Білі плями в українському книжковому просторі

Задумуючи «Білі плями» як тему для вивчення, взагалі ніяк себе не обмежувала. А тому цікавість моя до творів французьких письменників для дітей теж вписується в неї, хоч і стосується перекладів.

Як не неймовірно це звучить, у мене навіть зафіксовано момент, коли родилася ідея зробити аудит французької дитячої літератури в АІСТиній бібліотеці. На фото – четвертокласниця Аріша, яка втекла ввечері з галасливого класу, щоб у бібліотеці спокійно і в тиші почитати (дозволу її сфотографувати я попросила). 

 І стоячи коло неї після того, як була зроблена фотографія, та оглядаючи полиці, піймала себе на думці: «А скільки у мене  є книжок французів?».

Спочатку здалося, що взагалі немає. Далі трошки опанувала себе і таки дещо віднайшла. Навіть Аріна підключилась і допомогла знайти одну книгу – на фото та, що з  помпончиком.

Не буду робити поспішних висновків, що французька література для дітей у нас не перекладається. Але її явно менше, ніж англійської чи американської.

І полиці АІСТиної бібліотеки тому доказ.  У те, що французькі письменники не пишуть для дітей – не вірю. Скоріше – з перекладами біда.

Хочеш-не хочеш, але відтепер буду відслідковувати ті книги, які пропонують та рекламують фейсбук та інші соціальні мережі. Хочеться замалювати побільше білих плям на нашому книжковому перекладацькому просторі.

Поки що обмежусь списком, а там і до путівника дійдуть руки. Тим більше, що на платформі PREZI вже видивилась один підходящий шаблон.

Не будемо говорити, чого немає. Краще зосередимось на тому, що є.

Отак пересіклись для мене дві теми. І білі плями виявила, і український книжковий простір вивчила, навіть якщо він перекладацький. Колись і на цю тему зробимо дослідження.

1. Шарль Перро. Казки

2. Жюль Верно. Двадцять тисяч льє під водою

3. Антуан де Сент-Екзюпері. Маленький принц.

4. Рене Госсіні та Жан-Жак Санте. Пригоди малого Ніколя.

5. Клод Кампань. Діти морських туманів.

6. Даніель Пеннак. Ще той песик.

7-8. віммельбухи "Чарлі в Голівуді" та "Чарлі у місті".

9. Люк Бессон. Артур і помста жахливого У".

10. Жюльєт Парашині -Дені

11.Тімоте де Фомбель Тобі Лолнесс.

12. Ленья Мажор "Пригоди в тисячолітньому лісі"

13. Мікаель Брюн-Арно.

АЛЬТЕРНАТИВНА ІСТОРІЯ _ випуск 2

Причина, чому робота над Альтернативною історією не просувається, очевидна, хоч і не дуже проста.

Наразі вибрана платформа, обрано дизайн і є відправна точка. Здавалось – бери і працюй, заповнюй віконця.

Я й працюю. У мене є кілька масивів даних. 

До ПЕРШОЇ групи відношу події, що точно датуються автором, як це зробили Дмитро Білий чи Барбара Кантіні. Інколи важкувато, але можна вирахувати повну дату, коли автор дає кілька підказок, як це зробив Даніель Пеннак в детективі «Усе для людожерів».

У ДРУГУ  групу входять твори, автори яких з невідомих нам причин відкидають рік, як, зробив англієць Оскар Уайльд в «Кентервільському привиді», залишаючи 28 серпня і т.д.

Ще є ТРЕТЯ група даних, де, навпаки, автором відкинуті день і місяць. Нам залишається тільки рік. У тому ж таки "Кентервільському привиді" згадується 1584 рік - перша згадка про появу привида у замку.

Взагалі, точно датувати художній твір - справа дуже невдячна ) Але ми ж не шукаємо легких шляхів )

Думаю, буде так.

Візьму за відправну  точку день народження Гаррі Поттера. В ній будуть перетинатися дві лінії. А далі буду залежати від волі автора, яку лінію Альтернативної історії ми будемо заповнювати.

Робота буде цікава, що й казати. Далі буде ...

Далі буде…

КНИГОЗНАВСТВО _ випуск 3

Є в мене в списку для досліджень тема «Книгознавство», і на блозі є мітка з такою ж назвою.

А що  таке книгознавство? По науковому нам розкаже «Енциклопедія історії України» від Інституту історії України Національної Академії наук України, прошу перейти за лінком.

Це для мене зависокий рівень. Мій рівень: «Книгознавство – наука, яка вивчає все про книги».

Науковець би підказав мені, який розділ науки вивчає фактор кількості книг у серії  на збільшення їх продажів. А як практик відшукала відповідь на це питання у телеграм-каналі «Книгодурка». Так, згодна, назва цікава, але його створено для того, щоб працівники видавничої справи та книготоргівлі «випускали пар». Там багато негативу, але водночас можна відшукати багато корисного.

Саме сюди написала мама, дівчинка якої відмовляється брати книгу до рук, якщо там немає монстрів чи динозаврів.

А сьогодні хочу поговорити про серії книг.

Автор-початківець запитав поради, що йому робити, аби підняти рівень продажу своєї книги. Серед багатьох порад була пропозиція писати серіями.

І ось тут припиняю говорити про «Книгодурку», а починаю писати про себе і таких як я. Стовідсотково ця порада знадобиться всім тим, пише.

Скільки разів я, як покупець, ловилась на цей гачечок. Із останнього – шестикнижжя про Мортіну від Барбари Кантіні. А до цього – чотиритомник детективів «Клуб убивств по четвергах», а до того тритомна «Історія України від діда Свирида» (придбаю 4, 5, 6 томи, як було заявлено), а до того – серія «36 і 6 котів» від Галини Вдовиченко. І багато-багато інших. 

І не тільки я одна. Маша Осовська зі своєї домашньої бібліотеки віддала нам у користування восьмикнижжя Ізабель Абеді  про Лолу.

Дуже прикро, що видавництво «К.І.С.» припинило перекладати та видавати детективи Даніеля Пеннака.

Можливо, тих, кому він сподобався, не так багато, і книга припадає пилюкою на складі?

А раптом саме зараз невідомий мені перекладач працює над наступною книгою Пеннака?

Тоді займайте чергу за мною )

Дорогі автори, мотайте на вус )

 

Прошу за мною, читачі. Давненько ми з вами не діставали з полиці путівник по видавництвам України.

Знаєте, мені здавалося, що трошки вивчила український книжковий простір. А це не так. Якби не детектив Даніеля Пеннака «Усе для людожерів»,  і не знала б, що існує видавництво «К.І.С.».

А ви про нього чули?

Теж ні?

Ото ж бо і воно.  Між тим це одне з найстаріших українських видавництв. Засновано у 1993 році. І молодці, тримаються. Поєднують видавничу і поліграфічну діяльність.

У пошуках романа Пеннака зайшла на сторінку їхньої інтернет-магазину і була приємно здивована – і вибором, і цінами. В результаті  покинула книгарню не з однією, як планувала, а з чотирма книгами. А оце переглядаю їхній сайт і думаю, що можна було ще дещо вибрати.

Трошки пізніше додам фото з моїми книгами.

Тепер би ще знайти час, щоб їх почитати…

Сьогодні – день народження французького письменника Даніеля Пеннака.

Бачте, вчуся вчасно заглядувати до Календаря знаменних дат. Розповісти про нього планувала давно. Аж тут подарунок долі – у нього сьогодні День народження. 81 рік. Нехай буде нам здоровий.

Те, що пропоную прочитати нижче, мало схоже на традиційну розповідь про письменника. Це буде розповідь про те, ЩО мене вражає в його творчості.

Я чесно попередила, а вам вирішувати, чи продовжити читання.

Багато хто з книгоманів знайомий з Пеннаком, навіть не підозрюючи про це. Тим, хто любить читати, фейсбук не міг не підкинути (бо мені таке щастя випадає з періодичністю раз чи два на рік) Декларацію прав читача. Оці знамениті 10 правил. Ну невже не читали? Невже не чули? Якщо ні – читайте зараз, вам обов’язково сподобається (додаю картинку). 

