Щоб два рази не вставати... )
Використаю матеріал попередньої публікації, тобто схожість героїнь детективних романів Агати Крісті та Патріції Вентворт.
Схожі й деякі сюжетні лінії. Письменниці – сучасниці, пережили Другу світову війну. То ж нічого дивного, що кожна із них перетворила кримінальний детектив на шпигунський. Про боротьбу із німецькими шпигунами Агата Крісті написала у романі «Ікс чи Ігрек». А Патрісія Вентворт – у романі «Ключ».
Фільм «Буча» я ще не дивилася. Залишаюсь під враженням від інтерв’ю з прототипом головного героя Костянтином Гадаускасом.
Все, що відбувалося у Бучі – не було випадковим спалахом насиллям. Це була дуже ретельно спланована акція. Росіяни почали готуватися до неї за рік, а то й більше. Вони почали за рік винаймати житло у висотних домах, не нижче 12 поверху.. У них були зарання підготовлені «розстрільні списки» із іменами атовців, колишніх військових, поліцейських і т.д.
До чого це я?
Методи свої росіяни запозичили – у тих же самих фашистів.
Патрісія Вентворт вводить в коло персонажів героя, батьки
якого - німці за походженням. Двоє їхніх синів загинули у Першій світовій
війні, захищаючи Англію. А молодшого, коли він влаштувався на роботу до одного
із готелів на узбережжі, куди приїжджали відновлювати своє здоров’я поранені
військові, намагалися завербувати німецькі агенти. Йому запропонували
запам’ятовувати та занотовувати все, що він почує. Юнак відмовився, звичайно, і
розповів про це пастору, дідові оповіда. Пастора (і нас теж) дуже вразило, що німці слідкували навіть
за такими простими людьми. Що важливого для німецьких вух міг почути хлопець,
прислуговуючи за обідом?
Очевидно, що Міністерство іноземних справ вело дуже
ретельний облік усім німцям, сподіваючись на їхню допомогу. Якщо вони підіслали своїх агентів до зовсім простої сім'ї за співпрацею, то як же слідкували за тими, хто реально міг впливати на прийняття рішень?
Отак діють і росіяни.
Немає коментарів:
Дописати коментар