Обіцянки треба виконувати. Навіть якщо пройшло півроку. Особливо, якщо пройшло півроку.
60-ою книжкою, яку Маша Осовська передала АІСТиній бібліотеці в користування, були «Американські боги» Ніла Геймана. Саме про неї я обіцяла розповісти.Америка, американський континент – в стародавні часи був схожий на прохідний двір. Наївні люди думають, що першовідкривачами були вікінги. Ні. І навіть не стародавні для нас єгиптяни. Всі везли з собою богів. Там, на американському континенті, вони ставали нікому не потрібні, коли зникали люди, які в них вірили.
Тут я бачу прямі
аналогії з романом Террі Пратчетта «Дрібні боги». Але під руками немає тексту,
щоб підкріпити цитатами.
Ніл Гейман дає свою відповідь на питання, що відчували боги, коли залишалися без послідовників? Як вони влаштовують своє життя?
З тими, хто знайомий з обома романами, охоче обміняюсь враженнями.
Але повернімось до «Американських богів». У книзі Ніл Гейман підтвердив свій талант і майстерність. Він гуру хитромудрих сюжетів. В романі є моменти, які начебто мали викликати відразу і гидливість. Аж ні разу. Якось автору вдалось втриматись на межі пристойності.
Я і так забагато
розповіла, проспойлерила, як зараз люблять казати. А мені дуже хочеться, щоб ви
оцінили сюжет історії, масштаб героїв, подій, інструменти, які використовує
автор. Як в сюжет вплітаються реальні
будівлі та вигадані місця. Це
фантастично – те, що зробив Гейман. Важко йому буде себе ж перевершити. З
задоволенням чекаю на наступну книжку.
Там навіть є дещо цікаве для бібліотекарів. Обіцяю розповісти.
Друзі, перед тим,
як брати книжку в руки, добре подумайте: або серіал, або книга. Серіал сам по
собі непоганий. Обирати вам. Є два сезони і немає логічного кінця.
Немає коментарів:
Дописати коментар