Води боюся, плавати не вмію, але людьми, які закохані в море захоплююся.
В АІСтиній бібліотеці є досить непогана підбірка на морську тематику, і вона чекає на свого читача. Сьогодні приплюсую туди дитячу - на 4 маленькі оповідання - книжечку Петра Кравчука "Баклан". Видана у 1982 році київським видавництвом "Веселка", вона розповідає про будні рибалок.
Двічі моє серце стислося.
Вперше - коли мова зайшла про собаченя на ім'я Баклан. Його, героя однойменного оповідання, матроси знайшли на південному базарі у Миколаєві, де стояло на ремонті їхнє судно.
Вдруге - коли перечитувала оповідання "Небезпечний улов", в якому рибалки виловили не страшних звірів. Їхній улов був небезпечніший за барракуду, акулу чи отруйну мурену. На палубі лежала обросла баговинням, замшіла торпеда часів війни.
Паралелі з сучасною війною стукають у серце, реалії війни просто примушують замислитись про наше майбутнє, коли робота наших рибалок буде непростою ще досить довго.
А взагалі-то слід придумати спосіб, як виміряти Коефіцієнт корисної дії від читання тієї чи іншої книги.
Якщо говорити про цю конкретну книгу Петра Кравчука - то ж ловіть корисну пораду, як убезпечити себе від акули на палубі.
Відомо, що акула на палубі веде себе так само агресивно, як і в воді. Підступитися до неї неможливо, як ото в оповіданні "Король екватора": Вона змахувала хвостом, ніби косою. Цілила по ногах, загрозливо клацала щелепами. Діжечка з-під солонини, що стояла поблизу, раптом опинилася на її зубах і луснула, мов горіх.
- Заждіть! - гукнув шеф-кухар. - А оцього вона не любить. - І линув у зубату пащеку відерце прісної води.
Акула враз зів'яла й затихла... Мешканці моря страшенно бояться прісної води, такої, наприклад, як із криниці чи з крана, і жити в ній не можуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар