АІСТ_самвидав - Випуск 2_Хрестоматія з української літератури

Історія про найстаріший самвидав АІСТиної бібліотеки не менш цікава, ніж розповідь про найсвіжіші новинки.

Сьогодні буду співати оди можливостям сучасного інтернету. Тільки завдяки їм у максимально короткий термін розгадала загадку нашого найстарішого самодруку.

Думаю, в АІСТину бібліотеку цю копію приніс хтось із засновників школи. Всі вони були і є великими бібліофілами.

Я була впевнена, що це копія якогось українського видання першої половини 90-х років. Через три переїзди і, чого гріха таїти, трошки неналежне зберігання, загубилися перші кілька сторінок. Хто упорядник, коли і ким видана книга – вся надія була на інтернет.

Отож, слідкуйте за руками і пальцями, які добряче побігали по клавіатурі ноутбука, щоб отримати результат.

Крок 1. Простий набір назви «Хрестоматія з української літератури ХХ століття» дав дуже багато і не дав нічого. За 32 роки незалежності в Україні видано чимало хрестоматій. Не знаючи, хто упорядник, годі й було чекати на швидкий результат.

Крок 2. Спроба ввести назви перших розділів книги. Це був хибний шлях. Інтернет  пропонував історичні штудії. До літератури вони не мали ніякого відношення.

Крок 3.  Тут мені спала думка ввести в пошуковик фразу «Шкільна рада пропонує». Аж отут стало тепло. Найдена, підказана інтернетом книга ще не була потрібною, але мене зацікавив ресурс, на якому вона зберігалася.

Diasporiada – сайт, який я з задоволенням внесу в путівник «Вивчаємо український книжковий простір». Те, що друкувала українська діаспора за кордоном в еміграції – зараз доступно і представляє широке поле для вивчення

   Cаме тут я таки знайшла, знайшла! – книгу.

Прошу: Хрестоматія з української літератури ХХ століття. Упорядники Петро Маляр та Євген Федоренко. Видана у 1978 році в Нью-Йоркові. 

Ох, і не передати, що я тоді відчувала!

А тепер про те, чого я не знайшла. Немає даних про те, що ця книга передруковувалась в Україні, в незалежній Україні.

Тому роблю висновок, що це справжнісінький радянський самвидав. Хтось за радянських часів привіз книгу, тут роздрукував і зберігав. А за радянських часів можна було поплатитися роботою, а може, навіть свободою за таке. Люди ризикували, тримаючи вдома такий раритет. 

От така історія, з якою починаю новий робочий тиждень.

Дякую, що дочитали.

  P.S. Чи повірите ви мені, що коли через деякий час спробувала йти тим же шляхом, інтернет видавав мені які завгодно посібники, лише не з сайту DIASPORIANA?

Red Fashion Photo Collage від користувача Irina Vek