Анатолій Бортняк - поет для дітей

Дорогі читачі, якщо серед вас є такі, що вважали вінницького поета Анатолія Бортняка серйозним поетом, який писав виключно для дорослих, прошу сюди.

Оце перебирала старі журнали, серед них - "Пізнайко" за 1999 рік. А в №5  - на 3 сторінці - читайте, вам сподобається )

"Піратські історії" прочитати не бажаєте?

Було у мене кілька спроб підсунути «Піратські історії» читачам.

Майже всі невдалі. Схвальних відгуків не дочекалася. Я пропонувала книгу дітям, а вони повертали її на полицю.

І тоді вирішила прочитати книгу самостійно і скласти власне враження.

Що вам сказати? Вона дуже класна!

У книзі 17 оповідань. Звичайно, всі вони про піратів. І всі вони дуже повчальні. Автори (їх аж шестеро) спробували на такому непростому матеріалі вибудувати ситуації, які б ненав’язливо підказали дітям,

що не треба боятися найсильніших, а  в конкурсі з піратських дражнилок можна виграти за допомогою компліментів;

що цивільному кораблю, який везе на продаж різні види твердого сиру, можна перемогти  голодних піратів, просто нагодувавши їх;

що важливо вміти читати, і тоді ваш корабель не заберуть на штрафмайданчик.

Найбільше мені сподобалася історія про пірата, який любив читати. В ній  йдеться про те, які уроки ми беремо одне в одного і як важливо не пропустити мимо вух те, чому тебе вчать.

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ ДАТ _ День Києва

                            Кияни – це такий народ! Його бий. А він все танцюватиме!...

Хто не злякається довгої публікації та дочитає до кінця, дізнається, кому належить цитата  і з якого  вона твору. 

 Якби не форс-мажор, був би пост опублікований 23 травня.  Але на те він і форс-мажор, щоб плутати плани. 

В останню неділю травня кияни відзначають День міста. Це одна із «плавучих» дат.  Першими «поздоровили» жителів Києва  бомбардуванням ненаситні до крові сусіди з півдня та сходу. Дісталося й іншим областям України. В такі моменти не до святкувань.

Я готувала публікацію, починаючи складати власний список улюблених (і не тільки) творів, події яких відбуваються у Києві. До наступного року перелік виросте, дай Боже дожити. 

Відкриття АІСТиної Віртуальної галереї

Готові до перегляду перші зали Віртуальної галереї українських художників-ілюстраторів. Готую до відкриття інші: гортаю сторінки інтернет-ресурсів, шукаю матеріал в АІСТиній бібліотеці. В першу чергу орієнтуюсь на фонд нашої бібліотеки.

Світ ілюстрації такий захопливий, що я себе ледве стримую.  Інакше б гості цього блогу тільки про нього й читали. Їх "рятує" мій інтерес до інших тем, книг і людей.

Минуло два тижні з моменту оголошення про відкриття онлайн-галереї, і за цей час додались зали, присвячені Вікторії Ковальчук та Тетяні Юрченко. 

Останнє ім'я для мене - взагалі загадка. Інформації - майже нуль. 

Якщо щось про неї знаєте - дайте, будь ласка, знати.

У людини однозначно був (є?) талант. 

20 травня - День динозаврів

Найбільш підступні у Календарі знаменних дат "плаваючі" дати. Є події, які "прив'язані" не до конкретних дат, а до днів тижня.

Наприклад, 20 травня відзначають Всесвітній день бджіл. 

А от День динозаврів, про який говоритимемо сьогодні, такого привілею немає. Його відзначають у третій вівторок травня.  У 2021 році згадувала про цей день 18 травня. 

Тоді ж створила спеціальний випуск "АІСТ-прес" про книги, присвячені цим дивовижним створінням. 

Не знаю, як в інших бібліотеках... Але в АІСТиній найчастіше діти запитують саме про динозаврів. 

Чому так? 

Чому нас (бо я теж цікавлюся динозаврами зі шкільної пори) так приваблюють ці тварини? 

Популярність фільмів "Парк Юрського періоду" не на пустому місці з'явилась. 

І якщо продовжитиму говорити про власні смаки, то роман "Зачарований світ" Артура Конан Дойля свого часу читала й перечитувала разів з 10. 

І загадку, чому вимерли динозаври, людство намагається розв'язати вже друге століття. 

Художник-ілюстратор Тетяна Юрченко

UPG 

На 22:12 відшукала лише одну згадку про Тетяну Юрченко - в Довіднику членів Спілки художників України за 1998 рік.

Пошуки не припиняємо...

Знайшла собі роботу на вечір...

  Наводила лад у фонді дитячої літератури і впізнала руку, як-то кажуть...