До речі, мало хто звертає увагу, що в цьому маніфесті є одне застереження: "Ніколи не смійся з тих, хто не читає, інакше вони ніколи не візьмуться за книжку". 

Насправді свою Декларацію Пеннак проголосив у книзі "Як роман" (1992 рік видання). Початок – щось схоже на батьківський щоденник, у якому батько роздумує, чому його син не любить читати. І це сталося в сім’ї, в якій батьки змінили своє життя ради того, щоб читати і переказувати сину перед сном цікаві історії. 

Вкотре, перечитуючи роздруковану з інтернету російськомовну версію, не можу зрозуміти, чому книга Пеннака досі не перекладена українською.

 Коли «Як роман» був написаний, тоді ще ні про які мобільні телефони і персональні комп’ютери з ноутбуками та  інтернетом ніхто не чув. Альтернативною книзі тоді був телевізор. І стурбовані батьки (з цього починається книга) шукали вирішення, як відірвати дитину від цього монстра.

Дайте вгадаю, про що ви зараз подумали: «Вони, бідні, не знали, що чекає їх попереду». Але виходить, що діти, які виросли з телевізором замість книжки, вже виросли і зараз бідкаються, що їхні діти (чи онуки) замість книжки радше візьмуть до рук гаджети. (Не ображайтесь, будь ласка, якщо у вашій сім’ї не так). Цікаво, ЩО буде відволікати від читання нащадків нинішніх маленьких користувачів гаджетів? ЩО людство ще вигадає?

Може, саме в цьому криється відповідь, чому не перекладають «Як роман»? Тому що телевізором зараз нібито нікого не спокусити, проблема ніби сама собою вирішилась?

Якщо ви думаєте, що мені час закруглятися, вибачте. Не поспішайте, будь ласка. Розповідь про багатоплановість Пеннака - попереду…   почекайте ще  трошки.

Чому мені так кортіло розповісти про Пеннака? Повторюю, він дуже багатоплановий письменник, який здивує вас так само, як і мене.

Після знайомства з публіцистикою була дуже здивована, тримаючи в руках книгу для дітей «Ще той песик», яку написав наш герой.  Знімаю шляпу перед видавництвом «Час майстрів». Все в ній яскраве: ілюстрації, формат, розмір шрифту. Все притягує око. Ще один плюс – переклад, треба запам’ятати ім’я того, хто його зробив (Ася Висинська). Ну, а сюжет книги… не відпускає.  Дорослим я б навіть наполегливо пропонувала читати її для того, щоб знали, як не треба себе вести. Стосовно ж дітей… Мама, яка віддала мені цю книгу на експертизу, вирішила прибрати її з домашніх полиць. Дійсно, сцена у притулку для собак у Монако скарає серце кожному. Важка сцена, що там говорити.  Можливо, якщо дітям дорослий читатиме цю книгу, він якось зможе уникнути важких дитячих переживань і перегорне сторінки.

Не знаю, маю порадитись з колегами, буде про що поговорити за круглим столом найближчим часом.

Про різноплановість ще не забули? Отже після публіцистики, після книг для дітей – Пеннак відкрився мені як автор – чого б ви думали? Детективів. І між іншим, дуже непоганих детективів. Вони об’єднані в цикл завдяки головному  персонажу – Малоссену. Але це не Шерлок Холмс, не Ніро Вульф, не Перрі Мейсон і навіть не міс Марпл. Малоссен – людина, яка притягує нещастя на свою голову. З гарною періодичністю вони знаходять його, що Пеннак дуже гарно й описав. Не знаю, може врешті решт  герой надоїв автору (або нещастя закінчилися J ), але цикл про Малоссена завершено.

Отут зупиняюся, щоб подякувати Пеннаку. Відтепер в мене є:

-        Детектив (перший в серії).

-        Книга для дітей «Ще той песик».

