Нам – через біль і кров – нав’язали досвід, про який ми не просили і хотіли
б забути. Але забути не вдасться.
Як би нам не було гірко й боляче, досвід цей не належить тільки нам. Ми не
одинокі в своєму горі, у своїй біді. Бо війни існують стільки, скільки існує
людство. Яку б книгу – після початку повномасштабного вторгнення – не взяла до
рук, око вихоплює те, що резонує з сьогоденням.
Якось – в кінці дуже важкого для країни дня – вирішила знайти розраду в
шпигунському детективі Агати Крісті «Ікс чи Ігрек?». Події відбуваються навесні
1940 року у Британії, а враження таке, наче авторка на машині часу
побувала у нас в Україні.
Далі – перенаправляю вас на сторінки презентації, у якій зараз лише кілька сторінок. Це свідчення того, що гіркий досвід отримали не тільки ми. І я просто не можу пройти мимо.
Від цього ще боляче. Людство нічому не вчиться?
P.S. Шановні видавці, зверніть, будь ласка, увагу, що українських перекладів детективів Агати Крісті - не дуже багато. Зокрема, візьміть до роботи книгу "Ікс чи ігрек?". Для нашого часу - дуже актуальна.
історичні паралелі від користувача Irina Vek
Немає коментарів:
Дописати коментар