 Вмію розрізняти ілюстрації Володимира Голозубова, Валентини Мельниченко, Вікторії Ковальчук. 

 А відсьогодні навчилася розпізнавати ще одного майстра пензля. Ось ці три книжечки проілюструвала Тетяна Юрченко.

 Поки що абсолютно нічого про неї не знаю, крім того, що вона цікавий та самобутній художник.

 Мені і про поета Віть-Вітька хочеться розповісти. Але на все свій час 

 

Закінчення Тематичного циклу

Закінчився другий у цьому навчальному році Тематичний цикл, за яким будую свою роботу на блозі. 

І мене дуже тішить сам факт його завершення. У минулому навчальному році цього не зробила, не вистачило сил.

Розпочала 10 лютого і завершила 14 травня. Всього є 61 публікація, що на 22 більше, ніж у  цьогорічному першому Тематичному циклі.

Додалося більше листків Календаря знаменних дат, більше листків із АІСТорії.

До віртуальних путівників додався ще один. Крім того, стала використовувати онлайн-digest, за цей період створила два випуски. 

У моєму віртуальному світі з'явилися Віртуальна галерея та Альтернативна історія. 

Трошки цифр:

Розповіла про 33 книг. 

Згадала 39 людей - письменників, поетів, художників, людей науки, літературознавців, методистів, освітян. 

А ще згадала про 20 АІСТят, про Ірину Борисівну - тричі та про другокласницю - двічі. 

Чи означає цей звіт, що припиняю роботу на блозі до кінця навчального року? Ні, звичайно. 

Буду щось публікувати обов'язково.

До зустрічі...

Календар знаменних дат

Працюю над блогом, дотримуючись Тематичного плану. Вибудувала, здавалось,  зручну для себе схему, щоб не було переваг однієї теми перед іншими. Але є одна рубрика, якій тісно в моєму плані. 

Найбільше коректив в його реалізацію вносить Календар знаменних дат.

Якби все відбувалось чітко за планом, якби я строго його дотримувалась, зараз було би не 15 травня, а 22 квітня. 

За цей звітний ) період було опубліковано 16 (!) постів з Календаря знаменних дат замість запланованого одного.

Чи відмовлюсь від нього?

Ні!

Лише визнаю, що у рубрики "Календар знаменних дат" особливий статус. 

І працюватиму далі.

Колись, можливо, весь Тематичний цикл спланую за Календарем.

Далі буде...

Один день – одна книга

Добігає до кінця другий у цьому навчальному році Тематичний цикл.

Мені залишилось написати останню статтю на означену в заголовці тему.

Моя мета – знайомити читачів якомога з більшою кількістю книг із АІСТиної бібліотеки.  Вона була, є і буде головною метою.

Весною 2021 року здавалося, що назва "Один день - одна книга" - дуже відповідає моїм планам.

Але з часом стало зрозуміло, що ПРОЧИТАТИ одна книгу в день - реально. А от РОЗПОВІСТИ про одну книгу в день - хоч і реально, але не зовсім правильно. 

Почну з того, що в мене вистачає сил і часу лише на одну публікацію в день.

В такому випадку не було би інших публікацій.

Не було би 7 постів із 18 "Календаря знаменних дат", бо в них іде мова не про книги

Не було би 7 публікацій про АІСТорію та циклу "Цей день в АІСТорії", бо в них теж не книги головні герої.

Поза бортом залишилися б рубрики "Із розмов в бібліотеці" або "Імена із забуття".

Ви зрозуміли, так?

Тому залишаю все як є.

Про час, коли дійсно писала про одну книгу в день, згадуватиму з ностальгією, але йду назустріч новим відкриттям ) 

Далі буде...

УЛЮБЛЕНЕ МІСЦЕ ДЛЯ ЧИТАННЯ

Кажуть, що парасоля – амулет від дощу. Варто взяти її з собою в дорогу – дощу не буде.

Щось подібне сталося зі мною.

Історія ця почалася в кінці січня цього року – з дрібнички, з дуже прикрої дрібнички. Три рази підряд (!) переді мною закривалися двері стратегічно важливого об’єкту (хто не здогадався, підказую – туалету). То був якийсь нещасливий   для мене день, який тим не менш подарував мені одну цікаву ідею. В четверте того дня, прорахувавши можливість зачинених перед моїм носом дверей, я взяла з собою книгу, щоб не втрачати час, щоб почитати коло вікна під чарівним кабінетиком.

І, о диво! – вхід був вільний!

Відтоді я взяла собі за правило йти до цього стратегічно важливого об’єкту із книгою. Випадків, коли перед моїм носом двері зачинялись, поменшало. І суттєво поменшало.

