ШЛЯХИ КНИГ _ випуск 6

Розповім про своє маленьке лінгвістичне дослідження.

Про те, що українське «кіт» - схоже на англійське «cat» - знають якщо не всі, то більшість точно.

А от про те, як називають угорці ці дивовижні створіння, дізналася у далекому січні 2001 року під час ювілейної конференції. Гості АІСТа, учні та вчителі будапештської «Rodgers-Schoоl», були в захваті від нашої шкільної кішки Машки. Я тримала її на руках, а вони гладили її й говорили приблизно «Мачка, Мачка». Мені здавалось, що вони намагаються вимовити її ім’я, а потім з’ясувалось, що то так звучить «кішка» угорською мовою.

І ось, тримаючи в руках книгу, видану словацьким видавництвом з Братислави, маю доказ, що й словаки приблизно так кажуть.

Маючи в помічниках пана Гугла, легко перевірити, як звучить «кіт, кішка» іншими мовами. Не знаю, чи вистачить у вас терпіння.

Спробую коротко. Якщо почати з англійців і йти зліва направо по карті, то північні країни – Франція, Данія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Латвія, Литва, Естонія – і далі, спускаючись вниз – Німеччина, Польша, Чехія, Болгарія, Білорусія і ми, Україна, – використовуємо приблизно однакове «кіт, кішка, cat».

Південь Європи – Іспанія, Італія, Сицилія, Мальта, Португалія – використовують іншу групу слів «gattu, gatto, gato, gattus».

Порівняйте, будь ласка, як "кіт, кішка" пишуться латиною "cattus". 

Ще цікаву форму виявила в румунській мові – «pisika». Для повного дослідження часу було мало, випадково натиснула на курдську мову, у них схоже на цей варіант «pisîk».

І знайомий вже нам словацький варіант «mačka» є в албанській, словенській, боснійській, македонській, сербській, угорській, хорватській мовах. А ще – увага! – у циганській та татарській.

Оце мене занесло, так? Але так цікаво!!! 

ПОЛИЦЯ для БІБЛІОТЕКАРІВ

На щастя, про веселе життя шкільних бібліотекарок Джеймс Кемпбелл книгу не написав. 

Але присвятив їм кілька цікавих та важливих сторінок у своїй книзі про вчителів (дивись попередню публікацію). Написано славно. З крапелькою іронії і майже з любов’ю )

Щоб дізнатися, як живуть шкільні бібліотекарки, спочатку ми прочитаємо, що таке бібліотеки взагалі. Потім нам підкажуть, на якій сторінці написано про шкільні бібліотеки. А вже звідти нас перенаправлять до розділу «Шкільні бібліотекарки».

Це трошки схоже на своєрідний квест.

Ніби-то не маю права розмістити в інтернеті без дозволу скани сторінок книги Джеймса Кемпбелла. Тож запрошую до бібліотеки ).

Але маленький шматочок все-таки додам, щоб ви зрозуміли тон автора

 На Поличку для майбутніх вчителів попросилась книжка Джеймса Кемпбелла і Роба Джонса «Веселе життя шкільних учителів».

Не дивуйтесь. Це така книжка, що може за себе постояти і нав’язатися комусь теж їй під силу.

Ще до повномасштабного вторгнення мене з нею познайомила Наталя Йосипівна П’яст зі своїм старшим сином Вовчиком. Він був від неї у захваті. Знайомство закінчилось тим, що й собі придбала примірник. Вона у мене прописана у розділі «Від поганого настрою». Зараз дивлюся на неї трошки під іншим кутом і вже сумніваюсь, чи будуть від неї у захваті учителі. Ті, у кого гарне почуття гумору – безперечно. Хоча, якщо у когось із колег настрій не дуже добрий, можливо, брати її до рук не варто. Тим більше, коли книга чесно попереджає, що якраз учителям її читати не можна. Як сказала Ірина Борисівна, "гумор не завжди вдалий".

Ви вже здогадались, так? Життя вчителів, зображене в книзі, не таке вже й веселе. І причин посміятися з нього автори знайшли немало.

Колись був популярним вираз «на грані фолу». Гумор «Веселого життя шкільних учителів» - на грані абсурду.

Тут би згодилося придумати назву для цього типу літератури. Це якась гримуча суміш гумору, абсурду, натуралізму, відвертості там, де багато хто змовчав би. Ще й лексика подекуди далеко не літературна.

Недоліків можна назбирати аж бігом.

Але от у чому парадокс. Коли почала готувати публікацію, поруч зі мною була міс Ліля. І мені було цікаве, яке враження на неї справить книга. Відкривала навмання і зачитувала уривки. Що вам сказати? Ми з нею добряче насміялися.

