я не потрапило до цих енциклопедій (їх роки видання 1988 та 1990), може, на нас попереду чекає велике відкриття.

Повертаюсь до початку свого посту. Чи не погодитеся ви зі словом «феномен»?

 

 

Жанрово-тематичні різновиди сучасної прози для дітей _ випуск 2

Вперше заявила про цю тему 6 лютого 2024 року, коли відповіла на читацький запит. І відтоді продовжую вивчати з великим задоволенням, коли дозволяє час. Саме зараз написати про жанри і теми дитячої літератури  підштовхнула книга "Як виховати читача", про яку розповідала вчора. 

Я багато прочитала дослідницької літератури, але не є професіоналом. Лише знайомлю  вас зі своїми спостереженнями. Розпочала зі статті одного із наших професіоналів, Лілії Овдійчук .

А для порівняння наведу тематику дитячого читання, яку запропонували  авторки книги "Як виховати читача" Памела  Пот та Марії Руссо. Завжди цікаво бачити погляд на звичні нам речі з іншого кута. 

Це не означає, що наш погляд неправильний, а їхній кращий. 

Зовсім ні. Американки згадують і про книжки-картинки, і про графічні романи, і про нон-фікшн, і про фентезі, і про книги для любителів реальності. 

А ще не втримаюсь, поділюсь своїм спостереженням, яке до заявленої теми зовсім ніякого відношення немає. Про те, як багато може сказати про смаки людей те, про що вони не згадують. У їхній книзі до жодного списку рекомендованої літератури не увійшли Террі Пратчетт, Нілл Гейман і, саме цікаве, Джоан Роллінг. 

Хоча Гаррі Поттер згадується. 

Фраза "Ваша дитина прочитала Гаррі Поттера, й тепер ніщо не може дотягнутися до його рівня. Але життя існує навіть після Гаррі!" - мені каже, що діти Памели та Марії "Поттеріану" не читали.

На цьому у мене все, поки що все. Дякую, що дочитали

ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА

Настала черга нової рубрики. Назву їй дала книга американок Памели Пол та Марії Руссо "Як виховати читача". 

Фактично це інструкція для батьків. Якби моя воля, обов'язково додала її до кожного пакунка, який отримує сім'я (незалежно від країни) після народження дитини. Читача можна і треба виховувати з пелюшок. 

За аргументами прошу звертатись до першоджерела, тобто до книги. 

І я маю експертну компетентну думку людини, яка цю книгу і в руках не тримала і навіть не знала про її існування. Моя подруга й колега самовіддано допомагає дбати доньці після народження її дитини. Внучечці вже півтора рочки й оповіді про першу посмішку, перші емоції, перші кроки поступово змінилися на оповіді про перші книжки. 

Хочете вірте - хочете не вірте. Десь більше половини порад, якими американки поділились у першому розділі книги про читання немовлятам, моя подруга вже втілила в життя. Може, їй підказав досвід учителя молодших класів, може, її досвід як мами двох дівчаток показав себе. Або інтуїція?

А кому ще може бути корисна ця книга?

1) Бабусям та дідусям. Історія моєї подруги доводить, що те, на що не вистачає сил у батьків, могли б робити люди старшого покоління. Нагадаю, що перша моя публікація під такою назвою була присвячена саме досвіду наших АІСТиних бабусь.

2) Звісно, бібліотекарям. Хоча на перший погляд, це зовсім не очевидно. І треба провести велику домашню роботу, щоб книга принесла користь  як фахівцю. Проживаю саме цей етап, і  воно того варте

3) Видавцям та перекладачам України. Вони працюють на "відмінно", у мене зовсім немає до них претензій, ні в якому разі. Але авторки так "смачно" описують книги,  що у мене просто-напросто течуть слюнки, як би то було цікаво їх прочитати. Може, якось і складу список того, що перекладено і того, що варто було б перекласти, коли буде час.

Я не сказала, сподіваюсь, ви побачили на фотографії, що Памела Пол та Марія Руссо - редакторки газети "The New Yort Time". Памела працювала завідувачкою відділу дитячої літератури. Думаю, видавці в черзі стояли, щоб вручити їй свої книги для можливої рецензії!   

4) Дослідникам дитячої літератури. Але щоб не перевантажувати читачів, зараз зупинюсь, продовжу завтра. Сподіваюсь, буде цікаво не тільки мені )

Дякую, що дочитали.

P.S.  "ArtHuss", якому належить честь бути ідеальним (варто було б поаплодувати) видавцем цієї книги, строго попереджає, що "усі права захищено, жодну частину цього видання не можна відтворювати, зберігати в пошуковій системі або передавати в будь-якій формі та будь-якими засобами: електронними, механічними, фотокопіювальними чи іншими - без попереднього письмового дозволу власників авторських прав"

Я не просто копіюю, я популяризую!

