АКТУАЛІЗАЦІЯ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ _ випуск 4

 Треба швидко написати про ці дві книжечки, бо знову від мене сховаються. Таке враження, що вони живуть своїм власним життям і не хочуть, щоб про них знали. Протягом року було у мене спроб 5 розповісти про актуалізацію бібліотечних фондів на їх прикладі, а коли приходив час надати докази їхньої корисності і необхідності  - ховаються

Отож, почнемо.

 

Не поспішайте осуджувати мене за те, що досі не позбавилась отієї, що зліва, а дочитайте до кінця, будь ласка.

Ці дві книжечки – вірші Романа Кухарука (1993 рік видання) і збірка поезії юних поетів «Первоцвіт» (видання 1984 року) – зберігались у фонді «Поезія для найменшечких» – відповідно під буквами К та П. 

Коли ж настала черга порядкувати в ньому, коли дійшла до «Первоцвіту», вже готова була відправити до ящика з макулатурою. А потім почала гортати книжку - і передумала.

Що ж мене зупинило?

Малюнок лелеки, вірш про лелек й вірші Романа Кухарука.

Моя пам’ять одразу ж здала коротенький тест на увагу: «Чи не цього Романа Кухарука яскраву й гарну книжечку «Йой» щойно тримала в руках?». Спойлер – цього. Допомогла Вікіпедія: український поет Роман Кухарук, автор збірки віршів «Йой», зростав у селі Зелений Гай Чернівецької області, звідки родом його мати.  А що написано дрібненьким шрифтом під іменем поета? Будь ласка, збільште фото.

Далі – більше. Бачу ім’я Юрія Бедрика. Книг його у шкільній бібліотеці, на жаль, немає. А цікава інформація про нього – є, на щастя ) Дякую за неї проєкту #ЖивіПисьменники.

То ж почав вимальовуватися у мене цікавий смачний проєктик: пошерстити в інтернеті вечір-другий, чи зможу відшукати інформацію про інших учасників цієї збірки. Всього там є 19 імен. Цікаво ж, як склалася їхня поетична доля.

А що робити з «Первоцвітом»?

Вилучаю його з дитячого фонду і додаю до книг, присвячених вивченню української літератури. Там вона буде чекати на тих, хто цікавиться, як зростали наші поети.

Ось такі у мене будні актуалізації бібліотечних фондів, яку проводжу за Рекомендаціями Міністерства культури та інформаційної політики України щодо актуалізації бібліотечних фондів у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України

ПОЛИЦЯ для МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Про те, що книга Юрія Нікітінського «Дивні пригоди (не)дивної вчительки» подобається дітям, навіть не сумнівайтесь. Перевірено - і не один раз.

Вона дещо перегукується з «Веселими пригодами шкільних учителів», але зовсім по іншому побудована і оформлена, хоча гумору в ній теж багато. Більше 30 веселих історій про Тамарочку Петрівну, яка і є тією (не)дивною вчителькою. Вони невеличкі, в основному на пів сторінки. Це дуже зручно дітям, які не можуть одразу подужати довгі тексти і яким важливо дочитати до кінця історії. 

В даному випадку маємо ще й авторитетну думку психологині: "Маленька дитина чи не щодня стикається зі свідченнями своєї слабкості... Саме тому навіть дуже маленьких дітей веселить і приваблює, коли дорослий на деякий час відкидає свою "верхню" авторитетну позицію, і раптом як дитина грається або поводиться по дитячому".

І в цих словах психолога є відповідь на питання, чому ця книга буде корисна дорослим, чого вони зможуть навчитися.

В нашій школі, чесне слово, доводилось чути такі звертання колег один до одного «Оленочко Леонідівно» чи «Наталочко Миколаївно». Сама чула, як діти питали:  «Міс Лілічка, можна до вас?». Наша школа рухається в правильному напрямку, так? ) Колись Надія Семенівна Вітковська, безумовний авторитет для нашої школи, сказала: «Діти люблять молодих».  

То ж вам, юні майбутні педагоги,  і карти в руки ). 

АІСТина бібліотека - це...

... місце зустрічі випускників )

До дня Зустрічі з випускниками розповім таке.

