ВІРТУАЛЬНИЙ ЗООПАРК _ День вшанування драконів

Колись у мене було 23 помічники, тому робота над створенням АІСТиного Віртуального зоопарку просувалася швидко. Зараз працюю одна, все відбувається  повільніше, ніж хотілося б. 

Сьогодні – у День вшанування драконів – поговоримо саме про них.

Спочатку перенаправлю вас на свою публікацію з цієї теми.

А тепер оновлю дані, до тих семи додам ще:

·          Товариство зміїв та драконів, які живуть на сторінках книг Дари Корній «Життя Змія Багатоголового»

·          Популяцію драконів з книги «Пригоди в Тисячолітньому лісі», яку написала французька письменниця Ленья Мажор

·          Щастидракона Фухура із «Нескінченної історії» Міхаеля Енде.

Книги Дари Корній допоможуть вам зробити перший крок у драконознавстві. З них ви дізнаєтесь, яке відношення мають змії до драконів. Українська письменниця теж дотримується традиції, коли драконів називають зміями у Східній Європі, до якої належить й наша люба Україна. Тобто при перекладі, наприклад, на англійську мову казки «Котигорошко» цілком можливо, що перекладачі оберуть слово «дракон».  

Після знайомства з героями «Пригод в Тисячолітньому лісі», зуб даю, у вас теж з’явиться бажання відкрити ветеринарну клініку для мешканців Віртуального зоопарку. Не знаю, чому мені раніше таке не приходило в голову. Якщо є зоопарк, то в ньому мають бути і лікарі, які знаються на хворобах тварин. Перші кандидати на таку посаду – друїди, дівчинка Нессе та її дідусь Ленве. Вони знаються на травах і допомагають тваринам, які попали в біду. Можуть і нашим допомогти, якщо їх попросити. Так? До речі, це вже другий відомий мені випадок втрати драконами свого вогню. Перший описав Сашко Дерманський у книзі «Король буків, або Таємниця Смарагдової книги».

І ще всім бажаю задружитися із щастидраконом Фухуром, якого придумав і подарував читачам Міхаель Енде у своїй «Нескінченній історії». Зараз кожному українцеві, нашій дорогій і змученій країні потрібен такий дракон, який приносить щастя. І вчитися в нього вірити і зберігати надію на краще. Навіть у найнебезпечнішу для себе мить щастидракон не втрачає надії, і ця впевненість допомагає йому врятуватися.

В публікації від 13 січня я натякнула про те, що вивчаю новий онлайн-ресурс. Ніби нічого неймовірного, але NotebookLM допоміг мені візуалізувати Фухура. Це трошки складніше, ніж спілкування з ChatGPT

. Далеко не з першої спроби, але нарешті отримала те, чим можу поділитися з вами.

Якщо ж повернутися до драконознавства, запрошую до бібліотеки по книгу «Факти і перекази про драконів», яку написала польська письменниця Ніколя Кухарська. В ній наукове поєдналось з гумором, і чимось нагадує улюблену мою книжку про гномиків. Але це вже інша історія, і розповім її іншим разом.

Далі буде…

P.S. Дякую, що дочитали... Щоб долучитися до глобального флешмобу, теж додаю хештег #AppreciateADragonDay

СЛОВО РОКУ 2025

Виокремивши зі свого переліку тем Календар знаменних дат, відчула певну свободу. Впала мені в око цікава дата? Спокійненько перериваю Тематичний цикл, як ото зараз. У часі розминулися дві події, дві дати? Спокійненько їх об’єднаю.

Перша припадає на 28 листопада – День вигадування нових слів. Хто придумав? Коли придумав? Немає відповіді. А от навіщо придумали - зрозуміло. Якщо все-таки є питання, прошу сюди, на фейсбук-сторінку «День за днем», звідки мені стало відомо про цю дату.

Про іншу ж подію років три тому дізналася від Наталії Йосипівни П’яст. З її легкої руки слідкую за такою неординарною подією як вибір Слова року. Щоб не повторюватись, перенаправлю вашу увагу на свій пост    від 3 квітня 2024 року. Думка про «Мислово» не змінилась, хоча за своє слово «відраза» мені соромно.

Це все ходжу кругами, час перейти до суті.

Сайт «Мислово» оголосив українське Слово року. Це – переговори. Якщо у вас виникли деякі питання – прошу сюди. Тут  навіть є роз’яснення, чому переговори, а не перемовини.

Чекаючи на оприлюднення результатів голосування, обдумувала й свої варіанти. Було радісно, що один із двох моїх варіантів потрапив до переліку. Фразу Олександра Усика важко забути не лише мені.

А другий мій варіант – між’яр’я, у між’яр’ї. Скільки ж списів було розбито у фейсбучних війнах стосовно Радіодиктанту єдності в цілому і через це слово зокрема! Тепер воно живе разом з нами, і нічого страшного не сталося, так?

А чи є у вас свої варіанти? І чи не було у вас вдалих спроб створити нове слово?

Обирають Слово року не тільки в Україні, як ви вже знаєте. У Великій Британії це роблять дві різні установи, конкуруючі установи, можна сказати. Це Оксфордський та Кембріджський словники. За лінками можна дізнатися, які саме. Вони обрали різні слова - і це дуже цікаво, тому що обирають жителі однієї країни. А думки розділились...

Сьогодні Всесвітній день логіки.

Звідки у мене така цікавість до цієї дати?

Тому що десь місяців зо два б’юсь над вирішенням найзнаменитішої логічної задачки. І на цьому ґрунті навіть мала суперечку з ChatGPT.

Ви здогадалися, про яку задачку йде мова?

Так, саме ту, яку вирішила Герміона у першій частині саги Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і Філософський камінь». Це дозволило Гаррі продовжувати рятувальну операцію.

Нагадую. Гаррі, Рон та Герміона рятують Філософський камінь від лорда Волдеморта. Вони долають ряд перешкод. Остання перепона – зробити правильний вибір, обрати із семи пляшечок одну єдину, вміст якої дозволить рухатись вперед. Альтернатива цьому – випити вино із кропиви, повернутися назад або померти від отрути. Нічогенька собі перспектива, так?

На столі – сім різної величини і форми пляшечок. 

На столі - віршовані підказки.

Після того, як Герміона розв’язала задачу, вона протягує пляшечку Гаррі. Та така маленька, що вистачить на один ковток одній людині.

Час, який знадобився Герміоні – максимум кілька хвилин. Я – не Герміона, і мені не соромно признатися, що не знаю правильної відповіді. 

початок ДРУГОГО ТЕМАТИЧНОГО циклу

 Сьогодні – 13 січня, розпочинаю Другий Тематичний цикл публікацій на цьому блозі -  з аналізу попереднього.

Вперше публікація останнього посту циклу співпала з завершенням календарного року. Така синхронізація в мої плани точно не входила, але десь за тижнів два до кінця грудня побачила, до чого йде і  трішечки схитрила, щоб це таки відбулося.

Ось переді мною календарик і список тем. Їх 54. Якщо виходити з розрахунку по 5 публікацій на робочий тиждень, то повний Тематичний цикл зайняв би приблизно 11 робочих тижнів. Насправді цикл розтягнувся на 14 тижнів. Неповних 14, бо інколи – через різні особисті обставини – роботу на блозі ставила на паузу. Таких пауз за цей звітний )  період було вісім. Справа від основного робочого поля блогу є колонка про автора, тобто про мене. А під колонкою – перелік міток. Так називає їх платформа Blogger, але якщо використаю слово «теги», ніхто сварити мене не буде.  Всі теми, за якими працюю, є у цьому переліку.

