КАЛЕНДАР дорогих серцю АІСТиного бібліотекаря ДАТ

Є Календар знаменних, всесвітньо відомих дат, як то Міжнародний день рідної мови.

Є Календар дат, важливих українцям, наприклад, День народження Тараса Шевченка

Є календар подій, надзвичайно цінних для АІСТиного товариства, наприклад, День народження Англійського клубу. 

2003 рік, 8 травня

А є один скромненький перелік дат. Він настільки маленький, що його й календарем важко назвати. Але події, пов'язані з певними датами, дуже  дорогі мені та всім, хто ділить зі мною простір АІСТиної бібліотеки.

1 березня 2007 року Наталя Юріївна Рощинська, вітаючи мене й місс Лілю на святковій колегії, назвала нас леді Круглого столу. В першу чергу, звичайно, це стосувалось форми того столу, за яким ми працюємо. Ні про яку обраність, звичайно, і мови не йде.

Просто коли ми за столом говоримо про книжки, мені приємно думати, що це включається режим засідань членів Круглого столу. 

Приєднуйтесь ) я з великим задоволенням поговорю з вами про улюблені книжки.

Розповім сьогодні про нашого земляка Сергія Танадайчука. 

Все почалося з маленької книжечки із дуже незвичайним і привабливим дизайном. Саме дизайн мене зацікавив.  На обкладинці  згадується ім'я - Віка Зданевич. 

З нього й почала свої пошуки, і це нічого мені не дало. 

Наступний крок мені знову ж таки підказала книжечка, бо на ній було вказано, що ідея та макет С. Танадайчука. 

Це ім'я, забите в пошуковик, дало мені багато інформації для роздумів. 

Сергій Танадайчук - хто це? 

Це - митець, майстер народної творчості,  родом із Козятинського района, наш земляк.

З 1984 він жив у Бердичеві. І там полишив по собі добру пам'ять як в першу чергу педагог, вчив дітей любити мистецтво і робити це незвичними способами. 

Щоб дати ширше розуміння, яким велетенським був його талант, скопіювала фрагмент статті із Вікіпедії: "Сергій Танадайчук працював в таких техніках, як живопис, розпис, витинанки, писанки, пластика, малюнки-вірші, а ще складав казки й пропонував дітям їх ілюструвати. Придумував витинанки-іграшки. У виготовленні авторських панно Танадайчук використовував також різні технічні прийоми. Частина його доробку виконано відщипуванням, коли можна працювати без інструментів, відриваючи пальцями невеликі частини від складеного чи розгорнутого аркуша паперу, надаючи в такий спосіб потрібної форми уявному/реальному образу та створюючи різні інші модулі. Частину робіт майстер виконав у традиційній техніці вирізування із допомогою ножиць. Переважна більшість його витинанок — це композиції з багатьох кольорових елементів, що різняться за розмірами й формами, як правило, на контрастному тлі, утім є частина творів, вирізаних із одного цільного аркуша паперу."

Про себе він писав: " Не всі мої напрямки моєї творчості відповідають народному малярству. Але все-таки намагаюся триматися столітніх і тисячолітніх традицій  свого народу".

Він не прожив і повних 40 років. Може, тому що дуже яскраво горів його талант?

ПОЛИЦЯ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ _ Джеральд Даррелл

Продовжую тему попереднього посту...

І тут я спізнилася... 

7 січня 1925 року родився Джеральд Даррелл, англійський натураліст, зоолог, письменник, засновник Джерсійського зоопарку та Фонду охорони дикої природи. Можу собі тільки уявити, як у Джерсійському зоопарку відмічають століття Даррелла...

Своє дитинство він провів на маленькому грецькому острові. Там Джеральд не мав змоги відвідувати школу і його рідних дуже турбувало, що він росте невігласом і нічому не вчиться. Сам хлопчик так не вважав. Перед ним розгорталася картина природи, яку він з захопленням вивчав і на яку не зважали інші. Рідні  були не дуже задоволені тим, що він "тягне в дім всяку звірину і комашню". 

Врешті решт знайшли йому домашнього вчителя. 

Отак  ми підійшли до суті сьогоднішнього посту. 

Саме досвід цього вчителя на ім'я Джордж варто вивчити майбутнім вчителям. 

Поставте себе на хвилинку на місце цієї дорослої розумної людини. У вас є учень, який марить тільки тваринами. Все решта його не цікавить.

Читайте книгу Даррелла "Моя родина і звірі" і мотайте на вус: 

   "Уроки історії спершу проходили у нас досить мляво, поки Джордж не зметикував, що занудливі факти потрібно приперчити дрібкою зоології, збаламутити якимись зовсім сторонніми подробицями і таким чином заволодіти моєю увагою. Отак я ознайомився з деякимии історичними даними, які, наскільки мені тепер відомо, ніде раніше не було зареєстровано. 

   Затамувавши подих день у день на уроках я слухав, як Ганнібал долає Альпи. Причини, що спонукали його до цього подвигу.., мало цікавили мене. Зате в цій експедиції, на мою думку, погано організованій, найбільше схвилювала мене можливість узнати імена всіх без винятку слонів. Опріч того я довідався, що Ганнібал призначив спеціального доглядача, не тільки щоб годувати й оберігати слонів, але й давати їм холодної днини пляшки з гарячою водою. Цей факт, здається, лишився невідомим для більшості серйозних істориків. Ще одна деталь, про яку чомусь не згадується в історичних джерелах. Коли Колумб ступив на землю Америки, перше, що він сказав, було: "Пресвятий Боже, дивіться... ягуар!" Після такого вступу хто ж би не зацікавився історією цього континенту? 

Не вся книга про навчання. Це надзвичайно добра, написана з великою любов'ю до рідних та приперчена гарною дрібкою гумору хроніка однієї англійської сім'ї. Жінка з трьома дітьми після смерті чоловіка покидає холодну Англію та переїжджає до теплої Греції.

В АІСТиній бібліотеці за ці роки зібралася колекція різних видань Даррелла, аж цілих 6 штук. І я мушу попередити, що видані вони за радянських часів - і на російській мові. 

Можна, принаймі, помріяти про таку ж колекцію українською мовою. Знаю точно, що наші видавці вже дещо переклали. Буде можливість - придбаю.

P.S. Переглядаю мітки. Думаю, те, як маленький Джеральд Даррелл проводив свій вільний час на острові, дуже гарно лягає в тему "Дитяче дозвілля в доцифрову епоху". Оце так альтернатива сучасним гаджетам!