РАДЯНСЬКЕ МИНУЛЕ _ випуск 6

У мене є книга Вадима Скуратівського «От із такого ми світу», яку видало київське видавництво «Дух і літера» у 2024 році. В анотації сказано, що вона створена на основі його усних розповідей. Перша – «Щодо моєї статті “Шевченко в контексті світової літератури”».

Щоб ви розуміли: за  статтю про Шевченка, яку ми зараз можемо прочитати у вільному доступі в інтернеті, в 1978 році автора фактично позбавили засобів для життя. Коли близька Скуратівському людина прийшла запитати, за що того звільнили, їй відповіли: "Перебільшив значення Шевченка". Ви тільки вдумайтесь: "Перебільшив значення Шевченка"!

А ми можемо спокійно завантажити  і прочитати її (там, можливо, забагато реклами, але не смертельно).

16 грудня 2024 року сайт «Читомо» розмістив публікацію, де відомі письменники, критики, літературознавці відповідали на питання, які культові книжки потребують перевидання? 

Так, статтю Вадима Леонтійовича ми можемо спокійно відкрити, прочитати і за необхідності завантажити. Але ж якомусь видавництву можна її надрукувати - нехай у складі подібних, бо вона невеличка, на 6 сторінок.

Не мені тягнутися за відомими митцями, можу тільки йти по їхніх слідах, тому вважайте мій пост спробою нагадати про статтю Скуратівського. І при можливості – видати. Вона того варта.

ІГРОМАНІЯ _ випуск 23

 Спробуйте пройти лабіринт і нехай вас веде Садок вишневий коло хати.

Це тільки здається, що легко і просто…

А потім – переходьте за лінком і спробуйте створити свої варіанти.

наша ШЕВЧЕНКіана _ до Дня народження Великого Кобзаря

ШЕВЧЕНКіаною називаю зібрання матеріалів, присвячених Тарасу Григоровичу Шевченку.

Книги про великого українського поета, які є в нашій бібліотеці, не перетнули межі 2000 року і деякі  навіть дуже-дуже пенсійного віку – 1958 року видання. Зрозуміло, що готували їх в Радянському Союзі до 145 річчя поета. . 

Але в цілому наша бібліотека має непогане зібрання книг про великого Кобзаря. Для такого невеличкого фонду, як наш, маємо чим пишатися. Цінні фотоальбоми з репродукціями митця. Є "Тарасові шляхи" Оксани Іваненко. Є фундаментальне видання "Доля". Є книги, які змогли дістатися українського читача лише зі здобуттям незалежності, наприклад, книги Дмитра Чуба, Павла Зайцева. 

Дуже цікаво гортати в руках книгу "Пам'ятник Шевченкові у Вашингтоні", видану в Америці.  Немає змоги взяти кожного за руку і показати все зібрання. За допомогою віртуальної виставки «АІСТина Шевченкіана» можу це зробити.

Звичайно ж, найсильніші враження все рівно виникають, коли тримаєш в руках книгу.

Чекаю в гості )

В путівнику останнім шостим пунктом є ОНЛАЙН-РЕСУРСИ. Ви зараз в інтернеті, то ж спробуйте пройти за лінками. Вибачте за рекламу, якою щедро двоє з трьох сайтів щедро вкриті, але воно того варте, повірте.

Про булінг _ випуск 6

Знаю, що Валентина Мержиєвська поганого не порадить. А тому мене зацікавила і розмова про булінг у Беркошко і згадка про фільм «Булер». Зацікавила мене й книга «Вівальді». Звичайно, одразу ж розшукала її в онлайн-книгарні.

Зате є одна книга, яку можу вже зараз тримати в руках і рекомендуватиму тим, кого цікавить тема булінгу. І вона є у нашій шкільній бібліотеці. Рука одразу потягнулась до неї після знайомства з постом Мержиєвської.

Про авторку, Настю Мельниченко, писала (даю лінк) 1 травня 2025 року. Відтоді дещо змінилося: в АІСТиній бібліотеці з’явилася книга «Зрозуміти (і здолати) булінг: дізнайтеся про булінг більше, щоб його стало менше».

Дуже-дуже рекомендую. Вона не для  швидкого читання, хоча написана просто і доступно і читається легко. Авторка точно знає, що треба кілька разів повторити, на що звернути увагу. І який гачечок закинути, щоб зацікавити, - теж дуже добре знає. Втримати увагу вона точно вміє.

Поставлю собі особисто плюсик, що йшла вірним шляхом, коли вишукувала приклади булінгу на сторінках дитячих книг. Ви здивуєтесь, в якому творі української літератури ХІХ століття є зображення класичного булінгу!

Тож пропоную йти паралельними шляхами:

·      Шукати, дивитися фільм «Булер», який порадила Вхалентина Мержиєвська

·      Шукати і читати книгу «Вівальді» (вибачте, її у нас немає)

·      Читати і вивчати книгу із нашої бібліотеки «Зрозуміти (і здолати) булінг: дізнайтеся про булінг більше, щоб його стало менше»

І запрошую до обговорення за круглим столом у бібліотеці

ІЛЮСТРАТОРИ - ЧАРІВНИКИ книг для дітей _ випуск 9

Привчаю себе говорити не дитячі книги, а книги для дітей. Так чіткіше вимальовується предмет для розмови. Дитячі книги - книги, написані дітьми. 

Але це не вступ, це відступ )

Нарешті я привела до одного знаменника, тобто путівника, свої публікації про ілюстраторів-чарівників. Саме так, а не інакше називаю тих, хто працює з творами для дітей. Їх успіх - це на 50 відсотків робота художника, а може, й більше. Зі своїм твердженням ломлюся у відкриті ворота, але менше з тим...

Познайомтесь, будь ласка, з новою версією Віртуальної галереї "ІЛЮСТРАТОРИ-ЧАРІВНИКИ".

Щоб привести її до ладу, відсунула у бік всі свої справи, у тому числі пост про поповнення нашої колекції шедеврами Володимира Голозубова та Вікторії Ковальчук. 

Не менше чим писати статті для блогу, люблю систематизувати та порядкувати файли. Давно визрівала ця робота, і є в мене стійке відчуття, що когось забула. Обіцяю надолужити...

ЗАКРИТІ ФАЙЛИ _ Ліна Жутауте «Фердинанд і Пух»

 В моїх «Закритих файлах» поповнення. Завдяки Риточці Мисловській маю відскановану копію книги Ліни Жутауте «Фердинанд і Пух». Дуже славна книжечка, дуже.

 Я проковтнула її за один день. Колись, можливо, якщо встигну, замовлю і для себе. Вона 2018 року видання, і є не на всіх сайтах. Знайшла в двох онлайн-книгарнях.

Гортаючи сторінки інтернет-магазинів, побачила у продажу комплект дуже славних книжечок Ліни Жутауте про дівчинку Кіку-Міку.

А от якщо натрапите на сайтах згадку про біографію цієї литовської письменниці, не вірте. Жодна, ну добре, більшість онлайн-книгарень ніяких даних про Ліну Жутауте не дає.

Знайшла згадку про неї на сторінках одного з литовських блогів. Скористалася Google-перекладачем і дізналася про неї таке:

Вона живе у литовському місті Шяуляй, де родилась, виросла, отримала освіту, стала художником, а потім почала писати для дітей. І зараз вона автор багатьох бестселерів. Цикл про дівчинку Кіку-Міку росте. Героїня стала улюбленицею дітей багатьох країн, тому що книги перекладають і досить активно.

На рішення стати письменником її надихнули пес і кіт, які живуть разом з нею. Так з'явилося оповідання-казка «Фердинанд і Пух». Цю книгу проілюструвала книгу сама Ліна Жутауте.

Який висновок?