Всього є 61 публікація за перший семестр. В них згадуються 49 книг,  41 автор книг. Це більше, ніж в останньому циклі 2024-2025 навчального року. Дуже часто героями моїх постів є читачі та гості бібліотеки. Більше 30 АІСТят. Найчастіше згадую Ірину Борисівну, міс Лілю, Олену Леонідівну, третьокласницю Риточку. Клуб Леді Круглого столу працює )

 Стало одним путівником більше. Зараз вирішую питання, чи не одне й те саме – путівники і дайджести? Мені треба час, щоб це обдумати і, можливо, приведу до одного знаменника, як це сталося, наприклад, з темами «Віртуальна галерея» та «Чарівники-ілюстратори», коли я їх об’єднала.

Genially залишається моєю улюбленою онлайн-платформою, але зараз більше уваги приділяю Prezi, щоб не втратити навичок. І опановую ще один онлайн-сервіс, але про це пізніше, коли прийде час )

Нажаль, продовжую знаходити помилки і виправляю їх.

Ніколи не думала, що аналізуватиму свій емоційний стан, але це так. По перше, з’явився страх, чи не повторююсь: є докази того, що є за мною такий грішок. По друге, почала відчувати  безжалісність, але насправді це не так страшно, як звучить. Це всього лише означає, що з таким почуттям відправляла чернетки у папку, де збирала матеріал для наступного Тематичного циклу, якщо стаття на ту чи іншу тему вже була опублікована на блозі. Раніше – не стримувалась. А тепер вчусь бути дисциплінованою. Взяла собі за правило працювати за графіком – виконуй.    

Дякую, що дочитали ) Далі буде

Ми пішли на канікули як учні та співробітники школи АІСТ.  Повна назва – «Приватний заклад «Навчально-виховний комплекс «Школа АІСТ»: Центр розвитку дитини – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

А після канікул повертаємось до Приватного закладу «Ліцей “СТОРК СКУЛ”».

 

 

 

ЯРОСЛАВ СТЕЛЬМАХ _ Митькозавр з Юрківки

Цього літа я наводила лад у своїй домашній бібліотеці. І заново перечитала  "Митькозавра з Юрківки".

Сьогодні буду говорити виключно про нього. І для читання буду рекомендувати виключно цей твір. 

Мені так кортить зайнятися вивченням творчості Ярослава Стельмаха, але маю багато незавершених проєктів.Так само відкладу на потім вивчення ще одного питання. Традиція обрати за головних героїв двійко друзів-хлопченят - іде від Марка Твена? Як ви думаєте? І чи входить до сучасної шкільної програми з української літератури "Митькозавр" - теж мене цікавить. Шкода, якщо не так.

У книзі є все, щоб запалити цікавість читача. Сьогодні - поки не дочитала до кінця, всю роботу відклала в сторону. Гумор, яскраві персонажі - і не тільки головні. Їх небагато, але вони дуже гарно вималювані. 

Зазвичай не люблю спойлерити, але без цього зараз ніяк. Це дуже важливо. В двох словах сюжет такий. Друзі Митько та Сергійко їдуть в село до бабусі одного з героїв. Офіційна версія - для батьків - зібрати найкращу в класі колекцію комах. Неофіційна - для себе - "робити все, що хочеться". Найбільша мрія - купатися у лісовому озері, ловити рибу, варити юшку в казані і ночувати в курені. І ніби мрії почали збуватися: озеро є, відреставрований курень є, їжа є (про це подбала дбайлива бабуся Митька), і навіть дозвіл на ночівлю є.

Проте було ще дещо - незрозумілі звуки вночі і - УВАГА! - "здоровенні і страшні сліди" на березі. Що роблять хлопчики? Ідуть до бібліотеки (це мені теж сподобалось) і вивчають літературу по динозаврів! 

Динозаври жили в юрському періоді, ось тому і село називається Юрківка. Логічно ж?

Який висновок напрошується? Стати першовідкривачами Митькозавра з Юрківки!