 

Я РОЗПОВІМ ВАМ про...

... «Національний проєкт: пишемо есе»

Відвідувачів та гостей бібліотеки часто попереджаю: «Будьте зі мною обережні. Можу  «заговорити» вас». І  завжди питаю, скільки у них вільного часу в запасі. Напевне, й блог веду, щоб виговоритися.

Приготувала для презентації рубрики «Я розповім вам про…» смачну та дуже корисну для школи історію. Про «Національний проєкт: пишемо есе».

Чи знає хто з українських освітян, що в 60-ті роки в американській освіті стався переворот? В той час, коли радянських дітей вчили писати перекази та твори, десятиліттями американських учнів вчили писати есе.

Вчили  висловлювати свої думки,  підкріплювати їх аргументами з публіцистики  та художньої літератури,  вибудовувати ланцюжок  причини ти наслідків. А головне – не боятися це робити. Не використовувати шпаргалки, не красти чужі думки, не плагіатити.

В Україні це не кожен дорослий таке зможе. І не кожен учитель може навчити цьому своїх учнів. Тому маємо результати ЗНО, як, наприклад, у 2019 році, коли 52% випускників не навели приклад з літератури чи інших видів мистецтва, 31% отримали 0 балів за критерієм «Аргументи», а 60% - мали серйозні порушення логічності, послідовності й несуперечливості викладу.

В Україні, можливо, тема написання есе піднімалась і раніше. Але так комплексно і маштабно, як це зробила  команда ГО «Смарт освіта» на чолі з керівницею Галиною Титиш – думаю, вперше.

Вони задумали навчити писати есе всіх, і дорослих і дітей. В першу чергу тих дорослих, що працюють з дітьми. Маю на увазі, звичайно, вчителів, вчителів з усіх навчальних предметів. І підготовили методичні матеріали та розробки.

Обмежень немає. Кожен може відкрити сайт і почати вчитися. Я  також вчуся, це мені дуже згодилося в роботі над блогом

Далі  передмови поки що не пішла. Вирішила відкласти процес навчання на літо. Але й передмова мене багато чому навчила. По перше, в мене щезнув  бар’єр та страх перед чистим аркушем,  я вже більше не боюся. По друге, знаю, як почати працювати, і знаю, що це легко зробити. В передмові розповідається про два різні підходи до підготовчого етапу. Мені здається, що вдало їх об’єднала. Було би цікаво з кимось обмінятися враженнями.

Дякую, що дочитали

Про булінг _ читаймо класику

 Булінг – болюча тема для сучасного суспільства. На цю тему пишуться книги і проводяться семінари.

За мого радянського дитинства такого слова не знали. Явище, звичайно, було. Воно надзвичайно трагічно і яскраво описано в «Опудалі» Володимира Желєзнікова. В нашій бібліотеці є український переклад Ганни Пашко. Але навряд чи зараз, під час війни, чи  після її закінчення українські батьки та вчителі будуть звертатися за досвідом до російського письменства, навіть якщо цей досвід радянський. На перегляд прекрасного фільму «Опудало», знятого прекрасним режисером Роланом Биковим, неодмінно накладеться наш досвід війни. Ми будемо шукати там витоки звірства та нелюдського ставлення до подібних собі. 

Хоча булінг немає національності і кордонами однієї країни не обмежується.

АІСТиній бібліотеці бракує сучасних книг на цю тему.  Що ж тоді можу запропонувати колегам?

Для початку – дві книги.

Почну з мого улюбленого Віктора Близнеця, з його повісті «Женя і Синько», виданої у 1974 році. Згадую про рік видання не випадково, книга писалася у часи, коли – як пише Вікіпедія – існувало неписане правило, що читання трагічних творів шкідливе для дитячої психіки. 

 Головну героїню Женю час від часу переслідує однокласник Бен з товаришами. Вони живуть у сусідніх будинкам, у них спільний двір для ігор, і Женя охоче приєднується до хлопчачих війн. Товаришам Бена це не подобається, але їх дивує, що той ніби пасує перед дівчиськом. Зате у школі Жені перепадає інколи від Бена та й після уроків його банда не проти поганяти дівчинку, вигукуючи образливі слова.

Але Близнець чітко дає зрозуміти, що Бен просто-напросто симпатизує Жені.   Хтось скаже, що таку поведінку  переслідуванням не назвеш.  

Тому відкладаємо повість «Женя і Синько» і розпочинаємо перечитувати «Дивовижні пригоди у Лісовій школі» Всеволода Нестайка. Ще одне поле для досліджень і привід поговорити про булінг.