Якщо є можливість – придбайте, поки не пізно. Якщо вже пізно – спробуйте домовитись з третьокласницею Риточкою, їй повезло, бо колись «Фердинанда і Пуха» отримала в подарунок.  І на крайній, самий крайній випадок – зв’яжіться зі мною. Це, звісно, якщо у вас є читацький формуляр АІСТиної бібліотеки. Це на крайній випадок. Тримати в руках паперовий варіант - велике задоволення, не відмовте собі в цьому.

До зустрічі.

 

Всесвітній день письменника

Свято встановлене у 1986 році на 48-му конгресі Міжнародного ПЕН-клубу.

 В Україні увагу до цієї події привернула у 2012 році Лариса Ніцой.  У цей день проводяться літературні читання, конференції, презентації нових творів та нагородження найкращих авторів.

Отже, моя презентація нового проєкту – «Антології найкращих творів українських радянських письменників» буде доречною. Зверніть, будь ласка, увагу на те, що в новий путівник й задумала для того, щоб в ньому писати про саме найкращі твори і саме радянських українських письменників.

Є в одній із книг Джоан Роулінг  цікавий момент. Хагрід показує Рону, Герміоні та Гаррі живу фотографію членів Ордену Фенікса. І щоб побачити тих, хто стоїть позаду, просить розступитися тих, що стоять спереду.

Мені дуже подобається сучасна українська література для дітей. Іван Андрусяк, Сашко Дерманський, Мар’яна Савка, Таня Стус, Марія Артеменко, Тарас Прохасько, Андрій Кокотюха, Галина Ткачук, Галина Вдовиченко, Олександр Гаврош, Кузько Кузякін – і багато, багато інших. Але, як той Хегрід, прошу їх (умовно, звичайно) розступитися, щоб ми почули голоси попереднього покоління. І в радянські темні часи була, була гарна література, якою можна насолоджуватися і пишатися. 

Не чекайте від мене, будь ласка, одразу великого результату. Роблю свої відкриття у цій області української літератури повільно, смакуючи кожне. Протягом двох останніх років моїми улюбленцями стали твори Віктора Близнеця, Аттили Могильного, Григіра Тютюнника, Ярослава Стельмаха, Анатолія Костецького. 

Використаю своє службове становище, писатиму про тих, хто мене зацікавив особисто. Про тих, до кого прикипіла з дитинства і чию творчість відкрила недавно.

Прошу до нового путівника:

ПОЛИЦЯ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДАЧІВ та ВИДАВЦІВ _ випуск 17

 

Є у нашій бібліотеці старенька, ще радянська, 1982 року, книга  «Дракон Мартін» Гельмута Ценкера. У нас вона більш-менш збереглася, загубилася на полиці  серед сучасних красенів. Папір – старіє, а цікава історія – ні.

І тому мені дуже хочеться, щоб знайшлося видавництво, яке б подарувало цій книзі нове життя! І обов’язково при цьому зберегло ілюстрації Ігоря Вишинського.

На свій страх і риск ще порекомендую порівняти переклад з оригіналом. У мене ніяких претензій до перекладу Івана Сойка немає – він прекрасний. Але ж ми пам’ятаємо, в які часи вийшла ця книга і на що ладні були піти радянські цензори, щоби догодити лінії партії.

А якщо, дорогі видавці, ви візьмете в роботу «Дракона Мартіна», то може, перекладете і його продовження?

Шукаючи інформацію про Гельмута Ценкера, побачила, що росіяни тут нас випередили, видавши другу книгу «Дракон Мартін і і вкрадене привиденя». А чим ми гірші?

До речі, про автора. Можливо, що в СРСР його друкували в першу чергу тому, що він належав до комуністичної партії Австрії. Але Ценкер мав педагогічну освіту, закінчив Педагогічну академію в Відні. Працював у початковій та спеціальній школах. Ось цей досвід роботи з дітьми і допоміг йому написати живу, цікаву історію про братів-драконів Мартіна та Георга, про їхнє життя серед людей, їхню дружбу з дітьми і непрості взаємини з дорослими.