День комп'ютера

От у чому я майстер, так це в тому, що пасу задніх і не встигаю за датами із Календаря знаменних (і не тільки) дат. 

У понеділок 17 лютого передивлялася свої записи по Віктору Бризнецю і згадала, що очам своїм не повірила, коли побачила у його книзі "Женя і Синько" слово "комп'ютер".

На хвилиночку! Книга 1974 року видання! 

І тут мене наздоганяє думка: "А чи відзначає людство День комп'ютера?"

Уявіть! Таки відзначає!

І коли? 15 лютого!  

Ну хто б на моєму місці не кусав би себе за лікті? 

Отож!

15 лютого - День комп'ютера. Перенаправлю вас на сайт "DayToday", де описана історія свята. Але попереджаю, там багато реклами. Мають право, врешті решт. 

24 лютого. Життя триває...

Нікого немає в Україні, хто б не пам'ятав той день 3 роки назад. 

Що для мене, шкільного бібліотекаря, є одним із символів нашої стійкості та незламності? Як це не банально звучить, друк підручників для школярів. В минулу п'ятницю, 21 лютого, ми отримали чергову партію підручників. Те, що в такі складні часи держава думає про дітей, - мені здається дуже крутим та обнадійливим. 

 

 

 

До Дня рідної мови

Сьогодні День рідної мови.

Придбавши у 2021-2022 роках три книги Ольги Дубчак, я забезпечила себе на багато років вперед матеріалами до виставки, присвяченої цій знаменній та важливій даті.

Планувався цикл із 3 книг: «Чути українською», «Бачити українською», «Бути українською. Речення та його знаки».

Росіянам на плани всіх українців, на наші з вами плани, на плани пані Ольги було наплювати. Тож отримали від неї на горіхи по повній програмі. Третю книгу вона рішуче відклала в сторону, щоб написати «Перемагати українською. Про мову ненависті та любові». Книга написана розлюченою жінкою. Це дуже добре відчувається. І водночас сповненої любові до життя та до України. Цієї любові ви теж отримаєте гарну жменю.

А зараз на сайті видавництва «Віхола» оголошена передоплата  останньої книги з серії «Бути українською. Речення та його знаки». Я вже її замовила і з нетерпінням чекаю.

Дасть Бог дочекаємось  наступного року і будемо говорити й про неї.

Я щойно відірвала себе від цих трьох неймовірно книг. Мені подобається:

1.     Гарно і стильно оформлена (гарні шрифти - моя слабкість) книга. В її обкладинку «вшита» закладка (таке в книжковому хазяйстві завжди згодиться). Приємний для очей колір паперу.  Якщо всі книги видавництва «Віхола» такі – їм честь і хвала. Запам’ятайте його назву.

2.     У пані Ольги неймовірно гарна мова. Її смакуєш, як літом морозиво, а зимою – каву.

3.     В поєднанні з таким же гарним почуттям гумору … це просто БОМБА.

Вона дозволяє собі трішки похуліганити. І я беру з неї приклад, підхопивши вірус задирикуватості, сміливості та гумору.

Я не геній нестандартних рішень, але часом щось уткнути можу. Зараз додам у пост одну світлину. А згодом, коли перероблю все заплановане (певно, буде пізно ввечері), додам презентацію.

Кому пощастить бути зараз в школі – запрошую до бібліотеки.

Brown Vintage Thank You Flyer від користувача Irina Vek

 

#Валентність та Календатика

Хто в темі, одразу зрозуміє, про що зараз пишу.

У 2024 році розв’язана мною 20 лютого  задача з КАЛЕНДАТИКИ стала останньою. Звичайно, хотіла, щоб це тривало протягом року, але я протрималася аж/всього 42 дні.

У 2025 році стартую звідти, де зупинилась. Знову беру КАЛЕНДАТИКУ в руки та дістаю зошит,  в якому нотувала розв’язання.

Тим, хто не знає… скажу так.

КАЛЕНДАТИКА – це календар на кожен день. Але побудований він так, що дає відповідь зовсім не на ті питання, які чекають від подібних речей. З нього ви не дізнаєтесь, який день тижня, скільки триватиме світловий день, або коли садити фасолю, наприклад. Знайомства з  шедеврами художнього мистецтва не буде. І афоризмів у ньому ви теж не прочитаєте.

Зате прокачаєте свої математичні навички, відшліфуєте процес вибудовування логічних зв’язків. Це раз.

А по друге – згадаєте/ вивчите/ повторите/ поставите інші наголоси/ оціните по іншому /   курс Історії України.

Валентина Мержиєвська, яка створила цей цікавий освітній продук – унікальне явище в українському альтернативному просторі. Знайома з нею з осені 2018 року, слідкую за її проєктами. Вона не втомлює дивувати. Вона фонтанує ідеями – і, що саме головне, втілює їх в життя.  У неї – системний підхід до всього, за щоб вона не бралася. І надзвичайні аналітичні здібності. Що мене вражає найбільше – це те, що вона за освітою не педагог. В освітню сферу її привело материнство.

Будь ласка, прошу до бібліотеки, будемо розв’язувати історичні задачі разом.

Путівник #Валентність оновлено. 

#ЖивіПисьменники

                                Всі посібники проєкту #ЖивіПисьменники є у вільному доступі. 

Можна впасти у велику спокусу їх роздрукувати. З великим задоволенням їй підкоряюся.

Мій старенький  друкарський станок інколи бастує, але потихеньку працює. І тому з гордістю звітую про АІСТ_самвидав. Крім тих посібників, що є на фото, встигла роздрукувати "Методичні матеріали" до 1 сезону "Живі письменники дітям", які супроводжують 10 навчальних відео про українських поетів та письменників. 

Далі - роздруківка 2 сезону "Методичних матеріалів", посібника "Живі Письменники. Дошкілля".

І обов'язково Каталог сучасних українських митців слова.

Слідкуйте за новинами, дорогі читачі )

І запрошую до бібліотеки тих, кому тримати в руках паперовий варіант краще, ніж читати з екрану.

Не переставатиму повертатись сама і повертати читачів до проєкту #ЖивіПисьменники.  Розумієте, це високоякісний продукт. Він не втрачає свої властивості. В посібниках прекрасно все: якість подачі матеріалу, великі пласти цього матеріалу, методичні поради. Найголовніше - вони розвивають мислення, спонукають створювати свої вправи, народжують власні ідеї. Ці книги і через 5 років будуть корисні. Нагадаю, що їм у 2025 році виповниться 6 літ.

P.S. Один із посібників на фото я отримала в подарунок від організаторів проєкту, коли взяла участь в розіграші подарункових книжкових комплектів. І про це теж писала )

Колегам, шкільним бібліотекарям, про корисні онлайн-сервіси

Під міткою «Колегам – шкільним бібліотекарям» збираються публікації, в яких ділюся своїми знахідками. Мені допомогло – значить, іншим допоможе.

Сьогодні розповім про два корисні, легкі та зручні у роботі онлайн-сервіси.

Один – полегшить зробити справедливий та незалежний вибір. Сайт «Random.org» допомагає мені як адміністратору сторінки АІСТа в Інстаграмі обирати листівку, присвячену тому чи іншому випуску (дивись публікацію від 11 лютого).

Другий «I love PDF» спрощує процес звітування про вибір підручників. До знайомства з цим сайтом процедура була така:

1. .        Сфотографувати телефоном  протокол, роздрукований після того, як школа оформила свій вибір.
2.  Перекинути на комп’ютер фотографії.
3.  Створити WORD-файл
4. Завантажити в нього фотографії з телефону.
5. Зберегти файл у PDF–форматі
6. Надіслати його методисту.

Тепер слідкуйте за руками:

1)     Фотографуємо телефоном документи

2)     Завантажуємо в тому ж таки телефоні знімки на сайт «I love PDF»,

3)     Обираємо варіант «Конвертувати JPEG у PDF»

4)     На телефон зберігаємо PDF- файл

5)     Надсилаємо його методисту.

Дуже зручно і економить час.

Користуйтесь на здоров’я.

ЧИТАЄМО РАЗОМ _ Лія Прайс "Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки"

 Ця книжка на моїх полиці давно. Більш детальний огляд – попереду, 

читаю її зараз з великим задоволенням і не розумію, чому мої попередні кілька спроб були невдалі.

А поки що – читачам на подумати – маленький уривок.

2006 року Індія стала першою країною у світі, яка встановила законодавчі обмеження на вагу сумок, що їх носять школярі. Вражені дослідженнями, яке показало, що середній наплічник важив майже половину того, що важила середня дитина, законодавці обмежили вагу сумок з книжками декількома відсотками від ваги дитини.

У вас виникли такі ж питання?

Яка ситуація в Україні?

Чи проводив хтось у нас такі дослідження?

Як зменшити вагу підручників? Чому вони такі важкі?

Чому саме Індія?

Обов’язково повернемось до цієї книги.

Календар різноманітних дат

Ено Рауд, естонський письменник, родився 15 лютого 1928 року. Найвідоміші його твори – і найулюбленіші – казки про наксітралей, трьох казкових чоловічків Муфтика, Півчеревичка та Мохобородька.  За внесок у дитячу літературу він отримав Державну премію – і цілком заслужено. Його ім’я внесено до Почесного списку  Г.-Х. Андерсена.

Я пробіглася кількома сайтами, знайти у вільному продажі його книги – майже неможливо, хіба що на OLX вдасться знайти вживані видання.

Щаслива та бібліотека, яка має у своєму фонді таке багатство. АІСТина бібліотека – одна із них.  На відомому піратському, хоч і безкоштовному, сайті – є всі чотири книги.

Хотілося би більше розказати про письменника, але інформації не дуже багато. Українська Вікіпедія небагатослівна.

Його батько – відомий естонський поет. Дружина – також письменниця. У них родилося троє дітей. Грав на скрипці. Свої перші твори писав під псевдонімом Мохова Борода.

Початок  казки – геніальний по своїй простоті та здатності занурити читачів в казкову атмосферу. От у кого треба вчитися сучасним авторам. І одразу все ясно. Дія відбувається у сучасному і зрозумілому для нас світі, де є кіоск з морозивом. Головні персонажі – крихітні, тому що здаються продавчині мізинчиками.

І тільки казковий випадок міг звести коло цього кіоска головних персонажів. 

Ще з дитинства мрію спробувати брусницю. А ви?