 Все в школі ідеально: вчителі та учні. Але є один  класичний хуліган Вовчик Вовченко. У першій книзі «Сонце серед ночі» він робив життя своїх однокласників по Лісовій школі нестерпним, до всіх чіплявся, всіх дражнив, з усіх глузував. І куснути за вушка чи хвіст міг. Найбільше потерпали зайчик Кося Вухань та їжачок Колько Колючка. Але саме вони прийшли на допомогу Вовчику, коли той потрапив у халепу, коли потрапив у рабство до шакала Бацили. Бацила мало не зробив із нього злодія. Історія закінчилася добре, і Вовчик ніби-то розкаявся, пообіцяв ніколи більше так не робити. Однокласники були добрими і все йому пробачили.

Але далі ставало все гірше. Вовчик подружився із лисеням Рудиком Лисовенком. Вони стали сильніші  і показали себе у повній красі, коли у їхньому класі з’явився новенький, котик Вася Кицин. Третя книга пригод «Секрет Васі Кицина» вважаю ідеальною для розмови про булінг. І вас,  дорогі читачі, прошу бути уважними. Все, як книжка пише. У класі з’являється новенький, руденький котик. Дівчаткам сподобався, тому що був пухнастим і гарненьким. Вчителі були в захваті від його навчальних успіхів. А це дратувало Вовчика та Рудика ще більше.

Позиція жертви та його переслідувань зрозуміла. Але в кожному конфлікті є ще трєтя сторона – глядачі. І тому вважаю, що 3 книга ідеально розписує, як говорити саме з глядачами.

Для прикладу.

Головні герої Колько Колючка та Кося Вухань натерпілися від Вовчика найбільше (перша книга), вони знають на своїй шкурі, як це образливо. І що вони роблять, коли у такому становищі опиняється новенький Вася Кицин? 

Не всі однокласники Васі так себе ведуть. Є ті, діють рішучіше і стають на його захист, що підтверджують подальші події казки, але тут ставлю крапку, дорогі читачі, щоб не нав'язувати своє бачення.  

Пошуки продовжуватиму. 

Дякую, що дочитали.

КНИГА ГЕРОЇВ НАШОЇ КРАЇНИ _ випуск 2

для  дорослих           для дорослих          для дорослих          для дорослих          для дорослих  

Книга героїв України пишеться у нас на очах. В ній багато героїчних сторінок. А є такі, які неможливо читати без сліз.  Ось тому і звертаюсь до дорослої аудиторії. І вам буде непросто, а дітям тим більше. Дітей побережемо. Подорослішають – прочитають. Завдання дорослих – зберігати пам’ять.

Ми знаємо, що в лавах Збройних сил України разом з українцями воюють громадяни інших країн. І вони також, на жаль, несуть втрати. Їх імена відомі. Хтось веде в Вікіпедії перелік. Ми, українці, маємо про нього знати, пам’ятати і бути вдячними їм та їхнім родинам. Це найменше, що можемо зробити.

Вікіпедія упорядковує наші знання. Вона розрізняє Міжнародний легіон при ГУР МО України  та Інтернаціональний легіон територіальної оборони Україн  кожному із них присвячена окрема сторінка. Спільним (це моє припущення) є список втрат Список іноземних добровольців, загиблих під час російського вторгнення в Україну.

Починається ця стаття Вікіпедії посиланням ще на одну сторінку, імена якої також мають бути у Книзі героїв: Список іноземних добровольців, загиблих під час проведення АТО та ООС.

Я поспішила, коли сказала, що їх імена відомі. У 50-ти (із 374)  імена не вказані, навіть деякі позивні утаємничені. 

 

У 95-ти імен зазначено, що місце загибелі невідомо.

 

5 (крім 374) є пропалими безвісти: серб, двоє білорусів, іспанець та англієць.

 
І не всі загинули на фронті.  Громадянка Великої Британії, волонтерка Кетрін Мельничук (327) була знайдена мертвою у Києві.

 
Першим загиблим став Томаш Рибачек, чех, волонтер. Прибув в Україну 28 лютого 2022 року, загинув 2 березня поблизу Макаріва.

 
Є жінки, крім Кетрін Мельничук: росіянка Ольга Сімонова (запис 76),  Маряна Тряско - громадянка Італії (запис 81), бразильська фотомодель Таліта до Валле (запис  51), американка Юлія Нельсон Войтович (запис 204), іспанка Емма Ігуаль (запис 255), англійка Тетяна Міллард (запис 275), німкеня Діана Вагнер Савіта (запис 336)  

 
ВІк  - від 20 до 65 років (найстарший, здається, німець Юрген Хансен (запис 153)

 

Деякі загиблі воїни служили в інших військових підрозділах ЗСУ

 

А ще б я звернула вашу увагу на те, як лідери різних країн реагували на те, що керівництво нашої країни та посольства України намагалися залучити їх громадян до Інтернаціонального легіону (це у другій статті)

Пом’яніть добрим словом і зберігайте вдячність людям, які віддали своє життя за свободу нашої України.