Може, саме у цьому секрет книги? Може, це головне?

Береш її до рук, щоб пропісочити авторів за неповагу до вчителів, а закінчуєш щирим сміхом. Так, були шматки тексту, коли ми робили паузу і казали одна одній: «Це невдалий жарт».

Але ж як нам було весело!

ЖИТТЯ ПІДКАЖЕ _ випуск 3

Взагалі-то життя мені не просто підказує. Воно кричить з усіх полиць супермаркетів з новорічними іграшками та прикрасами: «Скоро Новий Рік!!!»

Тож настав час мені подумати про те, як прикрасити АІСТину бібліотеку. Є у мене традиційний набір декору, але ж хочеться чогось новенького. А де його взяти, оте новеньке?

Зокрема, ось тут, на сторінках фейсбук-групи «BEAUTIFUL  ILLUSTRATIONS».

Це цікава група. Спочатку мені здалося, що вона створена моїми співвітчизниками, якщо за обкладинку взято ілюстрацію української художниці Валентини Мельниченко. Тепер маю сумніви. В ній друкується багато робіт іноземних художників, і автори дописів - також іноземці.

Але незалежно від того, хто створив групу, матеріали в ній публікуються неймовірні.

У мене вже дещо підготовлене до публікації. Цим прикрашу вільні робочі поверхні бібліотеки.

На цій віртуальній листівці - чотири картинки, які першими мені відкрились. Вам, впевнена, завантажиться інша підбірка. Але цікаво буде в любому випадку. Цікаво, гарно, неймовірно.

Мені потрібно ще добре вивчити пости цієї групи, щоб зрозуміти – це картини, листівки чи саме ілюстрації до книг. З українськими роботами розібратися легко. Роботи Костя Лавра чи Валентини Мельниченко легко ідентифікувати саме як ілюстрації. Адже мене ж цікавлять саме ілюстрації. Для дитячої літератури – це необхідний образотворчий фон для кращого сприйняття тексту. А от як бути з зарубіжними митцями-ілюстраторами? І взагалі треба навести лад в публікаціях на цю тему. А то є у мене мітки "Віртуальна галерея" та "Ілюстратори". В чому різниця? 

Далі буде обов'язково

ЧИТАЄМО РАЗОМ _ А.С.Байєт "Одержимість"

Хочу розділити з вами своє захоплення романом англійської письменниці А.С.Байєт «Одержимість» у перекладі Ярослави Стріх. За цю книгу дякую Ірині Борисівні Мартинюк. Зараз десь на середині книги. Вона велика, на 750 сторінок, і створена для неспішного читання. Смакую нею повільно. Оце дійшла до опису повітря і думаю, якщо мене вразило, може, й вам сподобається?

…Наша мова не створена для того, щоб описувати відмінності між повітрям у різних місцях: ми ризикуємо впасти в пустий ліризм чи неточні метафори, тож не порівнюватиму повітря ані з вином, ані з кришталем, хоча і те, і те спадає на думку. Я дихав повітрям Монблана – холодним, ясним, чистим повітрям, що віє з далеких льодовиків, чистим, як ті сніги, з ноткою соснової смоли і трав з високих лук. Це «прозоре повітря», як писав Шекспір, - повітря, в якому все тане; повітря тонкощів, недосяжних для наших органів чуття. Йоркширське повітря, повітря пустищ, не має тієї кришталевої ясності – воно живе, рухається, як води, що прокладають собі шлях вересовими рівнинами, і повітря тече разом із ними. Це видиме повітря – можна побачити, як воно плине, у річках і лініях на спинах лисих каменів, - воно здіймається повітряними фонтанчиками і мріє над пустищем, коли стоїть спека. А його запах – різкий, незабутній – чистий дощ, привид давнього дров’яного диму – і холодна чистота води у струмку – й ще щось тонке і самобутнє – ох, я не можу описати цього повітря, воно розширює розум у нас у голові й дарує, на мою думку, додаткові чуття, про які доти, до прибуття на ці висоти й обшири, людина не здогадується. 

Образ священнослужитів у дитячій літературі - випуск 3

Підготовка до відкритого уроку відсунула на другий план мою роботу над блогом. І зараз повертаюся до інший публікацій, не пов'язаних з Бібліотечним календарем. 

Наприклад, сьогодні поговоримо про те, як зображуються священнослужителі в літературі для дітей.

Непроста і цікава тема.

Знайомтесь, гарна дитяча книжечка. Детектив Ханни Пек "Справа для Кейт" від Видавництва Старого Лева. 

Ілюстрації також належать Ханні Пек. 

Сюжет - на північ рухається поїзд, у якому  небагато пасажирів, а тому кожен ніби на долоні. Серед них є священник. Книжка невеличка, про кожного сказано буквально кілька влучних слів, які підкріплюються малюнками.

 У пасажирів починають пропадати речі, і їх розшукати береться дівчинка Кейт. 

Священник - дуже приємний дідусь, його Кейт бачила - у бібліотеці (запам'ятаємо і обов'язково пізніше додамо до нашого Віртуального зібрання). Ми навіть знаємо його вираз: "Хто любить гроші, не має їх досить".

Але скажу вже як є, вибачте. Коли вже ТАК описувати, то вже краще ніяк. Ну невже ТАК необхідно було писати, що "ніщо не розганяє паству швидше, ніж несподіваний прихід Святого Духа"? Так, священник теж людина, і в його організмі відбуваються процеси травлення такі самі, як і в кожної людини. І виділення газів його турбує так само, як інших людей. Нащо ж називати це Святим Духом? Але можу я чогось не розумію? Невже я ханжа і не розумію гумору?  Або не встигаю за сучасними тенденціями? Ми ж живемо в час, коли спокійно видаються книги про туалети, про того ж самого детектива Дупку.

Адже в усьому іншому - прекрасна книга, яку береш в руки - і не випускає до тих пір, поки не закриєш останню книжку. Це ж Видавництво Старого Лева - там все зроблено до діла - і переклад, і дизайн, і якість ілюстрацій.  

Побачимо, що скаже моя фокусна група )

ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ - випуск 6 - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ БІБЛІОТЕК

Після створення Бібліотечного календаря я переповнена подіями, датами, іменами, персонажами, асоціаціями, а ще – історичними паралелями.

Зараз складно мені відтворити шлях, яким дісталася сторінки Вікіпедії з промовистою назвою «Список зруйнованих бібліотек». Він закінчується даними про те, скільки бібліотек було знищено в Україні на 25 квітня 2023 року. Відтоді даних, на жаль, побільшало.

Ось тут я взяла оновлені дані – станом на 31 березня 2025 року:

214 повністю зруйнованих будівель бібліотек.

427  - зазнали значних пошкоджень та потребують капітального ремонту.

477 знаходяться в будівлях, що зазнали незначних пошкоджень і також потребують незначного ремонту, 96 із них відновили роботу

Цифри і дані на різних платформах можуть відрізнятися.

В моєму Бібліотечному календарі є дата 11 вересня. Старше покоління одразу зрозуміє її символізм. Після найбільшого терористичного акту в історії Америки директор публічної бібліотека Бенсенвіля в штаті Іллінойс  запропонував День пам’яті бібліотек як нагадування про ті жахливі події. На жаль, ми не одинокі в нашому нещасті. Не ми перші і, на жаль, не ми останні втрачаємо спадщину. 

 

Підготовка до відкритого бібліотечного уроку в рамках атестації зайняла у мене весь час. Маю на увазі весь час, виділений Вінницяобленерго нашій школі. Роздруковувати матеріали без електроенергії ще не вмію )

Оця прогалина на блозі - пусте віконце замість 8 грудня - нагадуватиме мені про цей непростий час. 

Кінець І навчального семестру. 

Я дуже вдячна Олені Леонідівні за те, що знайшла можливість і віддала мені урок, виділений на роботу зі щоденниками читача в 4 класі,  для розмови про Бібліотечний календар. Вона ж обирала тему уроку і схвалила день, коли його провести.

9 грудня є офіційним Днем народження Оле-Лукойє, персонажа казки Ганса Крістіана Андерсена. Ім'я, звичайно, знайоме четвертокласникам, але зараз особливо близьке, тому що почали репетирувати "Снігову королеву". То ж хіба ми могли обрати інший день? 

З фотографії видно, що на дошці сховані за ілюстраціями та картинками листи Бібліотечного календаря. Наша спільна робота з дітьми була в тому, щоб свята та події представляли учні. Тут ми повністю опирались на випадок, те, що люблю найбільше. 

От уявіть, хлопчик, який є найбільшим жартівником і має гарне почуття гумору, отримав можливість - абсолютно випадково - представити День смішного читання. 

А тому, який між паперовою та електронною книгами надає перевагу другій, випало - знову ж таки абсолютно випадково - познайомити однокласників саме з Днем читання електронних книг. 

Люблю колекціонувати такі випадки. 

Треба набратися сміливості і підійти до Ірини Михайлівни за аналізом уроку ) Як би там не було, мені сподобалось )