А тепер серйозно. Дуже серйозно. Всім нам іноді доводилося ставати героями чиїхось жартів та розіграшів. Доводилось вам опинятися у незручному становищі перед друзями? Перші хвилини - найтяжчі. Соромно і переповнює почуття образи, так?

Нашим героям було ох як не солодко, коли вони зрозуміли, що їх обдурив старший від них на пару років зарозумілий сусід Василь. 

Сергійко уже було почав до нього наближатись: "Ах ти ж виплодок нещасний. То ти нас дурити здумав! Ану, Митю, давай-но виб'ємо йому бубни!"

  - Та кинь, Сергію, - озвався Митько. - Давай краще подякуємо йому, - мовив раптом.

 - Подякуємо? - дурновато гигикнув Василь. - За що подякуєте?

Я теж здивовано зиркнув на Митька.

 - Васю, а що ти знаєш про стегозаврів? А про археоптерикса? А про індрикотеріїв?

 - Та йди ти зі своїми птеріями.

 - Так от Васю, ми тобі вдячні, Васю, за те, Васю, що ти влаштував нам такі чудові канікули. Ми, Васю, відкрили для себе такий світ, якого тобі, Васю, і не снилося. Ти сказав, що пошив нас у дурні. Ти, Васю, коли хочеш знати, сам себе у дурні.

 - Но-но, легше там, - озвавсь Василь. Він уже трохи оговтавсь, і видно було, як допекли й дошкулили йому Митькові слова.

Оцініть масштаб. Ось таку гідну модель поведінки я б обов'язково рекомендувала сучасним підліткам.

Якщо припустити, що «шпигун» і «таємний агент» є синонімами, тоді мушу визнати свою помилку. Шпигунські школи, може, й не дають оголошень, а от відбір таємних агентів може розпочатися з такого оголошення: «Ви – обдарована дитина, яка шукає особливих можливостей?»

Такі обдаровані діти знайшлися у книзі Трентона Лі Стюарта "Таємниче товариство пана Бенедикта". Вони дають згоду виконати вкрай необхідну для всього людства роботу. І це єднає їх з головними героями книги, про яку розповідала в попередньому пості. Життя висмикує їх із звичного для них ритму. Діти, підкоряючись поклику серця, стають на заваді злу.

Обидві ці книги – і «Шпигунська школа», і «Таємне товариство пана Бенедикта» в Предметному каталозі опиняться поруч у розділі «Про шпигунів і таємних агентів». Хоча, звичайно, вони зовсім різні.  

Будь ласка, не будьте схожими на мене, щоб потім не позичати в Сірка очі. А то пообіцяла написати про «Шпигунську школа» відгук – і не зробила. Обережніше треба бути з обіцянками, Ірино Сергіївно.

30 грудня  написала про українську пісню «У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила…» і як би її співав бібліотекар. Нічого дивного немає у тому, що у моїх читачів книжки цікавіші.

Знайомтесь. Стюарт Гіббс «Шпигунська школа».

Спокусниця Риточка Мисловська залишила мені для знайомства цю книжку - спочатку на один урок, потім на другий. Оцініть мою техніку читання ) встигла прочитати 172 сторінки ) і це приблизно половина. А щоб дочитати до кінця, замовила собі примірник, навіть встигла отримати до Нового року.

Найчастіший запит у бібліотеці – про пригоди. Один із останніх – «щось про шпигунів».

Чого-чого, а пригод і шпигунства у цій книзі багато.

Маю до вас питання, дорогі читачі. Ви мріяли бути шпигуном? А замислювались над тим, де навчають шпигунству? А з якого віку починається те навчання? І, найголовніше питання, як попасти в ту школу? Адже щось не видно оголошень про набір до такої освітньої установи. 

Взагалі, як здійснюється набір?

На ці питання ви одразу знайдете відповіді у «Шпигунській школі».

Я їх знаю, але вам не розкажу ) Мені книжка сподобалась, спробуємо перевірити, чи зайде вам ця книжка?