За багаторічною традицією це свято відбувається в першу суботу лютого. Ще за 2 роки до повномасштабного вторгнення через карантинні заходи ми вимушено від такого формату зустрічей відмовились. Коли школа відновила свої заняття в очному режиму у вересні 2020 року, однією з умов було обмеження відвідувань. До школи заборонялось зайти навіть батькам. Звичайно, за таких умов АІСТ вимушений був відмовитись від багатьох традиційних загальношкільних свят, а також  і від неформальних зустрічей у школі, для яких раніше ніяких обмежень не могло і бути.

А в мене є фотодокази того, що вони, зокрема, відбувались і в бібліотеці.

Найперша світлина – зроблена навесні 1998 року. Паша Степаненко - випускник 1994 року – був нечастим гостем школи. Мені здається, що це останній його візит в АІСТ (скажімо так, останній відомий для мене). 

Друга і третя світлина – із  зустрічі 2004 року. На одній зліва від мене – Костя Пахомов, справа Тіма Рябовол і Сергій Шувалов, мої учні. А на диванчику ми з Нінулею Степаненко. (Так, ви не помилились, це інше приміщення)

Після 24 лютого 2022 року очні навчання поновились далеко не одразу, обмеження від карантину зникли, але проводити великі зустрічі і сповіщати про них на широкий загал ми поки що не наважуємось. А от ініціативу випускників прийти до школи підтримуємо і завжди раді їх бачити. Наймолодших, 2025 року, випускників Ірина Борисівна, класна мама, привела до бібліотеки на зустріч з міс Лілею, де з задоволенням послухала їхні розповіді про нове студентське життя і я )

Ще й здогадалася зробити кілька знімків собі і школі на згадку )

АІСТорія

За кращих часів наша школа б зараз готувалася до Зустрічі випускників.

Колись ми обов’язково відновимо цю традицію. А зараз дуже важливо прислухатися до того, що необхідно нашим випускникам на фронті. Миколі Савєльєву (випуск 2007) та його побратимам потрібне нове авто.

Ми ж знаємо, що робити, так?

Таємниці, пригоди і загадки в художній літературі

Писатиму по гарячих слідах. Якщо я помиляюсь, так і скажіть.

Це ж очевидно, що до книжки, в назві якої є слова «таємниця», «пригода», «загадка» або їхні похідні на кшталт «таємний» або «пригодницький», рука потягнеться охочіше? Так? Чи це мені тільки здається, бо самій подобаються таємниці і пригоди?

А тому вчора вирішила зробити маленьке дослідження: «В назвах скількох книг зустрічаються ці слова?» Додам важливе уточнення – в книгах АІСТиної бібліотеки. Тому ви не зустрінете тут «Таємничого саду» Френсіс Г. Бернетт, на жаль.

Спочатку, чесно кажучи, мене цікавили тільки ТАЄМНИЦЯ і ТАЄМНЕ. Але перша ж виписана назва заставила мене розділяти на дві колонки ТАЄМНИЦІ  і  ПРИГОДИ.

В цьому так званому моєму дослідженні не вистачає одного. Я не підрахувала загальної кількості книжок, серед яких робила аудит. А ще цікаво порівняти, як обирали ці слова письменники 19, 20 і 21 століть, хто більше. А ще цікаво буде попрацювати з літературою для дорослих, і з книгами науково-популярного жанру. Але це вже іншим разом.

Скажу більше. У мене навіть з’явилася ідея літературної гри. І про це теж іншим разом поговоримо.

Щодо аудиту… Працюючи коло полиць і вишукуючи ТАЄМНИЦІ  і  ПРИГОДИ, фактично побачила батл. Тому що це лише наприкінці ПРИГОДИ вирвались вперед. А між тим деякий час ТАЄМНИЦІ  лідирували. Десь на десятій позиції зрівнялися. Важко в це повірити, еге ж?

І якщо вже на те пішло, час потратила не даремно. Ця інформація знадобиться ще для однієї справи, про яку теж розповім іншим разом, і можливо, дуже скоро.

