21 березня - День висадки дерев

А об’єктивні причини такі: сьогодні – День висадки дерев. Не плутайте, будь ласка, з Міжнародним днем лісів, який теж відзначають сьогодні. Обидві дати надзвичайно важливі.

Але якщо братися за історію нашої школи, ближче нам День посадки дерев. Якщо у вас буде час і бажання,  перегляньте сторінку Вікіпедії, йому присвячену. Особливо смачний у ній розділ «Навколо світу», де пропонується прогулянка різними країнами та різними континентами.  Дата 21 березня, звісно, не може бути однаковою в Україні та Намібії або Монголії.

У моїй оповіді найсмачнішою буде частина про горіх. Так-так, про горіх.

Дуже часто, проходячи повз вікно у нашій учительській, що виходить на ігровий майданчик нашої Стартової школи, задавала собі питання: скільки років потрібно, щоб виростити такого красеня? Мала на увазі горіх, який рятує літом у спеку, а навесні і восени дарує тінь і затишок.

Потім додалось ще одне питання – а хто його посадив?

Тепер знаю, що у цих задач було два шляхи вирішення, дуже короткий і довгий. Вас же не здивує, що я обрала другий, так? Ми ж не шукаємо легких доріг.

Почала я з перегляду шкільного фотоархіву. Знайшла фото №1, фото №2, фото №3, фото №4 – як докази того, що висаджувати дерева – давня і гарна традиція школи. А дитячий ігровий майданчик у кадр попадав рідко, а якщо й попадав, то обов’язково так, що неможливо роздивитись, чи є там горіх, чи немає.

Як ви думаєте, на фото №5 він є? От і мені важко зрозуміти, але допускаю, що скоріш за все немає, а якщо й є, то деревце дуже маленьке.

Пощастило мені, коли дійшла до Олімпійських ігор 2015 року. Там дуже чітко все видно. На фото №6 – загальний вигляд, а на фото № 7 – максимально наближений фрагмент з горіхом. Погодьтеся, він величенький, уже добре вкорінений, посаджений якщо не навесні, то восени 2014.

 Отже, з часовою лінією більш-менш розібрались, беремо за основу 2014 рік.

Питання 2. Хто посадив горіх?

Чомусь була на 99 відсотків упевнена, що це зробили випускники нашої школи, коли їхні діти навчалися у Стартовій школі. То ж була дуже спантеличена, коли Катя Ботвіннік це заперечила.

Тільки тут мені й пришла думка, що треба спитати тих, хто проводить на майданчику якщо не весь, то половину робочого часу точно. А тут і можливість підоспіла. 19 лютого ми з Наташою Підболячною та Аліною Правосуд зустрілись на першій із двох запланованих колегій, де звітували ті, що атестуються. Але скористалась я такою можливістю не 19, а 26 лютого. Перетнулись ми з Наташою вже біля чергової  після колегії, і я нарешті отримала відповідь на моє друге питання.

Моя оповідь наближається до кінця, дякую за терпіння, залишилося ще трошки.

На дати вказую не просто так. В кінці лютого запланувала собі 21 березня написати про те, хто і як посадив горіх на території школи. І тому спокійно відреагувала, коли почула 19 березня від Наташі іншу версію, бо це було дуже вчасно.

Повну розповідь залишу для усної версії. Головне ось:  посадила нашого героя Наталя Миколаївна Зорька зі своїми студентами. Вона підтвердила це, коли ми зустрілися у п’ятницю 20 березня: так, горіх привезла з дачі, але там його посадила-таки ворона, інакше б де він там узявся?

Можна поставити в цій історії крапку. Але знаєте, у моєму дослідженні було стільки цікавих поворотів, що не здивуюсь, якщо віднайдеться ще чиєсь свідчення, яке буде йти у розріз до всіх інших.  

Дякую, що вислухали )

 З об'єктивних причин публікація переноситься на завтра. До зустрічі )

19 березня День прильоту лелек.

 Лелека – символ нашої школи. Тож ніяк не оминути такої важливої дати.

У Національному природньому парку «Пирятинський» зараз готуються до повернення сім’ї найзнаменитіших в нашій країні лелек - Грицика та Одарки.  Три роки ведеться онлайн--спостереження за життям-буттям таких рідних нам птахів. І з їхнім прильотом почнеться четвертий сезон..

Слідкую за життям Пирятинського парку десь з літа 2025  у Фейсбуці,  а цього року  хочеться бути серед перших, хто побачить хвилюючий момент повернення у рідне гніздо. Доєднатись до онлайн-трансляції можете і ви - через ютуб-канал «Лелека Грицько». Аналогічну роботу ведуть чехи, вони вже дочекались лелек.

Саме перегляд чеських лелек і наштовхнув мене на думку про цензуру. Інтерактивну листівку я зробила для колег. Декому вона сподобалась, а Наталя Юріївна одразу ж захотіла показати  своїм першокласникам. Читаю її повідомлення в нашому шкільному чаті, а на екрані ноутбука переді мною чеські лелеки…  паруються. Звичайно, нічого відвертого там немає. Але Наталії Юріївні було би незручно, про що їй так і написала.

І вам скажу те саме.

Навіть самі пирятинці пишуть, що "життя диких тварин містить епізоди, перегляд яких може засмутити неповнолітніх та вразливих осіб" та просять бути обачними при перегляді.

Минулого року батько, Грицик, викинув з гнізда найслабше лелеченя, дівчинку Катрусю. У природи свої закони, і не людям їх міняти. Щоб повернути дитинчатко в гніздо, звісно, і мови не могло бути. А от підібрати, відвезти до притулку, де рятують тваринок, що попали у біду – люди могли і зробили це...  Катруся витягнула щасливий квиток. ЇЇ виходили, виростили, і в кінці серпня вона відлетіла у теплі краї.

Тож тут треба говорити навіть не про 17+, а 12+ і навіть 6+

Я вас чесно попередила. І  сама готова – навіть до того, що взагалі не буде на кого дивитися. Але телефону з рук не випускаю. Чекаю.

На інтерактивній листівці на фото зліва - наше, пирятинське, ще пусте гніздо. Справа - чеське. Є бонус - трансляція з гнізда мами-журавлихи, яка вже висиджує 2 яйця. Її ведуть наші сусіда-поляки. Ще й буде нагода повчитися розрізняти журавлів та лелек. Оце вчора дізналася, що багато років ведуть спостереження за лелеками на Одещині, але там на поверення чекають у квітні. Тож доєднаю пізніше, коли буде про що розповідати.

Гарного перегляду! Принаймні, даю ще одну відповідь на питання, що подивитися у вільну хвилинку ) 

 Мені подобається «Читаріум».

Видавництво «Читаріум» – за якість та асортимент книг.

Онлайн-книгарня «Читаріум»  – за увагу до читачів. Разом з книгами отримала закладочку у подарунок  та кольорові наліпки. Було дуже приємно.

А сторінку «Читаріуму» у Фейсбуці і сайт – за корисну інформацію.

От як зараз, якщо хтось питатиме поради, що подивитись, у мене буде в запасі побачена саме на їхній сторінці історія про знятий за книгою Якоба Мартіна Скіба «Неймовірна історія про велет-грушку»  однойменний мультфільм.

І нехай їхнє покликання вже не активне зараз, ніщо не заважає мені (і вам) розшукати в українських інтернет-кінозалах цей мульфільм за потреби. Власне, вже це зробила і встигла подивитись перших хвилин 20. Є розбіжності з текстом – і це теж ви можете вивчити, порівнявши з оригіналом. В нашій бібліотеці ця книга є. Вона подобається мені все більше і більше.

ІМЕНА із ЗАБУТТЯ _ Анатолій Фролов, художник

 З мого боку дуже самовпевнено сказати, що повертаю із забуття ім’я художника-ілюстратора Анатолія Георгійовича Фролова.

Є люди, які однозначно його пам’ятають, люблять, цінують, пишуть про нього, публікують його спогади. Доказ – у путівнику. Картка з ім’ям Фролова, якщо ви натиснете на неї, перенаправить вас на сторінку, де зібрано все, що знайшла на цей момент.

І все-таки той факт, що у Вікіпедії немає сторінки, присвяченій митцю, а в статті про Бруслинів не сказано, що художник звідти родом, дає мені підставу обрати саме таку тему. Ми ще й земляки, він родом з Вінниччиини. 

АІСТиній бібліотеці пощастило мати дві книги, ілюстровані Фроловим. І саме про них й розповім. Зараз не торкатимусь змісту книг. Відбираючи книги на експертизу для п’ятикласників, й сама уважно їх переглядала. Олександр Зима і Тарас Кінько за алфавітом – майже сусіди. А на полиці літератури для найменших в нашій бібліотеці вони взагалі опинилися поруч. Тому й моє око вихватило схожість в оформленні. Хоча думаю, впізнала би руку майстра, навіть якщо б фамілії авторів книг, ним проілюстрованих, починалися на А та Я.