-        І нова тема для досліджень.

Але про це іншим разом )

Дякую, що дочитали. Далі буде…   

 

Підвожу підсумки - і цьому дню, і робочому тижню. 

Сьогодні закінчився важливий етап в моєму професійному житті. Позаду  - ІІІ етап фахових курсів шкільних бібліотекарів Вінницької академії безперервної освіти. 

Протягом дня відчувала емоційні гойдалки. Від радості до смутку, від полегшення до розчарування - один крок. Кажу як є. Це був такий довгий день. 

І все-таки найбільше вражень - від роботи колег. За розкладом планувалися звіти. Але Лариса Костянтинівна, керівник курсів, заспокоювала нас, пропонувала подивитись до виступу під іншим кутом - як можливість похвалитися.  У неї для цього навіть слово смачненьке знайшлося - "вихваляння".  

Ми живемо в країні, де йде війна. А бібліотекарі знаходять сили і можливості робити щось неймовірне для дітей. Всі такі різні - хтось проробив рік, у когось за плечима 22 роки, у когось ще більше досвіду. І у всіх є  чомусь навчитись, і  є у кого набратись ідей, і є з кого взяти приклад.  

"Якщо ми з тобою обміняємось яблуками, то у нас з тобою буде по одному яблуку. Якщо ми з тобою обміняємось ідеями, то в кожного з нас буде по дві ідеї". 

Нижче - мої 5 хвилин "слави" ). Дякую за увагу.

27 листопада - ДЕНЬ ЧИТАЧА

Вітаю з Днем читача всіх гостей блогу АІСТиної бібліотеки. Ви для мене, за невеличким виключенням, залишаєтесь невідомими. Від цього моя вдячність вам не меншає. Ви читаєте мої пости - і мені приємно.

Поки не доведено протилежне, вважатиму себе ініціатором Дня читача. Чому саме 27 листопада? Про це писала рік назад. Раз ініціатива моя, тому й право обирати дату мені. Логічно ж? Так само маю право трансформувати назву, обираючи коротший варіант "День читача". 

За рік мій Бібліотечний календар збільшився (дивись попередній пост). У ньому згадуються читання і читання в голос; електронні та паперові книги;  бібліотекарі, бібліотечні полиці і навіть обійми з бібліотекарями. А про День читача згадки не знайшла. 

Мова ж не про кількість читачів цього блогу. 

Мова про виховання справжнього читача, і тут шкільній бібліотеці є над чим працювати. 

БІБЛІОТЕЧНИЙ КАЛЕНДАР

   І знову повертаюсь до 4 дайджеста. Дуже б не хотілося, аби на його гарному ілюстративному фоні загубився Бібліотечний  календар. На його створення пішло більше року: від народження ідеї до її втілення. А ідея була в тому, щоб зібрати - по можливості - всі дати, пов'язані з книгами та читанням.

   Найбільше часу пішло на збір інформації. Губилося місце збору. Губилася сама інформація - у скріншотах, у збережених нотатках і лінках у вайбері та мессенджері. На оформлення календаря пішло всього кілька днів, як не дивно.

В результаті - що ми маємо? Часову лінію, яка починається 25 січня і закінчується 27 листопада. За кожною крапочкою - лінк на сторінку, де можна прочитати коротку історію свята. 22 дати, що розташовані у хронологічному порядку. І всі вони стосуються книги.

Серед них знані у світі, з довгою історією важковики, наприклад, День дарування книг чи Міжнародний день дитячої книги. А є скромні, які тільки-но з'явилися у нашому інформаційному полі. Такі як День бібліотечного шелфі. Це перша дата, жовта крапочка. Якщо натиснути на неї, дізнаєтесь, чи не помилка це: селфі чи шелфі.

Є дві дати - внесок нашої школи. Одна - жовта крапочка, яку запропонував якось на шкільній колегії наш директор Ігор Йосипович Казьмірук. А другу запропонувана мною. Остання червона крапочка, 27 листопада. 

І про неї детально поговоримо завтра.

Далі буде...