 Дякую за терпіння. Далі буде… 

P.S. Забула про слово ЗАГАДКА. Зустрілося мені лише в назві однієї книги.

УЛЮБЛЕНЕ МІСЦЕ для ЧИТАННЯ _ випуск 6

Запитала читачів про їхнє улюблене місце для читання  6 травня 2024 року, а Мирослав Дочинець відповів на нього 10 січня 2026 року. 

Не мені персонально на цьому блозі, звісно ), а в коментарях до свого посту на фейсбуці від 10 січня цього року. 

Він написав, що все життя читає тільки лежачи. І хтось із підписників запитав, чи не казала йому мама, що то шкідливо? Відповідь письменника була лаконічною: "Це неправда".

Оце по нашому, так? Ви теж належите до тих, хто любить почитати в ліжечку перед сном?

Ірино Борисівно! З Днем народження!

 Дорога Ірино Борисівно, вітаю Вас з Днем народження. Наші з вами розмови за круглим столом дають мені дуже багато натхнення у роботі з блогом. Тут часто згадується ваше ім’я. Тому й привітати хочу саме на цих сторінках.

Може, хто не знає, з задоволенням нагадаю АІСТину легенду: якщо 3 лютого народиться хлопчик, у нього буде троє синів; якщо – дівчинка, у неї буде троє дочечок. Можна сказати, що ви з Володимиром Михайловичем Синіциним й дали життя цій легенді. Але маємо підтвердження від Олени Леонідівни про її родину, значить, є щось магічне у цифрі 3.

Вітаю вас, всю вашу славну сім'ю, а особливо тих, кому ви дали життя -  з такою важливою подією.

Дорога Ірино Борисівно, ми ще не бачились у цьому році, то ж нетерпінням чекаю на продовження наших зустрічей у бібліотеці. Є у мене кілька цікавих історій. Однією з них поділюся зараз, і ви зрозумієте, як давно хочеться це зробити. Кажуть, що у Біблії вираз «Не бійся» згадується 365 разів – по одному на кожен день. 

Нещодавно, переглядаючи шкільний архів, знайшла запис в одному із протоколів 2012 року, де Ірина Борисівна розказує, як на початку своєї роботи в АІСТі вона часто зверталася по допомогу до керівництва зі словами «Я боюсь», бо тривожилась за дітей, за батьків, за клас. І завжди чула у відповідь «Не бійся».

 Оцьому «Не бійся» ви, показуючи приклад,  зараз вчите нас.  

Задумала я написати історію Хору Тамбовського і почала збирати матеріал з простого перепису його учасників. У вас – рекордні 15. Неймовірно вдячна вам за співпрацю: 15 раз ви довіряли мені і дарували свою підтримку у тій нелегкій справі.  

Це свідчення й вашої надійності - якості, надважливої у кожній роботі, а особливо у роботі з дітьми, маленькими і великими.  Додаю ще освіченість, артистизм, творчість, дар слова, любов до дітей, сміливість і, звичайно, гумор. Ви -  справжня леді.

Дуже тішуся тому, що ми з вами маємо одне захоплення на двох – любов до книг і до читання. Це забезпечує нам постійний привід для зустрічі за круглим столом.

Чекаю на них з нетерпінням )

 

ПОЛИЦЯ для БАТЬКІВ _ випуск 2

На Поличку для батьків сьогодні ляже історія з життя. З життя моєї подруги і колеги, чия дитина вчиться у нас в школі.

Десь за кілька тижнів до 6 грудня вона попросила роздрукувати їй пустографку, одну з тих, які з’являються в інтернеті напередодні Дня Святого Миколая. Але не для того, щоб його мала за зразок дитина. Навпаки, лист мав бути написаний самим Святим Миколаєм. І мав на меті натякнути сину, що подарунки Святий Миколай так просто не роздає, що треба прикласти зусиль і надати йому приклади хорошої поведінки, бо є всі шанси отримати різочку.

Моя подруга хотіла трошки приструнити свого малого, і тому лист мав зіграти певну педагогічно-виховну роль.

Яким було закінчення цієї історії - знаю, але вам не розкажу )

А вам, дорогі батьки, вирішувати, чи брати приклад з моєї колеги…