Підвожу підсумки - і цьому дню, і робочому тижню. 

Сьогодні закінчився важливий етап в моєму професійному житті. Позаду  - ІІІ етап фахових курсів шкільних бібліотекарів Вінницької академії безперервної освіти. 

Протягом дня відчувала емоційні гойдалки. Від радості до смутку, від полегшення до розчарування - один крок. Кажу як є. Це був такий довгий день. 

І все-таки найбільше вражень - від роботи колег. За розкладом планувалися звіти. Але Лариса Костянтинівна, керівник курсів, заспокоювала нас, пропонувала подивитись до виступу під іншим кутом - як можливість похвалитися.  У неї для цього навіть слово смачненьке знайшлося - "вихваляння".  

Ми живемо в країні, де йде війна. А бібліотекарі знаходять сили і можливості робити щось неймовірне для дітей. Всі такі різні - хтось проробив рік, у когось за плечима 22 роки, у когось ще більше досвіду. І у всіх є  чомусь навчитись, і  є у кого набратись ідей, і є з кого взяти приклад.  

"Якщо ми з тобою обміняємось яблуками, то у нас з тобою буде по одному яблуку. Якщо ми з тобою обміняємось ідеями, то в кожного з нас буде по дві ідеї". 

Нижче - мої 5 хвилин "слави" ). Дякую за увагу.

27 листопада - ДЕНЬ ЧИТАЧА

Вітаю з Днем читача всіх гостей блогу АІСТиної бібліотеки. Ви для мене, за невеличким виключенням, залишаєтесь невідомими. Від цього моя вдячність вам не меншає. Ви читаєте мої пости - і мені приємно.

Поки не доведено протилежне, вважатиму себе ініціатором Дня читача. Чому саме 27 листопада? Про це писала рік назад. Раз ініціатива моя, тому й право обирати дату мені. Логічно ж? Так само маю право трансформувати назву, обираючи коротший варіант "День читача". 

За рік мій Бібліотечний календар збільшився (дивись попередній пост). У ньому згадуються читання і читання в голос; електронні та паперові книги;  бібліотекарі, бібліотечні полиці і навіть обійми з бібліотекарями. А про День читача згадки не знайшла. 

Мова ж не про кількість читачів цього блогу. 

Мова про виховання справжнього читача, і тут шкільній бібліотеці є над чим працювати. 

БІБЛІОТЕЧНИЙ КАЛЕНДАР

   І знову повертаюсь до 4 дайджеста. Дуже б не хотілося, аби на його гарному ілюстративному фоні загубився Бібліотечний  календар. На його створення пішло більше року: від народження ідеї до її втілення. А ідея була в тому, щоб зібрати - по можливості - всі дати, пов'язані з книгами та читанням.

   Найбільше часу пішло на збір інформації. Губилося місце збору. Губилася сама інформація - у скріншотах, у збережених нотатках і лінках у вайбері та мессенджері. На оформлення календаря пішло всього кілька днів, як не дивно.

В результаті - що ми маємо? Часову лінію, яка починається 25 січня і закінчується 27 листопада. За кожною крапочкою - лінк на сторінку, де можна прочитати коротку історію свята. 22 дати, що розташовані у хронологічному порядку. І всі вони стосуються книги.

Серед них знані у світі, з довгою історією важковики, наприклад, День дарування книг чи Міжнародний день дитячої книги. А є скромні, які тільки-но з'явилися у нашому інформаційному полі. Такі як День бібліотечного шелфі. Це перша дата, жовта крапочка. Якщо натиснути на неї, дізнаєтесь, чи не помилка це: селфі чи шелфі.

Є дві дати - внесок нашої школи. Одна - жовта крапочка, яку запропонував якось на шкільній колегії наш директор Ігор Йосипович Казьмірук. А другу запропонувана мною. Остання червона крапочка, 27 листопада. 

І про неї детально поговоримо завтра.

Далі буде...

Бібліотечний урок _ заготовка

Кожна з трьох картинок з дайджесту (дивись попередню публікацію) ідеально підійде до проведення бібліотечного уроку. Для прикладу взяла ту, що посередині. Картинка ідеально підійде для різних варіантів уроку. Наприклад, ось така онлайн-гра: 

Дайджест _ 4

Свої дайджести роблю невеличкими, на одну сторінку. Саме такими вони мені подобаються.

Сьогоднійшній, можливо, занадто ілюстративний.

За першою картинкою – цікава історія. Це знаменитий Маніфест читача, проголошений Даніелем Пеннаком у книзі, яка навіть не перекладена українською мовою. Маніфест живе своїм інтернет-життям і мало хто знає, що проілюстрував документ Квентін Блейк.

Про дві інших картинки і цього мінімуму сказати не можу. Ось приклад того, як грамотно треба зберігати інформацію з інтернету. Потрібно обов’язково маркувати, з якого сайту, з якої фейсбук-групи взято, хто автор… Думаю, далі пояснювати не треба. Приклад з мене брати не потрібно. Інакше опинитеся в моєму становищі: матеріал – неймовірно цікавий, а кому за нього подякувати – невідомо. Кожна з цих картинок буде помічна при проведені бібліотечних уроків, наприклад.