Щоправда, на якусь мить засумнівалась і попросила міс Лілю глянути, чи не бачить вона подібність. ЇЇ відповідь мене заспокоїла. 

А тепер і ви спробуйте.

Зрозумійте мене правильно, будь ласка. Переглядаючи не один десяток книг, спочатку побачила схожість малюнків, а вже потім прочитала ім’я художника.

КНИГОЗНАВСТВО _ випуск 4

Поговоримо про КНИГОЗНАВСТВО   через  КНИГОлогізми.

Треба було би придумати гарну назву тим проєктам, які з легкої руки Ярослава Михайловича Девдери в нашій школі стали традиційними. У них є оригінальні назви: «Зубологізми», «Носологізми», «Окологізми» та «Вухологізми».

Мудрий інтернет підказує, що закінчення «-логізми» використовується у складних словах, коли хочуть позначити мовне явище. Чому б тоді такі проєкти не  назвати «АІСТинологізми»? Поки що це моя робоча назва.

Це надскладна робота, і втілив її Ярослав Михайлович з випускниками 2022 року (коли вони були у четвертому класі). Спершу вишукувалися фразеологізми, приказки та прислів’я, потім наставав час для обговорення майбутнього спільного панно, аркуш ділився на частини і тоді в руки брався олівець та пензель.

Потім Олена Леонідівна до Дня води підготовила з дітьми «Водологізми», а через деякий час Наталя Юріївна до Дня котів надихнула дітей до створення «Котологізмів».

До чого я веду?

Таланту малювання мені Бог не дав. А бажання створити КНИГОлогізми – є. Щоб ви зробили на моєму місці? 

 Теж почала зі збору матеріалу, шукала приказки та прислів'я про книгу. А далі звернулась до онлайн-платформи Notebook LM. І ось результат нашої роботи.

Звичайно, не можна й порівнювати працю штучного інтелекту та людини, особливо якщо ця людина - Ярослав Михайлович Девдера. 

В мене й інші логізми заплановані: ДИНОЗАВРОлогізми, ЛЕЛЕКОлогізми, БУКВОлогізми

 

ШЛЯХИ КНИГ _ випуск 7

   Ось ця книга добиралась до нас з самого Вашингтону. 

   І розповідається в ній про відкриття пам'ятника Тарасові Шевченкові у Вашингтоні. 

  Автор - Антін Драган - був активним учасником Комітету, який п'ять довгих років втілював цю ідею. 

 Це були непростих п'ять років. Антін Драган підрахував, що до складу Почесного комітету пам'ятника увійшло 85 сенаторів і конгресменів, в тому числі Рональд Рейган. Очолював його - 33-й Президент США Гаррі Трумен. 

  Спочатку Конгрес схвалив Публічний Закон 86-749 про дозвіл на поставлення пам'ятника Шевченку на публічній площі. Потім цей закон був підписаний 34-м Президентом США Дуайтом Д. Айзенхауером. Він же його і відкривав у 1964 році. 

  Уявляєте, які сили були задіяні? Таке і зараз втілити здається неможливим, а тоді кожен з чотирьох американських Президентів, які долучалися до цієї знаменної події, мусив рівнятися на міжнародні відносини з Радянським Союзом. І про це також пише Антін Драган. Він не дуже м'яко називає його "совєтським". Видно, що совєти добряче ускладнили шлях організаторам. Один із розділів так і називається "Битва за Шевченка".

  Читання цієї книги не зовсім легке. але ніхто не чекає, що це розважальний жанр. Зауважила для себе кілька цікавих слів. "Стейти" - "штати", "посадники міст" - "мери міст". Дуже мені сподобалось слово "голосник", тобто "мікрофон". 

  Є дуже толкова стаття у Вікіпедії, яка, можливо, створена на основі книжки Антіна Драгана. Щоб переконатися у цьому, треба прочитати їх обидві. То ж до праці )

ПОЛИЦЯ БАЖАНЬ _ випуск 3

 Ніхто ж не заборонить мені помріяти. Повторю, що всі дослідження біографії та творчості Тараса Григоровича Шевченка, які є в АІСТиній бібліотеці, не перетнули межі 2000 року. 

А так хотілося б мати щось із новинок сучасного шевченкознавства. З чого ж почати? З дослідження. 

Якщо і вам ця тема цікава, прошу до путівника. У верхній лівій частині кімнати є портрет нашого Кобзаря. Натиснувши на нього, перенесетесь до сторінки, де збираю (і продовжуватиму це робити) книги про Тараса Григоровича.