В якийсь момент у мене включилося наукове мислення, я почала фіксувати, скільки разів було зайнято, скільки разів було вільно, і чи була у мене в цей момент книга в руках.

Експеримент розпочався 29 січня, цим днем датується перший запис. Всього за цей час було прочитано три книги. Вони – на фото. 

Розумієте, я вигравала (і продовжую вигравати) у любому випадку. Якщо двері зачинені, читаю, чекаючи, поки кабінка звільниться. Якщо в ній вільно, читаю кілька сторінок, коли вихожу з кабінки. Думаю, читачі розуміють, що називаючи експериментом свої дії, я жартую ) Ніякий він не серйозний і не науковий. Все вирішував випадок.

Це ще одна спроба знайти у своєму житті шпаринку, яка б дозволили опинитися з книгою сам на сам. Зазвичай в цей момент біля вікна мене ніхто не турбував. 

Менше з тим, все задокументовано, підраховано, проаналізовано. Результатами вас бомбити не буду ) Про це розповідатиму за бажанням при особистій зустрічі в бібліотеці.

Тільки про один момент розповім. Пам'ятаєте, що все почалося з трьох випадків, коли двері туалету зачинялись переді мною? 

У кожному з трьох етапів, незалежно від розміру книги і кількості днів, впродовж яких вона читалася, було ЛИШЕ 3 випадки, коли я БЕЗ  КНИГИ вимушена була чекати, коли звільниться туалет. 

А що стосується улюбленого місця для читання... Так, вікно навпроти туалету теж може ним стати )

10 травня - Всесвітній день кактусів

Свято родом з Америки, звідки й виноватці свята, предмет захоплення людей у всьому світі. Нещодавно до тих, хто любить, цінує та захоплюється кактусами, судилося доєднатися й мені, коли від подруги під опіку дісталося кілька цих дивовижних рослин.

І час від часу вони мене радують, як оцей, наприклад. 

Порівняйте, будь ласка, 2 фото: вверху - цьогорічне, внизу - минулорічне.

Уже можу робити висновок, що квітнуть вони приблизно в один і той же час, в кінці квітня. 

Із публікації на порталі "Ділова мова" можна дізнатися багато цікавих фактів. Але попереджаю, там є реклама )

8-9 травня - ДНІ ПАМ'ЯТІ і ПРИМИРЕННЯ

Що ми відзначаємо 8-9 травня?

Про кого згадуємо? 

Про що говоримо?

Що запропонувати дітям?

Де шукати допомоги?

На всі ці питання ви розшукаєте відповідь серед збірки тематичних матеріалів, які підготувала Валентина Мержиєвська із своєю командою. 

Незабаром відкриття Віртуальної галереї!

    Цілком логічно було би писати про відкриття онлайн-галереї тоді, коли її виставкові зали були б заповнені. Але ж ми не шукаємо легких шляхів, так? Спочатку заявимо та розрекламуємо. а потім відкриємось )

    Рано чи пізно це повинно було трапитися. Маючи досвід директора Віртуальної бібліотеки та Віртуального зоопарку, хіба я мала шанси оминути тему ілюстраторів? 

    В цьому 2024-2025 навчальному році я тричі переглядала фонд дитячої літератури.

І вперше, і вдруге, і втретє відчувала захват від краси української ілюстрації. Це величезний всесвіт, де сяє неймовірно багато зірок.

• Володимир Голозубов залишається моїм найулюбленішим художником-ілюстратором. 
• Віднедавна – і назавжди – моє серце у полоні творчості Валентини Мельниченко. 
• Чорно-білі ілюстрації Ігоря Вишинського навчилася вирізняти з-поміж інших. 

От на цих митцях і зосереджу в першу чергу свої пошуки.

 Тверезо дивлюся вперед і розумію обсяги і масштаби такої роботи. Обмежувати себе якимись хронологічними рамками не буду. Можливо, вивчатиму досвід й зарубіжних художників.

Але не робити цього не можу. 

Мені дуже-дуже цікаво, а вам?

Далі буде...

Імена із забуття _ Михайло Остроградський, математик

Ось ці газетні вирізки нагадують мені про події 2001 року. Тоді Ігор Якович Клочко, який викладав математику,  попросив допомогти в оформлені газети, присвяченій всесвітньо  відомому математику, українцю Михайлу Остроградському. Газету я зробила, вона загубилася у часі та в АІСТиному просторі )

А невикорастані матеріали викинути не змогла, зберегла (я ж бібліотекар). І вони тепер стали у пригоді, коли хотіла знайти докази того, що це було в нашій  АІСТорії.