Тому із вдячністю прийму допомогу читачів. Якщо хтось із вас володіє хоч якоюсь інформацією – допоможіть, будь ласка.

Пост публікую, а сама сідаю за перевірку Бібліотечного календаря.

 

НАДХОДЖЕННЯ ДО аістИНОЇ БІБЛІОТЕКИ

Дорогі читачі, будь ласка, поставтесь до цієї публікації з терпінням :) 

Нижче ви дізнаєтесь тільки мою думку - і більш нічого. Це не істина в останній інстанції. Це моє зізнання як читачки, яку колись захопила сага про Гаррі Поттера. Захопила і досі не відпускає :)

Всі ми різні, смаки і вподобання у нас різні. Про свої пишу відверто, можливо, занадто. Прошу про розуміння.

Чи є життя після Гаррі Поттера? Звичайно, це зовсім несерйозне питання.

Але після того, як була перечитана остання книга саги, після виходу другої частини кінофільму «Гаррі Поттер і Дари смерті» у моєму житті з’явилася літературна константа, тобто стала величина для жанру фентезі. Все прочитане відтоді порівнюю з Поттеріаною. Нічого з цим зробити не можу.

Тільки для мене, звісно, зрівнятися з Джоан Роулінг змогли Террі Пратчетт, Ніл Гейман.  Серед українських авторів – Сергій Оксеник з його трилогією «Лісом, небом, водою».

І ось віднедавна відшукала ще дві саги. Про одну з них – писала у своєму читацькому щоденнику. Це Наталя Щерба та її «Часодії». На 5 сторінці  за активними лінками можна знайти плей-лист ютуб-каналу.

А от двома із трьох книг про пригоди Каріган Кроу, які написала австралійська письменниця  Джессіка Таунсенд, можу поділитися.

Коли замовляла книгу «Таємне товариство пана Бенедикта» Трентона Лі Стюарта, сподівалась отримати щось подібне. Книга цікава, але не настільки, щоб поставити на один щабель.

Підводячи підсумки, уявимо собі умовну шкалу за звичною нам системою оцінювання.

12 балів – у саги про Гаррі Поттера.

11 балів – у «Часодів» та у Морріган Кроу

10 балів – у «Таємного товаристві пана Бенедикта». 

Далі буде... 

ЯК ВИХОВАТИ ЧИТАЧА _ випуск 7

На даний момент найпопулярніші книги в АІСТиній бібліотеці – про Мортіну. Її придумала й проілюструвала італійська художниця та письменниця Барбара Кантіні. От на ті ілюстрації я й купилась, тобто купила – одразу всю серію із шести книг. Пишу про це і згадую слова однієї молодої жінки про свою доньку, яка обирає книги лише за умови, що там є монстри і динозаври. Ніде правди діти, монстрів у цьому шеститомнику  вистачає. Мортіна – дівчинка-зомбі. Її батьки пропали без вісти і це велика загадка, де вони, померти вони не могли, не в цій сім'ї. Мортіна живе у тітоньки Домовини, за скриньку для коштовностей якій слугує голова двоюрідного дідуся Порчі, що може здійняти галас. Дідусь Склеп - привид.

Питання ось у чому: Чи допомагає така література виховати читача? 

Стверджувальну відповідь відшукала у Ніла Геймана. Він і сам майстер у створенні подібної літератури. В АІСТиній бібліотеці є його книга «Історія з цвинтарем». Ніхто не вірить, що насправді це дуже людяна історія. Коли люди показали себе монстрами, виховати з немовляти людину змогли ті, хто до світу живих не належить.

Вибачте, відволіклась.

То що ж каже Ніл Гейман? Відповідь можна знайти у його статті «Чому наше майбутнє залежить від бібліотек?»

Він вважає, що якщо дитині подобається якась книга – це автоматично викреслює її автора зі списку поганих дитячих письменників. Навіть якщо вона не подобається батькам, для дитини ця книга може стати «стартовим наркотиком», який може «підсадити» дитину на читання (мені не дуже подобається така термінологія, але по суті це дуже вірно сказано). Дитина стає на першу читацьку сходинку, і треба її підтримати у цьому.

І ще дуже важливе. Любов до таких нібито-то моторошних історій є нормальною і навіть корисною, оскільки вона надає дітям безпечний спосіб пережити страх і усвідомити, що вони живі.

Доповідь закінчила :) Далі буде...

ТАЄМНИЦІ ЛЮДСТВА _ випуск 5/2

 продовження...

З усіх таємниць Сіріуса мене вражає та, що пов’язана з африканським племенем догонів. Про них ніхто не знав до 1931 року. Французькі етнографи та антропологи вивчали народи Африки. Випадково натрапили на догонів. Це доволі закрите плем’я, і Марселю Гріолю довелося довгенько завойовувати їхню довіру.

Далі – цитую текст за книгою Г.Бурганського та Р. Фурдуя.

 Рада старійшин і жерців племені вирішила увести його до кола особливо втаємничених людей племені і відкрити йому найбільшу таємницю – міф про створення світу.