Ігор Якович дуже любив (і любить) математику і охоче розповідав про історію математичної науки. Завдяки йому я на все життя запам'ятала ім'я славетного українця. На днях  запитала свого похресника, який 3 роки тому відвідував його уроки, чи згадував він про Остроградського? "Так, було таке" - відповів Вадим. 

Ех, буде в мене більше часу - обов'язково пошукаю інформацію про рід Остроградських, який дав Україні і славетного математика і хороброго контрадмірала. Цікаво ж, правда?

Далі буде...

ЖИТТЯ підказує... _ до Дня народження Анатолія Бортняка

Зараз у моєму Тематичному списку - 52 пункти. Ідея сьогоднішнього - "Життя підказує..." народилася в четвер, після заходу Вінницької Академії безперервної освіти, присвяченого Дню народження Анатолія Бортняка. В першу чергу я йшла, щоб побачити виступ наших третьокласників.

Вінничанин Анатолій Бортняк - сильний поет. На епітети можна не скупитися - видатний, гарний, ліричний, вдумливий, пронизливий. Не скупилася на добрі слова про батька його донька Наталя, яка працює в Академії. Її виступ запам'ятався найбільше, особливо про його воєнне дитинство. Про те, як сім'я тікала від німців, як кидала на підводу речі, як на очах Анатолія розірвало на шматки сусідку. 

Дорогі читачі, ви теж провели паралелі з нашим часом? 

Пані Наталя згадує, як вони з чоловіком після 1991 року не вірили батькові, що Росія так просто не відпустить Україну, що буде війна.

Теж знайомо?

Ось таку ж книгу тримала в руках Наталя Анатоліївна, згадуючи батька.

В нашій АІСТиній бібліотеці крім неї ще є два збірники поезій.

Вікіпедія підказує, що Анатолій Бортняк - публіцист, перекладач, літературознавець, громадський діяч.

Вікіпедія, звісно, багато чого знає, але там немає ні слова про сім'ю, про те, як він познайомився з майбутньою дружиною. Про те, яким був його останній день...

Я дуже вдячна Наталі Йосипівні П'яст за запрошення. Шкода, що не вистачило сил на її виступ. Судячи по закладкам, які вона залишила у книгах із нашої бібліотеки, вона готувалася дуже ретельно.

P.S. А чому я назвала рубрику "Життя підказує..."? Можна було вибрати мітку "Календар знаменних дат". 

Така назва свідчитиме про те, що життя вносить свої коректури у заплановане. Планувала розповісти про інше. І тим життя цікавіше )

Далі буде...

 

 

 

Історія УКРАЇНИ В ПОЧЕСНИХ НАЗВАХ українських ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ _ Випуск 12

Сьогодні у центрі нашої уваги - 35 Окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Інтерактивна листівка присвячена бригаді та тому, чиє ім'я вона носить. 

Все за звичною схемою: листівка, покликання на сайти та ресурси. 

І запрошення взяти участь в інтерактивній грі, присвяченій почесним найменуванням українських військових формувань.

Ми знаємо далеко не все про контрадмірала, можливо, саме зараз десь пишуться нові сторінки його, безсумнівно, цікавої біографії. 

Про булінг _ Настя Мельниченко

Мені дуже хотілось назвати свою презентацію «Настя Мельниченко – дослідник булінгу №1 в Україні» -  без жодної ноти іронії. І не знаю, чи маю на це право, щоб не образити когось, хто зробив більше, оскільки недостатньо повно вивчила це питання. Та мене не здивує, якщо це насправді так.

Поправте, будь ласка, але поки що мені не зустрічались праці українських дослідників булінгу на такому високому рівні, як це робить героїня сьогоднішньої публікації. Вона - стипендіатка Фулбрайта (тема дослідження - булінг дітей із емоційно-поведінковими розладами) та гостьова дослідниця Прінстонського університету (тема дослідження - вплив війни та російської пропаганда на булінг в українських закладах освіти). Написала 13 цікавих книг - і науково-практичних, і дитячих.

На онлайн-листівці ви побачите 4 позиції: книги, учбові фільми у застосунку «Дія.Освіта», інтернет-публікації та лінк на особисту сторінку дослідниці. Інформацію брала з відкритих джерел в інтернеті і, здається, на кожне із них даю покликання. Якщо немає - випадково забула, вибачте. Обіцяю виправити помилку.

Звичайно, дорогі читачі, у вас є право самостійно обрати траєкторію знайомства з Настею та її роботою. І не зважати на мої рекомендації.

І взагалі, дай Боже, щоб вам ніколи не пригодилася ця інформація, тому що і проблеми такої ви не знаєте.  

Коли обдумувала публікацію, вирішила:  обов’язково виокремлю її поради, чого НЕ треба робити батькам дитини, яку булять (лінк на публікацію є на віртуальній листівці).